ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
04.12.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/594/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна
компанія "Нафтогаз Трейдинг"
вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116
до відповідача: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"
вул. Б. Хмельницького, буд. 59-А, м. Івано-Франківськ, 76009
про: стягнення заборгованості в сумі 71 219 695,57 грн
за участю:
від позивача: Рильцова Євгенія Юріївна
від відповідача: Біян Богдан Романович
установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськ теплоенерго" про стягнення заборгованості за договором в сумі 71 219 695,57 грн, з якої: 67 555 045,09 грн основний борг, 313 826,43 грн 3% річних, 268 277,86 грн інфляційні втрати та 3 082 546,19 грн пеня.
03.12.2024 на адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшло клопотання про зменшення пені та процентів річних (вх.№18931/24 від 03.12.2024) з доказами в його обгрунтування. Зменшення пені та відсотки річних обгрунтовує складним фінансовим становищем відповідача. У вказаному клопотанні відповідач просить суд поновити процесуальний строк на подання зазначеного клопотання.
В обгрунтування поновлення пропущеного строку на подання клопотання про зменшення пені та процентів річних відповідач посилається на прийняття Господарським судом Івано-Франківської області рішення у справі 909/483/24, правовідносини у яких є подібними із рішенням у даній справі. Вказує, що до вказаного часу був впевнений у своїй правовій позиції щодо безпідставності позовних вимог, а тому клопотання про зменшення пені та відсотки річних з доказами їх обгрунтування в підготовчому засіданні не подавав.
Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання, вважає за доцільне залишити його без розгляду.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.61 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Статтею 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Cуд звертає увагу , що клопотання про зменшення розміру пені , процентів річних та докази в підтвердження обставин (вх.№18931/24 від 03.12.2024) подано відповідачем лише під час розгляду справипо суті, що вказує на відсутність процесуальної послідовності. Більше того, нормами Господарського процесуального кодексу України таких процесуальних можливостей не передбачено, а завданням розгляду справи по суті, визначеного статтею 194 цього кодексу, є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних саме в підготовчому провадженні матеріалів.
З наведеного слідує, що клопотання відповідача про зменшення пені, річних з наявними доказами подане з порушенням строку встановленого законом, що слугує підставою залишення його без розгляду. Разом з тим, суд розцінює причини пропуску подання відповідачем зазначеного клопотання з доказами в його обгрунтування у підготовчому засіданні, як такі, що не є об'єктивно непереборними чи пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій .
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.
В обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов Договору про переведення боргу № 24-ПБ-6451 від 29.03.2024 щодо погашення заборгованості в розмірі 67555045,09 грн, яка перейшла від ТзОВ "Івано-Франківськ Теплоенерго" (первісного боржника) за спожитий ним газ за період з жовтня 2023 по лютий 2024 (включно) на підставі Договору постачання природного газу № 5264-ТКЕ(23)-15 від 29.09.2023. За невиконання відповідачем умов договору позивач здійснив нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд в позові відмовити. Свої заперечення мотивує тим, що: - відповідно до умов Договору про спільну діяльність, який укладено між ТзОВ "Івано-Франківськ теплоенерго" та ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", повноважним представником обох сторін в представництві перед третіми особами та представником , який вчиняє всі юридичні дії є ТзОВ "Івано-Франківськ теплоенерго"; - договір про спільну діяльність припинив дію 11.02.2024, тому на момент укладення договору про переведення боргу № 24-ПБ-6451 від 29.03.2024 первісний боржник вже не існував. При цьому зазначає, що договір про переведення боргу від 29.03.2024 підписано заступником , а тому фактично не є укладеним. Вважає,що боргові зобов'язання мають врегульовуватися відповідно до норм цивільного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи вказують на те, що 29.09.2023 між ТОВ "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз Трейдинг" (по договору - постачальник/по справі - позивач) та ТОВ "Івано-Франківськ Теплоенерго" (по договору - споживач) укладено договір постачання природного газу № 5264-ТКЕ(23)-15 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язався поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні підпункту 1 п.4 Положення, природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5. Договору).
