65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"02" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3568/21(521/25630/23)
Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.
за участі секретаря судового засідання Васильєвої К.О.,
розглянувши матеріали справи,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (01103, м. Київ, вул. Менделєєва, буд. 12, офіс 94/1)
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача: керуючого реалізацією арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича,
про стягнення 414 935,28 грн.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін та учасників:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача керуючий реалізацією: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" звернулось із позовною заявою від 06.11.2023р. (вх. №63929 від 15.11.2023р.) до ОСОБА_1 про стягнення суму 3% річних в розмірі 67 047,12 грн., суму нарахованих інфляційних втрат в розмірі 347 888,16 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 6 224,03 грн.
Рух справи.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.12.2023р. у справі №521/25630/23 відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до ОСОБА_1 про стягнення, ухвалено розгляд справи проводити в загальному позовному провадженні.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25.03.2024р. з врахуванням ухвали від 29.07.2024р. задоволено клопотання ОСОБА_1 про передачу справи за підсудністю у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до ОСОБА_1 про стягнення семи 3%річних та інфляційних витрат; ухвалено матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до ОСОБА_1 про стягнення семи 3%річних та інфляційних витрат направити до Господарського суду Одеської області для розгляду справи №916/3568/21.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.07.2024р. для подальшого розгляду справи №521/25630/23 було визначено суддю Грабован Л.І.
У провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться справа №916/3568/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою підготовчого засідання суду від 22.12.2021р. відкрито провадження у справі №916/3568/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 120 днів до 21.04.2022р.
Постановою Господарського суду Одеської області від 19.09.2022р. визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 ; введено відносно фізичної особи ОСОБА_1 процедуру погашення боргів; керуючим реалізацією майна призначено арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.08.2024р. прийнято справу №521/25630/23 до свого провадження для розгляду в межах справи №916/3568/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; ухвалено розглядати справу №521/25630/23 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження в межах справи про банкрутство №916/3568/21 без виклику сторін.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2024 р. залучено керуючого реалізацією арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича до участі у справі №916/3568/21 (521/25630/23) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача фізичної особи ОСОБА_1 . Справу №916/3568/21(521/25630/23) вирішено розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку загального позовного провадження.
Відповідач.
Ухвалами Господарського суду Одеської області від 05.08.2024 р. та 24.09.2024 р. відповідачу запропоновано надати суду відзив на позов у порядку ст. 165 ГПК України із доданням до них доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзивів і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Ч. 5 ст. 242 ГПК України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до наявних в матеріалах справи довідок секретаря судового засідання, копії вищезазначених ухвал суду було доставлено ОСОБА_1 до її електронного кабінету користувача підсистемою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи - "Електронний суд".
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 ГПК України щодо подання відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 р. закрито підготовче провадження у справі №916/3568/21(521/25630/23). Справу №916/3568/21(521/25630/23) призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на "02" грудня 2024 р. об 11:50 год.
Копію вищевказаної ухвали суду було доставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" та ОСОБА_1 до їх електронних кабінетів користувачів підсистемою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи - "Електронний суд", про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка секретаря судового засідання.
Положеннями ч.ч. 5-6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1416-IX від 27.04.2021; в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023) визначено, що Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача фізичної особи ОСОБА_1 - керуючий реалізацією арбітражний керуючий Вудуда Гаррі Ігоровича був повідомлений про призначення даної справи до розгляду по суті шляхом направлення копії вказаної ухвали на електронну адресу представника, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1
Господарським судом за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвала Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 р. була оприлюднена у вказаному реєстрі, тобто текст ухвали був у вільному доступі через мережу Інтернет та з нею мали можливість ознайомитись усі заінтересовані особи, в тому числі сторони та учасники даної справи.
При цьому, суд вказує, що за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Таким чином, ухвала Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 р. була надіслана у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства, а тому усі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи по суті.
02.12.2024 р. секретар судового засідання доповів суду, що учасники справи №916/3568/21(521/25630/23) у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
П. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи те, що жодних доказів, які унеможливлюють розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з'явилися, суду не надано, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за їх відсутністю.
Обставини, встановлені судом.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" обґрунтовані наступним.
08.10.2007 р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11227505000.
Згідно положень укладеного правочину, банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 79 400,00 доларів США строком з 08 жовтня 2007 р. по 08 жовтня 2014 р. За використання кредитних коштів встановлена процентна ставка у розмірі 11,2 % річних.
Як повідомляє позивач, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ОСОБА_1 взятого на себе грошового зобов'язання за договором №11227505000 від 08.10.2007 р., ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до Малиновського районного суду м. Одеси із позовною заявою щодо стягнення із відповідача суми боргу за договором про надання споживчого кредиту, яка станом на 01.11.2011 р. становить: 98 252,58 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 783 760,82 грн., з урахуванням прострочених відсотків та пені.
