вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" жовтня 2024 р. Справа№ 910/19298/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Коробенка Г.П.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін:
позивача: Мазур І.О., адвокат;
відповідача: Волосюк Т.С., самопредставництво,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 (повний текст складно 08.04.2024)
у справі № 910/19298/23 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Савіної Юлії Віталіївни
до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
про визнання недійсними односторонніх правочинів про розірвання договорів,
Короткий зміст і підстави позовних вимог і заперечень.
У грудні 2023 року Фізична особа-підприємець Савіна Юлія Віталіївна (далі - ФОП Савіна Ю.В., позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (КП "Київтранспарксервіс", відповідач) про визнання недійсними односторонніх правочинів, оформлених листами відповідача від 15.05.2023 №053/05-1800 та №053/05-1799, про розірвання договорів про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2015-07/10 від 20.07.2015 та № ДНП-2017-11/08 від 28.11.2017.
Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю підстав для одностороннього розірвання відповідачем укладених з позивачем договорів про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2015-07/10 від 20.07.2015 та № ДНП-2017-11/08 від 28.11.2017, не дотримання відповідачем порядку розірвання вказаних договорів та протиправністю рішення Київської міської ради від 20.04.2023 № 6295/6336, яке стало підставою для оспорюваних односторонніх правочинів про розірвання договорів, вчинених відповідачем листами від 15.05.2023 № 053/05-1800 та № 053/05-1799.
Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, зокрема, обрання позивачем неефективного способу захисту, адже визнання недійсними спірних односторонніх правочинів не потягне за собою включення паркувальних майданчиків, переданих позивачу на підставі Договорів про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, до Переліку паркувальних майданчиків, який є додатком 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві". Відповідач зазначав, що ним правомірно було розірвано Договори про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування з позивачем, оскільки із прийняттям Київською міською радою рішення від 20.04.2023 № 6295-6336 відповідач втратив право на розпорядження паркувальними майданчиками, переданими позивачу. Відтак, відповідач вважав, що ФОП Савіною Ю.В. не доведено неправомірності дій КП "Київтранспарксервіс". Крім того, відповідач посилався на порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі №910/19298/23 позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано недійсним односторонній правочин Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" по достроковому розірванню Договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2015-07/10 від 20.07.2015, укладеного з фізичною особою-підприємцем Савіною Юлією Віталіївною, викладений у листі № 053/05-1800 від 15.05.2023.
Визнано недійсним односторонній правочин Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" по достроковому розірванню Договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2017-11/08 від 28.11.2017, укладеного з фізичною особою-підприємцем Савіною Юлією Віталіївною, викладений у листі № 053/05-1799 від 15.05.2023.
Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на користь Фізичної особи-підприємця Савіної Юлії Віталіївни судовий збір у розмірі 4 294,40 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість і підставність вимог позивача, оскільки у відповідача не було буд-яких підстав для одностороннього розірвання Договорів про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, передбачених пунктами 6.5 цих Договорів та чинним законодавством, а отже вчинені відповідачем односторонні правочини щодо дострокового розірвання Договорів, викладені у листах від 15.05.2023 № 053/05-1799 та № 053/05-1800 суперечать положенням частини 1 статті 188, частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525, частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України.
При цьому суд першої інстанції відхилив як безпідставні доводи відповідача про обрання позивачем неефективного способу захисту порушених прав та порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, встановлених статтею 173 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, КП "Київтранспарксервіс" 26.04.2024 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі № 910/19298/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовної заяви; судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, оскільки судом не з'ясовано обставин, що мають значення для справи, не досліджено належним чином надані докази та не враховано висновки Верховного Суду, а отже дані порушення є достатньою підставою для його скасування.