01.01.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 та 29.03.2024 Додаткову угоду №2 до Договору постачання природного газу № 5264-ТКЕ(23)-15 від 29.09.2023.
На виконання умов Договору позивач в період з жовтня 2023 по лютий 2024 передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 67 555 045,09 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2023 на суму 1 547 729,56 грн, від 31.10.2023 на суму 22 808,60 грн, від 31.10.2023 на суму 1 412 182,32 грн, від 30.11.2023 на суму 9 406 682,98 грн, від 30.11.2023 на суму 425 845,55 грн, від 30.11.2023 на суму 5 730 651,82 грн, від 31.12.2023 на суму 12 339 016,18 грн, від 31.12.2023 на суму 528 063,74 грн, від 31.12.2023 на суму 8 654 112,17 грн, від 31.01.2024 на суму 13 178 592,37 грн, від 31.01.2024 на суму 601 399,61 грн, від 31.01.2024 на суму 8 464 649,78 грн, від 29.02.2024 на суму 3 056 854,18 грн, від 29.02.2024 на суму 95 212,44 грн, від 29.02.2024 на суму 2 091 243,79 грн.
Відповідно до пункту 5.1 Договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Cпоживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У разу відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього Договору.
Відповідно до п. 13.1 Договору у редакції Додаткової угоди № 2 від 29.03.2024, даний договір діє до "01" квітня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
11.02.2021 між ТОВ "Івано-Франківськ Теплоенерго" (Сторона-1) та ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (Сторона-2) укладено договір про спільну діяльність (простого товариства) (далі- Договір про спільну діяльність), відповідно до якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль і майна, яке належить сторонам на відповідних правових підставах (право власності, господарського відання, оренди, тощо), спільно діяти в сфері теплопостачання без створення юридичної особи для досягнення наступних господарських цілей: забезпечення виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та гарячої води споживачам м. Івано-Франківськ та проведення подальшого перепідключення/відключення тощо споживачів теплової енергії від котельні на вул. Індустріальна, 34 до інших джерел теплопостачання, а також проведення будівництва нових котелень у м. Івано-Франківськ (п. 1.1 договору).
У п. 8.3 договору про спільну діяльність сторони обумовили, що спільне майно сторін обчислюється на окремому балансі Сторони-1, який ведеться Стороною-1.
Згідно з п. 10.1, 10.2 договору про спільну діяльність, загальні витрати та збитки сторін покриваються за рахунок майна та грошових коштів, отриманого в результаті спільної діяльності. Збитки сторін від спільної діяльності не можуть бути покриті за рахунок майна або коштів Сторони-2. Фактичний обсяг спільної діяльності з його розподілом за видами затрат між Сторонами визначається в балансі, що складається Стороною-1.
Договір про спільну діяльність вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін (у разі наявності) та діє 3 (три) роки (п. 21.1 договору).
Закінчення строку дії договору про спільну діяльність визначено як одну з підстав для його припинення (пп. 13.1.1 договору про спільну діяльність).
29.03.2024 між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (по договору - кредитор), ТОВ "Івано-Франківськ Теплоенерго" (первісний боржник) та ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (новий боржник), укладено договір № 24-ПБ-6451 про переведення боргу (далі - Договір про переведення боргу).
Відповідно до п.п. 1.1 та 1.2 за цим Договором за згодою Кредитора первісний боржник переводить на нового боржника заборгованість, яка виникла у первісного боржника перед кредитором за Договором постачання природного газу від 29.09.2023 № 5264-ТКЕ(23)-15 (далі - "зобов'язання"), укладеним між первісним боржником та кредитором станом на дату укладання цього договору, а новий боржник приймає на себе заборгованість первісного боржника у цьому зобов'язанні та замінює первісного боржника у зобов'язанні. Кредитор дійсно дає згоду на заміну первісного боржника у зобов'язанні новим боржником та на укладення цього Договору на встановлених у ньому умовах.
Сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на дату укладання даного Договору дорівнює 67555045,09 грн (п. 2.1. Договору про переведення боргу).
Відповідно до п. 3.1. Договору про переведення боргу, до нового боржника переходять обов'язки первісного боржника щодо сплати суми заборгованості, що зазначена у пункті 2.1. цього Договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за Договором постачання природного газу від 29.09.2023 № № 5264-ТКЕ(23)-15.
