ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.12.2024Справа № 910/12140/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН"
до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"
про стягнення 161520,84 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 161520,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при виконанні умов договору про надання транспортних послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020 відповідачем здійснено безпідставне нарахування та стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.10.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/12140/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
07.11.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заява про застосування строків позовної давності та відзив на позов. У відзиві на позов відповідач заявив клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позов, яке обґрунтоване тим, що пропуск строку на подання відзиву на позов зумовлений отриманням представником відповідача адвокатом Гамарц О.С. доступу до матеріалів справи в підсистемі "Електронний суд" лише 06.11.2024, у зв'язку із чим, надання відзиву на позов стало можливим лише після ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи в електронному вигляді.
11.11.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.11.2024 задовольнив клопотання Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про поновлення строку для подання відзиву, поновив відповідачу процесуальний строк та прийняв відзив на позовну заяву до розгляду.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке:
26.06.2020 позивач надіслав АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (відповідачу) заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №14291113/2020-001 від 24.03.2020, яка підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису 26.06.2020; того ж дня відповідач надіслав ТОВ СП "НІБУЛОН" повідомлення про укладення договору, та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача - 8496, платника - 8211375.
На виконання умов договору відповідно накладних №42075903, №42075911 від 20.11.2022 ТОВ СП "НІБУЛОН" було передано до перевезення маршрутний потяг №112032 (п.7, 29 Накладної) з додатком відомість вагонів ідентифікація відправки №42075903, №42075911 від 20.11.2022 в кількості 50 вагонів (пшениця насипом).
Відповідно до відомості плати за користування вагонами №20110182 від 20.11.2022 та накопичувальної картки №21110521 від 21.11.2022 відповідачем здійснено нарахування плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажів та збору за накопичення власного рухомого складу.
Позивач зазначає, що останнім було виявлено безпідставно отримані відповідачем грошові кошти в сумі 161520,84 грн, списані з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу.
26.09.2024 ТОВ СП "НІБУЛОН" направив до АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" вимогу щодо повернення грошових коштів отриманих без достатніх правових підстав в розмірі збору за зберігання вантажу. Однак, зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Наведені обставини призвели до звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 161520,84 грн в порядку приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує, посилаючись зокрема на те, що вимога позивача про стягнення із АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" 161520,84 грн, нарахованих і стягнутих Залізницею в якості збору за зберігання вантажів на підставі накопичувальної картки №21110521 від 21.11.2022, суперечить попередній поведінці позивача у відносинах щодо сплати відповідних платежів на користь АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", а саме підписання без зауважень 21.11.2022 накопичувальної картки №21110521, що має наслідком зарахування відповідної суми попередньої оплати по особовому рахунку в якості оплати наданих послуг (зменшення суми попередньої оплати по особовому рахунку позивача) за обізнаності позивача про відсутність підстав для такої оплати (відсутність обов'язку із оплати збору за зберігання вантажів у вагонах).
Відповідач також подав до суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначає, що позов до перевізника у даній справі мав бути пред'явлений протягом 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями статей 134 і 136 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 та статті 315 Господарського кодексу України. Спеціальний строк позовної давності для даної вимоги встановлений статтями 134 і 136 Статуту та частинами першою - четвертою статті 315 ГК України і складає 15 місяців з дня настання події, яка стала підставою для пред'явлення позову. Отже, на переконання відповідача, з урахуванням вимог ст. ст. 134, 136 Статуту залізниць України, ч.ч. 1-4 ст. 315 ГК України, строк позовної давності по заявленій позивачем вимозі сплив 21.04.2024, а позов подано 02.10.2024, тобто після закінчення строку позовної давності.
Згідно із матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (відповідачем, перевізником) та Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (позивачем, замовником, вантажовласником/вантажовідправником/вантажоодержувачем/платником) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26.06.2020 № 40-14291113/2020-0001 (далі - договір), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах позивача, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) вагона відповідача не є орендною платою (п. 1.1 договору).
Пунктом 1.4 договору передбачено, що надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Обов'язки позивача (замовника) визначені у пункті 2.1 договору, а саме, зокрема:
- сплачувати послуги відповідача та інші платежі, належні відповідачу за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг позивача (п. 2.1.4 договору);
- відшкодовувати відповідачу витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від відповідача, які виникли на станціях залізниць України, зокрема, з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; неподання до накладної документів, необхідних для використання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5 договору);
- у строки, встановлені розд. 4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу позивача - підписувати та надавати відповідачу не пізніше двох робочих днів від дня такої його вимоги (п. 2.1.7 договору).
У п.2.3. договору перебачено, що відповідач (перевізник) зобов'язаний:
відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти замовнику код вантажовідправника/вантажоодержувача; надані коди зазначаються перевізником в інформаційному повідомленні про укладення договору в порядку, визначеному в пункті 1.9 договору (підпункт 2.3.3 пункту 2.3 договору);
вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу і надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі; паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами, встановленими в додатку 1-1 до договору через станцію або через один з підрозділів Філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" Залізниці, що вказано у такому зверненні замовника; у разі оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються замовнику безоплатно (підпункт 2.3.4 пункту 2.3 договору).
