ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.12.2024Справа № 910/11311/24
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ"
до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "АЛЬФА-ГАРАНТ"
про стягнення 30 169,14 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Піскунова
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" (далі - позивач, ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ", страховик) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "АЛЬФА-ГАРАНТ" (далі - відповідач, ТДВ СК "АЛЬФА-ГАРАНТ") про стягнення 30 169,14 грн, з яких: 19 014,88 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 1 621,17 грн 3% річних, 1 802,51 грн подвійної облікової ставки НБУ та 7 730,58 грн інфляційних витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 позовну заяву ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
07.10.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, направлена до суду засобами поштового зв'язку 30.09.2024. В якості додатку до заяви про усунення недоліків позивачем додано позовну заяву в новій редакції з урахуванням усунутих недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 позовну заяву ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11311/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/11311/24.
23.10.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позову, посилаючись на виплату останнім страхового відшкодування у розмірі 10 802,13 грн на підставі Висновку №ЦВ/21/5660 від 27.10.2021.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що рахунок СТО не може бути належним оціночним документом, оскільки не є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності, як того вимагає Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а тому - не є належним доказом, який підтверджує розмір збитків, завданих транспортному засобу марки "VOLKSWAGEN GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Крім того Рахунок - є лише попереднім розрахунковим документом, який містить висновки про можливий розмір відновлювального ремонту, але - не кінцевий, таким доказом мали б бути - Акти виконаних робіт, однак позивачем Актів виконаних робіт - не надано, а тому розмір заявлених вимог - не підтверджений належним чином.
04.11.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки. Таким чином, Висновок №ЦВ/21/5660 від 27.10.2021, складений з порушенням норм Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України.
Позивач не погоджуючись з доводами відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву, вказав, що позивні вимоги обґрунтовані Рахунком-фактурою №VPP110501 від 14.09.2021 та платіжним дорученням № 52892977 від 15.09.2021, відповідно до яких були розраховані та виплачені суми страхового відшкодування.
02.12.2024 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 9-03/50775 від 02.12.2024 у відповідь на запит суду з інформацією про страхове покриття за полісом № ЕР/204469722.
09.12.2024 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 9-03/51366 від 06.12.2024 у відповідь на запит суду з інформацією про страхове покриття за полісом № ЕР/204469722.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про усунення недоліків, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив і додані до них докази, а також надану Моторним (транспортним) страховим бюро України інформацію про страхове покриття за полісом № ЕР/204469722.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу свої заперечень та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
29.10.2020 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал страхування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІГ КИЇВ" (далі - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 3126/20-Т/К/01 (далі - Договір страхування).
Згідно з Договором страхування у позивача був застрахований автомобіль марки "VOLKSWAGEN GOLF", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , рік випуску: 2015, колір: білий. Строк дії Договору страхування визначений з 29.10.2020 по 28.10.2021.
10.09.2021 о 17:30 в місті Києві, по бульвару Лесі Українки, буд 8 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "HYUNDAI SONATA", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який порушив п. 13.3 Правил дорожнього руху України, а саме: не дотримався безпечного бокового інтервалу внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом "VOLKSWAGEN GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно постанови Печерського районного суму міста Києва від 02.02.2022 у справі № 757/52247/21-п дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 п. 13.3 Правил дорожнього руху України. Зазначеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "VOLKSWAGEN GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ".
Судом встановлено, що відповідно до Акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 13.09.2021, складеним ОСОБА_3 та Розрахунку суми страхового відшкодування від 14.09.2021 вартість відновлювального ремонту та сума страхового відшкодування автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням ПДВ, становить 29 817,01 грн.
Відповідно до Рахунку №VPP110501 від 14.09.2021 вартість за замовлені роботи необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 29 817,01 грн.
Відповідно до Страхового акту № 006.02077021-1 від 14.09.2021 позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 29 817,01 грн. Виконуючи свої зобов'язання за Договором страхування, позивач сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 29 817,01 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 52892977 від 15.09.2021
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (транспортний засіб).
Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року в справі № 910/171/17 відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Судом встановлено, що відповідно до полісу № ЕР/204469722, транспортний засіб марки "HYUNDAI SONATA", реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування ТДВ СК "АЛЬФА-ГАРАН" (відповідачем).
Відповідно до листа № 9-03/50775 від 02.12.2024 Моторного (транспортного) страхового бюро України ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 130 000,00 грн, а розмір франшизи - 0.00 грн. Станом на дату спірної ДТП (10.09.2021) поліс № ЕР/204469722 був чинним.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки..
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що внаслідок виплати страхового відшкодування страхувальнику пошкодженого транспортного засобу "VOLKSWAGEN GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
20.09.2021 позивач звернувся до відповідача із претензією №200921-2291 про виплату страхового відшкодування у розмірі 29 817,01 грн.
Відповідачем не заперечувався факт настання цивільно-правової відповідальності за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу "HYUNDAI SONATA", реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахованого у ТДВ СК "АЛЬФА-ГАРАНТ" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №204469722 від 13.06.2021. Проте, 05.08.2024 відповідач надіслав позивачу відповідь №12/4813, яким повідомив останнього, що ТДВ СК "АЛЬФА-ГАРАНТ" було прийнято рішення про сплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 10 802,13 грн.
