Дата документу 28.11.2024
Справа № 334/5918/24
Провадження № 2/334/2541/24
28 листопада 2024 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Новікової Н.В.,
секретар судового засідання Сухова С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
Представник позивача - адвокат Кумко О.Д. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог зазначає, що 21.02.2018 року між Акціонерним товариством «Юнекс Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Омега Фінанс», та відповідачем укладено кредитний договір №0.008.68.0218.ФО_К, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 13 000 грн. із терміном користування до 21.02.2021року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,00% річних, та комісією за обслуговування кредиту щомісячно, в розмірі 2,99%, яка включається до складу щомісячних ануїтетних платежів.
Відповідно до кредитного договору позичальник зобов'язався повернути отримані кредитні кошти та сплачувати проценти за користування кредитом, та комісію за обслуговування кредиту, щомісячно, в порядку та на умовах відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.6 кредитного договору.
Відповідач належним чином не виконала покладені на неї зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 31.03.2021 року виникла заборгованість у розмірі 12 379,84 грн., яка складаєтьсяз: 5 475,40 грн. -прострочена заборгованість по тілу кредиту; 876,72 грн. -прострочені проценти за кредитом; 5 441,80 грн. - прострочена комісія за обслуговування кредиту; 585,92 грн. - штрафи, пені.
Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 379,84 грн.,витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
09.09.2024 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов. Представник відповідача зазначає, що вимоги позивача викладені в позовній заяві про стягнення заборгованості за кредитним договором не визнаються з наступних причин.
Позивач вказує на те, що відповідно до Графіку погашення кредит надавався строком з 21.02.2018 р. по 19.02.2021 р. За цей період Позичальник, крім тіла кредиту - 13 000 грн. 00 коп. мала ще також сплатити, проценти за користування кредитом у сумі- 2 457 грн. 90 коп. та комісії за обслуговування кредиту у сумі - 13 993 грн. 20 коп. Всього сума платежів за кредитом протягом дії Договору мала скласти - 29 451 грн. 10 коп.
Однак,відповідач належним чином не виконувала свої зобов'язання по Договору, не сплачувала щомісячні платежі за кредитом, комісію за обслуговування та проценти за користування кредитом та інші платежі, тим самим допускаючи порушення умов Кредитного Договору. Станом на 31.03.2021 р. кількість днів прострочення по поверненню визначеного Графіком платежів частини тіл кредиту, процентів по кредиту, комісії та інших визначених договором платежів складає 446 днів.
Позовна заява не містить розрахунку вказаної в позові суми боргу, а саме його конкретних складових частин, який позивач бажає стягнути з відповідача за зобов'язаннями позичальника, що є необхідними відомостями з метою встановлення точних періодів та складових боргу, який виник у відповідача відповідно до обов'язків позичальника у кредитному договорі, оскільки обґрунтований розрахунок, є такий, що містить обчислення, порядок нарахування сум (множення, додавання, нарахування та інше) та підстави такого нарахування, передбачені законом або умовами договору, із зазначенням; по тілу кредиту; сума, яка підлягає сплаті по кожному із платежів; сума, яка сплачена: сума заборгованості, із зазначенням періоду заборгованості, по відсоткам, комісії та пені; сума, яка підлягає сплаті окремо за відсотками, комісією та пені; сума, яка була/не була сплачена окремо за відсотками, комісією та пені; початок та кінець періоду нарахування за відсотками, комісією та пенею, кількість днів нарахування, розрахунок процентів та сума боргу по них, тощо.
