вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.12.2024м. ДніпроСправа № 904/3606/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОКОМЦЕНТР", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЕЛТІ ЦЕНТР", м. Львів
про стягнення заборгованості
Суддя Ярошенко В.І.
Без участі (виклику) представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЕЛТІ ЦЕНТР" про стягнення заборгованості по житлово-комунальним послугам у розмірі 7 322, 89 грн, з яких: заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.10.2023 по 30.06.2024 у сумі 7 076, 16 грн, 3% річних у розмірі 57, 48 грн, інфляційні втрати у розмірі 189, 25 грн.
Ухвалою суду від 19.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/3606/24. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЕЛТІ ЦЕНТР» (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 109, офіс 411; ідентифікаційний код 43995909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Руденка, 2, ідентифікаційний код 37665038) заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 7 076, 16 грн, 3% річних у розмірі 55, 98 грн, інфляційні втрати у розмірі 185, 54 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 025, 85 грн.. В іншій частині позову відмовити.
14.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в якій позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реелті центр" судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4 000 грн.
Ухвалою суду від 15.10.2024 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" про ухвалення додаткового рішення.
За викладених обставин, суд розглядає заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач просить розподілити здійснені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Отже, заяву про ухвалення додаткового рішення з розподілу витрат позивача на правову/правничу допомогу позивачем подано з дотриманням строку, встановленого нормами процесуального закону.
Згідно з частинами 1-2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами; для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Крім того, частинами 4-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В підтвердження факту понесених позивачем судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, надано: копію договору № 33 від 30.07.2024 про надання професійної правової/правничої допомоги; копія акту прийому-здачі наданих послуг за договором від 23.10.2023 про надання професійної правової/правничої допомоги; копію свідоцтва серія ДП № 3851 про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Зарівна С.В від 14.09.2018 та ордер на надання правничої допомоги АЕ № 1308703 від 09.08.2024.
Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр", як клієнтом, та адвокатом Зарівною Світланою Володимирівною було укладено договір від 30.07.2024 про надання професійної правової/правничої допомоги (далі - Договір).
Пунктом 1.1 Договору визначено, що клієнт доручає та оплачує, а адвокат бере на себе зобов'язання надати за дорученням клієнта правничу/правову допомогу: складання, оформлення позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЕЛТІ ЦЕНТР" про стягнення заборгованості по житлово-комунальним послугам на користь клієнта за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг вулиця Дишинського, будинок 21 квартира 15, з направленням до судової інстанції; Також представляти інтереси клієнта та вести від імені клієнта справу за даним позовом у суді територіальної юрисдикції та у всіх судових інстанціях України з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу за зустрічним позовом.
Адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу в межах та порядку, передбачених законодавством України і цим Договором (пункт 1.2 Договору).
Відповідно до пункту 4.1 Договору вартість послуг, що надаються адвокатом, за домовленістю сторін, складає фіксовану винагороду (гонорар) за складання та оформлення позовної заяви передбаченої предметом договору з формуванням матеріалів справи та направленням до суду - 4 000 грн 00 коп (чотири тисячі гривень 00 копійок), складання відповіді на відзив - 3000 грн 00 коп (три тисячі гривень 00 коп). За участь адвоката у судових засіданнях в суді першої інстанції у справі за позовом, передбаченому в п. 1.1, клієнт сплачує гонорар в розмірі 2 000 грн 00 коп (дві тисячі гривень 00 копійок) - одне судове засідання.
Ціна послуг адвоката по предмету договору є сума вартості оформлення позовної заяви з формуванням матеріалів та направленням до суду та вартістю по кількості судових засідань (пункт 4.2 Договору).
Згідно з пунктом 4.3 Договору підтвердженням належного виконання умов цього договору є складання сторонами акту прийому-здачі наданих послуг за ним, але у разі не підписання акту прийому-здачі наданих послуг, то послуги вважаються такими, що надані належними чином та в повному обсязі, якщо їх надання підтверджено фактом виготовлення та передаванням документів, присутністю в судових засіданнях, фактом вчиненням адвокатом, відповідно до умов цього договору дій на користь клієнта, або підтверджено іншим шляхом.