Згідно із п.3.4 договору замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами відповідача).
У розділі 4 договору передбачений порядок проведення розрахунків, а саме, зокрема:
- по мірі виконання перевезень та надання послуг, відповідачем відображається в особовому рахунку використання позивачем коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів відповідача за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо; пені (п.4.4 договору);
- щодобово, упродовж періоду виконання договору, відповідач надає позивачу переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених позивачем на виконання договору за звітну добу (п.4.5 договору);
- у разі випадку незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів, позивач для проведення перевірки письмово повідомляє відповідача на вказану в розд.7 договору адресу. У випадку виявлення відповідачем неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми зараховується на особовий рахунок позивача, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних відповідачу платежів в порядку та строки, передбачені законодавством (п.4.9 договору).
Відповідно до пункту 10.3. договору, документи, направлені відповідачем позивачу для підписання і не підписані останнім (у т.ч. з внесеними зауваженнями але не підписаними) вважаються беззаперечно прийнятими та погодженими позивачем у строк встановлений нормативно-правовими актами або договором, а якщо інше не встановлено, то після спливу 15 календарних днів з дня їх направлення окрім випадків надання до них заперечень позивачем в такий строк. Такі строки починають свій перебіг з дня направлення відповідачем документів позивачу, у т.ч. автоматизованими системами відповідача із застосуванням спеціалізованого інтерфейсу користувача. Цей пункт стосується порядку укладення та внесення змін до договору, визначених в розд. 9 договору.
У випадку, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору (пункт 13.1 договору).
Укладений між сторонами договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом містить також спеціальні умови, які передбачені додатком №1-4 до договору (Умови організації накопичення вагонів).
Відповідно до пунктів 1-10 додатку №1-4 на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення.
Для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.
В межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки.
На станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення.
Початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику.
Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником.
Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
За послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом з організації перевезень і накопичення власного рухомого складу (при нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення); за затримку вагонів замовника - платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів; за затримку власних вагонів перевізника - платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та пункту 3.4. договору. Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується.
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги.
Позивачу присвоєно коди: відправника/одержувача - 8496; платника 8211375 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.
На виконання умов договору відповідно накладних №42075903, №42075911 від 20.11.2022 ТОВ СП "НІБУЛОН" було передано до перевезення маршрутний потяг №112032 (п.7, 29 Накладної) з додатком відомість вагонів ідентифікація відправки №42075903, №42075911 від 20.11.2022 в кількості 50 вагонів (пшениця насипом).
АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" сформовані відомість плати за користування вагонами №20110182 від 20.11.2022 на суму 68311,40 грн без ПДВ та накопичувальна картка форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) №21110521 від 21.11.2022, згідно якої ТОВ СП "НІБУЛОН" було нараховано:
- накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 19806,00 грн без ПДВ;
- збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 134600,70 грн без ПДВ.
Відповідно до виписки з особового рахунку ТОВ СП "НІБУЛОН" (8211375) від 21.11.2022 з рахунку ТОВ СП "НІБУЛОН" списана оплата за накопичувальною карткою №21110521 від 21.11.2022:
- накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму19806,00 грн без ПДВ (23767,20 грн з ПДВ);
- збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 134600,70 грн без ПДВ (161520,84 грн з ПДВ).
За результатом проведеної перевірки розрахунків Службою залізничного транспорту ТОВ СП "НІБУЛОН" було виявлено безпідставно отримані АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" 161520,84 грн з ПДВ з особового рахунку НОМЕР_1 як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу.
Збір за зберігання вантажу нараховано відповідачем на підставі п.9 Правил зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.
Посилаючись на те, що АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" безпідставно нараховано та стягнуто з особового рахунку ТОВ СП "НІБУЛОН" 161520,84 грн з ПДВ збору за зберігання вантажу на підставі п.9 Правил зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, за той же період часу, коли АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" надавалась спеціальна договірна послуга з "накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу", позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 161520,84 грн з ПДВ безпідставно отриманих з особового рахунку НОМЕР_1 ТОВ СП "НІБУЛОН". Правовою підставою позову визначено норму статті 1212 Цивільного кодексу України.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Поряд з цим, відповідно до ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Стаття 908 Цивільного кодексу України встановлює, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч.1 ст.307 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень ч.2 ст.307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт" Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083.
Згідно із ч.2 ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ст.10 Закону України "Про залізничний транспорт" розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п.3 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, складений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до п.46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Як встановлено судом вище та не заперечується сторонами, ТОВ СП "НІБУЛОН" відповідно накладних №42075903, №42075911 від 20.11.2022 було передано до перевезення маршрутний потяг №112032 з додатком відомість вагонів ідентифікація відправки №42075903, №42075911 від 20.11.2022 в кількості 50 вагонів (пшениця насипом).
Відповідач сформував відомість плати за користування вагонами №20110182 від 20.11.2022 на суму 68311,40 грн без ПДВ та накопичувальну картку форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) №21110521 від 21.11.2022. Згідно із накопичувальної картки ТОВ СП "НІБУЛОН" було нараховано: накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 19806,00 грн без ПДВ; збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 134600,70 грн без ПДВ.