12.12.2011 р. ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» уклали договір факторингу № 1, за яким відбулося відступлення права вимоги. Відповідно до якого банк-позивач по справі №2/1519/8064/11 продав (відступив) своє право грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно договору про надання споживчого кредиту 11227505000 від 08.10.2007 р. а ТОВ «Кей-Колект» в свою чергу набуло відповідне право грошової вимоги.
28.11.2012 р. Малиновським районним судом м. Одеси здійснено заміну позивача у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості за кредитним договором на правонаступника ТОВ «Кей-Колект» на підставі укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» договору факторингу № 1.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.03.2013 р. (справа №2/1519/8064/11) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" задоволено та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ін. № НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (м. Київ, вул. Іллінська, 8) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 11227505000 від 08.10.2007 року, яка станом на 01.11.2011 р. становить: 98 252,58 дол. США (дев'яносто вісім тисяч двісті п'ятдесят два дол. США 58 центів), що в еквіваленті за курсом НБУ (7,977000000) складає 783 760,82 грн. (сімсот вісімдесят три тисячі сімсот шістдесят грн. 82 коп.), які складаються з:
- суми заборгованості за кредитом - 69324,01 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 552997,63 грн.;
- суми заборгованості за процентами за користування кредитом - 22790,06 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 181796,31 грн.;
- суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 3421,47дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 27293,06 грн.;
- суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 2717,04 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 21673,82 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» суму сплаченого судового збору 2 955,00 грн.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 12.03.2014 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19.03.2013 р. в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» пені - змінено та ухвалено: стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» пеню у сумі - 10 966 (десять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 88 коп.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси у справі №2/1519/8064/11, що частково змінено рішенням Апеляційного суду Одеської області від 12.03.2014 р., набрало законної сили та відповідачем не виконано.
Виходячи із наведеного, позивач зазначає, що у нього виникло право вимоги щодо нарахування 3% річних, інфляційних витрат внаслідок прострочення відповідачем сплати заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11227505000 від 08.10.2007 р. Позивач наголошує, що йому передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень Цивільного Кодексу України, про що в свою чергу свідчить договір факторингу №1 від 12.12.2011 р.
З огляду на зазначене, позивач звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із позовною заявою щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 67 047,12 грн., суми нарахованих інфляційних втрат в розмірі 347 888,16 грн. та суми сплаченого судового збору в розмірі 6 224,03 грн.
Умовами кредитного договору передбачено, що відповідач зобов'язався повертати отриманий кредит, сплачувати нараховані відсотки та комісію у встановлені строки. Кредит, наданий банком, також забезпечується всім належним позичальнику майном і коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.
Згідно з пунктом 4.1. Кредитного договору позичальник зобов'язався використовувати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені договором терміни. Терміни сплати кредиту та процентів встановлені пунктом 1.2., 1.3. Кредитного договору, згідно з яким відповідач зобов'язується кожного місяця сплачувати встановлені договором суми по погашенню кредиту.
Відповідно до п. 5.5. укладеного договору у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за даним договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку, встановленому розділом 12 Кредитного договору. Позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін у повному обсязі. Новий термін повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку вважається таким, що настав на 32 (тридцять другий) календарний день з дати одержання позичальником повідомлення про дострокове повернення кредиту від банку. При цьому, у випадку неотримання позичальником вимоги про дострокове повернення кредиту від банку протягом 40 (сорока) календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банку, термін повернення кредиту вважається таким, що настав на 41 (сорок перший) календарний день від дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.
Згідно п. 8.3. укладеного правочину, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного Кодексу України при порушенні Позичальником вимог цього Договору, Банк набуває право вимоги дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку встановленого розділом 12 цього договору.
Пунктом 10.13 кредитного договору встановлено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він повністю розуміє всі умови даного договору, свої права та обов'язки за даним договором і погоджується з ними. Таким чином, відповідачу відомо про можливість застосування процедури дострокового повернення кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки зазначені положення вказані в договорі, який підписаний ним особисто.
Отже, виходячи з вищенаведеного, судом встановлено, що у відповідача існує невиконане прострочене грошове зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", що виникло згідно договору про надання споживчого кредиту №11227505000 від 08.10.2007 р.
Відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на однаковий суб'єктний склад сторін, на підставі ч.4 ст.75 ГПК України під час розгляду даної справи не підлягають доведенню знов обставини, встановлені судовими рішеннями Малиновського районного суду м. Одеси у справі №2/1519/8064/11, що частково змінено рішенням Апеляційного суду Одеської області від 12.03.2014 р., які набрали законної сили, зокрема, щодо існування у Чуби (Іовчевої) Марини Олександрівни основного боргу за договором про надання споживчого кредиту №11227505000 від 08.10.2007 р., що підлягає сплаті на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект". При цьому у зв'язку з неналежним виконанням цього зобов'язання Малиновським районним судом м. Одеси вже було стягнуто, станом на 01.11.2011 р., штрафні санкції, нараховані згідно договору №11227505000 від 08.10.2007 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", посилаючись на несплату до теперішнього часу відповідачем вказаної суми основного боргу згідно договору №11227505000 від 08.10.2007 р. в розмірі 745 760,82 грн., просить стягнути з ОСОБА_1 інфляційні втрати та 3% річних, нараховані за період з 02.11.2020 р. по 31.10.2023 р. включно, оскільки рішення Малиновського районного суду м. Одеси, що частково змінено рішенням Апеляційного суду Одеської області від 12.03.2014 р. у справі №2/1519/8064/11 - не виконано.