Отже, залишок непогашеної переведеної заборгованості на нового боржника склав 67555 045,09 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про ринок природного газу"постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
За змістом ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
У відповідності до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1135 ЦК України, під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства.
Згідно з ч. 2 ст. 1138 ЦК України, якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В порушення умов Договору про переведення боргу 24-ПБ-6451 від 29.03.2024 ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" не здійснило сплату позивачу заборгованості розмірі 67 555 045,09 грн, яка виникла за Договором постачання природного газу від 29.09.2023 № № 5264-ТКЕ(23)-15.
Щодо твердження відповідача про те, що заборгованість не могла бути переведена на нього за договором переведення боргу від 29.03.2024, оскільки договір про спільну діяльність від 11.02.2021 припинив свою дію 11.02.2024 , то суд зазначає, що припинення договору про спільну діяльність не припиняє зобов'язань учасників договору про спільну діяльність перед третіми особами, навіть якщо такі зобов'язання виникли в процесі виконання договору про спільну діяльність . Крім того, Договір про переведення боргу підписаний керівником зі сторони відповідача, а підпис скріплений печаткою .
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суду не подано доказів визнання недійсними в судовому порядку договору про переведення боргу, договору про спільну діяльність чи договору постачання природного газу. Підстав для нікчемності зазначених правочинів судом не встановлено.
Клопотання про призначення почеркознавчої експертизи щодо підписання Договору про переведення боргу зі сторони відповідача не тією особою, яка зазначена в самому договорі, останнім по справі не заявлялось. Сторона не скористалась своїм правом на самостійне подання суду , в підтвердження такого факту, будь-якого доказу, в т.ч. висновку експерта, зробленого на замовлення самого відповідача.
Одночасно, суд враховує, що договір про переведення боргу укладений щодо дійсної, існуючої на час його укладення заборгованості, зобов'язання зі сплати якої не є такими, щодо яких не може бути замінений боржник чи кредитор.
Наведеним , підтверджується факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати заборгованості, а тому суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 67555 045,09 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.4.1 Договору про переведення боргу 24-ПБ-6451 від 29.03.2024 сторони погодили, що боржник за прострочення виконання зобов'язання несе відповідальність у розмірах, передбачених Договором постачання природного газу № 5264-ТКЕ(23)-15 від 29.09.2023.
Згідно п.7.2 Договору постачання природного газу № 5264-ТКЕ(23)-15 від 29.09.2023 у разі прострочення відповідачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, відповідач зобов'язується сплатити позивачу 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період , за який нараховується пеня, розрахованої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до поданого позивачем розрахунку за прострочення виконання основного зобов'язання пеня складає в розмірі 3 082 546,19 грн, 3% річних - 313 826,43 грн та інфляційні втрати в розмірі 268 277,86 грн.
Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат та встановлено правомірність та арифметично вірне їх нарахування.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Позивачем доведено та документально підтверджено факт набуття у нього права вимоги стягнення з відповідача заборгованості в сумі 71 219 695,57 грн, з якої: 67 555 045,09 грн основний борг, 313 826,43 грн 3% річних, 268 277,86 грн інфляційні втрати та 3 082 546,19 грн пеня.
З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1,2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.
В силу п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач належними та допустимими доказами позовні вимоги не спростував.
З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України та результату задоволення позовних вимог (позов задоволено в повному обсязі) судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 86, 129, 202, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 71219 695,57 грн, з якої: 67555045,09 грн основний борг, 3082546,19 грн пеня, 313826,43 грн 3% річних, 268277,86 грн інфляційні втрати - задовольнити.
Стягнути з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б. Хмельницького, буд. 59-А, м. Івано-Франківськ, 76009, код 03346058) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код 42399676) - 71 219 695,57 грн заборгованості, з якої: 67 555 045,09 грн основний борг, 3 082 546,19 грн пеня, 313 826,43 грн 3% річних, 268277,86 грн інфляційні втрати та 847 840,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.12.2024
Суддя С. М. Кобецька