ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.11.2024Справа № 910/8328/23 (910/7963/24)
За первісним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни ( АДРЕСА_2 )
про стягнення грошових коштів у розмірі 5 949 839,37 грн.
та
за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 5 540 859,00 грн.
в межах справи № 910/8328/23
За заявою Щербець Євгенії Юріївни ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Суддя Мандичев Д.В.
Секретар судового засідання Улахли О.М.
Представники сторін:
від позивача - Фукс А.В.,
від відповідача - Шабаровський Б.В., Качмар О.Й.
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/8328/23 про неплатоспроможність Щербець Євгенії Юріївни .
У червні 2024 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів з Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни у розмірі 5 949 839,37 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 24.07.2024.
17.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на первісний позов.
17.07.2024 до суду від Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення 5 540 859,00 грн.
23.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив на первісний позов.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 відкладено вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни до ОСОБА_1 про стягнення 5 540 859,00 грн. до моменту повернення матеріалів справи № 910/8328/23 (910/7963/24) з Північного апеляційного господарського суду.
Судове засідання, призначене на 24.07.2024, не відбулось у зв'язку з направленням матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 у справі № 910/8328/23 (910/7963/24) не прийнято до розгляду і повернуто скаржнику.
Матеріали справи № 910/8328/23 (910/7963/24) повернуто до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 призначено розгляд справи у судовому засіданні на 16.10.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни про розгляд справи у закритому судовому засіданні. Прийнято зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни до розгляду (спільно з первісним позовом). Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом. Постановлено здійснювати розгляд справи № 910/8328/23 (910/7963/24) за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання за первісним та зустрічним позовами призначено на 16.10.2024.
30.09.2024 до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на зустрічний позов.
08.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь Фізичної особи-підприємця Щербець Є.Ю. на відзив ОСОБА_1 на зустрічний позов.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 закрито підготовче засідання, розгляд справи по суті призначено на 20.11.2024.
20.11.2024 до суду від Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни надійшли клопотання про залишення позову без розгляду та про призначення судової експертизи у справі.
У судове засідання, призначене на 20.11.2024, з'явилися повноважні представники сторін.
Під час судового засідання представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) заявив усне клопотання про виклик ОСОБА_1 в якості свідка до судового засідання для з'ясування обставин справи.
Представник позивача просив у задоволенні даного усного клопотання відмовити.
Розглянувши усне клопотання про виклик свідка, суд зауважив, що наразі розгляд справи перебуває на стадії розгляду по суті, у той час як вирішення питання про виклик свідків здійснюється в підготовчому засіданні.
Так, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 182 ГПК України в підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.
При цьому, представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) не навів обґрунтованих пояснень щодо неможливості заявити відповідне клопотання під час підготовчого провадження.
Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (частина 1 статті 181 ГПК України).
Одночасно, суд зауважує, що за змістом частини 1 статті 66 ГПК України свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.
Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи (частина 3 статті 87 ГПК України).
Із аналізу змісту вказаної статті слідує, що чинне господарське процесуальне законодавство України передбачає право суду допитати сторін у справі, третіх осіб та їх представників лише за їхньою згодою або за їхньою власною ініціативою. Проте, матеріали справи не містять доказів про те, що позивач надавав відповідну згоду або від нього надійшло відповідне клопотання (ініціатива) про його допит в якості свідка.
До того ж, скориставшись передбаченим статтями 42, 56 ГПК України процесуальним правом, позивач прийняв участь у судовому процесі через представника, який надав відповідні пояснення та висловився проти задоволення клопотання.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити в задоволенні усного клопотання представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) про виклик ОСОБА_1 в якості свідка.
Також, представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) заявив усне клопотання про постановлення окремої ухвали відносно ОСОБА_1 та просив направити відповідні матеріали справи для перевірки достовірності наданої ОСОБА_1. інформації до правоохоронних органів.
Відповідно до частини 1 статті 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення (частина 5 статті 246 ГПК України).