Відповідач вважає, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем за кредитним договором є не коректним, а саме, при здійсненні розрахунку не було враховано вимоги Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби «СОVID 19» від 18.03.2020 та безпідставно нараховані штраф, пеня, оскільки споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів за кредитом. Враховуючи положення п. 6 розділу IV «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», у позивача були відсутні підстави для нарахування заборгованості за процентами згідно ст.625 ЦК України за прострочення виконання зобов'язань та штрафу та пені у період з 01.03.2020, а тому відповідач вважає, що позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Крім того, розрахунок заборгованості пені та штрафів за кредитним договором №0.008.68.0218.ФО_К від 21.02.2018 р. не містить період за який було зроблено цей розрахунок, лише тільки зазначена кінцева дата, що позбавляє можливості перевірити підстави та розмір нарахованої заборгованості.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі,зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання. Відповідно до кредитного договору №0.008.68.0218.ФО_К, зрозуміло, що 21.02.2018 року сторони уклали договір, за умовами якого відповідач отримав строком на 36 місяці, тобто до 19.02.2021 року включно, кредитні кошти у національній валюті у розмірі 13 000 грн. 00 коп., які зобов'язався повернути зі сплатою відсотків у розмірі 12% річних на суму залишкузаборгованості за кредитом за кожен день розрахункового періоду.
Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві в період з 01 по 10 (включно) числа кожного місяця протягом строку дії договору, починаючи з місяця наступного за місяцем підписання Договору кошти у сумі 820 грн. 70 коп. (щомісячний платіж) упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Тобто, зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 36 місяців - до 19 лютого 2021 року включно.
Відтак, у межах строку кредитування до 19.02.2021 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами з 01 по 10 число кожного місяця. Починаючи з 19.02.2021 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи вище, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст.625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Така ж правова позиція висловлена й у висновках Великої Палати Верховного суду, викладених у постанові від 08 листопада 2019 року (справа №127/15672/16-ц).
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другоїстатті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України.
Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строкувиконання (частина п'ята цієї статті).
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів з 01 до 10 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (36 місяці), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.
Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення, що потребує проведення додаткових розрахунків.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 22.07.2024 року, тобто після спливу позовної давності навіть щодо останнього щомісячного платежу визначеного умовами кредитного договору.
Щодо вимог про стягнення нарахованої неустойки станом на 31.03.2021р.
За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.
Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.
На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.
Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки.
Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені. Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.
Отже, трирічний строк відносно вимоги про стягнення заборгованості, розрахованої на підставі ст.625 ЦК України та пунктів кредитного договору за невиконання грошового зобов'язання слід обчислювати з 19.02.2021 року.
Відповідач вважає, що позовна давність для стягнення заборгованості за договором почала спливати для позивача з 19.02.2021 року, тобто з дня, закінчення кредитування згідно з договором на погашення кредитної заборгованості. А тому, на думку відповідача, позовна давність спливла 21.02.2024 року.
Щодо витрат на професійну (правничу) допомогу адвоката згідно з договором про надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг на виконання робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, серед іншого належать і витрати на професійну правничу допомогу. Водночас вважаємо, що такі витрати, визначені позивачем є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, у мережі інтернет міститься велика кількістьпрактики з аналогічних спорів; нормативно-правове регулювання спірнихправовідносин не змінювалося), не відповідають критерії реальності такихвитрат, розумності їх розміру. Справа про стягнення заборгованості за кредитнимдоговором є простою й не потребує спеціальних знань безпосередньо у позивача.
Наприклад у мережі Інтернет наявна велика кількість безкоштовних зразків позовнихзаяв про стягнення заборгованості за кредитним договором. Тим паче, що позивачнеодноразово звертається до суду для вирішення таких спорів. З огляду назазначені обставини не вбачається, що у позивача була крайня необхідністьзвертатися за наданням правової допомоги до адвоката.
12.09.2024 представником позивача надано суду відповідь на відзив, відповідно до якої представник ТОВ «ФК «Омега Фінанс», адвокат Кумко О.Д., не погоджується із доводами відзиву, просить задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що представник відповідачки у своєму відзиві на позовну заяву від 08.09.2024р. зазначає, що позовна заява не містить розрахунку вказаної в позові суми боргу, асаме його конкретних складових частин, який позивач бажає стягнути з відповідачаза зобов'язаннями позичальника, в спростування наведеного доводуповідомляємо наступне.
