ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
28 листопада 2024 року м. ОдесаСправа № 916/808/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Філінюка І.Г., Ярош А.І.;
Секретар судового засідання (за доручення головуючого судді): Соловйова Д.В.;
Представники сторін:
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт": Фомін А.І.;
Від Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт": Сидоров О.В.;
Від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях - не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт"
на рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 (повний текст складено та підписано 05.07.2024)
по справі №916/808/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт"
до відповідачів:
1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях;
2) Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт";
про визнання недійсним правочину та визнання відсутнім права
та за зустрічним позовом: Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт"
про зобов'язання повернути нежитлові приміщення та стягнення 492 601,55 грн,
(суддя першої інстанції: Цісельський О.В., дата та місце ухвалення рішення: 25.06.2024, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, проспект Шевченка, 29)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" (далі - ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - РВ ФДМУ) та Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (далі - ДП "ОМТП"), в якій просить суд визнати недійсним правочин РВ ФДМУ, оформлений повідомленням № 11-07-00516 від 08.02.2024, щодо односторонньої відмови від Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.10.2006 за № ДФ-89, обліковий номер 20984091092, укладеного між ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" та РВ ФДМУ та визнати відсутнім право вимоги ДП "ОМТП" до ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" щодо повернення з оренди нерухомого майна у відповідності до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.10.2006 за № ДФ-89, на підставі листа РВ ФДМУ №11-06-00692 від 19.02.2024.
Позов обґрунтовано тим, що посилання РВ ФДМУ в якості підстав припинення Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-89 від 09.10.2006, на норми ст. 782 Цивільного кодексу України є безпідставними такими що протирічать нормам чинного законодавства України та умовам наведеного Договору оренди.
Позивач зазначає, що визнання недійсним правочину РВ ФДМУ щодо односторонньої відмови від Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.10.2006 за № ДФ-89, матиме прямим наслідком поновлення прав ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" як орендаря, а визнання відсутнім права вимоги ДП «ОМТП» до ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" щодо повернення з оренди нерухомого майна у відповідності до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.10.2006 за № ДФ-89, матиме прямим наслідком недопущення протиправного вилучення у ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" орендованого майна на підставі діючого Договору.
ДП «ОМТП» в свою чергу 25.03.2024 звернулось до Господарського суду із зустрічним позовом до ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт", в якому просило суд зобов'язати ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" повернути ДП «ОМТП» за Договором оренди № ДФ-89 від 09.10.2006 нежитлові приміщення одноповерхової будівлі складу для зберігання зерна (інв. № 057000), площею 3221,70 м2 та нежитлові приміщення триповерхової виробничо - адміністративної будівлі (інв. № 057001), площею 1147,80 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Гефта, 3/2 та стягнути з ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" на користь ДП «ОМТП» - 492 601,55 грн., з яких: пеня - 187 234,70 грн., 3 % річних - 18 411,55 грн., штраф - 286 955,30 грн.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що оскільки РВ ФДМУ у зв'язку із систематичним порушенням з боку ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" умов Договору оренди № ДФ-89 від 09.10.2006 в частині своєчасної оплати оренди було направлено Повідомлення № 11-07-00516 від 08.02.2024 про відмову від Договору оренди в порядку статті 782 Цивільного кодексу України, яке було отримано Орандарем 12.02.2024, що підтверджується поштовим відправленням кур'єрської служби КСД №2369744, ДП «ОМТП» зазначає, що Договір оренди є розірваним з моменту отримання Орендарем вказаного вище Повідомлення, а саме з 12.02.2024, а тому в силу приписів закону ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" зобов'язаний повернути орендоване державне майно його балансоутримувачу, що зроблено не було.
