79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
27.11.2024 Справа № 914/1491/24
м. Львів
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів», м. Львів
до відповідача: Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Моршин Стрийського району Львівської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця», м. Київ
про стягнення заборгованості
Суддя: Олена ЩИГЕЛЬСЬКА
Секретар с/з: Надія ВАШКЕВИЧ
Представники сторін
від позивача: Павлічко О.О. - представник, Купецька М.М. - вільний слухач
від відповідача: Бауман Ю.Т. - адвокат (в режимі відеоконференції)
від третьої особи: не з'явився
1. ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з постачання теплової енергії.
3. Ухвалою суду від 12.06.2024 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення ухвали шляхом подання заяви про усунення недоліків, в якій уточнити суму вимог заявлених до стягнення з відповідача або надати належні докази (в оригіналі) доплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
4. 17.06.2024 через систему Електронний Суд від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.15982/24), в якій зазначено, що в прохальній частині позовної заяви допущено помилку при зазначенні суми заборгованості за надані послуги, яку позивач просить стягнути з відповідача. Позивачем вказано, що правильним слід вважати пункт 2 прохальної частини позовної заяви в такій редакції:
« 2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» заборгованість за надані послуги у розмірі 3 246 991,23 грн».
5. Ухвалою суду від 19.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
6. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судового засідання.
7. Ухвалою суду від 22.07.2024 року прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, вирішено у подальшому розгляд справи здійснювати із врахуванням цієї заяви. За клопотанням відповідача залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».
8. Після прийняття заяви про зменшення розміру позовних вимог предметом позову є стягнення 3 394 552,70 грн заборгованості, з яких 3 246 721,23 грн - заборгованості за надані послуги, 133 301,92 грн - пені, 14 529,55 грн - 3% річних від простроченої суми боргу.
9. Ухвалою суду від 06.09.2024 частково задоволено клопотання позивача, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу в справі №914/1491/24 Дочірньому підприємству «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі, але не виключно на рахунках (зазначено перелік), в межах суми 3 394 552,70 грн.
10. Ухвалою суду від 16.10.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.11.2024. 20.11.2024 судове засідання відкладено на 27.11.2024.
11. В судове засідання 27.11.2024 з'явилися представник позивача та відповідача, третя особа явки уповноваженого представника не забезпечила.
12. Позивач надав пояснення по суті спору, подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати боргу, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
13. Представник відповідача надав пояснення, у задоволенні позову просив відмовити, підтримав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
14. Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
15. В судовому засіданні 27.11.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення
16. АРГУМЕНТИ СТОРІН
17. Аргументи позивача
18. Позивач зазначає, що відповідачем не сплачено заборгованість за Договором №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії за період з 01.02.2024 по 31.03.2024, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення 3 246 991,23 грн боргу за надані послуги, 133 309,51 грн пені та 14 530,40 грн 3% річних.
19. Аргументи відповідача
20. Відповідач просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позову.
21. На думку відповідача обставинами, що істотно впливають на виконання між сторонами договірних зобов'язань є укладення між ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» та ІНФОРМАЦІЯ_1 та Самбірською квартирно-експлуатаційною частиною Договору про спільне безоплатне користування нерухомим майном. Самбірська КЕЧ використовує приміщення відповідача для власних потреб та має обов'язок сплачувати платежі за використання теплової енергії (опалення), однак остання має заборгованість перед відповідачем з даного питання (компенсація за використання теплової енергії).
22. Відповідач вказує, що не погоджується з обсягом, якістю та об'ємом наданих позивачем послуг. Відтак, просить вважати відкликаними погоджені раніше Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) між сторонами.
23. Також відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
24. Пояснення третьої особи
25. Третя особа пояснень щодо позовних вимог не подала.
26. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
27. 15.12.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» (позивач по справі, виконавець за договором) та Дочірнім підприємством «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (відповідач по справі, споживач за договором) укладено Договір №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії.