Судом встановлено, що 08.11.2021 відповідач сплатив на користь позивача страхове відшкодування в сумі 10 802,13 грн, що підтверджується платіжним дорученням №23949.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач виплатив страхове відшкодування не у повному обсязі, оскільки фактично сума страхового відшкодування складає 29 817,01 грн, а тому не відшкодована частина страхового відшкодування складає 19 014,88 грн.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "АЛЬФА-ГАРАНТ" 19 014,88 грн страхового відшкодування.
У постанові від 02.04.2018 в справі № 910/32720/15 Верховний Суд зазначив, що вказівка "у межах витрат", означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.
Судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що підтверджуються вищезазначеними: Актом огляду транспортного засобу від 13.09.2021, Рахунком №VPP110501 від 14.09.2021, Страховим актом № 006.0207021-1 від 14.09.2021, Розрахунком страхового відшкодування та Платіжним дорученням № 52892977 від 15.09.2021.
Суд звертає увагу, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами СТО, на якій проводився ремонт автомобіля.
Так, у постанові від 03.07.2019 року в справі № 910/12722/18 Верховний Суд вказав, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року в справі № 922/4013/17.Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові у справі № 910/22886/16 від 01.02.2018.
Відповідно до Страхового акту № 006.0207021-1 від 14.09.2021, враховуючи Рахунок-фактуру № VPP110501 від 14.09.2021, платіжного доручення № 52892977 від 15.09.2021 вартість робіт по відновленню автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 29 817,01 грн.
При цьому, слід враховувати, що Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 у справі № 911/482/17 відзначив, що у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
З огляду на викладене, суд зазначає, що у матеріалах справи наявні належні докази, які дозволяють встановити та оцінити розмір шкоди, заподіяної внаслідок ДТП власнику транспортного засобу "VOLKSWAGEN GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку страхового відшкодування від 14.09.2021 року, коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу "VOLKSWAGEN GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 0 %. Про що відповідач не заперечує у своєму відзиві.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. У разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди.
З огляду на зазначене суд відхиляє доводи відповідача, щодо нарахування страхового відшкодування відповідно до Висновку №ЦВ/21/5660 від 27.10.2021, оскільки фактичні витрати позивача нараховані та виплачені на підставі рахунку-фактури №VPP110501 від 14.09.2021 та платіжного доручення № 52892977 від 15.09.2021.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "АЛЬФА-ГАРАНТ" страхового відшкодування у розмірі 19 014,88 грн.
Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача подвійну облікову ставку НБУ у розмірі 1 802,51 грн, інфляційних витрат у розмірі 7 730,58 грн та 3% річних у розмірі 1 621,17 грн.
Щодо заявленої до стягнення подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 1 802,51 грн суд зазначає наступне.
За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
При цьому, пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Розрахунок подвійної облікової ставки НБУ наведено позивачем у позовній заяві, відповідно до якого за прострочення виконання зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування позивачем нараховано до стягнення з відповідача подвійну облікову ставку НБУ у розмірі 1 802,51 грн, за період з 08.11.2021 по 08.05.2022.
Позивач зазначає, що оскільки відповідач 08.11.2021 прийняв рішення про здійснення часткового страхового відшкодування, а отже цим підтвердив факт невиконання ним зобов'язання щодо виплати позивачу страхового відшкодування у розмірі 19 014,88 грн з 08.11.2021.
Судом встановлено, що відповідно до приписів п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Судом встановлено, що відповідач отримав лист №200921-2291/р - 22.09.2021, з урахуванням ст. 116 ГПК України, кінцевим днем сплати страхового відшкодування є 21.12.2021. Отже, починаючи з 22.12.2021 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання по закінченні 90-ти денного строку.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 1 802,51 грн, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених помилок при визначенні періоду прострочення, що призвело до заявлення суми вказаної штрафної санкції у завищеному розмірі.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, врахувавши правильні періоди прострочення, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення подвійної облікової ставки НБУ у сумі 1 802,51 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 406,58 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 621,17 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 730,58 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений Договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц вказала, що приписи статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Перевіривши розрахунки 3% річних у розмірі 1 621,17 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 730,58 грн, суд встановив, що зазначені розрахунки здійснені у період з з 08.11.2021 по 10.09.2024, що є не вірним, оскільки судом визначено раніше, що прострочення страхового відшкодування починається з 22.12.2021.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням вірно визначеного періоду, суд дійшов висновку, що вірною сумою 3% річних є 1 552,41 грн, вірною сумою інфляційних втрат є 7 518,31 грн.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 621,17 грн 3 % річних підлягають частковому задоволенню в сумі 1 552,41 грн. Вимоги про стягнення з відповідача 7 730,58 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 7 518,31 грн, а в іншій частині позовних вимог позивачу належить відмовити з огляду на вищенаведені обставини
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи наведене вище судовий збір в сумі 3 028,00 грн покладається на відповідача, як на особу внаслідок неправильних дій якої виник спір у справі.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "АЛЬФА-ГАРАНТ" (Україна, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26; ідентифікаційний код: 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" (Україна, 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, будинок 154; ідентифікаційний код: 33908322) 19 014,88 грн (дев'ятнадцять тисяч чотирнадцять гривень 88 коп.) страхового відшкодування, 7 518,31 грн (сім тисячі п'ятсот вісімнадцять гривень 31 коп) інфляційних втрат, 1 552,41 грн (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві гривні 41 коп.) 3% річних, 1 406,58 грн (одна тисяча чотириста шість гривень 58 коп.) подвійної облікової ставки НБУ та 3 028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 10.12.2024.
Суддя Оксана ГУМЕГА