Крім того, у зв'язку із систематичною несплатою ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" орендних платежів, ДП «ОМТП» у відповідності до умов Договору оренди № ДФ-89 від 09.10.2006 та Цивільного кодексу України були нараховані: пеня у розмірі 187234,70 грн, 3 % річних у розмірі 18 411,55 грн та штраф у розмірі 286 955,30 грн, які ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" у добровільному порядку сплачені не були.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 по даній справі в задоволенні первісного позову відмовлено повністю; судові витрати за первісним позовом по справі № 916/808/24 покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт"; зустрічний позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" (вул. Сельських, № 10, м. Львів, 79057, код ЄДРПОУ 31893739) на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (пл. Митна, № 1, м. Одеса, 65082, код ЄДРПОУ 01125666) пеню в розмірі 187 234 (сто вісімдесят сім тисяч двісті тридцять чотири) грн 70 коп, 3% річних в розмір 18 411 (вісімнадцять тисяч чотириста одинадцять) грн 55 коп, штраф в розмірі 286 955 (двісті вісімдесят шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн 30 коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 389 (сім тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн 02 коп.; в решті зустрічного позову відмовлено.
Суд в своєму рішенні вказав, що Договір оренди № ДФ-89 від 09.10.2006 припинив свою дію 12.02.2024, коли ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" отримало Повідомлення № 11-07-00516 від 08.02.2024 про відмову від договору оренди, відповідно до приписів чинного законодавства та умов Договору оренди № ДФ-89 від 09.10.2006, а тому дійшов висновку, що у задоволені вимоги позивача про визнання недійсним одностороннього правочину РВ ФДМУ про відмову від Договору оренди № ДФ-89 від 09.10.2006 слід відмовити.
Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що позовна вимога щодо визнання відсутньою право вимоги ДП «ОМТП» до ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" про повернення з оренди нерухомого майна у відповідності до Договору оренди № ДФ-89 від 09.10.2006, на підставі листа РВ ФДМУ № 11-06-00692 від 19.02.2024 є неналежним способом захисту, адже в даному випадку відсутнє порушене право, чи інтерес, який повинен бути поновлений судовим рішенням.
Суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.
Щодо зустрічних позовних вимог про зобов'язання ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" повернути ДП "ОМТП" державне нерухоме майно, яке передане за договором оренди № ДФ-89 від 09.10.2006, то суд вказв, що ДП "ОМТП" як балансоутримувач не є належним позивачем за цією позовною вимогою. Також при прийнятті рішення судом враховано те, що частина нежитлових приміщень, які перебували в оренді ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" на підставі електронного аукціону, проведеного ДП "ОМТП" була передана в оренду іншій юридичній особі. Тому, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовної вимоги ДП "ОМТП" про зобов'язання ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" повернути ДП ОМТП державне нерухоме майно, яке передане за договором оренди № ДФ-89 від 09.10.2006.
Щодо здійснених позивачем за зустрічним позовом нарахувань, то суд, перевіривши здійснений ДП "ОМТП" розрахунок заборгованості, дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовну вимогу про стягнення з ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" заборгованості зі сплати пені за період з 14.03.2023 по 12.02.2024, 3% річних та штрафу задовольнив.
Крім того, суд дійшов висновку, що ДП "ОМТП" на момент звернення з зустрічним позовом до суду не пропущені, встановлені ст. 257, 258 Цивільного кодексу України, строки позовної давності, а тому у задоволені клопотання ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" вх. № 20345/24 від 21.05.2024 про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені та штрафу за період з 14.03.2023 по 25.03.2023 слід відмовити.
24.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" на рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 по справі №916/808/24.
Сторона апелянта вважає вказане рішення суду необґрунтованим, таким, що порушує рівність сторін у господарському процесі та таким, що порушує принципи законності та обґрунтованості, оскільки ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Так, 04.12.2023 ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» на погашення заборгованості до державного бюджету України було сплачено 1068609,41 грн. - частину боргу, яка робить необґрунтованим посилання РВ ФДМУ у листі від 24.01.2024 № 11-06-00286 на намір дострокового розірвання Договору оренди. Ані судом, ані відповідачем не визначені конкретні періоди, за який нібито взагалі не провадилася сплата за Договором оренди, а в якості ж беззаперечної підстави для застосування конструкції, передбаченої ст. 782 Цивільного кодексу України використано лише дані з ІППС "ЕТАП - Оренда".