28. Відповідно до п. 1 Договору виконавець зобов'язався надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
29. Пунктом 3 Договору визначено, що теплова енергія виробляється за адресою АДРЕСА_1 , де на виконання цього Договору виконавець зобов'язаний розмістити котельню на альтернативному паливі. Теплова енергія виробляється з альтернативних джерел енергії - гранул паливних з дерева.
30. Відповідно до п. 10 Договору обсяг спожитої у будівлях послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлях за показаннями засобу вимірювальної техніки вузла комерційного обліку або у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будівлях протягом трьох діб до виходу з ладу вузла обліку та протягом трьох діб з моменту відновлення роботи вузла обліку. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).
31. Ціна за 1 Гкал. теплової енергії, яка поставляється споживачеві становить 3600,00 (три тисячі шістсот) грн. з ПДВ., що підтверджується калькуляцією, яка є невід'ємним додатком 2 до цього Договору (п. 17 Договору).
32. Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць (п. 19 Договору).
33. Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги та акт прийому передачі наданих послуг споживачу не пізніше 5 числа місяця наступного за розрахунковим періодом. Рахунок та Акт прийому-передачі наданих послуг надається на паперовому носії (п. 20 Договору).
34. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення оплати за спожиту послугу (п. 21 Договору).
35. Споживач зобов'язаний оплачувати спожиту послугу за ціною визначеною цим Договором (п.п. 2 п. 28 Договору).
36. Пунктом 32 Договору встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за весь період прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
37. Договір підписано представниками сторін та скріплений їх печатками.
38. 15.09.2022 року сторони уклади Додаткову угоду №1 до Договору №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021 р.
39. Відповідно до п. 18 Договору Сторони узгодили змінити ціну за 1 Гкал теплової енергії з 15.09.2022 р. Сторони узгодили ціну за 1 Гкал теплової енергії з 15.09.2022 р. у розмірі 6000 (шість тисяч) гри. в т.ч. ПДВ. що підтверджується Калькуляцією в новій редакції від 15.09.2022 р.. яка є невід'ємним додатком до Договору (п. 1,2 Додаткової угоди).
40. 01.11.2022 року сторони уклади Додаткову угоду №2 до Договору №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021 р.
41. 31.10.2023 року сторони уклади Додаткову угоду №4 до Договору №35/2021 від 15.12.2021 р. за якою керуючись розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №427-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету з метою покриття витрат за вересень - грудень 2022 року об'єктів державної, комунальної та приватної власності», розпорядженням №381/0/5-23ВА від 29.05.2023 року Львівської обласної державної адміністрації «Про розподіл коштів», рішенням виконавчого комітету Моршинської міської ради № 77 від 16.06.2023 року «Про компенсацію за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях приватної власності у період воєнного стану на території Моршинської МТГ», про наступне :
42. Вартість додаткової угоди становить 257 561,14 грн., в т.ч. ПДВ - 42 926,86 грн. Ціна теплової енергії становить 3870,72 грн. за 1 Гкал в т.ч. ПДВ згідно Калькуляції від 17.10.2023 р. (п. 1).
43. Дані кошти буде спрямовано на погашення заборгованості за теплопостачання в період жовтень 2023 року, під час розміщення внутрішньо переміщених осіб (п. 2).
44. Термін дії додаткової угоди в період з моменту підписання по 31.12.2023 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання (п. 3).
45. Позивач вказує, що на виконання умов Договору в період з 01.02.2024 по 31.03.2024 надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії.
46. До матеріалів справи долучено Акти здачі-приймання робіт на загальну суму 3 246 721,23, а саме:
- №39 від 29 лютого 2024 року на суму 1 780 028,01 грн;
- №76 від 31 березня 2024 року на суму 1 466 693,22 грн.
47. Акти підписані представниками сторін та містять їх печатки.