У той же час, представником відповідача (позивача за зустрічним позовом) не наведено конкретних обставин чи фактів щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення.
Наразі матеріали справи не містять інших, окрім усних зауважень представника відповідача (позивача за зустрічним позовом), засобів для можливості виявлення судом обставин порушення позивачем вимог законодавства, про вчинення якого стверджує заявник.
Поряд із цим, відповідач або представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) також не позбавлені права звернутися з відповідною заявою до компетентних правоохоронних органів для встановлення фактів вчинення позивачем кримінального правопорушення.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити в задоволенні усної заяви представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) про постановлення щодо позивача окремої ухвали у справі та направлення матеріалів справи до правоохоронних органів.
Одночасно, суд розглянув під час судового засідання письмові клопотання представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) про залишення позову без розгляду та про призначення судової експертизи у справі, та за наслідками розгляду вказаних клопотань судом постановлені викладені окремими процесуальними документами ухвали про відмову в задоволенні вказаних клопотань.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
06.11.2020 між фізичною особою-підприємцем Щербець Євгенією Юріївною, що діє на підставі запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань (за текстом договору - Агент) з однієї сторони, та ОСОБА_1 (який представляє інтереси компанії "Акцент-Новотел") (за текстом договору - Довіритель), укладено договір про надання агентських послуг № 01/2020-11 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Агент зобов'язується за дорученням і в інтересах Довірителя за винагороду сприяти укладенню Довірителем угоди з продажу (відчуження) нерухомості: Будівля навчального та дослідницького закладу за адресою: м. Київ, вулиця Єлизавети Чавдар, будинок 11-А (надалі Об'єкт) з компанією, одним із учасників якої, є громадянин Польщі ОСОБА_2 (далі - Покупець), або з іншим покупцем, інформацію про якого надав Агент (далі - Покупець), а Довіритель зобов'язується оплатити послуги Агента у порядку та розмірі, вказаному в даному Договорі.
У пункті 1.2 Договору вказано, що Об'єкт належить компанії ТОВ "Акцент-Новотел", інтереси якої представляє Довіритель на підставі права власності (номер запису про право власності: 16724281).
Підтвердженням належного виконання Агентом своїх зобов'язань за цим Договором є факт укладення Довірителем угоди про відчуження Об'єкту з Покупцем (пункт 1.3 договору).
Згідно з пунктом 1.5 Договору повноваження Агента на здійснення від імені Довірителя дій згідно умов даного Договору, підтверджуються цим Договором і не потребують додаткового підтвердження, в тому числі, шляхом видачі довіреності або іншого документу.
За змістом пункту 2.1 договору за сприяння в укладенні угоди, передбаченої п. 1.1 цього Договору, Довіритель зобов'язується виплатити Агенту агентську винагороду у розмірі 135 000 доларів США.
Відповідно до пункту 2.2 Договору агентська винагорода виплачується Агенту на його поточний рахунок, або іншим передбаченим способом, в день підписання угоди про відчуження Об'єкта, укладеної за його посередництвом.
Пункт 2.3 договору передбачає, що Довіритель зобов'язується протягом одного календарного дня з моменту отримання Акту приймання-передачі послуг підписати та направити Агенту один екземпляр Акту приймання-передачі або мотивовану відмову від прийняття послуг. Довіритель не має права мотивувати відмову від підписання Акту ненаданням послуг, не передбачених даним Договором.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/8328/23 (757/51177/21-ц) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним Договір № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020, укладений між ОСОБА_1 та ФОП Щербець Є.Ю. Рішення суду мотивоване тим, що оспорюваний договір від 06.11.2020 № 01/2020-11 вчинений ОСОБА_1 як представником інтересів ТОВ "Акцент-Новотел" за відсутності на те повноважень.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 року у справі № 910/8328/23 (757/51177/21-ц) залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 22.10.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 року у справі № 910/8328/23 (757/51177/21-ц) залишено без змін.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.
Згідно із частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Як установлено рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/8328/23 (757/51177/21-ц), Договір № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020 є недійсним та таким, що, в порушення умов пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України, підписаний неуповноваженою особою.