Крім того, апелянт вказує, що РВ ФДМУ жодного разу до цього не піднімалося питання про односторонню відмову від Договору оренди на підставі ст. 782 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим відповідач, керуючись положеннями Договору оренди та вступаючи у правовідносини з апелянтом, мав сталу та встановлену роками модель співпраці - яку, проте, порушив - з посиланням на наявність у нього права на односторонню відмову від неї. При цьому, як зазначалося раніше, РВ ФДМУ під час провадження таких дій керується як положеннями Договору оренди (у частині можливості продовження співпраці з апелянтом у випадку внесення недоотриманої орендної плати) - так і положеннями ст. 782 Цивільного кодексу України, повсякчас суперечачи своїм більш раннім діям та рішенням, використовуючи надане йому законом право на шкоду інтересам апелянта.
На переконання сторони апелянта, неналежне сповіщення апелянта щодо необхідності внесення орендної плати шляхом направлення на адресу предмета оренди, а не на фактичну адресу розташування ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт», наслідком чого стало виникнення ситуації, характерної для якої є неможливість сплати ним орендної плати у встановлений відповідачем строк, довільне тлумачення умов Договору оренди та наступне після цього звернення РВ ФДМУ до конструкції, передбаченої ст. 782 Цивільного кодексу України свідчить про використання РВ ФДМУ наданого йому права на шкоду апелянту.
Крім того, апелянт вбачає довільне трактування РВ ФДМУ положень Договору оренди та зловживанням ним його правами, передбаченими чинним Цивільного кодексу України - з метою, у тому числі, використання цивільного та господарського інструментарію на шкоду правам та інтересам апелянта, всупереч усталеній між ними практиці співробітництва. Зокрема, не звернення уваги суду на вказані фактичні обставини свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції під час розгляду справи положень ст. ст. 58, 68 Конституції України, ст. ст. 3, 13, 16, 525-526, 651, 759, 782 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 283 Господарського кодексу України, ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Крім того, з урахуванням неповноти розгляду справи та не взяття до уваги суттєвих обставин справи, зокрема - поведінки РВ ФДМУ у частині виконання ним положень Договору оренди та паралельного обґрунтування своїх прав положенням ст. 782 Цивільного кодексу України - тобто, спільним використанням двох різнорідних конструкцій, які передбачають різні механізми реалізації права на відмову від договору або його одностороннє розірвання, суд першої інстанції свідомо порушив ст. 236 Господарського процесуального кодексу України у частині дотримання критерію обґрунтованості, не дослідивши обставини справи з дотриманням критеріїв повноти та всебічності.
На переконання сторони апелянта, правовідносини між ТОВ «ЗПК» Інзерноекспорт», РВ ФДМУ та ОМТП, які покладені в основу справи № 916/808/24, з урахуванням дій РВ ФДМУ, зокрема, направлення ним листа від 24.01.2024 № 11-06-00286, від 08.02.2024 № 11-07-00516 та з огляду на позицію вказаного учасника справи, який, фактично, реалізує претензійний порядок вирішення протиріч, має розглядатися через призму положень Договору оренди та його розірвання саме відповідно положень вказаного договору - а не з використанням механізму, передбаченого ст. 782 Цивільного кодексу України.
Заявник апеляційної скарги звертає увагу, що договором не передбачено права Орендодавця на односторонню відмову від договору, зокрема, у разі невнесення орендної плати протягом 3 місяців підряд.
Рахунки на сплату орендної плати, копії яких додано до зустрічної позовної заяви ДП «Одеський порт», ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» не отримувало. Після того, як ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» стало відомо про розмір заборгованості перед ДП «Одеський порт», товариством вжито заходів щодо її погашення. Заборгованість у повному обсязі погашено 29.02.2024, тобто до звернення ДП «Одеський порт» до суду. Нарахована ДП «Одеський порт» сума штрафних санкцій становить третину основного боргу ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» та є надмірною з урахуванням обставин справи, неотримання орендарем рахунків на сплату орендної плати, блокування діяльності товариства, матеріального стану ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт», вжиття товариством дій щодо добровільного погашення заборгованості до звернення ДП «Одеський порт» до суду.
Апелянт вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Крім того, ДП «Одеський порт» безпідставно при розрахунку штрафу використовує загальну суму заборгованості, а не ту, що перевищує 3 місяці. У зв'язку з цим, нагальним є розгляд питання щодо можливості зменшення заявлених ДП «ОМТП» сум неустойки на 90% від заявленого зазначеним відповідачем розміру.