Послуги адвоката сплачуються після набрання рішення суду законної сили, протягом трьох місяців, у справі за позовом, що є предметом даного договору (пункт 4.4 Договору).
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору (пункт 7.1 Договору).
Відповідно до підписаного сторонами Акту прийому-здачі наданих послуг за Договором виконавцем - адвокатом замовнику - клієнту надано правничу/правову допомогу:
- складено, оформлено позовну заяви до Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" про стягнення заборгованості по житлово-комунальним послугам на користь клієнта за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг вулиця Дишинського, будинок 21 квартира 15, з формуванням матеріалів (пункт 1 Акту).
Вартість наданих адвокатом та отриманих клієнтом на користь якого було укладено договір, на день оформлення акту прийому-здачі робіт склала: 4 000, 00 грн (чотири тисячі гривень) (пункт 2 Акту).
Сторони не мають один до одного претензій (пункт 3 Акту).
Цей акт с невід'ємною частиною договору про надання правової/ правничої допомоги (пункт 4 Акту).
Господарський суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, доходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Судом здійснено аналіз кожної складової наданих адвокатом послуг, перелік який наведений у Акті прийому-здачі наданих послуг та встановлено, що включення до переліку такої послуг, як оформлення позовної заяви не містить будь-якого правового підґрунтя, оскільки вказана послуги має включатися до робіт зі складання позовної заяви.
Враховуючи вказане, у відповідності до вказаних вище норм, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та документи, на підставі яких позивач просить стягнути вказані витрати, господарський суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 4 000 грн. 00 коп., в той час, як:
- предметом спору у даній справі було стягнення заборгованості з житлово-комунальних послуг за Договором від 21.12.2012 про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Жовтневому районі (об'єкт №4) в сумі 6 563 грн. 69 коп., а також 3% річних в розмірі 303 грн. 10 коп. та інфляційних нарахувань в розмірі 1 360 грн. 11 коп., судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;
- справа є малозначною та не є складною по своїй суті та за обсягом документів; справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, який призначений для розгляду справ незначної складності;
- обсяг доказів по справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним.
Таким чином, позивачем надані докази, що свідчать про підстави та предмет правової допомоги, наданої адвокатом позивачу.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вказане, у відповідності до вказаних вище норм, дослідивши заяву ухвалення додаткового рішення (щодо витрат на професійну правничу допомогу) та документи, на підставі яких позивач просить стягнути вказані витрати, господарський суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожен має право на професійну правничу допомогу; у випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу; для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура; забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом; витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" унормовано види адвокатської діяльності, а саме серед іншого: - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2024 позов задоволено частково, а відтак, в силу приписів частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу покладають на сторони пропорційно розміру задоволених вимог та складають 3 997, 15 (4 000 грн / 7 317, 68 коп х 7 322, 89 грн).
Здійснюючи розподіл витрат на правову допомогу суд також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін під час провадження у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20 та у додатковій постанові від 16.03.2023 у cправі № 927/153/22.
Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі № 908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
З огляду на специфіку, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/3606/24 є завищеним, а, отже, не вбачається розумна необхідність понесення позивачем судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 3 997, 15 грн, тому обґрунтованими визнаються судом витрати в розмірі 2 000 грн, які і покладаються на відповідача. Решту витрат на правничу допомогу у розмірі 1 997, 15 суд не розподіляє та покладає на позивача.
Керуючись статями 11, 15, 73-79, 123, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" про ухвалення додаткового рішення з розподілу витрат позивача на правову/правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЕЛТІ ЦЕНТР» (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 109, офіс 411; ідентифікаційний код 43995909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Руденка, 2, ідентифікаційний код 37665038) 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.І. Ярошенко