31.03.2021 р. між Акціонерним товариством «ЮНЕКС БАНК» (Клієнт) та ТОВ «ФК«ОМЕГА ФІНАНС» (Фактор) укладено Договір факторингу № 31/03-2021.
Відповідно до умов Договору факторингу № 31/03-2021 від 31.03.2021 р. укладеногоміж АТ «ЮНЕКС БАНК» (в цьому договорі - Клієнт) та ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» (вцьому договорі - Фактор) ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» набуло статусу новогокредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, якіявлялись боржниками АТ «ЮНЕКС БАНК» в тому числі і до ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) закредитним договором № 0.008.68.0218.ФО_К від 21.02.2018 р.
Додатком № 1 до Договору факторингу № 31/03-2021 від 31.03.2021 є Реєстр праввимоги.
Відповідно до Реєстру прав вимоги станом на кінець дня 31.03.2021 загальнасума заборгованості боржника - ОСОБА_1 за кредитним договором №0.008.68.0218.ФО_К від 21.02.2018 р. перед новим кредитором - ТОВ «ФК«ОМЕГА ФІНАНС» становить - 12 379 грн. 84 коп. (дванадцять тисяч тристасімдесят дев'ять гривень 84 копійки), з яких: 5 475 грн. 40 коп. - простроченазаборгованість по тілу кредиту; 876 грн. 72 коп. - прострочені проценти закредитом; 5 441 грн. 80 коп. - прострочена комісія за обслуговування кредиту та585 грн. 92 коп. - штрафи, пені.
Представником позивача в додатках до позовної заяви було додано належнимчином завірені копії витягу з Реєстру прав вимоги, що є Додатком № 1 доДоговору факторингу№ 31/03-2021 від 31.03.2021 р. та виписку по особовому рахунку ОСОБА_2 по кредитному договору № 0.008.68.0218.ФО_К від 21.02.2018 р. за період з21.02.2018 р. по 31.03.2021 р. надані документи підтверджують факт видачікредиту, його розмір, а також відображають суму заборгованості по кредитномудоговору.
Частиною четвертою ст. 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуваннянорми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосуваннявідповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційногоцивільного суду у постанові від 25.05.2021 р. по справі № 554/4300/16-ц дійшовнаступного правового висновку «Належними доказами, які підтверджуютьнаявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первиннідокументи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського облікугосподарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкуванняоброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведеніоблікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені упаперовій або в електронній формі.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України,затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою),виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій іпризначаються для видачі або відсилання клієнту.
Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організаціюбухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційноїдіяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національногобанку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішеннясправи судами першої та апеляційної інстанцій).
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки зрахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, щопідтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщуютьзаписи про операції, здійснені протягом операційного дня, та єпідтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковимирахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості закредитним договором.
Таким чином, надані банком виписки за картковими рахункамипозичальника, яким суди дали оцінку у сукупності з іншими зібраними у справідоказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а такожзаборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку тане спростовано будь-яким контрозрахунком відповідача.»Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційногоцивільного суду у постанові від 17.12.2021 по справі № 278/2177/15-ц «У даній справібанк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до судурозрахунок заборгованості та виписку по кредитному договору.
Згідно з положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансовузвітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первиннідокументи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первиннихдокументів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведеніоблікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційноїдіяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національногобанку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення досуду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженнямвиконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можутьбути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту закредитним договором.
Також, аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складіКасаційного цивільного суду у своїй постанові від 30.08.2023 р. по справі №753/20537/18 (провадження №61-15167св21) де зазначив, що виписки із банківськихрахунків є належними і допустимими доказами надання кредитних коштівпозичальнику.
Надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суди далиоцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставинивидачі кредитів таїх розмірів, а також заборгованість по кредитам, розмір якоївідображено у детальних розрахунках.