Відтак, апелянт вважає, що рішення суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення первісного позову і зменшення неустойки на 90% від заявленого розміру.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" на рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 по справі №916/808/24 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/808/24.
31.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/808/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст.258 Господарського процесуального кодексу України, та роз'яснено, що у випадку не усунення скаржником вказаних недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто апелянту.
07.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при зверненні з апеляційною скаргою, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 16 134,02 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" на рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 по справі №916/808/24.
13.08.2024 від Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт", 19.08.2024 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу.
ДП «Одеський порт» не погоджується із апеляційною скаргою ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт", вважає що вона повинна бути залишена апеляційним судом без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 без змін.
Державне підприємство вказує на факти систематичного невиконання позивачем Договору № ДФ-89 від 09.10.2006 зі сторони ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт", підтверджуються листами та претензіями РВ ФДМУ № 11-06-00286 від 24.01.2024, № 11-06-03880 від 28.09.2023, № 11-06-02858 від 14.06.2021, № 11-06-02617 від 06.07.2020 і не заперечуються самим товариство, у зв'язку з чим судом було чітко встановлено період за який не сплачувалась орендна плата (з лютого 2023 по лютий 2024), відповідно даний період становить більше ніж три місяці, відтак суд визнав законним застосування конструкції, передбаченої ст. 782 Цивільного кодексу України саме через систематичну несплату ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" орендних платежів у розмірах та на умовах, передбачених Договором оренди.
Так, суд дійшов правомірного висновку, що Договір оренди № ДФ-89 від 09.10.2006 припинив свою дію саме 12.02.2024, коли ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" отримало Повідомлення № 11-07-00516 від 08.02.2024 про відмову від договору оренди, відповідно до приписів чинного законодавства та умов Договору оренди № ДФ-89 від 09.10.2006.
В свою чергу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях з оцінкою правових обставин наданих апелянтом також не погоджується та вважає вимоги скаржника незаконними, безпідставними та не обґрунтованими, а рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 року по справі №916/808/24 законним.
Твердження позивача, що його не було повідомлено про наявність заборгованості з орендної плати не можуть прийматись судом до уваги, оскільки обов'язок щодо сплати орендної плати щомісячно передбачені умовами укладеного між сторонами Договору оренди.
Регіональне відділення зазначає, що судом було правомірно встановлено, що РВ ФДМУ 08.02.2024 надіслало на адресу ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" повідомлення № 11-07-00516, в якому із посиланням на порушення орендарем умов Договору оренди № ДФ-89 від 09.10.2006 в частині несплати орендної плати до Державного Бюджету України та на наявність заборгованості перед Державним Бюджетом України у розмірі 520383,58 грн, що виникла більше ніж за три місяці, а також на приписи ст. 782 Цивільного кодексу України, повідомило про відмову від Договору оренди № ДФ-89 від 09.10.2006 та запропонувало протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення повернути Балансоутримувачу державне нерухоме майно, що було об'єктом оренди за договором, підписати акти приймання-передачі (повернення) майна та повернути РВ ФДМУ підписані в трьох екземплярах акти.
Суд правомірно у оспорюваному судовому рішенні зазначив, що позовна вимога щодо визнання відсутнім права вимоги ДП «ОМТП» до ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" щодо повернення з оренди нерухомого майна у відповідності до Договору оренди № ДФ-89 від 09.10.2006, на підставі листа РВ ФДМУ № 11-06-00692 від 19.02.2024 є неналежним способом захисту, адже в даному випадку відсутнє порушене право, чи інтерес, який повинен бути поновлений судовим рішенням.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 розгляд справи №916/808/24 призначено у судовому засіданні на 28.10.2024 року о 11-30 год.
Разом із тим, 28.10.2024 судове засідання з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" на рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 по справі №916/808/24 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді учасника колегії суддів Філінюка І.Г. з 28.10.2024 по 31.10.2024 у відрядженні, про що помічником судді складено відповідну довідку.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" на рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 по справі №916/808/24 до 28.11.2024 о 14-30 год.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача-1 заперечував проти доводів апелляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залищити без змін.
Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, між Регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області (правонаступником якого є РВ ФДМУ) (Орендодавець) та ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" (Орендар) 09.10.2006 було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до Державної власності № ДФ-89 (далі - договір оренди) із наступними змінами та доповненнями (т.с. 1, а.с 35-40).
Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення одноповерхової будівлі складу для збереження зерна, загальною площею 3221,7 м2 та нежитлові приміщення трьохповерхової виробничо-адміністративної будівлі, загальною площею 1147, 8 м2 (надалі - об'єкт оренди), які знаходяться на балансі ДП ОМТП (Балансоутримувач) та розташований за адресою: м. Одеса, вул. Гефта,3/2, та входять до складу нежитлових будівель, які в цілому складаються з будівель літ. Ю, Ы, І, Ё, Й, Ь, Ъ, загальною площею 4929,2 м2, основною площею 4591,9 м2, відображених у технічному паспорті від 15.04.2010. В оренду передаються нежитлові приміщення під літ. Ю, а саме: всього по І поверху: 3603,5 м2, всього по ІІ поверху: 387,5 м2, всього по ІІІ поверху: 378,5 м2, всього по літ. Ю - 4369,5 м2.
Пунктом 4.3. Договору визначено, що метою використання об'єкта оренди є: для зберігання зернових вантажів - 3221,7 м2 та розміщення офісу - 1147, 8 м2.
Згідно п. 2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з моменту підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна. Власником об'єкту оренди залишається Держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Умовами п.2.4. Договору оренди визначено, що орендоване нерухоме майно залишається на балансі ДП «ОМТП» з відміткою що об'єкт є орендованим.
Згідно з умовами п.3.1. Договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць (серпень 2006) 56 382,50 грн, а саме: одноповерхова будівля складу для збереження зерна, загальною площею 3221,7 м2 - 31382,33 грн та трьохповерхова виробничо-адміністративної будівля, загальною площею 1147, 8 м2 - 25144,17 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.3.3. Договору).
Умовами п.3.4. Договору оренди (в останній редакції) орендна плата перераховується Орендарем до Державного бюджету України та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Одночасно копії платіжних доручень на перерахування орендної плати до Державного бюджету України 70% та 30% Балансоутримувачу надсилаються Орендарем Орендодавцеві та Балансоутримувачу.
Пунктом 3.7. договору оренди сторони погодили, якщо Орендар протягом трьох місяців підряд не вносить орендну плату, визначену п.3.1. договору, Орендодавець має право ставити питання про розірвання цього договору оренди у судовому порядку та повернення об'єкта оренди.
Відповідно до п. 3.8. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або у неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету України та Балансоутримувачу у визначеному п.3.4. договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату перерахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Пунктом 3.12. Договору оренди (в останній редакції) сторони погодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менш, ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.
Згідно з п.5.2. Договору оренди Орендар зобов'язався вчасно сплачувати орендну плату. А також щомісячно до 12 числа місяця, наступного за звітним, надавати Орендодавцеві та Балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати (копії платіжних доручень з відміткою обслуговуючого банку) (п.4.6. договору).
Пунктом 4.7. Договору оренди встановлено, що у разі припинення або розірвання договору Орендар зобов'язується повернути Балансоутримувачу об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкту оренди з вини Орендаря. Уразі невиконання орендарем обов'язку повернути об'єкт оренди Балансоутримувачу, Орендодавцем нараховується неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочення, яка стягується в судовому порядку.
Відповідно п.7.1. Орендодавець зобов'язався за участю Балансоутримувача передати Орендарю об'єкт оренди згідно з цим договором, по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.
До обов'язків Орендодавця також віднесено, зокрема: контролювати наявність, стан, напрямки, ефективність використання об'єкту оренди та надходження орендної плати (п.7.4. договору); передати об'єкт оренди у користування у строк, встановлений цим договором (п.7.6. договору).
Спори, які виникають за цим договором або у зв'язку з ним, не вирішені у порядку досудового врегулювання, вирішуються в судовому порядку (п.9.2. договору).
