26 листопада 2024 року Справа № 915/907/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,
представника позивача: Чуб К.І. (в залі суду),
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський авіаремонтний завод “НАРП»,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МІТЛІДЕР»,
про: стягнення заборгованості у розмірі 77925,49 грн, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївський авіаремонтний завод “НАРП» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №2175/ю від 26.07.2024 (вх.№9226/24 від 31.07.2024), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МІТЛІДЕР» заборгованість за Договором поставки №1А-23 від 03.01.2023 у розмірі 77925,49 грн, з якої: 35290,0 грн - основний борг, 20329,88 грн - пеня, 17645,0 грн - 50% штрафу від неоплаченої суми, 3066,96 грн - збитки від інфляції та 1593,65 грн - 3% річних.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам Договору поставки №1А-23 від 03.01.2023 та приписам чинного законодавства не розрахувався за поставлений товар повністю та своєчасно, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення суми основного боргу та нарахованих сум пені, штрафу, збитків від інфляції та 3% річних.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2024 - справу №915/907/24 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.
Ухвалою суду від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 24.09.2024.
Ухвалою суду від 24.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2024.
23.10.2024 від позивача до суду надійшло клопотання б/н від 22.10.2024 (вх.№12821/24), в якому він просить суд відкласти розгляд справи №915/907/24, яка призначена на 23.10.2024 о 14:00 на іншу дату. Просить також суд про місце, дату і час наступного судового засідання завчасно повідомити.
23.10.2024 суд ухвалив відкласти судове засідання на 26.11.2024.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: м.Миколаїв, вул.Шнеєрсона, буд.12/39.
Ухвали суду по даній справі були надіслані судом за адресою місцезнаходження відповідача згідно ЄДР, а саме: ухвали суду від 05.08.2024 та 24.09.2024 повернулись до суду з відміткою АТ “Укрпошта» - “адресат відсутній за вказаною адресою» та ухвала суду від 23.10.2024 повернулись до суду з відміткою АТ “Укрпошта» - “за закінченням встановленогог строку зберігання».
Також судом 24.09.2024 у відповідності до ч.4 ст.122 ГПК України було здійснено опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (http://www.reyestr.court.gov.ua/), яким повідомлено відповідача про дату, час і місце розгляду даної справи, що призначено судовий розгляд на 23.10.2024 о 14:00.
Згідно ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
За таких обставин враховуючі приписи п.5) ч.6 ст.242 ГПК України суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідач не скористалися наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причини неявки.
Відповідач у судове засідання 26.11.2024 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 26.11.2024 суд оголосив про вихід до нарачої кімнати для ухвалення судового рішення у справі.
Після виходу з нарадчої кімнати у судовому засіданні 26.11.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення суду без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.
03.01.2023 між Державним підприємством “Миколаївський авіаремонтний завод “НАРП» (наразі - Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївський авіаремонтний завод “НАРП») (надалі - постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “МІТЛІДЕР» (надалі - покупець, відповідач у справі) було укладено Договір поставки №1А-23 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1, якого постачальник продає, а покупець купує велику рогату худобу (надалі - товар). Код ДК 021:2015 03320000-8, в кількості та відповідно до якості, про яку обумовлено у додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п.1.3 Договору загальна кількість товару за цим Договором визначається у рахунках та в Акті приймання-передачі, оформлених сторонами та фактично прийнятих покупцем від постачальника в період дії цього Договору.
У відповідності до п.2.1 Договору вивіз товару здійснюється покупцем власними засобами або за допомогою залучених третіх осіб з ферми постачальника, що знаходиться за адресою: 54037, Україна, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Знаменська, 4.
Відповідно до п.2.2 Договору товар, який є предметом поставки по даному Договору, відвантажується на умовах, згідно п.2.1 цього Договору, січні 2023.
Згідно п.2.3 Договору дата відвантаження товару відповідає даті складання Акту приймання-передачі, підписаного сторонами.
У відповідності до п.2.4 Договору прийомка товару по кількості та якості здійснюється спеціалістами покупця шляхом огляду його та звірки фактичної кількості та якості живої худоби з супровідними документами.
Відповідно до п.2.6 Договору перехід права власності на товар відбувається з моменту його передачі згідно п.2.3 цього Договору.
Згідно п.2.7 Договору постачальник зобов'язується надати покупцеві разом з товаром наступні документи: - рахунок на товар; - Акт приймання-передачі; - договір; - відомість переміщення тварин (Акт 03-1).
У відповідності до п.2.9 Договору постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов'язання з поставки товару, якщо він передав товар в місці, зазначеному в цьому Договорі, в розпорядження покупця з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається за чинним законодавством України та цим Договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам, визначеним цим Договором.
Сторонами погоджено, що ціна товару за цим Договором зазначається у рахунках та Акті приймання-передачі на товар. Сукупна вартість товару, вказана у Акті приймання-передачі складає ціну Договору, та зазначається у додатку №1, який є невід'ємною частиною нього Договору (п.п.3.1, 3.2 Договору).
Відповідно до п.4.1 Договору розрахунок за Договором здійснюється у національній валюті України (гривні) у безготівковій грошовій формі у вигляді:
- 50% попередня оплата у термін 5 робочих днів з моменту підписання Договору;
- 50% післяплати за кожний окремий підписаний Акт приймання-передачі товару шляхом перерахування покупцем грошових коштів за товар, що поставлено протягом строку дії даного Договору, на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата здійснюється за рахунок власних коштів покупця та вартість усього товару, що був поставлений покупцеві протягом строку дії цього Договору, має бути оплачена не пізніше 5 робочих днів від дати відвантаження товару.
Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що підтверджується випискою з рахунку (п.4.2 Договору).
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 28.02.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим Договором (п.10.1 Договору).
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
На виконання умов Договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 235440,0 грн, а саме: рахунок на оплату №1 від 04.01.2023 на суму 120150,0 грн та рахунок на оплату №1 від 04.01.2023 на суму 115290,0 грн.
04.01.2023 відповідач у відповідності до п.4.1 Договору здійснив авансовий платіж по рахунку №1 від 04.01.2023 у розмірі 120150,0 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №110 від 04.01.2023 на вказану суму.
Позивач у період з 10.01.2023 по 16.01.2023 здійснив поставку товару, а саме рогатої худоби, яка зазначена у Додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору, що підтверджується товарно-транспортними накладними: №1 від 10.01.2023 (форма №1-ТН), №2 від 13.01.2023 (форма №1-ТН) та №3 від 16.01.2023 (форма №1-ТН).
Після поставки всієї кількості рогатої худоби позивач та відповідач підписали два Акти прийому-передачі від 16.01.2023 на загальну суму 235440,0 грн.
Відповідач 28.02.2023 здійснив часткову оплату за поставлену рогату худобу у відповідності до п.4.1 Договору у сумі 80000,0 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №116 від 28.02.2023 на вказану суму.
Позивач зазначає, що загальна сума простроченої відповідачем оплати за поставлений йому товару за Догором поставки №1А-23 від 03.01.2023, з урахуванням часткової оплати, склала 35290,0 грн (235440,0 грн - 200150,0 грн).
Позивач у позові зазначає, що неодноразово намагався вирішити вказане питання у досудовому порядку, шляхом як усних переговорів з відповідачем та і письмових.
19.07.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію №1942/ю з вимогою щодо здійснення остаточного розрахунку з підприємством позивача за поставлений товар (рогата худоба) на суму 35290,0 грн. Зазначену претензію отримано відповідачем, про що свідчить відмітка про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Вказану претензію відповідачем залишено без відповіді та виконання.
Отже, в порушення умов Договору поставки №1А-23 від 03.01.2023, відповідачем у встановлений строк не було здійснено оплату за поставлений товар та станом на дату звернення до суду за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 35290,0 грн, яка відповідачем не сплачена, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, всупереч умовам Договору поставки №1А-23 від 03.01.2023 та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив позивачу грошові кошти за переданий товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 35290,0 грн.
Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним суми основного боргу.
За такого, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 35290,0 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача 20329,88 грн пені та 17645,0 грн - 50% штрафу від неоплаченої суми, нараховані на підставі п.9.5 Договору, суд зазначає наступне.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема одним із правових наслідків виділяється сплата неустойки (п.3) ч.1 ст.611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України).
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п.9.5 Договору, у разі прострочення оплати товару відповідно до п.4.1 цього Договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 50% від вартості всього неоплаченого товару, крім того покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно наданого суду розрахунку, позивачем нараховано за порушення відповідачем строків оплати товару за поставлений позивачем товар штраф 50% у розмірі 17645,0 грн.
Перевіривши виконаний позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що арифметично та методологічно він є вірним.
Посилаючись на несвоєчасну оплату відповідачем за поставлений по Договору поставки №1А-23 від 03.01.2023, позивач на підставі п.9.5 Договору нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 24.01.2023 по 26.07.2024 в загальному розмірі 20329,88 грн згідно наданих розрахунків у позові.
Враховуючи те, що умовами Договору не передбачено строку нарахування пені.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом встановлено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Водночас Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.
Постановою КМУ від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 30 червня 2023 року відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином після завершення карантину (після 30.06.2023) відсутня можливість нараховувати штрафні санкції понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи викладене, розмір пені, нарахованої позивачем на підставі п.9.5 Договору за період з 24.01.2023 по 26.07.2024 уточнено судом виходячи з наступного розрахунку:
- за період з 24.01.2023 по 24.07.2023 (182дн.) при ставці НБУ - 25%, пеня нарахована на суму боргу 35290,0 грн становить 8798,33 грн (35290,0 грн х 50%х182дн./365дн.);
Таким чином, судом встановлено, що стягненню підлягає пеня в загальному розмірі 8798,33 грн за період з 24.01.2023 по 24.07.2023 включно. В частині стягнення пені у сумі 11531,55 грн, слід відмовити у зв'язку з відсутністю правових підстав для її нарахування.
Щодо стягнення з відповідача 3066,96 грн збитків від інфляції та 1593,65 грн - 3% річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у сумі 3066,96 грн, нараховані за період з лютого 2023 року по червень 2024 року та 3% річних у сумі 1593,65 грн, нараховані за період з 24.01.2023 по 26.07.2024, згідно розрахунків позивача.
Перевіривши розрахунки збитків від інфляції та 3% річних суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та арифметично вірними.
Відповідачем такі розрахунки не спростовані та не заперечені.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МІТЛІДЕР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський авіаремонтний завод “НАРП» 35290,0 грн основного боргу, 8798,33 грн пені, 17645,0 грн - 50% штрафу від неоплаченої суми, 3066,96 грн збитків від інфляції, 1593,65 грн - 3% річних та 2592,88 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 06.12.2024 року.
Суддя М.В. Мавродієва