Узагальнені доводи скаржника зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано таке:
-позивачем обрано неефективний спосіб захисту, який не відновить його порушене право, якщо таке має місце, оскільки визнання недійсними оспорюваних односторонніх правочинів не потягне за собою включення майданчиків для паркування в додаток №5 рішення Київської міської ради від 23.06.2022 №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві", які були передані позивачу на підставі договорів про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2015-07/10 від 20.07.2015 та № ДНП-2017-11/08 від 28.11.2017;
- позовні вимоги об'єднані позивачем в одній заяві всупереч приписам статті 173 Господарського процесуального кодексу України, оскільки підстави їх виникнення не є ті ж самі (різні договори та різні листи про розірвання договорів);
- висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 та від 07.11.2018 у справі №488/5027/14;
- відповідач правомірно розірвав договори укладені з позивачем, так як відповідач втратив право розпоряджатися майданчиками для паркування, переданими ФОП Савіній Ю.В.;
- позивачем не доведено в чому конкретно полягає неправомірність дій відповідача та яким нормам законодавства не відповідають оспорювані правочини;
- більшість обставин, зазначених в позовній заяві, не стосується предмета спору, а отже не входять у предмет доказування у даній справі і не повинні братися судом до уваги.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2024 справу № 910/19298/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А., суддів Тарасенко К.В., Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19298/23; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою КП "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі № 910/19298/23 до надходження до суду матеріалів справи.
02.05.2024 матеріали справи № 910/19298/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі №910/19298/23, справу призначено до розгляду на 25.06.2024 о 15 год 30 хв, рекомендовано сторонам вчинити відповідні процесуальні дії у встановлені судом строки.
У судовому засіданні 25.06.2024 та 25.07.2024 колегією суддів апеляційного господарського суду оголошено перерву у справі №910/19298/23 до 10 год 40 хв 25.07.2024 та 16 год 30 хв 24.09.2024, про що винесено відповідні ухвали.
Однак, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці 24.09.2024, судове засідання у призначений час не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 розгляд апеляційної скарги КП "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі № 910/19298/23 призначено на 10.10.2024 о 14 год 20 хв.
Позиція інших учасників справи.
20.05.2024 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у зв'язку з розглядом апеляційної скарги. Водночас, позивач просить поновити йому строк для подання відзиву на апеляційну скаргу у даній справі.
За твердженням позивача, доводи, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, не відповідають матеріалам справи та дійсним обставинам. Рішення суду першої інстанції позивач вважає законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, а також таким, що ґрунтується на принципі верховенства права, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.
Так, позивач у відзиві на апеляційну скаргу акцентує увагу на тому, шо суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази та встановивши на їх підставі фактичні обставини, дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки:
- обраний позивачем спосіб захисту відповідає змісту порушеного права, отже є ефективним;
- позовні вимоги об'єднані позивачем відповідно до положень чинного законодавства;
- у відповідача відсутні, передбачені пунктами 6.5 Договорів про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування та чинним законодавством, підстави для дострокового розірвання цих Договорів в односторонньому порядку.
Також, у відзиві на апеляційну скаргу позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, та заявив про надання таких доказів в порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодекксу України (протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення).
З огляду на те, що відзив на апедяційну скаргу позивачем подано в межах строку, встановленому судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження у даній справі від 02.05.2024 для його подання, колегія суддів апеляційного господарського суду залишає його без розгляду.
У письмових поясненнях, що надійшли до суду апеляційної інстанції через підсистему "Електронний суд" 22.07.2024, наголошуючи на правовій кваліфікації Договорів про надання права на екслуатацію фіксованих місць паркування як договорів найму, відносини щодо яких регулюються нормами глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 Господарського кодексу України, позивач вказує, що відповідач у своїх повідомленнях про дострокове одностороннє розірвання цих договорів не навів жодних підстав, які містять зазначені норми.
Крім того, посилаючись на умови Договорів та приписи статті 770 Цивільного кодексу України, позивач зазначив, що оскільки сторони в Договорах не встановили обов'язкової підстави припинення договору у разі зміни власника (в даному випадку володільця на праві господарського відання), а тому прийняття органом місцевого самоврядування змін до Таблиці №1 додатка 5 "Перелік парквальних майданчиків, закріплених за КП "Київтранспарксервіс", яким виключено з розділу "Дарницький р-н" позиції: № 16 - паркувальний майданчик по вул. Ващенка Григорія (навпроти буд. №5-7 та між 50-а, вул Садова, - 53-а, вул Садова) та №17 - паркувальний майданчик по вул. Ващенка Григорія, 7 (між 52 та 53 вул Садовою) не може впливати на права та обов'язки сторін по укладеним договорам. Таким наслідком є зміна сторони в договорі з КП "Київтранспарксервіс" на територіальну громаду міста Києва в особі Київської міської ради як розпорядника майна.