Звертає увагу Суду на той факт, що ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» з моментуукладення договору факторингу №31/03-2021 від 31.03.2021 р. ненараховано ОСОБА_2 жодних процентів за користування кредитнимикоштами, комісії за обслуговування кредиту, штрафу чи пені за кредитнимдоговором № 0.008.68.0218.ФО_К від 21.02.2018 р.
Крім того, ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» на підтвердження наявної ОСОБА_3 за кредитним договором № 0.008.68.0218.ФО_К від 21.02.2018 р.надає деталізований розрахунок заборгованості в якому відображено рух(зняття) коштів та період в якому відбулося часткове повернення коштівВідповідачем та на яку суму, період виникнення простроченої заборгованості затілом кредиту, нарахування процентів за користування кредитними коштами такомісії за обслуговування кредиту та фінансових санкцій за невиконання умовкредитного договору.
Відтак, твердження представника відповідачки є безпідставними та такими,що не відповідають дійсності, оскільки представником позивача було наданодо суду документи, які підтверджують факт видачі кредиту, його розмір, атакож відображають суму заборгованості по кредитному договору.
ІІ. Представник відповідачки у своєму відзиві на позовну заяву стверджує,що позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за кредитнимдоговором 22.07.2024 р., тобто після спливу позовної давності навіть щодо останньогощомісячного платежу визначеного умовами кредитного договору.
Разом з тим,представник відповідачки вважає, що позовна давність спливла і до додатковоївимоги, зокрема і про стягнення неустойки, на спростування надуманихтверджень повідомляємо наступне.
21 лютого 2018 року між АТ «ЮНЕКС БАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 0.008.68.0218.ФО_К.
Відповідно до умов кредитного договору № 0.008.68.0218.ФО_К від 21.02.2018 р.Відповідачу було надано кредит у сумі 13 000 грн. 00 коп. (тринадцять тисячгривень 00 копійок) терміном користування до 21 лютого 2021 року (деньостаточного повернення кредиту), а Позичальник зобов'язується повернути отриманікредитні кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом аінші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим Договором, а такожвиконати інші умови цього Договору (п 1.1 Договору).
Станом на 21.02.2021 р. ОСОБА_2 не повернула суму коштів, які вонаотримала за кредитним договором, а також проценти за користуваннякредитними коштами та комісію за обслуговування кредиту, внаслідок чогоу відповідачки утворилася заборгованість.
Статтею 253 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) визначено, щоперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарноїдати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особаможе звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУкраїни).
Статтею 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом можевстановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривалапорівняно із загальною позовною давністю.
Частиною другою цієї ж статті визначено, що позовна давність в один рікзастосовується, зокрема, до вимог:1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у медіа.
Отже, перебіг строку позовної давності за позовною заявою про стягненнязаборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором №0.008.68.0218.ФО_К від 21.02.2018 р. розпочався з дня закінчення термінуповернення коштів за кредитним договором (тіло кредиту, проценти закористування кредитними коштами, комісія за надання кредиту, штрафипені), тобто з 21.02.2021 р. та з урахуванням наданого трирічного строкупозовної давності мав би закінчитися - 21.02 2024 р.
Проте, строк позовної давності відповідно до вимог ст. 253, 257, 258 ЦКУкраїни щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №0.008.68.0218.ФО_К від 21.02.2018 р. в частині стягнення тіла кредиту,процентів за користування кредитними коштами, комісією за наданнякредиту та штрафів та пені, не є пропущеним з огляду на зазначені нижчеобставини, а саме:02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих назабезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку зпоширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ«Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під часдії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобіганняпоширенню коронавірусноїхвороби (COVID-19), строки, визначеністаттями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються настрок дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Прозапобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», ізподальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Дію карантину, встановленого цієюПостановою, продовжено в подальшому на всій території України згідно з постановКабінету міністрів України.
Оскільки з 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України,спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій узв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно доякого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістомякого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метоюзапобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч.статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відмінуна всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширеннюна території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненоїкоронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. навсій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню натериторії України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненоїкоронавірусом SARS-CoV-2.