48. Відповідач долучив до справи копію Договору про спільне безоплатне користування нерухомим майном №73 від 09.02.2023 року, який укладений відповідачем, ІНФОРМАЦІЯ_1 та Самбірською квартирно-експлуатаційною частиною (району).
49. А також Інформаційну довідку від 12.04.2024 року про заборгованість Самбірської КЕЧ перед ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» за послуги з теплопостачання, надані ТОВ «Енергозбереження Львів». Відповідно до якої сума заборгованості Самбірської КЕЧ складала 6 164 862,66 грн.
50. 22.07.2024 відповідач направив на електронну пошту представника позивача Павлічка О. Лист №13-16/263 «Щодо надання послуг за договором про надання послуг з постачання теплової енергії від 15 грудня 2021 р. за період 01.02.2024 по 31.03.2024», яким зазначено, що відповідачем було проведено перевірку фактично наданих послуг та встановлено розбіжності щодо об'єму наданих послуг. Відтак Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №39 від 29.02.2024 та №76 від 31.03.2024 відповідач вважає не погодженими.
51. 28.08.2024 року відповідач направив позивачу Повідомлення №13-16/318, яким повідомив позивача про розірвання Договору №35/21 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021 з « 27» листопада 2024 року.
52. 06.09.2024 року відповідач направив позивачу Повідомлення №13-16/355, яким повідомив позивача про відмову від надання ТОВ «Енергозбереження Львів» послуг з постачання теплової енергії за Договором №35/21 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021 з початком нового опалювального періоду у 2024 році.
53. Також відповідач долучив Акт від 15.01.2024 року, за яким згідно знятих показників споживання по електролічильнику котельні ТОВ «Енергозбереження Львів» менше ніж по контрольному на 4768,8 кВт/год.
54. Разом з тим, з долучених до матеріалів справи платіжних інструкцій встановлено, що в процесі розгляду справи відповідачем були здійснені платежі на користь позивача на загальну суму 103 100,00 грн, зокрема:
- 09.09.2024 року на суму 8 100,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 6750.00 грн., ПДВ - 20% 1350.00 грн.»);
- 09.09.2024 року на суму 9 400,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 7833.33 грн., ПДВ - 20% 1566.67 грн.»);
- 10.09.2024 року в сумі 8 100,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. У сумі 6750.00 грн., ПДВ - 20% 13502.00 грн.»;
- 09.10.2024 року на суму 6 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за дог. №35/2021 від 15.12.2021 р. в т.ч. ПДВ 1 000,00 грн. від ДП санаторій «Моршинкурорт»;
- 11.10.2024 року на суму 4 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 3333,33 грн., ПДВ - 20% 666,67 грн.»;
- 21.10.2024 року на суму 8 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. зг. акта №39 від 29.02.2024р. за дог. №35/2021 від 15.12.2021 р. в т. ч. ПДВ 1 333,33 грн. від ДП санаторій Моршинкурорт»;
- 22.10.2024 року на суму 7 700,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 6416.67 грн., ПДВ - 20% 1283,33 грн.»;
- 23.10.2024 року на суму 6 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 5000.00 грн., ПДВ - 20% 1000.00 грн.»;
- 28.10.2024 року на суму 4 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 3333,33 грн., ПДВ - 20% 666,67 грн.»;
- 29.10.2024 року на суму 5 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 4166.67 грн., ПДВ - 20% 833.33 грн.»;
- 30.10.2024 року на суму 5 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 4166.673 грн., ПДВ - 20% 833.33 грн.»;
- 04.11.2024 року на суму 4 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 3333,33 грн., ПДВ - 20% 666,67 грн.»;
- 05.11.2024 року на суму 4 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 3333,33 грн., ПДВ - 20% 666,67 грн.»;
- 12.11.2024 року на суму 4 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 3333,33 грн., ПДВ - 20% 666,67 грн.»;
- 13.11.2024 року на суму 4 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 3333,33 грн., ПДВ - 20% 666,67 грн.»;
- 15.11.2024 року на суму 7 800,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 6500.00 грн., ПДВ - 20% 1300.00 грн.»;
- 25.11.2024 року на суму 4 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 3333,33 грн., ПДВ - 20% 666,67 грн.»;
- 26.11.2024 року на суму 4 000,00 грн, призначення платежу « 02649905 Часткова сплата заборгованості за теплову енергію за лютий 2024р. згідно акта №39 від 29.02.2024р. за Договором №35/2021 від 15.12.2021 р. у сумі 3333,33 грн., ПДВ - 20% 666,67 грн.».
