Дата документу 10.12.2024
Справа № 334/8604/24
Провадження № 2/334/3306/24
10 грудня 2024 року місто Запоріжжя
Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Коломаренко К.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталя Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микита Андрійович, Акціонерне товариство «РВС Банк», про захист прав споживача, шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
23 жовтня 2024 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталя Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микита Андрійович, Акціонерне товариство «РВС Банк», про захист прав споживача, шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, згідно якого позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 14.07.2020 року №23394, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталею Станіславівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» заборгованості за період з 10.12.2019 року по 28.04.2020 року за кредитним договором №0030970 "Про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб" від 08.05.2019 року у розмірі 26 918, 20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталею Станіславівною вчинено виконавчий напис №23394 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» заборгованості за період з 10.12.2019 року по 28.04.2020 року за кредитним договором №0030970 "Про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб" від 08.05.2019 року у розмірі 26 918, 20 грн. 03.08.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. відкрито виконавче провадження №62698159 з виконання виконавчого напису нотаріуса. Будь-яких коштів у розмірі, що зазначений у виконавчому написі позивач не отримував. Жодних вимог у паперовому або електронному вигляді на адресу позивача від відповідача не надходило. Відповідач, під час звернення до приватного нотаріуса за вчиненням та видачею виконавчого напису, повинен був надати документ, що підтверджує безспірність суми заборгованості. Позивач стверджує, що у приватного нотаріуса не було підстав для вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, оскільки кредитний договір нотаріально не посвідчено.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2024 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Коломаренко К.А.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28.10.2024 року залишено вказану позовну заяву без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків.
07.11.2024 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви (надано докази сплати судового збору).
Ухвалою суду від 07.11.2024 року відкрито провадження у справі; розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи.
11.11.2024 року від відповідача ТОВ «ФК «ПАРІС» надійшла заява, сформована в системі «Електронний суд» представником - Дячок С.М., в якій зазначено, що відповідач позов визнає, у зв'язку з чим, просить стягнути з відповідача лише 50% сплаченого позивачем судового збору.
18.11.2024 року від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про розподл судових витрат, в якому просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в розмірі 3200 гривень та 162 гривень - вартість послуг АТ «Укрпошта» за пересилання процесуальних документів під час розгляду справи.
Позивачу - ОСОБА_1 копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялася засобами поштового зв'язку за адресою його зареєстрованого місця проживання, про що свідчить конверт, який повернувся на адресу суду 06.12.2024 року. Позивач у наданий судом строк та станом на день розгляду справи своїм правом подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та заперечень щодо розгляду справи в спрощеному порядку подано не було, будь-яких клопотань та заяв від позивача до суду не надходило.
Відповідачу - ТОВ «ФК «ПАРІС» копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви з додатками направлялися поштою за його місцезнаходженням та було вручено 25.11.2024 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду 02.12.2024 року. Відтак згідно з ч.10 ст.128 ЦПК України відповідач вважається повідомленим належним чином про розгляд справи, проте у наданий судом строк та станом на день розгляду справи відповідач своїм правом подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін, заперечень щодо розгляду справи в спрощеному порядку також подано не було.
Третій особі - приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви з додатками направлялися поштою за адресою здійснення його діяльності, про що свідчить конверт, який повернувся на адресу суду 09.12.2024 року. Відтак, третя особа вважається повідомленою належним чином про розгляд справи, проте у наданий судом строк та станом на день розгляду справи своїм правом подати заяви по суті справи не скористалася, пояснень на позовну заяву не подавала, заперечень щодо розгляду справи в спрощеному порядку також подано не було. Витребуваних документів суду не надано.
Третій особі - Акціонерному товариству «РВС Банк» копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви з додатками направлялися поштою за адресою здійснення його діяльності та було вручено 27.11.2024 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду 04.12.2024 року. Відтак, третя особа вважається повідомленою належним чином про розгляд справи, проте у наданий судом строк та станом на день розгляду справи своїм правом подати заяви по суті справи не скористалася, пояснень на позовну заяву не подавала, заперечень щодо розгляду справи в спрощеному порядку також подано не було.
Третій особі - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Хара Наталі Станіславівні копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви з додатками направлялися поштою за адресою здійснення діяльності, проте на адресу суду 29.11.2024 року повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відтак, третя особа вважається повідомленою належним чином про розгляд справи, проте у наданий судом строк та станом на день розгляду справи своїм правом подати заяви по суті справи не скористалася, пояснень на позовну заяву не подавала, заперечень щодо розгляду справи в спрощеному порядку також подано не було, будь-яких клопотань та заяв до суду не надходило.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
За загальним правилом статей 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
14 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталею Станіславівною був вчинений виконавчий напис на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, яким звернуто стягнення з громадянина України ОСОБА_1 . Між АТ «РВС Банк» та громадянином України - ОСОБА_1 був укладений Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб шляхом прийняття (акцепту) ним Публічної пропозиції (оферти) Банку, та підписання ним Заяви-Договору №0030970 від 08 травня 2019 року про надання кредиту шляхом перерахунку грошових коштів на Картковий рахунок. Правонаступником АТ «РВС Банк» на підставі Договору про відступлення прав вимоги №28/04/2020-1 від 28 квітня 2020 року є ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС». Боржником допущено прострочення платежів. Стягення проводиться за період з 10.12.2019 року по 28.04.2020 року. Сума заборгованості складає 26 468 грн. 20 коп.,в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 20 114,41 грн.; заборгованість по сплаті 18% річних в розмірі 1 697,64 гривень; заборгованість за комісією в розмірі 3 846,15 гривень; пеню в розмірі 810,00 гривень. За вчинення вказаного виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 ЗУ «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача в розмірі 450,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню - 26 918,20 гривень.