Так, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок містить помилку, а саме при зазначені періоду прострочення грошового зобов'язання, тому судом самостійно здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 02.11.2020 р. по 22.12.2021 р. (дата відкриття провадження у справі та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів).
За розрахунками суду 3% складає:
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 02.11.2020 до 31.12.2020 745760.82 x 3 x 60 : 366 : 100603,667.68
з 01.01.2021 до 22.12.2021 745760.82 x 3 x 356 : 365 : 10035621,821.17
За розрахунками суду інфляційні витрати становлять:
Останній період (02.11.2020 - 22.12.2021) Індекс інфляції
Листопад 2020101.30
Грудень 2020100.90
Січень 2020101.30
Лютий 2021101.00
Березень 2021101.70
Квітень 2021100.70
Травень 2021101.30
Червень 2021100.20
Липень 2021100.10
Серпень 202199.80
Вересень 2021101.20
Жовтень 2021100.90
Листопад 2021100.80
Грудень 2021100.60
Розрахунок здійснено за формулою:
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період:
IIc = (101.30 : 100) x (101.30 : 100) x (101.30 : 100) x (101.30 : 100) x (101.30 : 100) x (101.30 : 100) x (101.30 : 100) x (101.30 : 100) x (101.30 : 100) x (101.30 : 100) x (101.30 : 100) x (101.30 : 100) x (101.30 : 100) x (101.30 : 100) = 1.12448543
Інфляційне збільшення: 745 760,82 x 1.12448543 - 745 760,82 = 92 836,35 грн.
Отже, за період з 02.11.2020 р. по 22.12.2021 р. розмір 3% річних складає 25 488,84 грн., розмір інфляційних втрат за вказаний період становить 92 836,35 грн., загальний розмір вимог, що підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь позивача складає 118 325,19 грн., а не 414 935,28 грн., як заявлено позивачем.
Норми права, що застосовуються судом
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ч. 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
З 21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
П. 5 ч. 1 ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Ч. ч. 1-2 ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій стосовно боржника. Про запровадження мораторію керуючий реструктуризацією повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: 1) зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) зупиняється стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, крім виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, а також крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; 3) не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій; 4) зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до боржника; 5) не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань боржника.
Частиною 5 ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до змісту ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З огляду на існування у відповідача заборгованості в розмірі 745 760,82 грн. за договором про надання споживчого кредиту №11227505000 від 08.10.2007 р., що не спростовано відповідачем та встановлено вищевказаними судовим рішеннями у справі №2/1519/8064/11, відповідно відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення процентів річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення процентів річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Тим більш за змістом норм статей 526, 599, 611, 625 ЦК України чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання. Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, у тому числі від відповідальності, передбаченої статтями 549, 550, 625 цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція щодо відповідальності боржника за невиконання грошового зобов'язання за рішенням суду викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 р. у справі №127/15672/16-ц (провадження №14-254цс19) з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 р. у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) та від 04.06.2019 р. у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18).
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
При цьому, суд зазначає, що індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновки суду.
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" є обґрунтованими частково, з врахуванням дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.
З огляду на викладене та з урахуванням здійсненого судом перерахунку 3% річних та інфляційних втрат за період з 02.11.2020 р. по 22.12.2021 р. стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає 118 325,19 грн.
Судові витрати.
Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що судові витрати у даній справі складаються із судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду із даною позовною заявою, у розмірі 6 224,03 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжною інструкцією №1221 від 03.11.2023 р. (т. 1 а.с. 9).
Положення п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, що складають 1 774,88 грн. (118 325,19 грн. * 6 224,03 грн. / 414 935,28 грн.).
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (01103, м. Київ, вул. Менделєєва, буд. 12, офіс 94/1; код ЄДРПОУ: 37825968) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 414 935,28 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (01103, м. Київ, вул. Менделєєва, буд. 12, офіс 94/1; код ЄДРПОУ: 37825968) 25 488 (двадцять п'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень) 84 коп. - 3% річних; 92 836 (дев'яносто дві тисячі вісімсот тридцять шість гривень) 35 коп. - інфляційних втрат та 1 774 (одну тисячу сімсот сімдесят чотири гривні) 88 коп. судового збору.
3. В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (01103, м. Київ, вул. Менделєєва, буд. 12, офіс 94/1; код ЄДРПОУ: 37825968) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у порядку ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 09 грудня 2024 р.
Копію рішення надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": ТОВ "Кей-Колект"; ОСОБА_1 .
Копію рішення надіслати на електронну адресу: арбітражного керуючого Вудуда Г.І. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Суддя Л.І. Грабован