Окрім цього, Указом Президента України «Про введення воєнного стану вУкраїні» № 64/2022 воєнний стан було запроваджено з 24 лютого 2022 рокустроком на 30 діб. У подальшому його було продовжено до 14 лютого 2024 року відповідно до указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного станув Україні» № 10211 від 06.11.2023 р.
15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято ЗаконУкраїни «Про внесення змін до Податкового кодексу України та іншихзаконодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX, відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК Українибули доповнені пунктом 19.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії вУкраїні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 258,259, 362, 559, 681, 728,786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строкйого дії.
Отже, строк позовної давності відповідно до п. 19 Прикінцевих і перехідних положеньЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначеністаттями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються настрок його дії.
Отже, строк позовної давності відповідно до п. 19 Прикінцевих і перехідних положеньЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначеністаттями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються настрок його дії.
ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» звернулося із позовною заявою про стягненнязаборгованості з ОСОБА_2 за кредитним № 0.008.68.0218.ФО_К від21.02.2018 р. у липні 2024 р. в період дії карантину, який розпочавсяпочинаючи з 12.03.2020 р. та який відмінено з 01.07.2023 р., але продовженостроком дії воєнного стану, який розпочався із 24.02.2022 р.Відтак, Позивачем строк позовної давності не пропущений, оскільки на часподання позовної заяви у липні 2024 року такий строк був продовженийвищевказаними нормативно-правовими актами, а відтак у заявавідповідачки про застосування строку позовної давності має бути залишенасудом без задоволення.
ІІІ. Представник відповідачки у своєму відзиві від 08.09.2024 р. просить судвідмовити позивачу у стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки такі витрати,визначені позивачем не є спів мірними зі складність справи, наданим обсягом послуг,затраченим часом надання таких послуг, не відповідають критерію реальності такихвитрат та розумності їх розміру, на спростуванню наведеного повідомляємотаке.
Пунктом першим ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат пов'язаних ізрозглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою посуті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок сумисудових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розмірувитрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справиподає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійсненихним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
07 грудня 2023 р. між ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» та АО «НЕМЕСІДА» укладенодоговір про надання правової допомоги (копія наявна в матеріалах справи).
Відповідно до п. 3.1.1 Договору про надання правової допомоги б/н від07 грудня 2023 року, копія якого додано до позовної заяви, вартість юридичнихпослуг за даним договором визначається виходячи з вартості години юридичногообслуговування кожного з фахівців Виконавця, залученого до участі у наданіюридичних послуг. При такому способі визначення вартість послуг дорівнюєзагальній вартості витраченого часу фахівцями Виконавця на надання юридичнихпослуг.
Вартість 1 робочої години адвоката АО «НЕМЕСІДА» становить - 1 000 гривень.Всього вартість наданої правової допомоги становить: 5 год. 00 хв. x 1 000,00 грн. =5 000 грн. 00 коп.
У зв'язку з розглядом даної справи, ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» понесено витрати напрофесійну правничу допомогу, розрахунок якої наведений в Акті наданих послуг від19.07.2024 р. (копія додається).
Правова допомога згідно вказаного Договору надана вчасно та у повному обсязі. ТОВ
«ФК «ОМЕГА ФІНАНС» здійснено оплату за надану правничу допомогу на підставіАкту наданих послуг від 19.07.2024 р. у повному обсязі, що підтверджуєтьсяплатіжною інструкцією № 1295 від 19.07.2024 р. (копія наявна в матеріалах справи).
Відтак, орієнтовні витрати на правову допомогу адвоката в розмірі - 5 000грн. 00 коп. є співмірними із складністю даної справи, наданих адвокатомобсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг, відповідаютькритерію реальності таких витрат та розумності їх розміру.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, в позовній заяві, просила суд розглянути справу без її участі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та представника, позовні вимоги не визнали, проти задоволення позову заперечують в повному обсязі.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
21 лютого 2018 року відповідач, як позичальник, та Акціонерне товариство «ЮНЕКС БАНК», як кредитодавець, уклали кредитний договір №0.008.68.0218.ФО_К, на підставі якого відповідачу надані кредитні кошти у розмірі 13 000 грн. терміном користування до 21 лютого 2021 року. При цьому позичальник зобов'язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим Договором, а також виконати інші умови цього Договору (п. 1.1 Договору).
