Ухвала від 09.12.2024 по справі 910/11294/23

УХВАЛА

09 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11294/23 (910/12348/24)

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.

перевіривши касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толкфін" арбітражного керуючого Мусієнка Олега Ігоровича

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024

у справі №910/11294/23 (910/12348/24)

за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толкфін" арбітражного керуючого Мусієнка Олега Ігоровича

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толкфін" (відповідач 1)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" (відповідач 2)

Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (відповідач 3)

про визнання недійсним одностороннього правочину та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" про зупинення провадження у справі відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11294/23 (910/12348/24) за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толкфін" арбітражного керуючого Мусієнка Олега Ігоровича до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толкфін", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" та Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про визнання недійсним одностороннього правочину та стягнення коштів. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №910/11294/23 (910/12348/24) до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/11294/23 (910/12348/24).

25.11.2024 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толкфін" арбітражного керуючого Мусієнка Олега Ігоровича на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 у справі №910/11294/23 (910/12348/24), в якій просить суд скасувати оскаржуване судове рішення; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" повернути скаржнику.

З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Розглянувши касаційну скаргу, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толкфін" арбітражного керуючого Мусієнка Олега Ігоровича, з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Верховний Суд звертає увагу, що наведений перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду є вичерпним.

Ухвала суду апеляційної інстанції про витребування матеріалів справи з суду першої інстанції та відкладення розгляду питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду не належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки), мають право подати касаційну скаргу.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги на вказане судове рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.

Суд зазначає, що вичерпний перелік ухвал судів першої інстанції та апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування і сталість судової практики.

З урахуванням наведеного Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толкфін" арбітражного керуючого Мусієнка Олега Ігоровича на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 у справі №910/11294/23 (910/12348/24).

На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толкфін" арбітражного керуючого Мусієнка Олега Ігоровича на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 у справі №910/11294/23 (910/12348/24).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Картере В.І.