21.11.2022 з рахунку позивача списана оплата за накопичувальною карткою №21110521 від 21.11.2022: накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму19806,00 грн без ПДВ (23767,20 грн з ПДВ) та збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 134600,70 грн без ПДВ (161520,84 грн з ПДВ).
Так, збір за зберігання вантажу нараховано відповідачем на підставі пункту 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила), яким передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Приписами п. 9 Правил №644 встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил №644, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 Правил №644 застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є "очікування оформлення документів". Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Суд зазначає, що укладений між сторонами договір містить спеціальні умови надання окремих послуг, які передбачені додатком №1-4 до вказаного правочину, який є невід'ємною частиною останнього.
З урахуванням приписів додатку №1-4 до договору та положень самого договору, у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів, а відтак, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем договору.
У свою чергу, зважаючи на умови додатку № 1-4 до договору (п. 8), в актах загальної форми ГУ-23 фіксується лише час перебування вагонів на коліях загального користування, за який сплачується відповідний тариф, визначений цим додатком.
Так, відповідно до п. 9 додатку № 1-4, за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п.9.1. додатку № 1-4).
Поряд з цим, в період затримки вагонів з вини замовника (а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування (п. 9.2. додатку № 1-4). При цьому, обов'язковим елементом для застосування вказаного пункту є "затримка з вини замовника".
З наведеного вбачається, що п.9 додатку № 1-4 розділяє такі поняття як "накопичення рухомого складу" та "затримку вагонів перевізника".
При цьому правовідносини з накопичення маршрутного поїзда мають невід'ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (пункти 6, 7 додатку № 1-4), що водночас є предметом окремої послуги.
Отже, у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку №1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої позивачем спеціальної послуги.
У постанові від 01.02.2024 у справі № 915/305/22 Верховний Суд дійшов наступних висновків: "накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина ТОВ СП "НІБУЛОН". За таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 наведених Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від АТ "Українська залізниця", а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях АТ "Українська залізниця" з метою формування маршрутного потягу".
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 09.04.2024 по справі № 915/5/23.
Отже, відповідач, як перевізник, надав позивачу, як замовнику, згідно умов договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку "маршрутний" та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд, у зв'язку з чим позивач має сплатити плату за користування власними вагонами перевізника та збір за накопичення вагонів на коліях загального користування. Інших платежів послуга накопичення вагонів не передбачає.
Таким чином, грошові кошти в сумі 161520,84 грн з ПДВ були безпідставно списані відповідачем з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами договору, на підставі п.9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні застосовані бути не можуть.
Частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною другою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.
У той самий час сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 183/5849/23).
З огляду на те, що списання відповідачем з особового рахунку позивача грошових коштів в сумі 161520,84 грн як збору за зберігання вантажу відбулось у зв'язку з договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином, на підставі пункту 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні застосовані бути не можуть, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 161520,84 грн є обґрунтованою. При цьому, інших способів повернення коштів закон та Договір не передбачають.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).
Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позивач у встановленому законом порядку довів належними і допустимими доказами наявність тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно списаних з особового рахунку ТОВ СП "НІБУЛОН" №8211375 коштів у розмірі 161520,84 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Викладені відповідачем доводи з приводу "суперечливої поведінки" позивача суд відхиляє, оскільки грошові кошти не перераховувались ТОВ СП "НІБУЛОН" по спірному "збору за зберігання вантажу" в кожному конкретному випадку, а списувались безпосередньо АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" за рахунок раніше внесеної ТОВ СП "НІБУЛОН" передплати.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, то суд зазначає таке.
Згідно з ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 315 ГК України, до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Водночас, як встановлено судом вище, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов'язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.
Отже, застосування норм ст.315 ГК України (позовів, що випливає з договору перевезення вантажу) та положень глави 83 ЦК України (набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави), зокрема ст.1212 ЦК України (збагачення за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином) одночасно не можливо.
Оскільки спірні грошові кошти фактично були списані не на виконання умов договору, а відтак, такий позов не може бути визнаний як такий, що випливає з перевезення, у зв'язку із чим встановлені ст.ст.134, 136 Статуту залізниць України, ч.ч.1-4 ст.315 ГК України спеціальні строки позовної давності до таких вимог не застосовуються. Натомість, позов поданий в порядку приписів ст.1212 ЦК України до яких застосовується загальний строк позовної давності, який позивачем не пропущений.
Враховуючи викладене, суд відхиляє як необґрунтовану заяву відповідача на пропуск строків позовної давності оскільки на день звернення позивача до суду з даним позовом останнім строк позовної давності пропущено не було.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" про стягнення з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" безпідставно отриманих з особового рахунку ТОВ СП "НІБУЛОН" №8211375 коштів у розмірі 161520,84 грн.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" (54020, місто Миколаїв, Каботажний спуск, будинок 1, ідентифікаційний код 14291113) 161520,84 грн безпідставно отриманих з особового рахунку ТОВ СП "НІБУЛОН" №8211375 коштів та судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 10.12.2024.
Суддя С.О. Турчин