Пунктом 9.3. Договору оренди встановлено, що Орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди та (або) відшкодування збитків у разі звернення з ініціативою Балансоутримувача до Орендодавця, якщо, зокрема: г) затримання сплати Орендарем орендної плати протягом 3-х місяців підряд.
Пунктом 10.2. термін дії договору визначений до 11.11.2024 включно.
Пункт 10.4. Договору встановлює, що за ініціативою однієї сторін договір оренди може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.
Пункт 4.6. Договору оренди встановлює, що уразі його припинення об'єкт оренди повертається Орендарем Балансоутримувачу, згідно порядку, встановленому чинним законодавством України.
Об'єкт оренди вважається повернутим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.10.7. договору).
У пункті 10.11. Договору оренди сторони погодили, що його чинність припиняється внаслідок, зокрема: закінчення строку на який його було укладено, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду, банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
З матеріалів справи вбачається, що Акт приймання-передачі Об'єкту оренди (т.с. 1, а.с. 52) за яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування Об'єкт оренди, підписний сторонами Договору оренди: РВ ФДМУ як орендодавцем та ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" як Орендарем.
Договорами про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.10.2006 (обліковий номер договору 20984091092) № ДФ89/1 від 01.08.2007, № ДФ89/2 від 24.09.2007, № ДФ89/3 від 08.09.2009, № ДФ89/4 від 29.06.2010, № ДФ89/5 від 01.04.2011, № ДФ89/6 від 29.07.2011, № ДФ89/7 від 28.12.2011, № ДФ89/8 від 10.07.2012, № ДФ89/9 від 02.07.2014 та № ДФ89/10 від 11.11.2014 сторони вносили зміни та доповнення до договору оренди від 09.10.2006 (т.с. 1, а.с. 41-58).
Додатком до договору про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.10.2006 (обліковий номер договору 20984091092) № № ДФ89/8 від 10.07.2012 складений Акт приймання-передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП ОМТП, за яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв строкове платне користування об'єкт оренди, варітсть якого згідно незалежної оцінки станом на 03.04.2012 становила 8 710 000 грн, а саме: одноповерхова будівля складу для збереження зерна - 5155000, 00 грн; триповерхова виробничо-адміністративна будівля - 3555000,00 грн (т.с.2, а.с. 131).
У зв'язку із порушенням умов Договору оренди від 09.10.2006 в частині повноти та своєчасності оплати орендної плати РВ ФДМУ на адресу ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" була направлена претензія № 11-06-02617 від 06.07.2020 в якій від Орендаря вимагалось негайно сплатити заборгованість з орендної плати з період з 12.05.2019 по 20.06.2020 у сумі 580726,76 грн та пені у сумі 18250,19 грн, а також попереджено, що у разі невиконання цих вимог РВ ФДМУ буде змушене звернутись до Господарського суду Одеської області щодо розірвання договору та стягнення завданих збитків у вигляді орендної плати та пені (т.с.3, а.с. 153,154).
У червні 2021 року РВ ФДМУ знову надіслало на адресу ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" претензію за № 11-06-02858 від 14.06.2021, в якій запропонувало негайно сплатити заборгованість до Державного Бюджету України заборгованість по орендній платі у розмірі 977192,41 грн та пеню у розмірі 91780,83 грн і також попереджено, що у разі невиконання цих вимог РВ ФДМУ буде змушене звернутись до Господарського суду Одеської області щодо розірвання договору та стягнення завданих збитків у вигляді орендної плати та пені (т.с.3, а. с. 150-152).
В подальшому, у зв'язку із систематичною несплатою ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" орендних платежів, листом за № 11-06-03880 від 28.09.2023 РВ ФДМУ повідомило останнього про те, що в порушення умов Договору оренди від 09.10.2006 орендна плата орендарем не сплачується в повному обсязі та своєчасно, що за даним ІППС "Еталон Оренда" (звіт про стан надходження коштів до бюджету) станом на 12.09.2023 призвело до виникнення боргу у розмірі 1007566,75 грн і, як наслідок, до нарахування за період з 12.03.2023 по 12.09.2023 пені у розмірі 33845, 95 грн. З урахуванням чого, було запропоновано ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" сплатити суму боргу з оренди та штрафні санкції та попереджено, що у випадку невиконання означених вимог РВ ФДМУ змушене буде звернутись до Господарського суду щодо розірвання договору, стягнення завданих збитків у вигляді орендної плати та пені (т.с.2, а. с. 147-149).
