вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" грудня 2024 р. Справа№ 910/5753/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Тищенко О.В.
Яковлєва М.Л.
без виклику сторін
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2024
у справі № 910/5753/24(суддя - Пукшин Л.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 26 607, 87 грн,
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 26 607,87 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" інфляційні втрати у розмірі 26 607, 87 грн, та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422, 40 грн
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 14.08.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 у справі № 910/5753/24, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2024 у справі № 915/1530/23 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Спец-Монтаж-Груп".
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що судом не було надано оцінку та не враховано те, що відповідач припустився порушення строків оплати, у зв'язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед АТ НАЕК «Енергоатом», суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії, виникла фінансова криза неплатежів, що в свою чергу і призвело до несплати у передбачені договором терміни за наданих послуг.
Апелянт звертає увагу суду, що обставини справи свідчать про брак коштів у нього не з власної вини, а внаслідок не розрахунку ДП «Гарантований покупець» з Апелянтом, а оскільки він є монополістом-покупцем електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів, то інших варіантів реалізації електроенергії для забезпечення власного належного фінансово-економічного становища у Відповідача не було, і як наслідок безвихідна ситуація (не розрахунок ДП «Гарантований покупець») спричиняє заборгованість за іншими зобов'язаннями Відповідача, тобто даний випадок через це є винятковим, оскільки цей процес регламентований державою, а не просто продиктований ринком електроенергії.
Скаржник просить суд врахувати, що втрата Відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, покладання на Відповідача в умовах воєнного положення додаткового фінансового тягаря у вигляді спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які перешкодили Відповідачу своєчасно виконати свої зобов'язання.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Вовк І.В., ОСОБА_1
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5753/24 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 у справі № 910/5753/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
22.08.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/5753/24.
Суддя ОСОБА_1 з 19.08.2024 по 30.08.2024 перебував у відпустці, а з 02.09.2024 по 13.09.2024 перебував на лікарняному.
У зв'язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024, про звільнення у відставку судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_1., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Вовк І.В., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 прийнято справу № 910/5753/24 до провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Вовк І.В., Тищенко О.В. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 залишено без руху. Роз'яснено Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, звернувшись до суду апеляційної інстанції з уточненими вимогами апеляційної скарги шляхом подання відповідної заяви.
24.09.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Позивач у відзиві зазначає, що будь яке посилання на форс-мажорні обставини не можуть рахуватися, оскільки обов'язок з оплати за договором настав ще у 2021 році, тобто до настання обставин про які зазначає АТ «НАЕК «Енергоатом».
27.09.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Північного апеляційного господарського суду надійша заява на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024, а саме уточнення прохальної частини апеляційної скарги, у якому апелянт просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 у справі № 910/5753/24 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 у справі № 910/5753/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 у справі № 910/5753/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
У зв'язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 31.10.2024, про звільнення у відставку судді Північного апеляційного господарського суду Вовка І.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 прийнято справу № 910/5753/24 до провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/13785/22 від 17.05.2023 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" задоволено повністю, присуджено до стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" основний борг в сумі 405 600,00 грн, інфляційні втрати в сумі 86 417,65 грн, 3% річних в сумі 9 201,01 грн та судовий збір в сумі 7 518,28 грн, в іншій частині позову відмовлено.
Судом також зазначено в порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України про нарахування органом (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення у справі №910/13785/22 від 17.05.2023, 3 % річних до моменту повної оплати безпідставно набутих коштів.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/13785/22 залишено без змін.
Під час розгляду справи №910/13785/22 судами встановлено наступні обставини.
05.11.2021 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" (постачальник) був укладений договір на постачання товару № 53-123-01-21-07246 за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар - код СРV 338430000-8 по ДК 021:2015 - Детектори та аналізатори (Аналізатор розчину кисню), (далі - товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеними у специфікації № 1 (додаток до договору № 1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2020 року.
Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість товару є твердою і складає: разом: 338 000,00 грн без ПДВ; крім того ПДВ 20 %: 67 600,00 грн; всього з ПДВ: 405 600,00 грн (чотириста п'ять тисяч шістсот гривень нуль копійок).
У п. 2.2. договору сторони погодили, що за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 (додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2., 6.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
На виконання зобов'язань за договором № 53-123-01-21-07246 від 05.11.2021 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято аналізатор розчиненого кисні ЛІДЕР-651 (5 шт). Ціна товару 67 600,00 грн за 1 шт., заг. сума - 338 000,00 грн; Всього разом з ПДВ вартість товару складає 405 600,00 грн.
Факт здійснення поставки підтверджується видатковою накладною № 16 від 22.12.2021, яка підписана обома сторонами та містить відтиски печаток обох сторін.