55. За неналежне виконання умов Договору позивачем нарахував та заявив до стягнення 133 301,92 грн - пені на підставі п. 32 Договору та 14 529,55 грн - 3% річних від простроченої суми боргу на підставі ст. 625 ЦК України.
56. ОЦІНКА СУДУ
57. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.
58. Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
59. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
60. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
61. Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021.
62. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
63. Частинами 1 та 2 ст. 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
64. За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах. (ч. 1, 3 ст. 275 Господарського кодексу України).
65. Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.
66. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
67. Як передбачено ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
68. Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
69. Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
70. Відповідно до умов Договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги та акт прийому-передачі наданих послуг споживачу не пізніше 5 числа місяця наступного за розрахунковим періодом (п. 20).
71. Споживач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 21 Договору).
72. Факт постачання позивачем теплової енергії відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 3 246 721,23, а саме: №39 від 29 лютого 2024 року на суму 1 780 028,01 грн та №76 від 31 березня 2024 року на суму 1 466 693,22 грн.
73. Як зазначалося вище, Акти підписані представниками сторін та містять їх печатки.
74. Однак відповідач у відзиві на позов просив вважати відкликаними погоджені раніше Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) між сторонами.
75. Суд зазначає, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Верховного Суду від 08.06.2022 року в справі №396/269/18).
76. Добросовісність це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Ця правова позиція міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 року в справі №910/16579/20, а також в постановах Верховного Суду від 11.08.2021 року в справі №909/436/20, від 28.09.2021 року в справі №918/1045/20 та від 06.10.2021 року в справі №925/1546/20.
77. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 року в справі №390/34/17, від 28.04.2021 року в справі №910/9351/20, від 09.06.2021 року в справі №911/3039/19 та від 08.09.2021 року в справі №910/10444/20).
78. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) та на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Ця правова позиція міститься в постанові Верховного Суду в справі №390/34/17 від 10.04.2019 року.
79. Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані сторонами без будь-яких зауважень, а відкликання погоджених раніше Актів не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.
80. Щодо твердження відповідача про наявність спору про об'єм та якість наданої послуги, варто зауважити, що умовами Договору сторони погодили, що споживач також має право складати та підписувати акти-претензії у зв'язку з порушенням порядку надання послуги, зміною її споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт (ч.9 п.25).
81. Разом з тим матеріали справи не містять доказів, що відповідач звертався до позивача з означеним питанням, актів-претензій чи зауважень відповідачем позивачу не пред'являлись.
82. Щодо укладення відповідачем Договору №73 ДП 11/Г-23 про спільне безоплатне користування нерухомим майном від 09.02.2023, суд зазначає, що позивач в цій справі не є стороною означеного договору.
83. Законодавчими нормами відповідач наділений механізмами захисту своїх прав через невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором про спільне безоплатне користування нерухомим майном, а порушення іншими юридичними особами зобов'язань перед відповідачем у цій справі не може бути підставою невиконання ним умов договору №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021.
84. При цьому суд звертає увагу, що матеріали справи містять докази часткової оплати відповідачем заборгованості у розмірі 103 100,00 грн.
85. Відповідно до сталої судової практики, якої дотримується Верховний Суду, та яка викладена ще у 2016 році у постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 р. у справі № 3-269гс16, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
86. Відтак, спираючись на вищенаведене, суд доходить до висновку, що відповідач всупереч вимогам закону та умовам укладеного Договору допустив заборгованість перед позивачем на суму 3 246 721,23 грн
87. Разом з тим, як зазначалося вище, що в процесі розгляду справи відповідачем було погашено частину суми основного боргу у розмірі 103 100,00 грн. Зазначене підтверджується долученими до справи платіжними дорученнями.
88. Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
89. Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
90. За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
91. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
92. Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
93. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
94. За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
95. У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
96. Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
97. Як зазначалося, за неналежне виконання умов Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 133 301,92 грн - пені на підставі п. 32 Договору.
98. Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
99. Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
100. Перевіривши правильність розрахунку пені суд встановив, що позивачем не враховано час виникнення заборгованості та період її існування, відтак сума пені належної до стягнення становить 132 480,44 грн.
101. Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
102. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
103. На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував та заявив до стягнення 14 529,55 грн - 3% річних від простроченої суми боргу.
104. Перевіривши правильність розрахунку суд встановив, що позивачем не враховано час виникнення заборгованості та період її існування, відтак сума належних до стягнення з відповідача 3% річних становить 14 489,86 грн.
105. Щодо клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій
106. Відповідач подав заяву якою просить зменшити розмір штрафних санкцій - пені на 75% до 33 327,28 грн.
107. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач вказує, що неустойка (пеня) є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням добровільно сплаченої відповідачем на користь позивача основної заборгованості, а також у випадку задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на корись позивача 3% річних від простроченої суми.
108. ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» вказує, що здійснило часткову сплату заборгованості за теплову енергію за лютий 2024 року на користь ТОВ «Енергозбереження Львів» за Договором №35/21 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021 року.
109. Окрім цього зі сторони ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» мало місце добровільне виконання рішення суду першої інстанції (рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 року у справі №914/1860/23) після його винесення, і до моменту видачі виконавчого документа (13.03.2024 року) та до дати відкриття виконавчого провадження №74461265 (14.03.2024 року), а саме: у період часу з 20.10.2023 року по 26.01.2024 року, тобто до набрання судовим наказом законної сили - 20.02.2024 року.
110. На думку, ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» це є свідченням того, що підприємство здатне виконувати взяті на себе господарські зобов'язання, а забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти є не пропорційним втручанням у господарську діяльність товариства.
111. Також відповідач вказує, що у Самбірської квартирно-експлуатаційної частини наявна заборгованість перед ДП «Санаторій «Моршинкурорт»» наявна заборгованість перед відповідачем - ДП «Санаторій «Моршинкурорт»» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», на загальну суму 6 299 469, 43 грн, яка впливає на фінансову спроможність останнього у сплаті заборгованості на користь ТОВ «Енергозбереження Львів» за надані послуги з постачання теплової енергії за Договором про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021 року №35/2021.
112. За твердженням відповідача на даний час склалась ситуація поза волею ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», відповідно до якої підприємство знаходиться у скрутному матеріальному становищі у зв'язку з несприятливими тенденціями на ринку оздоровчо-лікувальних послуг України та збуту (продажу) таких послуг громадянам України.
113. На підтвердження скрутного матеріального становища ДП «Санаторій «Моршинкурорт»» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» відповідач долучив до справи копії: Балансу (Звіт про фінансовий стан) 2023 рік; Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) 2023 рік; Розшифровка рядку 1620 «Кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» форми 1 «Баланс підприємства» 2023 рік.
114. Крім цього відповідач вказує, що основним завданням діяльності ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» є реалізація оздоровчих продуктів. Від початку введення в Україні воєнного стану та початку повномасштабного вторгнення в Україну багато профспілкових санаторіїв в Україні знищено, а інша їх частина використовується для проживання внутрішньо переміщених осіб, які втратили своє житло внаслідок збройної агресії російської федерації.
115. Щодо господарських взаємовідносин з позивачем, відповідач звертає увагу, що ним направлялися позивачу Повідомлення про розірвання Договору №35/21про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021 р. та Повідомлення про відмову від надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» послуг за Договором №35/21 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021 року.
116. З врахуванням зазначеного, сторона відповідача при розгляді цієї заяви про зменшення штрафних санкцій просить суд врахувати ступінь виконання зобов'язання боржником - ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця»; майновий стан ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», як сторони, яка бере участь у зобов'язанні, а саме: перебування Відповідача по справі у скрутному матеріальному становищі, зокрема, внаслідок введення в Україні воєнного стану та у зв'язку з несприятливими тенденціями на ринку оздоровчо-лікувальних послуг України та збуту (продажу) таких послуг громадянам України; наявність заборгованості перед Відповідачем - ДП «Санаторій «Моршинкурорт»» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», на загальну суму 6 299 469, 43 грн, що впливає на фінансову спроможність останнього у сплаті заборгованості на користь ТОВ «Енергозбереження Львів» за надані послуги з постачання теплової енергії за Договором про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021 року №35/2021.
117. Разом з тим, відповідач акцентує увагу на тому, що позивач не надав суду доказів понесення ним збитків та їх суми, у зв'язку з несвоєчасною оплатою Відповідачем вартості поставленої теплової енергії, а також доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності.
118. Позивач щодо вказаного клопотання заперечує, зазначає, що ТОВ «Енергозбереження Львів» є постачальником теплової енергії для потреб об'єктів соціально-важливої інфраструктури, зокрема, закладів освіти, лікарень, військових частин, а також інших бюджетних та комунальних установ.
119. Станом на 19.11.2024 заборгованість відповідача за отриману від позивача теплову енергію за період листопад 2023-березень 2024 за Договором №35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021 без урахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат становить 10 168 419,87 грн.
120. Такий значний розмір заборгованості та відсутність у відповідача наміру його погашати змушувала позивача неодноразово звертатись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів та стягнення заборгованості в примусовому порядку.
121. Так, за період з 26.01.2024 по 12.08.2024, за відсутності добровільного погашення заборгованості, усі стягнення на користь позивача здійснювались лише в ході виконавчого провадження №74461265.
122. В подальшому, після закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з коштів відповідача, тобто з 12.08.2024, ним не здійснювалось жодних добровільних платежів на погашення заборгованості перед позивачем аж до винесення 06.09.2024 ухвали про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.
123. Після винесення згаданої ухвали і до 19.11.2024 відповідач добровільно погасив лише 103 100,00 грн. Вказана сума, згідно призначення платежу, оплачена як часткова сплата заборгованості згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №39 від 29.02.2024.
124. На переконання позивача, дана сума є незначною та неспівмірною із загальною сумою заборгованості відповідача перед позивачем.
125. Крім цього, при розгляді заяви позивач просить врахувати і той факт, що відповідач, діючи недобросовісно, на власний розсуд користувався та продовжує користуватися коштами, відшкодованими Самбірською квартирно-експлуатаційною частиною (району) МОУ за теплову енергію на виконання договору №73 ДП 11/Г-23 про спільне безоплатне користування нерухомого майна від 09.02.202. Дані кошти мали бути спрямовані відповідачем на погашення заборгованості перед позивачем, однак перераховувались лише в дуже незначному розмірі.
126. Тобто відповідач, боргуючи позивачу понад 10 мільйонів гривень, фактично користується коштами позивача без його згоди. Відповідач у своїй заяві про зменшення розміру штрафних санкцій вказує як одну з підстав для такого зменшення наявність заборгованості перед ним Самбірської квартирно-експлуатаційної частини (району) МОУ за теплову енергію в розмірі 4 307 396,08 грн.