Отже, за твердженням позивача, суд першої інстанції прийняв законне та обгрутоване рішення, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Явка представників сторін.
У судове засідання 10.10.2024 з'явились представники позивача та відповідача.
Представник відповідача просить суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Присутній у судовому засіданні представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, 20.07.2015 між КП "Київтранспарксервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Градо Інвест" (далі - ТОВ "Градо Інвест") укладено договір № ДНП-2015-07/10 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (далі - Договір-1).
Відповідно до пункту 1.1 Договору-1 КП "Київтранспарксервіс" надає за плату ТОВ "Градо Інвест" право на організацію та експлуатацію 15 (п'ятнадцять) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 2 (два) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Ващенка, 7 (між 52 та 53 вул. Садовою), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - фіксовані місця для паркування), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.
Фіксовані місця для паркування вважаються переданими в експлуатацію ТОВ "Градо Інвест" з моменту набрання чинності Договору (пункт 1.3 Договору-1).
За змістом пункту 1.4 Договору-1 фіксовані місця для паркування вважатимуться повернутими КП "Київтранспарксервіс" з експлуатації через 60 календарних днів з дати припинення (розірвання) Договору, крім випадків, передбачених п. 6.10 Договору.
Договір-1 вважається укладеним 20.07.2015 і діє до 19.07.2024 (пункт 6.1 Договору-1 у редакції додаткової угоди № 8 від 16.07.2021).
Відповідно до пункту 6.3 Договору-1, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору жодна з сторін не попередить письмово іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія продовжується на такий самий термін.
Пунктом 6.5 Договору-1 передбачено право КП "Київтранспарксервіс" на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку в будь-якому з наступних випадків:
а) у випадку, якщо ТОВ "Градо Інвест" три рази підряд прострочило оплату послуг більше, ніж на 5 (п'ять) робочих днів;
б) у випадку використання фіксованих місць для паркування не за цільовим призначенням.
Умовами пункту 6.6 Договору-1 сторонами узгоджено, що про дострокове розірвання Договору відповідно до п. 6.5., КП "Київтранспарксервіс" надсилає ТОВ "Градо Інвест" письмове повідомлення не менш ніж за 15 календарних днів до дати розірвання Договору. Повідомлення про розірвання Договору надсилається в порядку визначеному п. 8.3. даного Договору. Договір є розірваним на тридцять перший календарний день з дати отримання повідомлення ТОВ "Градо Інвест".
31.01.2023 між КП "Київтранспарксервіс", ТОВ "Градо Інвест" та ФОП Савіною Ю.В. укладено Додаткову угоду № 9 про зміну сторони Договору-1, відповідно до якої сторони погодилися передати ФОП Савіній Ю.В. права та обов'язки ТОВ "Градо Інвест" по Договору-1.
Пунктом 2 вказаної Додаткової угоди передбачено, що з моменту набрання чинності цієї Додаткової угоди, ФОП Савіна Ю.В. змінює ТОВ "Градо Інвест" за Договором-1, ТОВ "Градо Інвест" втрачає право вимагати від КП "Київтранспарксервіс" виконання своїх обов'язків, що виникають з Договору-1, а ФОП Савіна Ю.В. набуває прав та починає нести обов'язки та відповідальність за їх невиконання за Договором-1.
Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди № 9 до Договору-1, права, обов'язки та відповідальність ТОВ "Градо Інвест" переходять до ФОП Савіної Ю.В. в тому обсязі, в якому вони належали ТОВ "Градо Інвест" до набрання чинності Додатковою угодою.
Додаткова угода № 9 від 31.01.2023 набуває чинності з 01.02.2023 і діє до закінчення дії Договору-1 відповідно до його умов (пункт 5 Додаткової угоди).
Матеріалами справи також підтверджується, що 28.11.2017 між КП "Київтранспарксервіс" та Фізичною особою-підприємцем Масол Денисом Васильовичем (далі - ФОП Масол Д.В. ) укладено договір № ДНП-2017-11/08 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (надалі - Договір-2).
Відповідно до пункту 1.1 Договору-2 КП "Київтранспарксервіс" надає за плату ФОП Масол Д.В. право на організацію та експлуатацію 27 (двадцяти семи) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 (трьох) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: Дарницький район, вул. Ващенка (навпроти буд. №5-7 та між 50-а Садова вул, - 53-а Садова вул.), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - фіксовані місця для паркування), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.
Фіксовані місця для паркування вважаються переданими в експлуатацію ФОП Масол Д.В. з моменту набрання чинності Договору (пункт 1.3 Договору-2).
Пунктом 1.4 Договору-2 передбачено, що фіксовані місця для паркування вважатимуться повернутими КП "Київтранспарксервіс" з експлуатації через 15 календарних днів з дати закінчення строку дії, припинення (розірвання) Договору.
Договір-2 набирає чинності з 01.01.2018 і діє до 31.12.2023 (пункт 6.1 Договору-2 у редакції Додаткової угоди № 5 від 28.12.2020).
За умови належного виконання ФОП Масол Д.В. умов даного Договору, договір може бути пролонгований на той самий період шляхом підписання додаткової угоди (пункт 6.2 Договору-2 в редакції Додаткової угоди № 5 від 28.12.2020).
Згідно з пунктом 6.3 Договору-2, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна з сторін не попередить письмово іншу сторону про свій намір припинити дію Договору, його дія автоматично продовжується на 1 календарний рік.
За узгодженими сторонами умовами пункту 6.5 Договору-2 (у редакції Додаткової угоди № 5 від 28.12.2020) КП "Київтранспарксервіс" має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку в будь-якому з наступних випадків:
а) у випадку, якщо ФОП Масол Д.В. не здійснив оплату в обсязі, встановленому розділом 3 цього Договору і таке порушення триває більше ніж 30 днів;
б) у випадку використання ФОП Масол Д.В. фіксованих місць для паркування не за цільовим призначенням;
в) у випадку невиконання умов облаштування паркувального майданчика, передбачених Договором;
г) в інших передбачених законодавством України та (або) цим Договором випадках.
За змістом пункту 6.6 Договору-2 сторонами встановлено, що про дострокове розірвання Договору відповідно до п. 6.5. КП "Київтранспарксервіс" надсилає ФОП Масол Д.В. письмове повідомлення не менш, ніж за 15 (п'ятнадцять) календарних днів до дати розірвання Договору.
31.01.2023 між КП "Київтранспарксервіс", ФОП Масол Д.В. та ФОП Савіною Ю.В. укладено Додаткову угоду № 7 до Договору-2, відповідно до якої сторони погодилися передати ФОП Савіній Ю.В. усі права та обов'язки ФОП Масол Д.В. по Договору-2.
Пунктом 2 вказаної Додаткової угоди передбачено, що з моменту набрання чинності цієї Додаткової угоди, ФОП Савіна Ю.В. змінює ФОП Масол Д.В. за Договором-2, ФОП Масол Д.В. втрачає право вимагати від КП "Київтранспарксервіс" виконання своїх обов'язків, що виникають з Договору-2, а ФОП Савіна Ю.В. набуває прав та починає нести обов'язки та відповідальність за їх невиконання за Договором-2.
Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди № 7 до Договору-2, права, обов'язки та відповідальність ФОП Масол Д.В. переходять до ФОП Савіної Ю.В. в тому обсязі, в якому вони належали ФОП Масол Д.В. до набрання чинності Додатковою угодою.
Додаткова угода № 7 від 31.01.2023 набуває чинності з 01.02.2023 і діє до закінчення дії Договору-2 відповідно до його умов (пункт 5 Додаткової угоди №7).
16.05.2023 відповідач надіслав позивачу листи від 15.05.2023 № 053/05-1799 та № 053/05-1800, у яких вказав, що рішенням Київської міської ради від 20.04.2023 № 6295-6336 внесено зміни до Таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" (із змінами і доповненнями), а саме: виключено з розділу "Дарницький район" позицію № 16, вул. Ващенка Григорія (навпроти буд. 5-7 та між 50-а, вул. Садова, - 53-а, вул. Садова), та позицію №17, вул. Ващенка Григорія, 7 (між 52 та 53 вул. Садовою), яке опубліковане 12.05.2023. Відтак, у зв'язку з вилученням земельних ділянок з переліку паркувальних майданчиків, закріплених за КП "Київтранспарксервіс", відповідач зазначеними листами повідомив позивача про розірвання в односторонньому порядку Договорів-1, -2 з 12.05.2023.
Посилаючись на протиправність та безпідставність одностороннього розірвання КП "Київтранспарксервіс" Договорів-1, -2 (відповідачем не дотримано передбаченого умовами цих Договорів порядку їх дострокового розірвання; відсутності визначених законом та умовами Договорів підстав для їх одностороннього розірвання з ініціативи відповідача; протиправності рішення Київської міської ради від 20.04.2023 № 6295-6336 в частині виключення паркувальних майданчиків, переданих за Договорами в експлуатацію позивачу, з переліку паркувальних майданчиків), позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.
Отже, спір у даній справі виник у зв'язку з неправомірним, за твердженням позивача, розірванням Договорів про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-11/08 від 28.11.2017 та № ДНП-2015-07/10 від 20.07.2015 в односторонньому порядку з боку КП "Київтранспарксервіс".
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до положень частин 1-3, 5 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Дослідивши зміст листів відповідача від 15.05.2023 № 053/05-1799 та № 053/05-1800, які є предметом позову у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про їх кваліфікацію як односторонніх правочинів, оскільки в них повідомляється про дострокове розірвання Договорів в односторонньому порядку, тобто йдеться про волевиявлення відповідача, спеціально спрямоване на припинення цивільних прав та обов'язків сторін за раніше укладеними Договорами.
Отже, на зазначені правочини поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори.
За приписами частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Суд першої інстанції правомірно визначив, що укладені між сторонами Договори-1, -2, щодо розірвання яких в односторонньому порядку виник спір, за своєю правовою природою є договорами найму паркувального майданчика, а відтак підпадають під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України.
Вказане відповідає правовій позиції об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За загальним правилом, визначеним у статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частинами 1, 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Положеннями частин 1-4 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
З аналізу статті 651 Цивільного кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України вбачається, що договір не може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін за відсутності правових підстав, визначених Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, в тому числі, спеціально визначених умовами укладеного договору, оскільки в такому випадку одностороння відмова від договору може порушити права орендаря, який належним чином виконував прийняті на себе зобов'язання.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 916/849/17.
Статтею 291 Господарського кодексу України також унормовано, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Згідно з приписами статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Відповідно до статті 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Сторонами в укладених Договорах-1, -2 також узгоджені умови щодо дострокового розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою наймодавця - КП "Київтранспарксервіс".
Так, відповідно до умов пункту 6.5 Договору-1 КП "Київтранспарксервіс" наділено правом на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку в будь-якому з наступних випадків: а) у випадку, якщо інша сторона три рази підряд прострочила оплату послуг більше, ніж на 5 (п'ять) робочих днів; б) у випадку використання фіксованих місць для паркування не за цільовим призначенням.
За умовами пункту 6.5 Договору-2 (в редакції Додаткової угоди № 5 від 28.12.2020) КП "Київтранспарксервіс" має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку в будь-якому з наступних випадків: а) у випадку нездійснення оплати в обсязі, встановленому договором і таке порушення триває більше ніж 30 днів; б) у випадку використання фіксованих місць для паркування не за цільовим призначенням; в) у випадку невиконання умов облаштування паркувального майданчика, передбачених Договором; г) в інших передбачених законодавством України та (або) цим Договором випадках.
З наведеного вбачається, що положення Договорів-1, -2 містять конкретний перелік підстав, з настанням яких пов'язується можливість відповідача реалізувати своє право на дострокове розірвання таких договорів в односторонньому порядку.
Проте, серед них відсутня така підстава як прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, у даному випадку - рішення про виключення паркувальних майданчиків із відповідного переліку, затвердженого рішенням Київської міської ради.
Отже, суд першої інстанції правомірно виснував, що рішення Київської міської ради від 20.04.2023 № 6295/6336, яке слугувало підставою для вчинення відповідачем спірних односторонніх правочинів про розірвання Договорів-1, -2, не є тією підставою, яка надає відповідачу право відповідно до пунктів 6.5 Договорів-1, -2 та відповідно до вимог статті 291 Господарського кодексу України і статей 525, 782, 783 Цивільного кодексу України на дострокове їх розірвання в односторонньму порядку.