Згідно з п. 1.4. кредитного договору №0.008.68.0218.ФО_Квід 21.02.2018, позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені цим Договором, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової домовленості Сторін або достроково, відповідно до умов Договору або чинного законодавства України. Кредит вважається повернутим в момент зарахування суми кредиту в повному обсязі на відповідні рахунки Банку з обліку заборгованості Позичальника за цим Договором.
Відповідно до п. 1.5. кредитного договору №0.008.68.0218.ФО_Квід 21.02.2018, за користування кредитом Позичальник сплачує: проценти за користування кредитом - щомісячно, із розрахунку фіксованої процентної ставки 12,00 % річних; комісію за надання кредиту - одноразово, не пізніше дня отримання надання кредиту, в розмірі 0,00% від суми кредиту, зазначеної в п.1.1. цього Договору (п.п. 1.5.2. Договору); комісію за обслуговування кредиту - щомісячно, в розмірі 2,99 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 цього Договору, яка включається до складу щомісячних ануїтетних платежів (п.п. 1.5.3. Договору).
Пунктом 2.3 кредитного договору №0.008.68.0218.ФО_Квід 21.02.2018визначено, що погашення кредиту, комісії за обслуговування кредиту та нарахованих процентів здійснюється Позичальником щомісячно в період з 01 до 10 (включно) число кожного місяця протягом строку дії цього Договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання цього Договору, в сумі 820,70 грн.
Відповідно до п. 3.2.2 кредитного договору №0.008.68.0218.ФО_Квід 21.02.2018, Позичальник зобов'язується сплачувати щомісячно платіж по кредиту, комісію за обслуговування та нараховані проценти згідно п. 2.3, 2.4 цього Договору, забезпечити повернення отриманого кредиту, комісію за обслуговування і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені цим Договором строки.
Додатком №1 до кредитного договору №0.008.68.0218.ФО_Квід 21.02.2018 визначено Графік погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за Кредитним договором, відповідно до якого кредит надавався строком з 21.02.2018 по 19.02.2021. За цей період позичальник, крім тіла кредиту -13 000,00 грн. мала ще також сплатити, проценти за користування кредитом у сумі -2 457,90 грн. та комісію за обслуговування кредиту у сумі -13 993,20 грн. Всього сума платежів за кредитом протягом дії Договору мала скласти -29 451,10 грн.
Факт видачі АТ «ЮНЕКС БАНК» та отримання відповідачем коштів за Кредитним договором №0.008.68.0218.ФО_Квід 21.02.2018 підтверджується випискою за особовим рахунком позичальника.
Крім того, вказаний факт, а саме: отримання відповідачем кредитних коштів від АТ «ЮНЕКС БАНК» сторонами не оспорюється.
З виписки з кредитного рахунку відповідача вбачається, що кредитодавець виконав свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, а позичальник відповідач в порушення вимог кредитного договору не здійснювала щомісячні платежі на погашення кредитних коштів, процентів за користування кредитом та комісії за його обслуговування. З цієї виписки вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, при цьому не належним чином виконувала свої кредитні зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, інших обов'язкових платежів. Внаслідок невиконання відповідачем своїх кредитних зобов'язань утворилась заборгованість.
28 березня 2021 року на електронному майданчику (електронна торгова система) ТОВ «Смарттендер» відбувся електронний аукціон з продажу лоту №1, до складу якого входять: Права вимоги за кредитними договорами фізичних осіб, організатором аукціону та власником активів якого було - Акціонерне товариство «ЮНЕКС БАНК». Переможцем електронного аукціону є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС», що підтверджується Протоколом електронного аукціону №UA-PS-2021-03-19-000106-1 від 28.03.2021.
31 березня 2021 року між Акціонерним товариством «ЮНЕКС БАНК» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» (Фактор) укладено Договір факторингу № 31/03-2021. Розмір Прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до Договору факторингу №31/03-2021 від 31.03.2021 - Реєстр прав вимоги станом на кінець дня 31 березня 2021 року. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, в день підписання цього Договору. Відповідно до умов даного Договору, ТОВ «ФК «ОМЕГАФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками AT«ЮНЕКС БАНК», у тому числі й до відповідача за кредитним договором №0.008.68.0218.ФО_Квід 21.02.2018, що підтверджується витягом з Реєстру прав вимоги, що є Додатком № 1 до Договору факторингу № 31/03-2021 від 31.03.2021.
Так, факт переходу права вимоги від АТ «ЮНЕКС БАНК» до ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» сторонами не оспорюється та визнається.
Таким чином, ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до боржника - відповідача за кредитним договором №0.008.68.0218.ФО_Квід 21.02.2018.
Станом на 31.03.2021, згідно з Реєстром прав вимоги, заборгованість відповідача перед новим кредитором - ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» складала 12 379,84грн., з яких: 5 475,40 грн. -прострочена заборгованість по тілу кредиту; 876,72 грн. - прострочені проценти за кредитом; 5 441,80 грн. - прострочена комісія за обслуговування кредиту; 585,92 грн. штрафи, пені. Кількість днів прострочення станом на 31.03.2021 складає 446 днів.
31.05.2021 ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС»направив відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги №04-21/982/Ф, в якій надано строк для погашення суми заборгованості за кредитним договором. Згідно відмітки на корінці рекомендованого повідомлення про вручення про вручення поштового відправлення №05 003 926 517 16 повідомлення було вручено відповідачу особисто 16.06.2021 р., що підтверджується її підписом.
Суд зауважує, що надана позивачем виписка по особовому рахунку позичальника у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку, доданому до позовної заяви, та не спростовано будь-яким контрозрахунком відповідача або його представника. Вказане спростовує твердження представника відповідача стосовно не коректного розрахунку.
Аналогічна позиція міститься у постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2021 по справі №554/4300/16-ц та постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 30.08.2023 по справі № 753/20537/18.
Стосовно тверджень представника відповідача щодо безпідставного нарахування комісії за обслуговування кредиту слід вказати, що відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту, відповідно до п. 4 якого, передбачено платежі за додаткові та супутні послуги.
Крім того, відповідачем було підписано Графік погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за Кредитним договором №0.008.68.0218.ФО_К від 21.02.2018, відповідно до п. 7.2 якого АТ «ЮНЕКС БАНК», на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування», цілком правомірно визначено плату за обслуговування кредиту.
Окремо суд звертає увагу, що відповідач власноручно підписала й кредитний договір №0.008.68.0218.ФО_Квід 21.02.2018 та свідомо погодилася, що за користування кредитом відповідач буде сплачувати комісію за обслуговування кредиту.
Відтак, кредитний договір №0.008.68.0218.ФО_Квід 21.02.2018 укладено відповідно до норм чинного законодавства України, підписання його сторонами свідчить про те, що останні погодилися з його умовами в повному обсязі, відтак нарахування визначеної пунктом 1.5.3. Кредитного договору комісії за обслуговування кредиту жодним чином не суперечить чинному законодавству України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Проте наразі відповідачем не вчинено дій щодо погашення заборгованості за кредитним договором №0.008.68.0218.ФО_Квід 21.02.2018.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно зі ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому суд виходить з приписів ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідач не надав суду належних доказів сплати заборгованості, не спростував наданий позивачем розрахунок, не надав контррозрахунок, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.
Щодо застосування заявленої представником відповідача позовної давності суд зазначає наступне.
Статтею 253 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) визначено, щоперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарноїдати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особаможе звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУкраїни).
Статтею 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом можевстановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривалапорівняно із загальною позовною давністю.