127. Однак, у відповідь на запит ТОВ «Енергозбереження Львів» за вих.№119 від 10.10.2024 щодо стану розрахунків, Самбірська квартирно-експлуатаційна частина (району) повідомила, що нею 09.10.2024 повністю відшкодовано заборгованість за теплову енергію перед ДП «Санаторій «Моршинкурорт»» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» на загальну суму 4 365 683,60 грн і станом на 10.10.2024 заборгованості немає.
128. Отже відповідач свідомо вводить суд в оману щодо наявності такої заборгованості. Адже на дату формування ним заяви про зменшення розміру штрафних санкцій, заборгованість Самбірської квартирно-експлуатаційної частини (району) МОУ за теплову енергію була повністю погашена.
129. Така поведінка відповідача свідчить про відсутність наміру добровільно та добросовісно погашати заборгованість перед позивачем навіть при надходженні коштів на його рахунки.
130. Щодо скрутного матеріального становища відповідача, то ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
131. Додатково позивач звертає увагу, що за прострочення грошового зобов'язання на суму 3 246 991,23 грн, за період вказаний позивачем в розрахунку суми позову, розмір пені, що підлягає стягненню, складає 133 309,51 грн, що не підпадає під визначення "неспівмірної суми штрафних санкцій" порівняно з основною сумою боргу, а тому, на переконання позивача, відсутні підстави для її зменшення.
132. Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, дослідивши матеріали справи та заслухавши доводи сторін, суд зазначає таке.
133. Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
134. Отже, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.
135. У постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 колегія суддів висловила правову позицію щодо застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, а саме: «Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
136. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
137. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
138. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
139. Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
140. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.»
141. У постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, колегія суддів дійшла таких висновків: «Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
142. Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін …».
143. У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 зазначено, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню й оцінюванню на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), так і ті, які хоча й не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
144. У Постанові КГС ВС від 12.02.2020 у справі № 924/414/19 вказано що - зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. - вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
145. За таких обставин, а також беручи до уваги предмет спору у даній справі, правовідносини, що склались між сторонами, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності, враховуючи поведінку сторін у спірних правовідносинах, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд вважає, що клопотання відповідача до задоволення не підлягає.
146. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача, намагання належним чином виконати зобов'язання за договором чи наявність будь-яких виняткових обставин, з врахуванням яких, суд міг би реалізувати свої дискреційні повноваження щодо зменшення розміру пені.
147. Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
148. У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
149. Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
150. Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
151. У відповідності до ч. ч. 1,2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
152. Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
153. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
154. Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані і визнані обґрунтованими, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 3 290 951,53 грн боргу за надані послуги, 132 840,44 грн пені та 14 489,86 грн 3% річних. В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 103 100,00 грн провадження по справі слід закрити. В задоволенні решти вимог відмовити.
155. СУДОВІ ВИТРАТИ
156. Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
157. Суд зазначає, що позивачем було сплачено 40 737,98 грн судового збору за подання позовної заяви та 1514,00 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
158. Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
159. Крім того ч. 5 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» встановлює, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
160. Суд роз'яснює позивачу, що він має право на повернення з Державного бюджету частини суми сплаченого судового збору у зв'язку з зменшенням позовних вимог та закриття провадження у справі в частині заявлених вимог, подавши суду відповідне клопотання.
161. На підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 40 734,63 грн покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, в решті залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 75% - відмовити.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (82482, Стрийський р-н, Львівська обл., місто Моршин, вулиця Паркова площа, будинок, 3; ідентифікаційний код 02649905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» (79018, Львівська обл., місто Львів, вулиця Героїв УПА, будинок, 72; ідентифікаційний код 39674924) 3 290 951,53 грн боргу за надані послуги, 132 840,44 грн пені та 14 489,86 грн 3% річних та 40 734,63 грн судового збору.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Закрити провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 103 100,00 грн у зв'язку із відсутністю предмета спору.
6. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2024.
Суддя Щигельська О.І.