За приписом частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частинами 1, 2 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.
Суд зауважує, що наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб'єктами - учасниками недійсного правочину.
Реституція - це спеціальний зобов'язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.
Таким чином, оскільки договір № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020 визнано судом недійсним, сплачені Фізичній особі-підприємцю Щербець Євгенії Юріївни на підставі недійсного правочину грошові кошти в розмірі 5 949 839,37 грн. підлягають поверненню.
У свою чергу, заперечуючи проти задоволення позову, Фізична особа-підприємець Щербець Євгенія Юріївна звернула увагу, що матеріали справи не містять доказів сплати на її користь 135 000,00 доларів США саме на виконання договору № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020. При цьому, відповідач просила врахувати пункт 76 постанови Верховного Суду від 22.10.2024 у справі №910/8328/23 (757/51177/21-ц). Також, за доводами відповідача, під час розгляду справи №910/8328/23 (757/51177/21-ц) представник позивача послідовно стверджував, що вказана сума коштів передана Фізичній особі-підприємцю Щербець Євгенії Юріївні безпосередньо в якості передоплати за договором оренди та поточного ремонту нерухомого майна.
Відповідно до пункту 76 постанови Верховного Суду від 22.10.2024 у справі №910/8328/23 (757/51177/21-ц) факт передачі грошових коштів ОСОБА_1. Щербець Є.Ю. у розмірі 135 000 доларів США сторонами не заперечується, проте матеріали справи не містять доказів підтвердження того, що грошові кошти передані саме у виконання договору від 06.11.2020 № 01/2020-11 за тими умовами, що визначені наданій суду фотокопії, здійсненій під час проведення допиту в кримінальному провадженні № 42021102100000097 від 10.06.2021 Щербець Є.Ю. органу досудового розслідування.
Також, як зазначено в рішенні Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/8328/23 (757/51177/21-ц), ОСОБА_1 наголошував, що перша сторінка спірного договору від 06.11.2020 № 01/2020-11 замінена на сторінку з іншими істотними умовами, що не погоджувалися сторонами, зокрема, що за рахунок сплачених позивачем відповідачу 135 000,00 доларів США останній мав укласти з новим власником нерухомого майна ТОВ «Прайм Інжиніринг» договір оренди, а не зарахувати отримані кошти в якості плати за агентські послуги.
Отже, факт передачі ОСОБА_1 та отримання Фізичною особою-підприємцем Щербець Євгенією Юріївною грошових коштів у розмірі 135 000,00 доларів США сторонами під час розгляду справи №910/8328/23 (757/51177/21-ц) та даної справи не заперечувався.
Разом із цим, за наведеними вище пунктами судових рішень у справі №910/8328/23 (757/51177/21-ц), істотні умови договору від 06.11.2020 № 01/2020-11, під які передані грошові кошти, не погоджувалися сторонами в редакції умов, що визначені в наданій суду фотокопії договору.
Водночас, Фізичною особою-підприємцем Щербець Євгенією Юріївною також не надано до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження існування між нею та ОСОБА_1. інших договірних правовідносин, що передбачали правову підставу для отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 135 000,00 доларів США.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Утім, заперечуючи проти визначення в якості правової підстави для отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 135 000,00 доларів США договір від 06.11.2020 № 01/2020-11, Фізична особа-підприємець Щербець Євгенія Юріївна не надала до матеріалів справи відповідних доказів, що підтверджували би дані заперечення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства: суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом.
У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.02.2022 у справі № 539/3212/19 (провадження № 61-15069св21).
Судом ураховані посилання Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни на суперечливість та недобросовісність поведінки ОСОБА_1, що проявилася в тому, що після укладення договору та отримання послуг останній звернувся з позовом про визнання такого договору недійсним та про стягнення сплачених за цим правочином грошових коштів.