Поряд з цим, апеляційний господарський суд вважає правильним при вирішенні даного спору взяття до уваги судом першої інстанції тієї обставини, що в рішенні Київської міської ради від 20.04.2023 № 6295/6336 не було встановлено обов'язку для профільного підприємства (у даному випадку - відповідача) для припинення (розірвання) чинних станом на момент прийняття вказаного рішення договорів про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування у зв'язку із виключенням з розділу "Дарницький район" позиції № 16, вул. Ващенка Григорія (навпроти буд. 5-7 та між 50-а, вул. Садова, - 53-а, вул. Садова), та позиції №17, вул. Ващенка Григорія, 7 (між 52 та 53 вул. Садовою).
Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо наявності визначених законодавством або Договорами підстав для розірвання відповідачем Договорів-1, -2 в односторонньому порядку (як-то систематичного нездійснення позивачем оплати за користування паркувальними майданчиками, використання паркувальних майданчиків не за цільовим призначенням, невиконання умов облаштування паркувального майданчика).
За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що у даних спірних правовідносинах підстави для одностороннього розірвання відповідачем Договорів-1, -2, передбачені пунктами 6.5 цих Договорів та законом, відсутні, а тому вчинені ним односторонні правочини щодо дострокового розірвання Договорів, викладені у листах від 15.05.2023 № 053/05-1799 та № 053/05-1800 суперечать положенням частини 1 статті 188 Господарського кодексу України та частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України. Також така одностороння відмова від зобов'язання суперечить приписам частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України.
Відповідачем, в свою чергу, не спростовано обгрунтованих доводів позивача та не надано доказів про наявність підстав, передбачених законом або умовами договорів, для дострокового одностороннього розірвання Договорів-1, -2.
У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 910/11397/18.
Отже, у даному випадку припинення (розірвання) Договорів-1, -2 з визначеної у листах відповідача від 15.05.2023 № 053/05-1799 та № 053/05-1800 підстави було б можливим лише за домовленістю сторін шляхом укладання відповідної додаткової угоди в порядку пункту 6.4 Договорів, або за рішенням суду.
Відповідачем зазначеного висновку суду першої інстанції в апеляційній скарзі не спростовано.
Крім того, суд першої інстанції правомірно встановив, що відповідачем було порушено визначений Договорами-1, -2 порядок повідомлення про дострокове розірвання договорів в односторонньому порядку, визначений пунктами 6.6 цих Договорів, оскільки відповідач мав надіслати відповідні листи не менш, ніж за 15 календарних днів до дати розірвання Договорів. При цьому, в Договорі-1 погоджено, що у такому разі договір є розірваним на 31 календарний день з дати отримання повідомлення.
Як вбачається із листів відповідача від 15.05.2023 № 053/05-1799 та № 053/05-1800, у них зазначено про розірвання Договорів-1, -2 в односторонньому порядку з 12.05.2023, натомість такі листи датовані та надіслані пізніше зазначеної дати, що не відповідає умовам Договорів, а також вимогам статті 782 Цивільного кодексу України.
У постанові від 24.05.2023 у справі № 756/420/17 Верховний Суд вказав, що тлумачення статті 651 Цивільного кодексу України з урахуванням принципу розумності свідчить, що: сторони в договорі як універсальному регуляторі можуть визначити момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору; у випадку якщо сторони не встановили момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору, то з урахуванням що такий односторонній правочин відноситься до таких, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, і таким моментом має бути момент одержання іншою стороною повідомлення про відмову від договору.
Отже, враховуючи вищенаведене та наявність у матеріалах справи доказів отримання позивачем листів відповідача від 15.05.2023 № 053/05-1799 та № 053/05-1800 лише 31.05.2023, визначення відповідачем моменту розірвання Договорів-1, -2 з 12.05.2023 є таким, що суперечить умовам цих Договорів та вимогам чинного законодавства.
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджуєтся з висновком суду першої інстанції про те, що вчинені відповідачем правочини щодо дострокового розірвання Договорів-1, -2, шляхом надсилання листів від 15.05.2023 № 053/05-1799 та № 053/05-1800, є неправомірними та такими, що суперечать умовам цих Договорів та вимогам чинного законодавства, а отже позовні вимоги про визнання їх недійсними є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо обрання позивачем неефективного способу захисту порушених прав, колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються з огляду на таке.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства, передбачений статтею 14 Господарського процесуального кодексу України, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Отже, обраний позивачем спосіб захисту прямо передбачений нормами Цивільного кодексу України, а також спроможний захистити його порушені права та інтереси, оскільки внаслідок задоволення заявлених позовних вимог правовідносини сторін вважатимуться поновленими на тих самих умовах, що передували їх односторонньому розірванню.
Твердження відповідача про те, що задоволення позовних вимог не призведе до відновлення порушених прав, оскільки визнання недійсними оспорюваних правочинів не потягне за собою включення майданчиків для паркування, які були передані позивачу на підставі Договорів-1, -2, в додаток №5 до рішення Київської міської ради №242/5629, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковими, оскільки до предмета доказування у даній справі входить встановлення обставин наявності /відсутності у відповідача підстав для дострокового розірвання Договорів-1, -2 в односторонньому порядку, зокрема, чи є такою підставою прийняте Київською міською радою рішення, на яке посилався відповідач у своїх листах, а не наслідки застосування положень цього рішення.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, відхиляючи доводи позивача про протиправність рішення Київської міської ради від 20.04.2023 №6295/6336, яким внесені зміни до таблиці №1 до додатка №5 до рішення від 23.06.2011 №242/5629 в частині виключення переданих позивачу паркувальних майданчиків з Переліку таких, обгрунтовано зазначив, що вказане рішення не є предметом оцінки у даній справі, оскільки у своїх висновках суд виходить виключно із оцінки та перевірки на відповідність вимогам законності прийнятих відповідачем оспорюваних правочинів про дострокове розірвання Договорів-1,-2 із позивачем.
Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача про неврахування судом першої інстанції допущеного позивачем порушення правил об'єднання позовних вимог, передбачених статтею 173 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє, зважаючи на таке.
Частиною 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов'язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Подібний висновок Верховного Суду викладено у постанові від 22.04.2019 у справі №914/2191/18.
З огляду на зміст позову убачається, що заявлені позовні вимоги стосуються одних і тих же осіб (позивача та відповідача), пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами. Також заявлені вимоги об'єднані одним і тим самим способом захисту прав позивача.
У зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позовні вимоги, заявлені у цій справі, згідно з положеннями частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України можуть бути об'єднані в одній позовній заяві. У даному випадку об'єднання відповідних позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин.
Отже, суд першої інстанції на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у даній справі правомірно встановив, що наявні матеріали не суперечать приписам статті 173 Господарського процесуального кодексу України, заявлені позовні вимоги є такими, що можуть бути об'єднані в одному позові.
Щодо твердження відповідача в апеляційній скарзі про неврахування судом першої інстанції висновків про застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 та від 07.11.2018 у справі №488/5027/14, суд апеляційної інстанції вважає їх безпідставними з огляду на таке.
Предметом розгляду справи №338/180/17 було визнаня укладеним договору підряду та стягнення боргу за поставлені будівельні матеріали.
Предметом розгляду справи №488/5027/14-ц було визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування запису про право власності та витребування земельної ділянки з незаконного володіння.
Виходячи з того, що у даній справі, яка розглядається, предметом позову є визнання недійсними односторонніх договорів про розірвання договорів найму (оренди), суд апеляційної інстанції вважає, що дана справа та справи, на які посилається відповідач, є різними за предметом спору, підставами позову та нормативно-правовим регулюванням правовідносин, що виникли між сторонами.
Отже, з огляду на приписи частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України у суду першої інстанції відсутні підстави враховувати висновки, викладені у зазначених відповідачем постановах Верховного Суду, оскільки вони не є релевантними до спірних правовідносин.
За таких обставин, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, неповного з'ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному значенні, а інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі №910/19298/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі №910/19298/23 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/19298/23 повернути до місцевого господарського суд.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
У зв'язку з відрядженням судді Кравчука Г.А. з 12.10.2024 по 20.10.2024 та відпусткою з 21.10.2024 по 25.10.2024, відпусткою судді Тарасенко К.В. з 28.10.2024 по 01.11.2024 та з 04.11.2024 по 08.11.2024 та у зв'язку тимчасовою непрацездатністю судді Кравчука Г.А. з 04.11.2024 по 06.12.2024 та відпусткою судді Коробенка Г.П. з 06.12.2024 по 09.12.2024, повний текст постанови складено 10.12.2024.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді К.В. Тарасенко
Г.П. Коробенко