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань в частині оплати товару, яка мала бути здійснена протягом 45 робочих днів після постачання товару, за видатковою накладною № 16 від 22.12.2021, відтак, починаючи з 26.02.2022 вбачається прострочення виконання зобов'язань з боку відповідача.
Суд відзначає, що видаткові накладні підписані сторонами та скріплені відтисками печаток товариств без будь яких зауважень до кількості, якості та ціни товару, що тим самим підтверджує факт поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем.
Означеного факту відповідачем не заперечується та не спростовується. Більш того, відповідач у відзиві не заперечує факту отримання товару. Таким чином, суд вказує, що відповідачем було допущено порушення виконання договірних зобов'язань та не здійснено оплату прийнятого без будь яких зауважень товару протягом 45 робочих днів після його постачання, відтак, з огляну на приписи п. 2.2. договору та зважаючи на те, що податкову накладну було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 31.12.2021 (що є загальнодоступною Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.05.2024 3 інформацією та не заперечується сторонами), то за таких обставин момент оплати настав 07.03.2022 (45 робочих днів після 31.12.2021). При цьому, суд відзначає, що доказів здійснення відповідачем оплати поставленого позивачем товару на суму 405 600,00 грн з ПДВ станом на час розгляду даної справи в її матеріалах не міститься. Відтак, суд здійснивши перерахунок 3% річних у період з 08.03.2022 до 08.12.2022 та інфляційних втрат березень 2022 - жовтень 2022 (з урахуванням роз'яснень Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 86 417, 65 грн - інфляційних втрат та 9 201, 01 грн - 3% річних…»
Рішення у справі №910/13785/22 набрало законної сили.
Відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002, «Справа «Совтрансавто-Холдинг» проти України» п. 72 «В. Оцінка Суду»).
Таким чином, розмір грошової вимоги в сумі 405 600, 00 грн та обґрунтованість такої вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" встановлені судовим рішенням у справі №910/13785/22, мають преюдиційне значення і не підлягають повторному доказуванню.
Предметом спору даної справи є стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з листопада 2022 року (наступний місяць після закінчення нарахування інфляційних втрат у справі №910/13785/22) по грудень 2023 року.
Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №910/8625/18.
Тобто, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).
Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано, що зобов'язання відповідача перед позивачем з оплати поставленого товару виконано лише 20.12.2023, а отже мало місце прострочення його виконання, у зв'язку з чим позивач має право на отримання сум, передбачених ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати за період з листопада 2022 року по грудень 2023 року.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем інфляційних втрат.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/471/18 зазначено, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/471/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яносто календарних днів.
Таким чином, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/471/18, а саме - встановлення відсотків річних на рівні 40% та 96%, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у даній справі №910/3673/24 відсотки річних нараховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 3%.
Порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності, як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних судом у спірних правовідносинах не встановлено.
Поміж цим, суд зауважує на тому, що у справі №902/417/18 відсутній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо можливого зменшення розміру інфляційних втрат.
При цьому, інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню, як штрафна санкція, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21.
Щодо доводів скаржника про настання форс-мажорних обставин, колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані, оскільки дія форс мажорних обставин не може діяти на похідні вимоги від основної суми боргу, адже оскільки обов'язок оплати встановлений рішенням суду, то відповідно дія виключно на нарахування інфляційних втрат та 3 % дія форс мажору не може діяти.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Оскільки порушення обов'язку виникло ще у 2021 році, відповідно необхідно довести чому це порушення сталося саме в той період, для того щоб визначити з яких причин це сталося та чи може це впливати на звільнення від відповідальності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Враховуючи те, що обов'язок з оплати за договором настав у 2021 році, тобто до настання обставин на які посилається АТ «НАЕК «Енергоатом», як форс-мажорні.
З вищевикладеного вбачається, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Надаючи оцінку іншим доводам відповідача, суд зазначає, що такі не можуть бути підставою для звільнення останнього від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Так, суд зауважує на тому, що відповідач має розгалужену систему відокремлених підрозділів на території України, і виробничі потужності знаходяться, як на підконтрольних територіях, так, на жаль, і на окупованих територіях. В даному випадку, знаходження на окупованій території частини виробничих потужностей відповідача свідчить лише про зменшення чи неотримання прибутку саме з такого відокремленого підрозділу, а не про неможливість відповідача здійснити розрахунок з позивачем за надані послуги.
До того ж, у випадку неможливості відповідачем через введення воєнного стану в державі здійснювати діяльність, останній не був позбавлений можливості, провести за погодженням з позивачем розстрочення чи відстрочення сплати боргу за спірним договором, втім жодних доказів звернення до позивача з відповідною пропозицією відповідачем не надано.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірно висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" інфляційних втрат у розмірі 26 607,87 грн.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 у справі №910/5753/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 у справі № 910/5753/24 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.В. Тищенко
М.Л. Яковлєв