Добросовісність є однією з засад цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України). Встановлення недобросовісності дій сторін правовідносин чи їх суперечливої поведінки є правовим висновком суду виходячи з встановлення фактичних обставин конкретної справи. Повноваження суду щодо оцінки доказів є тим процесуальним механізмом, який дозволяє суду оцінити добросовісність дій сторін та встановити суперечливість їх поведінки.
Верховний Суд у постановах від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 звертався до доктрини римського права - venire contra factum proprium (принцип заборони суперечливої поведінки), яка базується на принципі римского права "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Однак, наявність даного спору не свідчить, що ОСОБА_1 діє всупереч своїй попередній поведінці.
Так, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на дату укладення договору - 06.11.2020, ОСОБА_1 не був уповноваженою особою на представництво інтересів ТОВ "Акцент-Новотел".
За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Частиною 1 статті 4 ГПК України внормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Отже, звернення ОСОБА_1 із позовом до суду про визнання недійсним договору № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020 (у межах справи №910/8328/23 (757/51177/21-ц)) та наразі із позовом про застосування реституції, не свідчить про суперечливість та недобросовісність поведінки останнього.
Щодо доводів Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни з приводу неефективності обраного ОСОБА_1. способу захисту через те, що застосування наслідків недійсності договору не звільняє останнього від оплати наданих за таким договором послуг, суд зауважує наступне.
Відповідно до положень недійсного договору № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020 Фізична особа-підприємець Щербець Євгенія Юріївна зобов'язалася за дорученням і в інтересах ОСОБА_1 (який представляє інтереси компанії "Акцент-Новотел") за винагороду сприяти укладенню останнім угоди з продажу (відчуження) нерухомості: Будівля навчального та дослідницького закладу за адресою: м. Київ, вулиця Єлизавети Чавдар, будинок 11-А.
Утім, договір № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020 визнаний судом недійсним та таким, що в порушення умов пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України підписаний неуповноваженою особою від імені ТОВ "Акцент-Новотел", ураховуючи що на момент укладення договору відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОСОБА_1, як уповноважену особу ТОВ "Акцент-Новотел", були відсутні.
До того ж, у межах справи №910/8328/23 (757/51177/21-ц) установлено, що положення статті 241 ЦК України щодо наступного схвалення договору № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020 не може бути застосоване, відтак доводи про те, що підтвердженням виконання договору від 06.11.2020 № 01/2020-11 є безпосередньо укладений між ТОВ "Акцент-Новотел" та ТОВ «Прайм Інжиніринг» договір купівлі-продажу від 25.11.2020 судом відхиляються.
Ураховуючи наведене в сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог первісного позову в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни сплачених на підставі недійсного Договору № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020 грошових коштів у розмірі 5 949 839,37 грн.
Також, ОСОБА_1 просив стягнути з Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни нараховані на суму 5 949 839,37 грн. за період з 06.11.2020 до 28.09.2023 три проценти річних у сумі 475 521,87 грн.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Разом із тим, як убачається з висновків Касаційного цивільного суду у постановах від 11 серпня 2021 року у справі № 344/2483/18 та від 12 квітня 2023 року у справі № 461/4066/21, зобов'язання повернути майно, отримане за недійснім оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним. Враховуючи презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), можна зробити висновок, що особа отримала майно на підставі укладеного правочину, але ця підстава згодом відпала з визнанням судом цього правочину недійсним.
За приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відтак, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 року у справі № 910/8328/23 (757/51177/21-ц) залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024, то нарахування трьох процентів річних на суму сплачених на підставі недійсного договору грошових коштів може бути здійснено лише з 05.06.2024.
Отже, доводи Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни в частині неправильно визначеного позивачем періоду нарахування трьох процентів річних знайшли своє підтвердження та враховані судом.
З огляду на викладене, оскільки позивачем здійснено нарахування трьох процентів річних поза межами періоду прострочення, суд дійшов висновку в задоволенні первісного позову у відповідній частині відмовити.
