вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" грудня 2024 р. Справа№ 910/4692/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.
представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2024
у справі № 910/4692/24 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО"
до Приватного виконавця Журида Сергія Миколайовича
про стягнення 55 551,03 грн
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного виконавця Журида Сергія Миколайовича про стягнення 55 551,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю утримання відповідачем помилково перерахованих позивачем грошових коштів у сумі 38 904,65 грн, у зв'язку з чим позивачем нараховано йому проценти у сумі 16 646,38 грн за користування вказаними коштами на підставі ст.ст.1214, 536 ЦК України.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 закрито провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» до приватного виконавця Журида Сергія Миколайовича про стягнення 55 551,03 грн.
Обґрунтовуючи ухвалу про закриття провадження у справі №910/4692/24 суд першої інстанції послався на те, що предметом розгляду у цій справі не є вимоги про оскарження дій приватного виконавця у межах примусового виконання рішення господарського суду. Таким чином, у даному випадку спір виник не внаслідок дій або бездіяльності приватного виконавця (за правовим статусом - само зайнятої особи, що здійснює незалежну професійну діяльність), а внаслідок бездіяльності відповідача у правовому статусі фізичної особи, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, отже, враховуючи позицію Верховного Суду, спір у цій справі має вирішуватись в порядку цивільного судочинства. У зв'язку з чим, дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю у відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГО" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити дану справу для розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.
Апелянт також вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позов про повернення безпідставно набутих коштів подавався до Журида Сергія Миколайовича, як до приватного виконавця. Оскільки кошти сплачувались на рахунок приватного виконавця, як суб'єкта владних повноважень, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та являлись авансовим внеском на виконання рішення суду, що зазначено в призначенні платежу платіжних інструкцій, однак підстави подавати виконавчий документ на виконання до приватного виконавця Журида С.М. відпали. Тому, на думку апелянта, якщо виконавче провадження не здійснювалось, то кошти перераховані на спеціальний рахунок приватного виконавця підлягають поверненню.
Скаржник також наголошує, що кошти перерахувались на спеціальний рахунок приватного виконавця Журида С.М., а не на рахунок фізичної особи, тому відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», даний спір виник між позивачем юридичною особою та приватним виконавцем само зайнятою особою, що здійснює незалежну професійну діяльність, що відповідно до суб'єктної юрисдикції, підлягає розгляду uосподарським судом.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Відповідач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи №910/4692/24 між суддями від 24.06.2024 для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1, суддів Палій В.В., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4692/24.
15.07.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/4692/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 №910/4692/24 залишено без руху.
01.08.2024 від Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" надійшла заява про усунення недоліків з платіжною інструкцією №17072 від 29.07.2024 про сплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 №910/4692/24 та призначено розгляд справи на 28.08.2024.
Згідно з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи №910/4692/24 між суддями від 27.08.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1, суддів Кравчук Г.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 прийнято справу №910/4692/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 до провадження у складі колегії головуючий суддя ОСОБА_1, суддів Сибіга О.М., Кравчук Г.А.
Судове засідання 18.09.2024 у справі №910/4692/24 не відбулось у зв'язку з участю судді Кравчука Г.А. у роботі ХХ чергового з'їзду суддів України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 справу №910/4692/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.10.2024.
Згідно з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи №910/4692/24 між суддями від 22.10.2024 у зв'язку з перебуваннм судді Кравчука Г.А. у відпустці, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1, суддів Станік О.М., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 прийнято справу №910/4692/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 до провадження у складі колегії головуючий суддя ОСОБА_1, суддів Сибіга О.М., Станік С.Р. та призначено на 12.11.2024.
Згідно з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи №910/4692/24 між суддями від 07.11.2024 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 прийнято справу №910/4692/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 до провадження у складі колегії: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М. та призначено розгляд на 02.12.2024.
Явка представників учасників справи
Представники позивача та відповідача у судове засідання, призначене на 02.12.2024, не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином шляхом доставлення електронного документу (ухвали від 11.11.2024) до електронного кабінету, що підтверджується довідками наявними у матеріалах справи.
02.12.2024 від представника відповідача на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про розгляд без участі представника позивача.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників сторін обов'язковою в судове засідання не визнавалась, та враховуючи заяву представника позивача про розгляд справи у його відсутність, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного виконавця Журида Сергія Миколайовича про стягнення 38 904,65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неповерненням відповідачем грошового зобов'язання щодо безпідставно перерахованих коштів у сумі 38 904,65 грн, у зв'язку з чим позивачем нараховано йому проценти у сумі 16 646,38 грн за користування вказаними коштами на підставі ст.ст.1214, 536 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 закрито провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» до приватного виконавця Журида Сергія Миколайовича про стягнення 55 551,03 грн.