03.08.2020 року на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса, приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. було відкрито виконавче провадження № 62698159.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Згідно із ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами (ч.10 ст. 84 ЦПК України).
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості наданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Дослідивши зібрані в справі докази, оцінюючи докази зібрані у справі кожен окремо, їх достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заявлених вимог.
Ні відповідачем, ні третьою особою - приватним нотаріусом, яким вчинений оскаржуваний виконавчий напис, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що під час вчинення виконавчого напису нотаріусом перевірялась безспірність заборгованості. Хоча безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»).
Крім того, у даній справі встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року за № 1172.
Вказаний пункт 2 Переліку (зі змінами внесеними Постановою КМУ від 26 листопада 2014 року № 662) передбачав, що для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Проте, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, яка набрала законної сили, визнав незаконною та нечинною Постанову КМУ № 662 від 26 листопада 2014 року в т.ч. в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
З викладеного вбачається, що Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінет Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.
У постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Матеріали справи відомостей про отримання позивачем (боржником) відповідного повідомлення не містять.
За встановлених обставин справи та вимог закону, оскаржуваний напис, не відповідає умовам вчинення виконавчих написів, що передбачені ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та положенням Порядку вчинення нотаріальних дій.
З загальнодоступного сайту «Автоматизована система виконавчого провадження» за допомогою ідентифікатора доступу, який вказано в постанові про відкриття виконавчого провадження, що міститься в матеріалах справи, встановлено відсутність скан-копії Оригіналу заяви-договору №0030970 від 0.05.2019 року, за яким проводиться стягнення заборгованості. За таких обставин, можна дійти висновку, що така Анкета-заява виконавцю не надавалась.
З наданих позивачем до суду письмових доказів з одного боку та з іншого боку з огляду на відсутність заперечень з боку відповідача по суті спору, визнання відповідчем позову, а також неподання належних документів відповідачем та третіми особами, суд доходить висновку, що відповідач, звертаючись до нотаріуса, не надав всіх необхідних документів які підтверджують безспірність заборгованості, окрім того, відповідачем не було направлено належним чином на адресу позивача листа з вимогою про усунення порушення стосовно зобов'язання із зазначенням у листі вимоги стислого змісту порушених зобов'язань.
З огляду на викладене, оскаржуваний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується наступним.
Згідно ч. ч.1-2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №ПН722552 від 04.11.2024.
Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Приймаючи до уваги, що відповідач ТОВ «Фінансова Компанія «Паріс» визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд дійшов до висновку, що є всі підстави для повернення з бюджету 50 % судового збору на користь позивача ОСОБА_1 та стягнення з відповідача ТОВ «Фінансова Компанія «Паріс» 50 % судового збору на користь позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Уткіним О.Є. укладено Договір про надання професійної правничої допомоги №41.
Згідно платіжної інструкції №487 від 01.11.2024 року ОСОБА_1 сплатив адвокату Мухіну О.Є. 3 200,00 гривень.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
У п.п.113-117 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» від 07.11.2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов'язаннями.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №922/445/19 від 03.10.2019 року, постанові від 21.01.2021 року у справі №280/2635/20, постанові Київського апеляційного суду від 01.03.2021 року у справі №761/1673/20.
Оскільки позовні вимоги задовольняються повністю, відповідач клопотань про зменшення розміру судових витрат не подавав, то з ТОВ «Фінансова Компанія «Паріс» на користь позивача підлягають стягненню 3 200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Також позивач просить стягнути з відповідача 162,00 грн судових витрат, понесених на оплату послуг АТ «Укрпошта» за пересилання процесуальних документів під час розгляду справи.
Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з положеннями ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Отже, витрати позивача на відправлення поштою позовної заяви з додатками згідно вимог ч.1 ст.177 ЦПК України є витратами, пов'язаними з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно наданих накладних АТ «Укрпошта» вартість відправлення становить 162,00 грн.
Таким чином, суд вважає можливим відшкодувати позивачу понесені судові витрати, стягнувши їх з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76-83, 89, 141, 158, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталя Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микита Андрійович, Акціонерне товариство «РВС Банк», про захист прав споживача, шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 14.07.2020 року №23394, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталею Станіславівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» заборгованості за період з 10.12.2019 року по 28.04.2020 року за кредитним договором №0030970 "Про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб" від 08.05.2019 року у розмірі 26 918, 20 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20 114,41 грн.; заборгованість по сплаті 18% річних в розмірі 1 697,64 гривень; заборгованість за комісією в розмірі 3 846,15 гривень; пеня в розмірі 810,00 гривень; вартість вчиненого виконавчого напису в розмірі 450,00 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» /код ЄДРПОУ: 38962392/ на користь позивача ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 /, 50% судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 200,00 грн. (три тисячі двісті гривень 00 коп.), судові витрати, понесені на оплату послуг АТ «Укрпошта» в розмірі 162,00 гривень (сто шістдесят дві гривні 00 коп.), а всього - 3 967,60 гривень (три тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень 60 коп.).
Повернути ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 / з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
Суддя: Коломаренко К. А.