номер провадження справи 19/145/24
04.12.2024 Справа № 908/2172/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засіданні Лисенко К.Д., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ОПТБУД-МАТЕРІАЛИ» про розстрочку виконання рішення суду у справі № 908/2172/24
за позовом Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Зернотехносервіс» (69002, м. Запоріжжя, вул. Кривая Бухта, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 35553170) (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю “ОПТБУД-МАТЕРІАЛИ» (61001, м. Харків, Захисників України майдан, буд. 7/8))
про стягнення 275 166,50 грн
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від заявника: Лисенко С.Д., ордер АР 1209573 від 29.11.2024
До Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Зернотехносервіс» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю “ОПТБУД-МАТЕРІАЛИ») надійшла заява (вх. 2201308-08/24) про розстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2024 у справі № 908/2172/24.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.11.2024, вказану заяву передано на розгляд судді Давиденко І.В.
Ухвалою суду від 18.11.2024 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ОПТБУД-МАТЕРІАЛИ» про розстрочку виконання рішення суду у справі № 908/2172/24, судове засідання призначено на 04.12.2024.
Судове засідання 04.12.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції.
Представник заявника в судовому засіданні 04.12.2024 підтримав вимоги, викладені в заяві про розстрочку виконання рішення, просив суд її задовольнити.
Заявник обґрунтовує свою заяву тим, що 25.09.2024 змінилась назва відповідача з ТОВ «ЗЕРНОТЕХНОСЕРВІС» на ТОВ «ОПТБУД-МАТЕРІАЛИ». Також змінився керівник товариства та юридична адреса його місцезнаходження. На теперішній час ТОВ «ОПТБУД- МАТЕРІАЛИ»'зареєстровано за адресою: Захисників України майдан, будинок 7/8, місто Харків, 61001. Код ЄДРПОУ залишився - 35553170. Окрім цього, змінено вид діяльності товариства на оптову торгівлю деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Змінено кінцевого бенефіціарного власника на ОСОБА_1 . З даних сайту Судова влада ТОВ «ОПТБУД-МАТЕРІАЛИ» стало відомо про те, що 31.10.2024 Господарським судом Запорізької області винесено рішення про задоволення позову про стягнення заборгованості за договором оренди землі на суму 275 166,50 грн. у справі №908/2172/24. Незважаючи на значні фінансові труднощі ТОВ «Зернотехносервіс» протягом 2022-2024 року ТОВ «Зернотехносервіс» сплатило 451 754, 50 грн. орендної плати за землю. Повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну 24.02.2024 призвело до майже повного зупинення господарської діяльності підприємствами міста Запоріжжя. 15.10.2022 року за адресою вул. Крива Бухта, 2, за якою розташоване ТОВ «Зернотехносервіс» прилетіла ворожа ракета, вибухом були пошкоджені будівлі та вікна, зайнялася пожежа. Постійні обстріли м. Запоріжжя призводили до відключень електроенергії, без якої ТОВ «Зернотехносервіс» не може працювати. Працівники ТОВ «Зернотехносервіс» звільнялись та рятуючи своє життя та своїх близьких виїжджали на Західну України та за кордон. Не оминула працівників товариства і мобілізація. Це призвело до того, що на товаристві залишилось вкрай мало працівників, які не могли забезпечити повноцінну роботу підприємства. Під час розгляду заяви про розстрочку виконання рішення суду, заявник просив врахувати, що ТОВ «ОПТБУД-МАТЕРІАЛИ» не ухиляється від виконання рішення суду, а навпаки бажає сплатити заборгованість з оренди землі. Однак фінансовий стан товариства на теперішній час не дозволяє це зробити із суб'єктивних та об'єктивних причин. Директор ТОВ «ОПТБУД-МАТЕРІАЛИ» Тіде С.М. лише 25.09.2024 приступив до виконання обов'язків директора товариства, що підтверджується наказом від 25.09.2024 №01/2024. Відповідно до балансу ТОВ «ЗЕРНОТЕХНОСЕРВІС» на 31.12.2022 (форма №1-мс) у порівнянні з балансом станом на 31.12.2023 майновий стан товариства погіршився, зменшилась вартість основних засобів у зв'язку зі зносом, збільшилась дебіторська заборгованість, суттєво збільшилась кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом. Чистий прибуток на кінець 2023 року склав лише 33,6 тис. грн. На теперішній час у ТОВ «ОПТБУД-МАТЕРІАЛИ» працевлаштований лише директор. Таким чином, надання ТОВ «ОПТБУД-МАТЕРІАЛИ» можливості сплачувати належну до стягнення суму боргу із розстрочкою платежів, по мірі отримання доходів, призведе до повного виконання рішення суду та задоволення вимог стягувана. В зв'язку з вищевикладеним, заявник просив суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2024 у справі № 908/2172/24 на 12 місяців.
Представник позивача в судове засідання 04.12.2024 не з'явився, 02.12.2024 через підсистему «Електронний суд» подав заперечення на заяву про розстрочку виконання рішення зазначивши, що в обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду, ТОВ «ОПТБУД-МАТЕРІАЛИ» посилається на погіршення фінансового стану підприємства, який не дозволяє виконати рішення суду із суб'єктивних та об'єктивних причин. В якості доводів порівнює баланс підприємства за 2022 рік з 2023 роком. Опрацювавши фінансову звітність малого підприємства від 01.01.2024р., яка була додана відповідачем до заяви про розстрочку виконання рішення суду не вбачається обставин, що істотно ускладнюють Відповідачу виконання рішення або роблять його неможливим. Зокрема з фінансової звітності ТОВ «ОПТБУД-МАТЕРІАЛИ» за 2022-2023 роки вбачається збереження загальних доходів та чистого прибутку, збереження активів та відсутності росту зобов'язань, що в цілому свідчить про стабільний фінансовий стан підприємства. Фінансові показники ТОВ «ОПТБУД-МАТЕРІАЛИ» за 2018-2023 роки знаходяться порівняно в однакових показниках (активи, зобов'язання, загальні доходи корелюються між собою). Крім того, відповідач не надав доказів відсутності грошових коштів на його банківських рахунках. Посилання відповідача на повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну 24.02.2024 не можуть прийматись до уваги, адже Договір оренди землі було укладено під час дії воєнного стану і ТОВ «ОПТБУД-МАТЕРІАЛИ» повинні були усвідомлювати про наслідки невиконання взятих на себе зобов'язань.
Частиною 2 ст. 331 ГПК України передбачено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ОПТБУД-МАТЕРІАЛИ» про розстрочку виконання рішення суду у справі № 908/2172/24 від 31.10.2024, суд відмовив в її задоволенні, з огляду на наступне.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.10.2024 у справі № 908/2172/24 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Зернотехносервіс» на користь Запорізької міської ради 275 166,50 грн заборгованості за Договором оренди землі та 3 302,00 грн судового збору. Рішення набрало законної сили 21.11.2024.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відповідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).
Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, ця стаття не вимагає. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Подані відповідачем звіти про фінансові результати підприємства відповідача за 2022, 2023 підтверджують збитковість підприємства, однак заявником не було подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності (зокрема, але не виключно, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо).
Суд також враховує, що позивачем та відповідачем було укладено спірний Договір 13.05.2023, тобто під час дії воєнного стану.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд ( стаття 44 Господарського кодексу України).
Саме недобросовісна поведінка відповідача, як контрагента позивача, стала підставою для звернення останнього до суду з позовом. На теперішній час судове рішення, що набрало законної сили та підлягає негайному виконанню, відповідачем не виконано, внаслідок чого позивачу завдаються збитки, зокрема, через інфляційні процеси, що відбуваються в державі.
Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.
Докази, у відповідності зі статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Суд також зазначає, що в зв'язку з введенням на території України військового стану через збройну агресію РФ всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Таким чином, проаналізувавши наведені у заяві про розстрочення виконання рішення господарського суду мотиви, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, введення та продовження режиму воєнного стану, суд дійшов висновку, що боржником не доведено наявність у нього виняткового випадку, тобто, обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як підстави для розстрочення виконання судового рішення по даній справі.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ОПТБУД-МАТЕРІАЛИ» про розстрочку виконання рішення суду у справі № 908/2172/24 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ОПТБУД-МАТЕРІАЛИ» про розстрочку виконання рішення суду у справі № 908/2172/24 відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Повний текст ухвали складено та підписано 09.12.2024.
Суддя І.В. Давиденко