Частиною другою цієї ж статті визначено, що позовна давність в один рікзастосовується, зокрема, до вимог:1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у медіа.
Отже, перебіг строку позовної давності за позовною заявою про стягненнязаборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором №0.008.68.0218.ФО_К від 21.02.2018 р. розпочався з дня закінчення термінуповернення коштів за кредитним договором (тіло кредиту, проценти закористування кредитними коштами, комісія за надання кредиту, штрафипені), тобто з 21.02.2021 р. та з урахуванням наданого трирічного строкупозовної давності мав би закінчитися - 21.02 2024 р.
Проте, строк позовної давності відповідно до вимог ст. 253, 257, 258 ЦКУкраїни щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №0.008.68.0218.ФО_К від 21.02.2018 р. в частині стягнення тіла кредиту,процентів за користування кредитними коштами, комісією за наданнякредиту та штрафів та пені, не є пропущеним з огляду на зазначені нижчеобставини, а саме:02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих назабезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку зпоширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ«Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під часдії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобіганняпоширенню коронавірусноїхвороби (COVID-19), строки, визначеністаттями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються настрок дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Прозапобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», ізподальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Дію карантину, встановленого цієюПостановою, продовжено в подальшому на всій території України згідно з постановКабінету міністрів України.
Оскільки з 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України,спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій узв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно доякого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістомякого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метоюзапобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч.статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відмінуна всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширеннюна території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненоїкоронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. навсій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню натериторії України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненоїкоронавірусом SARS-CoV-2.
Окрім цього, Указом Президента України «Про введення воєнного стану вУкраїні» № 64/2022 воєнний стан було запроваджено з 24 лютого 2022 рокустроком на 30 діб. У подальшому його було продовжено до 14 лютого 2024 року відповідно до указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного станув Україні» № 10211 від 06.11.2023 р.
15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято ЗаконУкраїни «Про внесення змін до Податкового кодексу України та іншихзаконодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX, відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК Українибули доповнені пунктом 19.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії вУкраїні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 258,259, 362, 559, 681, 728,786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строкйого дії.
Строк позовної давності відповідно до п. 19 Прикінцевих і перехідних положеньЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначеністаттями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються настрок його дії.
ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» звернулося із позовною заявою про стягненнязаборгованості з ОСОБА_2 за кредитним № 0.008.68.0218.ФО_К від21.02.2018 р. у липні 2024 р. в період дії карантину, який розпочавсяз 12.03.2020 р. та який відмінено з 01.07.2023 р., але продовженостроком дії воєнного стану, який розпочався із 24.02.2022 р.
Відтак, позивачем строк позовної давності не пропущений, оскільки на часподання позовної заяви у липні 2024 року такий строк був продовженийвищевказаними нормативно-правовими актами.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі, і факт надання правової допомоги підтверджено свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, ордером на надання правничої (правової) допомоги, Договором про надання правової допомоги від 07.12.2023 року, ордер про надання правничої допомоги від 19.07.2024.
На підтвердження здійснення позивачем відповідних витрат по сплаті зазначеного розміру правничої допомоги, суду надано Акт про підтвердження факту надання правничої (правової допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 19.07.2024року на суму 5000,00 грн., підписані адвокатом і представником позивача.
Виходячи з виконаних адвокатом послуг, розміру позовних вимог, складності справи, кількості витрачених адвокатом годин на надання правової допомоги позивачу, суд приходить до висновку, що розмір витрат, понесених позивачем, на правничу допомогу, є обґрунтованим, співмірним зі складністю справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч.1 п.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 12 379 грн. 84 коп., а також судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 81, 128, 133, 137, 141, 253, 256, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №0.008.68.0218.ФО_К від 21.02.2018 у розмірі 12379 грн. 84 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 5 000 грн. 00 коп., а всього 7 422 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст виготовлений 03.12.2024
Реквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42436323, юридична адреса:м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 12, офіс 1007;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: