вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" жовтня 2024 р. Справа№ 910/19439/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Коробенка Г.П.
Тарасенко К.В.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: Мостовий О.В.;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аналітичний центр "Альгіз"
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2024
у справі №910/19439/23 (суддя Карабань Я.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобезпека груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аналітичний центр "Альгіз"
про стягнення 466 689,99 грн,
Короткий зміст позовних.
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергобезпека груп" (далі - ТОВ "Енергобезпека груп") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аналітичний центр "Альгіз" (далі - ТОВ "АЦ "Альгіз") про стягнення заборгованості у розмірі 466 689,99 грн, з яких: 400 000,00 грн - основний борг, 13 775,34 грн - три проценти річних, 52 914,65 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 17.04.2020 №17/04-20, в частині своєчасного повернення наданих йому грошових коштів.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 у справі №910/19439/23 позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ "АЦ "Альгіз" на користь ТОВ "Енергобезпека груп" 400 000,00 грн основного боргу, 13 775,34 грн трьох процентів річних, 52 914,65 грн інфляційних втрат та 7 000,35 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт перерахування позивачем відповідачу поворотної фінансової допомоги в розмірі 400 000,00 грн та неповернення її останнім всупереч умов укладеного між сторонами договору є доведеним, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми грошових коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому, перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних у розмірі 13 775,34 грн за загальний період з 01.01.2021 до 23.02.2022 та інфляційних втрат за загальний період з січня 2021 року по лютий 2022 року в розмірі 52 914, 65 грн, суд першої інстанції визнав його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "АЦ "Альгіз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 у справі №910/19439/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, ТОВ "АЦ "Альгіз" вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, помилковим та таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Так, скаржник посилається, зокрема, на те, що позивачем не було доведено та не було підтверджено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами укладення договору, тобто не було доведено досягнення позивачем та відповідачем згоди щодо істотних умов договору.
Крім того, в прохальній частині апеляційної скарги міститься клопотання про витребування у ТОВ "Енергобезпека груп" для огляду в судовому засіданні оригіналу договору про надання поворотної фінансової допомоги від 17.04.2020 №17/04-20.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2024 справу №910/19439/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В. (суддя-доповідач), судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.
На стадії відкриття апеляційного провадження головуючим суддею Сулімом В.В., заявлено самовідвід від розгляду справи №910/19439/22 з метою недопущення сумнівів в неупередженості, які можуть виникнути в зв'язку з тим, що близька особа судді приймала участь у розгляді даної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 заяву про самовідвід судді Суліма В.В. у розгляді апеляційної скарги ТОВ "АЦ "Альгіз" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 у справі №910/19439/23 задоволено. Справу №910/19439/23 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2024 справу №910/19439/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19439/23; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "АЦ "Альгіз" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/19439/23.
16.05.2024 матеріали справи №910/19439/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 апеляційну скаргу ТОВ "АЦ "Альгіз" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 у справі №910/19439/23 залишено без руху на підставі статті 174, частини 2 статті 260 ГПК України. Надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 03.06.2024 усунуто недоліки апеляційної скарги та надано суду докази сплати судового збору в розмірі 10 500,52 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "АЦ "Альгіз" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 у справі №910/19439/23, розгляд справи призначено на 30.07.2024 о 14 год 40 хв, запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 розгляд апеляційної скарги ТОВ "АЦ "Альгіз" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 у справі №910/19439/23 відкладено на 08.10.2024 о 16 год 00 хв.
Позиція інших учасників справи.
26.06.2024, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу ТОВ "АЦ "Альгіз" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 у справі №910/19439/23 - без змін.
Так, у відзиві ТОВ "Енергобезпека груп" посилається на те, що:
- суд першої інстанції ухвалив рішення в цій справі з повним додержанням норм матеріального та процесуального права;
- ТОВ "АЦ "Альгіз" не довело незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції;
- апеляційна скарга не містить посилань на будь-які докази, які б могли підтвердити припущення відповідача стосовно існування іншої редакції договору (іншого строку повернення поворотної фінансової допомоги), що нібито не була врахована судом першої інстанції.
- відповідач не подав до суду (будь який) інший примірник договору, ніж той, що був поданий позивачем та міститься в матеріалах цієї справи, що само собою нівелює всі підстави його апеляційної скарги;
- наявними в матеріалах справи доказами (зокрема, вимогою, що була надіслана та вручена безпосередньо відповідачу) достовірно підтверджено обізнаність відповідача щодо строку повернення поворотної фінансової допомоги за умовами договору та відповідальності за його прострочення.
- в апеляційній скарзі ТОВ "АЦ "Альгіз" не заперечує такі факти як: (a) отримання ним поворотної фінансової допомоги в розмірі 400 000,00 грн; (b) підписання ним договору як єдиного документа; (c) отримання ним вимоги щодо виконання зобов'язань за договором (в якій позивач повідомляв про прострочення повернення поворотної фінансової допомоги), що доводять повну обґрунтованість підстав позову ТОВ "Енергобезпека Груп" та законність рішення місцевого господарського суду.
Розгляд заяв та клопотань
30.07.2024, через систему "Електронний суд" відповідачем подано клопотання про призначення судової технічної експертизи документів, у якому останній просить для проведення експертизи витребувати у ТОВ "Енергобезпека Груп" оригінал договору про надання поворотної фінансової допомоги від 17.04.2020 №17/04-20, а також призначити у справі судову технічну експертизу документа, на розгляд якої поставити таке питання: "Чи здійснювався монтаж документа: договору про надання поворотної фінансової допомоги від 17.04.2020 №17/04-20 між ТОВ "Енергобезпека Груп" та ТОВ "АЦ "Альгіз" шляхом заміни в ньому одних сторінок на інші?
Розглянувши вищезазначене клопотання відповідача про витребування оригінал договору про надання поворотної фінансової допомоги від 17.04.2020 №17/04-20, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до частини 6 статті 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Отже, вказаною нормою процесуального законодавства суду надано право витребування у відповідної особи оригіналу письмового доказу, яке реалізується виходячи з конкретних обставин, а також обґрунтованості заявленого учасником справи клопотання.
Так, наведені в клопотанні твердження відповідача, не є обґрунтованою підставою для висновку про невідповідність наданих позивачем копій документів їх оригіналам та витребування таких оригіналів судом.
Враховуючи наведене, оскільки матеріали справи містять належним чином засвідченні копії доказів належної якості і у суду не має обґрунтованих підстав для сумніву у відповідності поданих позивачем копій доказів оригіналам, клопотання відповідача про витребування оригіналу договору про надання поворотної фінансової допомоги від 17.04.2020 №17/04-20 задоволенню не підлягає.
Крім того, колегія суддів, розглянувши клопотання апелянта про призначення судової технічної експертизи, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Визначений статтею 99 ГПК України порядок призначення судової експертизи за клопотанням учасника справи передбачає таке призначення у разі одночасної наявності декількох умов: необхідності спеціальних знань; наявності висновку експерта, який викликає сумнів щодо його правильності чи відсутність висновку (у разі відсутності цього висновку сторона, яка заявила клопотання, повинна обґрунтувати неможливість подати такий висновок).
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Таким чином, призначення судової експертизи у справі є правом, а не обов'язком суду, яке суд може реалізувати лише у разі виникнення дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є взаємно суперечливими.
В той же час, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Колегія суддів, враховуючи докази, наявні в матеріалах справи, обставини справи та характер спірних правовідносин, дійшла висновку, що для вирішення спору у даній справі у суду відсутня потреба у проведенні судової технічної експертизи.
Явка представників сторін.
У судове засідання 08.10.2024 з'явився представник позивача.
Відповідач не забезпечив участь у судовому засіданні свого представника, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, із заявою до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представника у судове засідання не звертався.
Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, 17.04.2020 між ТОВ "Енергобезпека Груп" (позичкодавець) та ТОВ "АЦ "Альгіз" (позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №17/04-20, за умовами якого позичкодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 2.1 договору поворотна фінансова допомога надається повністю в національній валюті України в розмірі 400 000,00 грн без ПДВ. Поворотна фінансова допомога в розмірі 400 000,00 грн без ПДВ надається позичкодавцем не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати підписання даного договору.
Згідно з пунктами 2.2-2.4 договору поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується. Поворотна фінансова допомога надається з дати підписання даного договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Поворотна фінансова допомога використовується для потреб позичальника відповідно до цілей його діяльності.
За умовами пункту 3.1 договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню не пізніше 31.12.2020.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що повернення грошових коштів здійснюється шляхом перерахування позичальником грошових коштів на поточний рахунок позичкодавця згідно з реквізитами зазначеними в розділі 9 цього договору.
Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.01.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за договором. Договір може бути розірвано за домовленістю сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством.
На виконання умов договору 17.04.2020 позивачем перераховано відповідачу 400 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 17.04.2020 №55.
14.03.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою від 13.03.2023 №048, у якій просив виконати зобов'язання за договором та сплатити 400 000,00 грн основного боргу, 161 588,98 грн інфляційних втрат, 25 972,60 грн трьох процентів річних та 26 761,64 грн пені.
Відповіді на зазначену вище вимогу матеріали справи не містять.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги, в частині своєчасного повернення наданих йому грошових коштів, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 400 000,00 грн основного боргу, 13 775,34 грн трьох процентів річних та 52 914,65 грн інфляційних втрат.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, спірний договір за своєю правовою природою є договором позики.
За приписами статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Пунктом 14.1.257 Податкового кодексу України визначено, що поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За змістом статей 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт перерахування позивачем на рахунок відповідача поворотної фінансової допомоги на загальну суму 400 000,00 грн.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Розкриваючи зміст засад свободи договору у статтях 6 і 627 ЦК України, положення вказаних статей визначають, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів і погодженні умов договору.
За приписами статті 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину, де зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За умовами пункту 3.1 договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню не пізніше 31.12.2020.
Повернення грошових коштів здійснюється шляхом перерахування позичальником грошових коштів на поточний рахунок позичкодавця згідно з реквізитами зазначеними в розділі 9 цього договору (пункт 3.2 договору).
Таким чином, відповідач мав повернути позивачу отримані грошові кошти за договором до 31.12.2020.
Доказів оплати зазначеної заборгованості матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд обґрунтовано не прийняв доводи відповідача щодо того, що строк повернення коштів не настав, оскільки доказів, які б підтверджували погодження сторонам іншого строку виконання зобов'язання останнім, в порядку передбаченому ГПК України, суду не надано.
Також суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача відносно того, що договір в редакції, поданій позивачем не укладався і не може бути доказом укладання його між сторонами, так як текст договору не містить підписів сторін на сторінках договору а також не містить відомостей про можливе прошиття договору нитками та засвідчення його підписами сторін та строк повернення грошових коштів ще не настав, з огляду на таке.
Згідно з частинами 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Частиною 1 статті 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Отже, правочин, що вчиняється юридичною особою, має бути підписаний від її імені уповноваженою на те особою, а також відповідати волі та волевиявленню такої юридичної особи, яка реалізується через представника, що вчиняє такий правочин.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частинами 1, 2 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Загальноприйнятою є практика, що моментом отримання відповіді у разі укладення договору у формі єдиного документа є момент його підписання, якщо інше не встановлене самим договором чи законом або не випливає з практики ділових відносин між сторонами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №922/3783/20.
Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.
За приписами частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вольова дія, правочин є поєднанням волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети (постанова Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-118цс13).
У постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №607/11746/17 зазначено, що "з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності".
У силу різних причин не виключені в цивільному обороті ситуації, за яких примірники одного й того ж договору матимуть відмінні (не ідентичні) редакції.
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків.
За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати застосування, зокрема: парафування (підписання кожної із сторінок договору) з метою забезпечення ідентичності примірників договору; визначення того, який із примірників договору має пріоритет при різних редакціях примірників договору. У разі наявності таких правил в договорі, то саме за їх допомогою має вирішуватися "конкуренція" примірників договору стосовно тих чи інших умов. У випадку, коли сторони не урегулювали в договорі парафування (підписання кожної з сторінок договору) та визначення того, який з примірників договору має пріоритет при різних редакціях примірників договору, то найбільш розумним та прийнятним є висновок, що сторони не домовилися щодо тих умов, які відрізняються і в цьому разі відносини сторін мають регулюватися нормами актів цивільного законодавства
Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №613/1436/17.
Так, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що чинне законодавство України а також договір, укладений між сторонами не містять вимоги щодо засвідчення кожної сторінки такого договору та/або його прошиття з засвідченням підписами сторін.
Поряд з цим, місцевим господарським судом, що на 3-му аркуші договору про надання поворотної фінансової допомоги від 17.04.2020 №17/04-20 з боку відповідача стоїть підпис директора ТОВ "АЦ "Альгіз" Сергєєва І.В. та цей підпис скріплений печаткою вказаного товариства. Інші 2 аркуші договору підписів та печаток сторін не мають.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції встановлено факт перерахування позивачем відповідачу поворотної фінансової допомоги в розмірі 400 000,00 грн та неповернення її останнім всупереч умов укладеного між сторонами договору, колегія суддів вважає погоджується з висновками місцевого господарського суду, що стягнення з відповідача вказаної суми грошових коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 13 775,34 грн трьох процентів річних за загальний період з 01.01.2021 до 23.02.2022 та 52 914, 65 грн інфляційних втрат за загальний період з січня 2021 року по лютий 2022 року.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Заперечень щодо невірності розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат доводи апеляційної скарги не містять
З огляду на наведене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 400 000,00 грн основного боргу, 13 775,34 грн трьох процентів річних та 52 914,65 грн інфляційних втрат.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог ТОВ "Енергобезпека груп".
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів, відповідно до норм чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати.
Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аналітичний центр "Альгіз" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 у справі №910/19439/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 у справі №910/19439/23 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/19439/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
У зв'язку з відрядженням судді Кравчука Г.А. з 12.10.2024 по 20.10.2024 та відпусткою з 21.10.2024 по 25.10.2024, відпусткою судді Тарасенко К.В. з 28.10.2024 по 01.11.2024 та з 04.11.2024 по 08.11.2024 та у зв'язку тимчасовою непрацездатністю судді Кравчука Г.А. з 04.11.2024 по 06.12.2024 та відпусткою судді Коробенка Г.П. з 06.12.2024 по 09.12.2024, повний текст постанови складено 10.12.2024.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.П. Коробенко
К.В. Тарасенко