ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.12.2024Справа № 910/11647/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення заборгованості у розмірі 53 064 457,49 грн,
за участю представників:
від позивача: Кострець Є.В.;
від відповідача: Твердохліб М.В.
Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення заборгованості у розмірі 53 064 457,49 грн, з яких: 13 374 200,68 грн три проценти річних та інфляційні втрати у розмірі 39 690 256,81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від своєчасного виконання обов'язку сплати заборгованості за договором, присудженої до стягнення у межах господарської справи № 910/1773/24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1647/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 29.10.2024.
Через систему "Електронний суд" 15.10.2024 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшов відзив на позовну заяву.
Судом відкладено розгляд справи на 19.11.2024.
Відповідачем у справі через систему "Електронний суд" 19.11.2024 (сформовано 18.11.2024) подано до Господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 19.11.2024 судом розглянуто та відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку із його необгрунтованістю, а також, враховуючи закінчення строків, встановлених частиною 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на зазначене, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 03.12.2024.
У судовому засіданні 03.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі № 910/1773/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" 1 080 961 757,96 грн заборгованості, 7 347 516,98 грн інфляційних втрат, 4 092 228,34 грн 3% річних та 1 057 934,75 грн судового збору. У решті вимог - відмовлено.
Оскільки мало місце несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, які виникли на підставі договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 0421-41013 від 27.05.2019, та які встановлені Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі № 910/1773/24, позивач, з посиланням на приписи статті 625 Цивільного кодексу України, звернувся до суду із зазначеним позовом про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 13 374 200,68 грн. та інфляційних втрат у розмірі 39 690 256,81 грн.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Враховуючи вищенаведене постанова Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі № 910/1773/24, яка набрала законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені нею факти повторного доведення не потребують.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.
З прийняттям рішення про стягнення боргу, яким по суті фіксується обов'язок сторони сплатити кошти, зобов'язання, що виникли на підставі договору та їх прострочення не припиняються до їх повного виконання боржником.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України вбачається, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за час прострочення.
Відповідні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18.
При цьому, суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахувань. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних є правом кредитора (позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов'язання, що наразі допущено відповідачем та водночас є підставою настання для останнього відповідних правових наслідків, в даному випадку передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Так, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
Позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, нарахував та просить стягнути з відповідача, за прострочення останнім виконання зобов'язання щодо оплати за договором, 3% річних у розмірі 13 374 200,68 грн., які нараховані за період часу з 14.02.2024 по 15.08.2024 та інфляційні втрати у розмірі 39 690 256,81 грн., які нараховані за період часу з 14.02.2024 по 30.06.2024.
Судом враховано позицію відповідача, відповідно до якої останній повністю заперечує щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на наступне. За твердженнями відповідача останній, як адміністратор розрахунків, не здійснює торгівлю електричною енергією та не купує її з метою отримання прибутків. Договір про участь у балансуючому ринку, укладений між сторонами, не містить застереження, що він укладається з метою отримання оператором системи передачі прибутків унаслідок купівлі-продажу балансуючої електричної енергії. За таких обставин, відповідач стверджує, що, кошти, які надходять на рахунок зі спеціальним режимом використання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", не є його прибутком, а відповідно до встановленого алгоритму, повністю розподіляються між учасниками ринку на щоденній та недискримінаційній основі. З огляду на вищенаведене, відповідач стверджує, що в його діях, з урахуванням встановленого Законом України "Про ринок електричної енергії", особливого розрахунку на ринку електричної енергії, відсутня вина, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності. Крім того, відповідач стверджує, що стягнення з нього сум 3% річних та інфляційних втрат є невиправданим прибутком для позивача та одночасно непомірним тягарем для відповідача.
Разом із тим, суд відхиляє зазначені заперечення відповідача, з огляду на те, що судом в цьому провадженні не досліджуються, як факти наявності чи відсутності основної заборгованості відповідача перед позивачем, так і законність чи протиправність дій відповідача в межах договору в частині оплати/не оплати суми основного боргу. Зазначені факти встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі № 910/1773/24.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в межах періоду розрахунку позивача, суд встановив, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають повному задоволенню.
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, судовий збір, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (69006, місто Запоріжжя, вулиця Добролюбова, 20; ідентифікаційний код 00130872) 13 374 200,68 грн. три проценти річних, 39 690 256,81 грн. інфляційних втрат та 636 773,49 грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10.12.2024.
Суддя Т.Ю. Кирилюк