Обґрунтовуючи ухвалу про закриття провадження у справі №910/4692/24 суд першої інстанції послався на те, що предметом розгляду у цій справі не є вимоги про оскарження дій приватного виконавця у межах примусового виконання рішення господарського суду. Таким чином, у даному випадку спір виник не внаслідок дій або бездіяльності приватного виконавця (за правовим статусом - самозайнятої особи, що здійснює незалежну професійну діяльність), а внаслідок бездіяльності відповідача у правовому статусі фізичної особи, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, отже, враховуючи позицію Верховного Суду, спір у цій справі має вирішуватись в порядку цивільного судочинства. У зв'язку з чим, дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю, у відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria, заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом», у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Колегія суддів враховує, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також запроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, окрім суб'єктного складу сторін є: наявність між сторонами господарських правовідносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних правовідносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Так, предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Відповідно до статей 20 та 21 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів віднесено: справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами, клопотаннями органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання; справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець; справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства; справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями; справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій; справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід'ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення; справи про ліквідацію страховика або кредитної спілки за позовом Національного банку України відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Судом першої інстанції встановлено, що у даній справі розглядається спір про стягнення за правилами статті 1212 ЦК України з фізичної особи (приватного виконавця) безпідставно набутих коштів, який виник з правовідносин, пов'язаних із примусовим виконанням рішення суду.
Колегія суддів зазначає про відсутність імперативних норм вказаної статті 20 ГПК України щодо виключної належності вказаного спору, одним із учасників якого є фізична особа, за предметом цих правовідносин до господарської юрисдикції.
Положеннями статті 339 ГПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Однак, оскільки предметом розгляду у справі не є заявлені на підставі статті 339 ГПК України вимоги про оскарження дій приватного виконавця під час виконання судового рішення у господарській справі, спір сторін у цій справі не може бути віднесений до господарської юрисдикції виключно на тій підставі, що судове рішення у цій справі ухвалено за правилами ГПК України.
Аналіз змісту позовних вимог, як зазначалось, свідчить про те, що спірні правовідносини в цій справі стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав, при цьому між позивачем та відповідачем (приватним виконавцем) відсутні господарські правовідносини, як і спір про право, який виник з таких правовідносин.
Важливість процесуального аспекту у визначенні юрисдикції суду з розгляду даного спору полягає у тому, що слід розрізняти підсудність справи за скаргою на дії/рішення державного/приватного виконавця, які подаються згідно з частиною першою статті 339 ГПК України до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції за правилами ГПК України, від справи, пов'язаної з цивільно-правовим спором, а саме стягнення безпідставно набутих грошових коштів на підставі норм ЦК України.
Законом не передбачено іншого порядку подання позовів, як і не встановлено особливостей подання позовів до приватних виконавців чи інших осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки у даній справі спірні правовідносини пов'язані з безпідставним, на думку позивача, неповерненням відповідачем (фізичною особою) йому грошових коштів, то спір не є про право, а випливає з відносин, які стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами господарського судочинства. При цьому, враховуючи відсутність між сторонами господарських правовідносин, як і спору про право, який виник з таких правовідносин, відсутність імперативних норм процесуального закону про віднесення такого виду спору до юрисдикції господарських судів, спір у цій справі має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, з огляду на суб'єктний склад спору (участь фізичної особи - приватного виконавця), предмет позову (повернення безпідставно набутого майна) та характер спірних правовідносин (приватно-правовий) колегія суддів вважає, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
До таких висновків щодо юрисдикції спору дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 у справі № 229/1026/21.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість розгляду таких вимог позивача у господарському суді та про закриття провадження в цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.
Відповідно до цієї норми господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Тобто провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість справи господарському суду (стаття 20 ГПК України).
Таким чином, за результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми чинного законодавства, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у даній справі ухвали суду відсутні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 у справі № 910/4692/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 у справі № 910/4692/24, залишити без задоволення.
З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.129, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 у справі № 910/4692/24 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 у справі № 910/4692/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/4692/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови підписано 04.12.2024.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун