ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
10 грудня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/2960/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства “Херсонський морський торговельний порт»
на рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 року, суддя в І інстанції Желєзна С.П., в м. Одесі
у справі №916/2960/24
за позовом: Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Одеська залізниця» акціонерного товариства “Українська залізниця»
до відповідача: Державного підприємства “Херсонський морський торговельний порт»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Херсонський порт»
про стягнення 1 995,16 грн
В липні 2024 року Акціонерне товариство “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Одеська залізниця» акціонерного товариства “Українська залізниця» (далі по тексту - АТ “Українська залізниця») звернулось до господарського суду з позовною заявою до державного підприємства “Херсонський морський торговельний порт» (далі по тексту - ДП “ХМТП») про стягнення суми збитків за відшкодування витрат на ремонт пошкодженого вагону на суму 1995,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом пошкодження відповідачем вагону позивача та, відповідно, завдання останньому збитків.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 у справі №916/2960/24 позов задоволено; стягнуто з Державного підприємства “Херсонський морський торговельний порт» на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця» збитки у розмірі 1995,15 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Вказане рішення мотивоване доведеністю АТ “Українська залізниця» у діях ДП “ХМТП» всіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для присудження до стягнення на користь позивача збитків у розмірі 1 995,16 грн.
При цьому господарський суд дійшов висновку про недоведеність ДП «ХМТП» обставини переходу до ТОВ “Херсонський порт» кредиторської заборгованості відповідача перед АТ “Українська залізниця» у розмірі 1995,16 грн., що дозволяє господарському суду дійти висновку про необхідність задоволення заявленого АТ “Українська залізниця» позову.
27.09.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства “Херсонський морський торговельний порт», в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 у справі №916/2960/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що зобов'язання по сплаті кредиторської заборгованості, в тому числі, в сумі 1995,16 грн шкоди на користь Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» Відповідачем були виконані, а тому на підставі Договору концесії, договору про викуп активів № 63Д зобов'язання по сплаті боргу перейшли до ТОВ «Херсонський порт», який повинен бути належним відповідачем по сплаті кредиторської заборгованості Позивачу замість ДП «ХМТП», а отже позов подано до неналежної особи в зв'язку з чим, в його задоволенні слід було відмовити суду першої інстанції.
Вказує, що належними доказами переведення кредиторської заборгованості Позивача з ДП «ХМТП» до ТОВ «Херсонський порт» є сукупність доказів: витяг з договору концесії від 26 червня 2020 року додаткова угода № 2 до договору концесії від 15.12.2021р.; акт виконання передачі від 23.12.2021р. по договору концесії; договір № 63Д від 15.12.2021р. про викуп активів; акт взаєморозрахунків між ТОВ «Херсонський порт» та ДП «ХМТП» від 06 січня 2022 року до договору № 63Д від 15 грудня 2021 року; видаткова накладна № 1 від 06.01.2022 року; платіжні доручення № 94 від 16.02.2022 року , № 111 від 16.02.2022 року , № 153 від 19.04.2022 року та № 160 від 22.04.2022 року; ОСВ по рахунку 631 з розшифруванням кредиторської заборгованості на суму 41084660,39 грн., за яку Концесіонер отримав відшкодування.
Скаржник стверджує, що посилання суду на те, що складена ДП «ХМТП» в односторонньому порядку оборотно-сальдова відомість по рах. №631 не може бути належним доказом відступлення третій особі кредиторської заборгованості у розмірі 1995,16 грн. є безпідставним, адже Оборотна-сальдова відомість є внутрішнім бухгалтерським документом Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» вона розшифровує бухгалтерський облік по кредиторській заборгованості по рахунку, який було прийнято Концесіонером на суму 41 084 660,39 грн., тому не повинен погоджуватись з іншої стороною, як і платіжні доручення, які посвідчують факт перерахування коштів - кредиторської заборгованості. Також, бухгалтерські данні з оборотно-сальдової відомості були відображені в інвентаризації, проведення якої було обов'язковою умовою згідно п. 8.6 Договору № 63Д , за участі Первісного оператора, ДП «АМПУ», Концесієдавця та Концесіонера, тобто і ТОВ «Херсонський порт». Наразі доступ до матеріалів інвентаризації у ДП «ХМТП» відсутній, в зв'язку з тим, що всі документи залишились на території, що передана в концесію Третій особі.
У відзиві на апеляційну скаргу третя особа зазначає, що пунктами 8.7.4.5, 8.7.4.6 Концесійного договору визначено, що … факт передачі усієї за переліком (прим. автора) кредиторської та дебіторської заборгованості Первісного кредитора підтверджується актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін із зазначенням кредиторської і дебіторської заборгованості, з урахуванням можливих уточнень, що можуть бути виявлені після укладення договору. Отже, Акт приймання-передачі кредиторської та дебіторської заборгованості та Акт про передачу в порядку правонаступництва прав та обов'язків, які безпосередньо пов'язані з майном, яке передається у складі об'єкта концесії від 23.12.2021 (надалі - Акт про правонаступництво) є окремими документами та Акт про правонаступництво не є підтвердженням передачі кредиторської заборгованості з ДП «ХМТП» на ТОВ «Херсонський порт», зокрема й спірної суми. Тобто, Актом про правонаступництво, на який посилається Відповідач, як на підставу виникнення факту правонаступництва, кредиторська заборгованість від ДП «ХМТП» до ТОВ «Херсонський порт» не передавалась. За цим Актом фактично були передані (окрім погашення кредиторської заборгованості), тобто інші нефінансові договірні зобов'язання Покупця.
Звертає увагу, що виходячи зі змісту Договору № 63Д з Додатком № 2 до нього, Акту взаєморозрахунків, платіжні доручення, видаткова накладна сторонами зафіксована лише загальна сума придбаної кредиторської заборгованості - остаточна сума перед її придбанням 64655677,43 грн. Жодним документом, який би був підписаний з боку Концесіонера - ТОВ «Херсонський порт» не підтверджується розшифрування цієї суми.
Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 1 995,16 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Предметом апеляційного перегляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми збитків за відшкодування витрат на ремонт пошкодженого вагону на суму 1995,16 грн.
Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Спірні правовідносин з огляду на особливості експлуатації залізничного транспорту врегульовані Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №567/6855 від 08.07.2002.
Відповідно до положень ст. 124 Статуту залізниць України за пошкодження і втрату вагонів, контейнерів на залізничних під'їзних коліях, у порту, на залізничній лінії, яка будується, під час навантаження або вивантаження засобами відправника або одержувача на станції, за пошкодження чи втрату знімних перевізних пристосувань (піддонів, строп, щитів, печей тощо), що належать залізниці, відправник, одержувач, порт, підприємство (організація) несуть матеріальну відповідальність перед залізницею у розмірі фактично заподіяної шкоди. Вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані також відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.
Таким чином, нормою ст. 124 Статуту залізниць України передбачено матеріальну відповідальність у випадках пошкодження вагонів у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Відповідно до п. 20 Правил складання актів акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.
Пунктом 3 Правил складання актів передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
22.10.2021 АТ “Українська залізниця» за участю представника ДП “ХМТП» було складено акт №649 про пошкодження вагона №55458202 з вини ДП “ХМТП».
Враховуючи наявний в матеріалах справи акт №649 від 22.10.2021 про пошкодження вагона №55458202, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність АТ “Українська залізниця» факту пошкодження вагона з вини відповідача.
Згідно п. 19 Правил користування вагонами і контейнерами підставою для пред'явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під'їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М і акт загальної форми ГУ-23, які складаються відповідно до Правил складання актів.
Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N 551 z0828-99, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за N 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Згідно з приписами ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2021 АТ “Українська залізниця» було виставлено ДП “ХМТП» рахунок №106/149 на суму 1995,16 грн., з яких 970,19 грн. (без ПДВ) - відшкодування витрат на ремонт пошкодженого вагону №55458202, подання вагону - 245,08 грн. (без ПДВ), забирання вагону - 447,36 грн. (без ПДВ).
При цьому ДП “ХМТП» на заперечує проти факту пошкодження вагона та завдання позивачу збитків на визначену суму.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про доведеність АТ “Українська залізниця» у діях ДП “ХМТП» всіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для присудження до стягнення на користь позивача збитків у розмірі 1 995,16 грн.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що зобов'язання по сплаті кредиторської заборгованості, в тому числі, в сумі 1995,16 грн шкоди на користь позивача Відповідачем були виконані, а тому на підставі Договору концесії та договору про викуп активів № 63Д зобов'язання по сплаті боргу перейшли до ТОВ «Херсонський порт», який повинен бути належним відповідачем по сплаті кредиторської заборгованості Позивачу замість ДП «ХМТП».
Судова колегія відхиляє такі доводи відповідача, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.06.2020 між Міністерством інфраструктури України (Концесієдавець), ДП “Адміністрація морських портів України» (ДП “АМПУ»), товариством з обмеженою відповідальністю “Рисоіл-Херсон» (Переможець) та ТОВ “Проектна компанія Рисоіл-Херсон» (Концесіонер) укладено концесійний договір стосовно передачі в концесію майна ДП "ХМТП" (Первісний оператор) і майна ДП “АМПУ», відповідно до пункту 2.1 якого за цим договором Концесієдавець надає Концесіонеру на строк концесії виключне право на створення, будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення), управління (користування, експлуатацію, технічне обслуговування) об'єкта концесії та здійснення поліпшення об'єкта концесії, передбаченого умовами цього договору і додатка 4 (Технічні вимоги), з метою задоволення громадських потреб у сфері будівництва та експлуатації морського порту Херсон та його інфраструктури протягом строку концесії шляхом здійснення та фінансування передбачених цим договором інвестицій та ефективного провадження концесійної діяльності, за умови сплати концесійного платежу та виконання інших умов цього договору.
Концесіонер є правонаступником щодо: всіх прав та обов'язків Первісного оператора, в тому числі таких, що випливають із договорів, судових справ, виконавчих проваджень, ліцензій, документів дозвільного характеру, правовідносин щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу, надмірно сплачених зобов'язань або невідшкодованих податків і зборів, та які зазначені у відповідних актах приймання-передачі, передбачених пунктами 8.7.7.3 та 8.7.4.5 (пункт 8.7.7.1.1 концесійного договору від 26.06.2020).
На підставі звіту спільної комісії, оформленого та затвердженого за результатами інвентаризації відповідно до пункту 8.6 договору, Концесієдавець зобов'язаний забезпечити укладення між Первісним оператором, ДП “АМПУ» та Концесіонером актів приймання-передачі в порядку правонаступництва прав та обов'язків, які безпосередньо пов'язані з майном, яке передається у складі об'єкта концесії (за виключенням дебіторської та кредиторської заборгованості Первісного оператора, що передається в порядку правонаступництва на умовах, визначених пунктом 8.7.4 договору). В таких актах зазначається перелік та обсяг прав та обов'язків і перелік договорів, судових справ, виконавчих проваджень, ліцензій, документів дозвільного характеру, правовідносин щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу, надмірно сплачених зобов'язань або невідшкодованих податків і зборів та інших правовідносин, правонаступником щодо яких виступатиме Концесіонер (пункт 8.7.7.3 концесійного договору від 26.06.2020).
Концесіонер виступає правонаступником щодо прав та обов'язків відповідно до пункту 8.7.7.3 договору з дати підписання відповідних актів приймання-передачі, окрім правонаступництва щодо дебіторської та кредиторської заборгованості Первісного оператора, яке відбувається з дати підписання акта відповідно до пункту 8.7.4 договору (пункт 8.7.7.4 концесійного договору від 26.06.2020).
Концесієдавець зобов'язаний забезпечити, одночасно з підписанням актів приймання-передачі відповідно до пунктів 8.7.4, 8.7.5 та 8.7.7.3 договору, передачу Концесіонеру всіх документів, що пов'язані з правонаступництвом Концесіонера та із зобов'язаннями, за якими виникає правонаступництво (договори, матеріали судових справ та виконавчих проваджень, ліцензії, документи дозвільного характеру, бухгалтерська документація тощо) (пункт 8.7.7.5 концесійного договору від 26.06.2020).
14.12.2021 сторонами концесійного договору від 26.06.2020 було укладено додаткову угоду №2, якою доповнено договір пунктом 8.7.7.7, згідно якого після закінчення строку Перехідного періоду та підписання акта виконання передачі Концесіонер не є правонаступником будь-яких сум кредиторської заборгованості Первісного оператора перед ДП “АМПУ», що не була відображена в акті виконання передачі та виникла у Первісного оператора до дати підписання акта виконання передачі, та сум неустойки, відсотків річних, інфляційних втрат та інших нарахувань на суми відображеної та невідображеної в акті виконання передачі кредиторської заборгованості, нарахованих після підписання акту виконання передачі. Первісний оператор та Концесієдавець зобов'язуються компенсувати Концесіонеру суму кредиторської заборгованості перед іншими кредиторами (за виключенням ДП “АМПУ» та кредиторською заборгованістю за договорами поруки) враховуючи суми неустойки, відсотків річних, інфляційних втрат та інших нарахувань, що не була відображена в акті виконання передачі та виникла у Первісного оператора до дати підписання акта виконання передачі та пред'явлена Концесіонеру протягом трьох років з дня підписання акта виконання передачі та суми неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих кредиторами Первісного оператора після підписання акту виконання передачі.
Додатковою угодою №2 від 14.12.2021 викладено пункт 8.7.7.1.1 концесійного договору від 26.06.2020 в новій редакції: …всіх прав та обов'язків Первісного оператора, в тому числі таких, що випливають із договорів, судових справ, виконавчих проваджень, ліцензій, документів дозвільного характеру (в тому числі за спеціальними дозволами на користування надрами), правовідносин щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу, надмірно сплачених зобов'язань або невідшкодованих податків і зборів, та які зазначені у відповідних актах приймання-передачі, передбачених пунктами 8.7.7.3 та 8.7.4.5.».
23.12.2021 між Міністерством інфраструктури України (Концесієдавець), ДП “Адміністрація морських портів України» (ДП “АМПУ»), ДП “ХМТП» (Первісний оператор), ТОВ “Херсонський порт» (Концесіонер) було підписано акт виконання передачі до концесійного договору від 26.06.2020.
23.12.2021 між ДП “ХМТП» та ТОВ “Херсонський порт» було підписано акт приймання-передачі дебіторської та кредиторської заборгованості на виконання концесійного договору від 26.06.2020 та договору №63 Д від 15.12.2021.
ДП “ХМТП» надано суду оборотно-сальдову відомість по рах. №631 станом на 23.12.2021 за підписом головного бухгалтера, відповідно до якої кредит по рахунку на кінець періоду складає 41 084 660,39 грн., з яких 1995,16 грн. заборгованість ДП “ХМТП» перед АТ “Українська залізниця».
Факт сплати ДП “ХМТП» компенсації вартості кредиторської заборгованості, переданої в порядку правонаступництва згідно з договором №63 Д від 15.12.2021, на користь третьої особи підтверджується платіжними дорученнями.
06.01.2022 між ДП “ХМТП» та ТОВ “Херсонський порт» було підписано акт взаєморозрахунків до договору №63 Д від 15.12.2021, згідно якого різниця між вартістю дебіторської та кредиторської заборгованості є від'ємною та складає - 64 655 677,43 грн. При цьому, розмір поточної кредиторської заборгованості є від'ємним та складає - 41 084 660,39 грн.
Відповідно до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
У відповідності з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про концесію», Відносини, що виникають у зв'язку з реалізацією проектів, що здійснюються на умовах концесії, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Земельним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відносини, що виникають у зв'язку з реалізацією проектів, що здійснюються на умовах концесії, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно норми щодо внесення змін до цього Закону.
Згідно ч.ч.2, 3, 4 ст. 33 Закону України «Про концесію» у концесіонера не виникає загального правонаступництва згідно з правами та обов'язками балансоутримувача. У виняткових випадках, за рішенням концесієдавця, умовами концесійного конкурсу може передбачатися повне або часткове правонаступництво концесіонера за правами та обов'язками балансоутримувача. Обсяг правонаступництва, а також умови та порядок передачі концесіонеру прав та обов'язків балансоутримувача визначаються умовами концесійного конкурсу та концесійним договором. Під правами та обов'язками балансоутримувача розуміються права та зобов'язання такого балансоутримувача за договорами, судовими процесами, у тому числі в порядку міжнародного комерційного арбітражу, відкритими виконавчими провадженнями, ліцензіями, документами дозвільного характеру, а також за дебіторською та кредиторською заборгованістю балансоутримувача.
Проаналізувавши умови концесійного договору та приписи законодавства, судова колегія зазначає, що у ТОВ “Херсонський порт» не виникло загального правонаступництва прав та обов'язків ДП "ХМТП", оскільки саме кредиторська заборгованість ДП «ХМТП» (та окремо інші зобов'язання Первісного оператора) були передані Концесіонеру в порядку часткового правонаступництва у чітко визначеному розмірі та на чітко визначених умовах згідно з Концесійним договором, отже, в кожному конкретному спорі слід перевіряти обставини переходу до концесіонера тієї або іншої кредиторської заборгованості.
15.12.2021 між ДП “ХМТП» (Продавець чи Первісний оператор) та ТОВ “Херсонський порт» (Покупець чи Концесіонер) було укладено договір про викуп інших необоротних матеріальних активів та оборотних матеріальних активів та компенсацію вартості кредиторської та дебіторської заборгованості, що передається в порядку правонаступництва №63 Д, відповідно до п. 1.1 якого на виконання концесійного договору від 26.06.2020 Продавець передає, а Покупець приймає у власність за плату майно ДП “ХМТП» (інші необоротні матеріальні активи та оборотні матеріальні активи за переліками та ціною, визначеною в додатку № 1 до договору), а також в порядку правонаступництва приймає кредиторську та дебіторську заборгованість Продавця, за переліками та ціною, визначеною в додатку № 2 до договору; сторони визначають порядок виконання обов'язку Первісного оператора відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України щодо перерахування Концесіонеру нарахованої грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки працівникам Первісного оператора.
Відповідно до п. 2.6.4 договору №63 Д від 15.12.2021 протягом 10 (десяти) робочих днів з дня виконання передачі, сторонами має бути підписаний акт взаєморозрахунків та оформлена видаткова накладна, що підтверджуватиме здійснення повного або часткового розрахунку між сторонами за цим договором, що, серед іншого, повинен зазначати:
- вартість кредиторської заборгованості Первісного оператора, що передається Концесіонеру на дату виконання передачі в порядку правонаступництва;
- вартість дебіторської заборгованості Первісного оператора, що передається Концесіонеру в дату виконання передачі в порядку Правонаступництва
- сума компенсації, включаючи різницю між вартістю дебіторської та кредиторської заборгованості та сума грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки працівникам Первісного оператора, зазначеної в пункті 2.5 договору.
Факт передачі інших необоротних матеріальних активів та оборотних матеріальних активів Продавця, кредиторської та дебіторської заборгованості Продавця підтверджується актами приймання-передачі, підписаними уповноваженими представниками Продавця, Концесієдавця та Покупця та скріпленими їх печатками (за наявності), в яких зазначаються переліки активів та кредиторської і дебіторської заборгованості та вартість за результатами інвентаризації відповідно до пункту 8.6 концесійного договору, з урахуванням можливих уточнень відповідно до пунктів 2.8, 2.9 договору (п. 3.1 договору №63 Д від 15.12.2021).
У додатку №2 до договору №63 Д від 15.12.2021 визначено перелік заборгованості Продавця станом на 15.12.2021.
Проте, як було вірно зазначено судом першої інстанції, у договорі №63 Д від 15.12.2021 або у акті взаєморозрахунків від 06.01.2022 не було визначено конкретних видів кредиторської заборгованості, контрагентів ДП “ХМТП», перед якими відповідач має заборгованість, розмір заборгованості тощо.
При цьому, звіт спільної комісії або будь-який інший документ, який може конкретизувати відступлену кредиторську заборгованість, та який складався на виконання концесійного договору від 26.06.2020 або договору №63 Д від 15.12.2021, в матеріалах справи відсутні.
Крім того, у витягах з концесійного договору від 26.06.2020 умови, які передбачають перехід всієї кредиторської заборгованості до ТОВ “Херсонський порт» відсутні.
Так, у наданій ДП “ХМТП» оборотно-сальдовій відомості по рах. №631 станом на 23.12.2021, вказано, що кредит по рахунку на кінець періоду складає 41 084 660,39 грн. (з яких 1995,16 грн. заборгованість ДП “ХМТП» перед АТ “Українська залізниця»). При цьому, в акті взаєморозрахунків від 06.01.2022 зазначено, що поточної кредиторської заборгованості є від'ємним та складає - 41 084 660,39 грн.
Разом з тим, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що складена ДП “ХМТП» оборотно-сальдова відомість по рах. №631 не може бути належним доказом відступлення третій особі кредиторської заборгованості у розмірі 1995,16 грн., яка виникла у зв'язку з пошкодженням вагона, оскільки вона не є первинним документом, складено в одноособовому порядку та без погодження з ТОВ «Херсонський порт».
Посилання скаржника на акт взаєморозрахунків, платіжні доручення, видаткову накладну судова колегія вважає безпідставним, оскільки сторонами у вказаних документах зафіксована лише загальна сума придбаної кредиторської заборгованості - остаточна сума перед її придбанням 64655677,43 грн. Жодним документом, який би був підписаний з боку Концесіонера - ТОВ «Херсонський порт» не підтверджується розшифрування цієї суми, зокрема, яка саме кредиторська заборгованість, за якими договірними/позадоговірними зобов'язаннями ДП «ХМТП» та перед якими кредиторами із зазначенням сум заборгованості перед кожним із них. В тому числі не підтверджено факт придбання суми відшкодування перед Відповідачем, що є предметом позову та на відповідну суму.
Відповідно до пп.8.7.7.3. Концесійного договору на підставі звіту спільної комісії, оформленого та затвердженого за результатами інвентаризації відповідно до пункту 8.6 Договору, Концесієдавець зобов'язаний забезпечити укладення між Первісним оператором, ДП «АМПУ» та Концесіонером актів приймання-передачі в порядку правонаступництва прав та обов'язків, які безпосередньо пов'язані з майном, яке передається у складі Об'єкта концесії (за виключенням дебіторської та кредиторської заборгованості Первісного оператора, що передається в порядку правонаступництва на умовах, визначених пунктом 8.7.4 Договору). В таких актах зазначається перелік та обсяг прав та обов'язків і перелік договорів, судових справ, виконавчих проваджень, ліцензій, документів дозвільного характеру, правовідносин щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу, надмірно сплачених зобов'язань або невідшкодованих податків і зборів та інших правовідносин, правонаступником щодо яких виступатиме Концесіонер.
Пунктом 8.7.7.4 Концесійного договору передбачено, що Концесіонер виступає правонаступником щодо прав та обов'язків відповідно до пункту 8.7.7.3 Договору з дати підписання відповідних актів приймання-передачі, окрім правонаступництва щодо дебіторської та кредиторської заборгованості Первісного оператора, яке відбувається з дати підписання акта відповідно до пункту 8.7.4 Договору.
Отже, пунктами 8.7.7.3, 8.7.7.4 Концесійного договору, на які посилається скаржник, підтверджується, що правонаступництво кредиторської заборгованості ДП «ХМТП», зокрема й та, яка є предметом спору у цій справі, передається саме за окремим порядком, а не у відповідності до пунктів 8.7.7.1, 8.7.7.1.1 Концесійного договору.
Відповідно до пункту 8.7.7.2 Концесійного договору правонаступництво Концесіонера щодо кредиторської та дебіторської заборгованості Первісного оператора (ДП «ХМТП») відбувається відповідно до пункту 8.7.4. Договору. Відповідно до пункту 8.7.4.1 Концесійного договору Концесієдавець зобов'язаний забезпечити укладення Первісним оператором із Концесіонером договору про викуп Концесіонером Інших необоротних матеріальних активів та оборотних матеріальних активів і передачу в порядку правонаступництва кредиторської та дебіторської заборгованості Первісного оператора.
Пунктами 8.7.4.5, 8.7.4.6 Концесійного договору визначено, що факт передачі усієї за переліком кредиторської та дебіторської заборгованості Первісного кредитора підтверджується актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін із зазначенням кредиторської і дебіторської заборгованості, з урахуванням можливих уточнень, що можуть бути виявлені після укладення договору.
Отже, Акт приймання-передачі кредиторської та дебіторської заборгованості та Акт про передачу в порядку правонаступництва прав та обов'язків, які безпосередньо пов'язані з майном, яке передається у складі об'єкта концесії від 23.12.2021 є окремими документами та Акт про правонаступництво не є підтвердженням передачі кредиторської заборгованості з ДП «ХМТП» на ТОВ «Херсонський порт», зокрема й спірної суми.
Тобто, Актом про правонаступництво, на який посилається скаржник, як на підставу виникнення факту правонаступництва, кредиторська заборгованість від ДП «ХМТП» до ТОВ «Херсонський порт» не передавалась.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність ДП “ХМТП» обставини переходу до ТОВ “Херсонський порт» кредиторської заборгованості відповідача перед АТ “Українська залізниця» у розмірі 1995,16 грн.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 у справі №916/2960/24.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Херсонський морський торговельний порт» на рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 у справі №916/2960/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 у справі №916/2960/24 залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Г.І. Діброва
Я.Ф. Савицький