Щодо вимог зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни про стягнення 5 540 859,00 грн. відшкодування вартості наданих за договором від 06.11.2020 № 01/2020-11 послуг, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до пункту 1.1 Договору Агент зобов'язується за дорученням і в інтересах Довірителя за винагороду сприяти укладенню Довірителем угоди з продажу (відчуження) нерухомості: Будівля навчального та дослідницького закладу за адресою: м. Київ, вулиця Єлизавети Чавдар, будинок 11-А (надалі Об'єкт) з компанією, одним із учасників якої, є громадянин Польщі ОСОБА_2 (далі Покупець), або з іншим покупцем, інформацію про якого надав Агент (далі - Покупець), а Довіритель зобов'язується оплатити послуги Агента у порядку та розмірі, вказаному в даному Договорі.
У пункті 1.2 Договору вказано, що Об'єкт належить компанії ТОВ "Акцент-Новотел", інтереси якої представляє Довіритель на підставі права власності (номер запису про право власності: 16724281).
Підтвердженням належного виконання Агентом своїх зобов'язань за цим Договором є факт укладення Довірителем угоди про відчуження Об'єкту з Покупцем (пункт 1.3 договору).
За змістом пункту 2.1 договору за сприяння в укладенні угоди, передбаченої п. 1.1 цього Договору, Довіритель зобов'язується виплатити Агенту агентську винагороду у розмірі 135 000 доларів США.
Відповідно до пункту 2.2 Договору агентська винагорода виплачується Агенту на його поточний рахунок, або іншим передбаченим способом, в день підписання угоди про відчуження Об'єкта, укладеної за його посередництвом.
Звернувшись із зустрічним позовом у даній справі, Фізична особа-підприємець Щербець Євгенія Юріївна наголосила, що ОСОБА_1. одержано за недійсним договором від 06.11.2020 № 01/2020-11 послугу у вигляді сприяння в укладені договору купівлі-продажу будівлі від 25.11.2020, за що підлягає оплата в сумі 5 540 859,00 грн.
У той же час, як установлено в межах справи №910/8328/23 (757/51177/21-ц), доводи про те, що підтвердженням виконання договору від 06.11.2020 № 01/2020-11 є безпосередньо укладений між ТОВ "Акцент-Новотел" та ТОВ «Прайм Інжиніринг» договір купівлі-продажу від 25.11.2020 спростовуються тим, що договір купівлі-продажу будівлі від 25.11.2020 підписаний зі сторони ТОВ "Акцент-Новотел" директором Антончуком Г.Г., а не ОСОБА_1., як це було передбачено пунктом 1.3. договору від 06.11.2020 № 01/2020-11.
Також, не можуть бути застосовані положення статті 241 ЦК України щодо наступного схвалення договору № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020, оскільки на момент укладення договору відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОСОБА_1, як уповноважену особу ТОВ "Акцент-Новотел", були відсутні.
Крім того, матеріали справи не містять підтвердження виконання сторонами пункту 2.3. договору від 06.11.2020 № 01/2020-11 щодо складання та підписання Акту приймання-передачі послуг.
Наведені вище обставини встановлені судами в межах справи №910/8328/23 (757/51177/21-ц) та не потребують повторного доказування згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України.
Таким чином, судом відхиляються доводи зустрічного позову про те, що внаслідок укладення між ТОВ "Акцент-Новотел" та ТОВ «Прайм Інжиніринг» договору купівлі-продажу від 25.11.2020 Фізичній особі-підприємцю Щербець Євгенії Юріївни підлягає оплата в розмірі 5 540 859,00 грн. в якості плати за послугу за недійсним договором від 06.11.2020 № 01/2020-11.
З огляду на викладене вище, у задоволенні зустрічного позову суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).
Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог первісного позову, та за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 135 000 (сто тридцять п'ять тисяч) доларів США, що в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України станом на 25.06.2023 року, становить 5 474 317 (п'ять мільйонів чотириста сімдесят чотири тисячі триста сімнадцять) грн. 50 коп. та 82 114 (вісімдесят дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У решті вимог відмовити.
4. Видати наказ.
5. У задоволені зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10.12.2024
Суддя Д.В. Мандичев