Листом від 11.12.2023 за № 11-07-05054 на адресу ФДМУ та представника ACP I Trading LLC та Pathfinder Strategic Credit II LP РВ ФДМУ повідомило, що на теперішний час суми заборгованості за договорами оренди не перевищують суми орендної плати за три місяці, тим самим у РВ ФДМУ відсутній намір щодо розірвання договорів оренди та стягнення заборгованості. У зв'язку із чим відсутня необхідність у створенні робочої групи (т.с.2, а.с. 223).
Листом за № 11-06-00286 від 24.01.2024 РВ ФДМУ звернулось до ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт", в якому повідомило про те, що Орендарем в порушення умов договору оренди орендна плата сплачується несвоєчасно та не в повному обсязі, що призвело до виникнення боргу у розмірі 520383,58 грн за даним ІППС "Еталон Оренда" (звіт про стан надходження коштів до бюджету). Як наслідок, станом на 24.01.2024 відповідно до умов Договору оренди від 09.10.2006 ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" була нарахована пеня у розмірі 108231,75 грн. З урахуванням наведеного РВ ФДМУ вимагало у строк 14 календарних днів з моменту отримання даного листа сплатити до Державного Бюджету заборгованість з орендної плати та пеню (т.с. 2, а.с. 61,62).
ДП «ОМТП» листом за вих № 41-15/1-35 від 08.02.2024 (т.с.2, а.с. 143, 144) звернулось до РВ ФДМУ в якому зазначило про те, що у Порта на опрацюванні знаходиться пропозиція щодо приватизації державного майна (лист ТОВ "Біоенерджі-Винниця" № 25/01-1 від 25.01.2024), що перебуває на балансі Порту, а саме: нежитлові приміщення одноповерхової будівлі складу для збереження зерна, загальною площею 3221,7 м2 та нежитлові приміщення трьохповерхової виробничо-адміністративної будівлі, загальною площею 1147, 8 м2 (надалі - об'єкт оренди), які знаходяться на балансі ДП ОМТП (Балансоутримувач) та розташований за адресою: м. Одеса, вул. Гефта,3/2, та входять до складу нежитлових будівель, які в цілому складаються з будівель літ. Ю, Ы, І, Ё, Й, Ь, Ъ, загальною площею 4929,2 м2, основаною площею 4591,9 м2 і які перебувають в оренді у ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт".
Портом у листі було зауважено, що з даних регістрів бухгалтерського обліку ДП ОМТП станом на поточну дату загальна сума дебіторської заборгованості (зобов'язань зі сплати орендної плати) ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" перед Портом становить 1248186,06 грн з ПДВ. Крім того, з урахуванням листа СБУ в Одеській області від 23.01.2024 № 65/5/1/7-484 стосовно ряду орендарів, серед яких є й ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" Портом було запропоновано вжити невідкладні заходи щодо дострокового припинення Договору оренди від 09.10.2006 із подальшим стягненням з Орендаря наявного боргу та штрафних санкцій.
РВ ФДМУ 08.02.2024 надіслало на адресу ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" Повідомлення № 11-07-00516, в якому із посиланням на порушення Орендарем умов Договору оренди в частині несплати орендної плати до Державного бюджету України та на наявність заборгованості перед державним бюджетом України у розмірі 520383,58 грн, що виникла більше ніж за три місяці, а також на приписи ст. 782 ЦК України, повідомило про відмову від Договору оренди № ДФ-89 від 09.10.2006 та запропонувало протягом трьох робочих днів з дня отримання Повідомлення повернути Балансоутримувачу державне нерухоме майно, що було об'єктом оренди за договором, підписати акти приймання-передачі (повернення) майна та повернути РВ ФДМУ підписані в трьох екземплярах акти (т.с. 2, а.с.155-162).
ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" листом від 13.02.2024 звернулось до РВ ФДМУ та ФДМУ, у якому зазначило, що 12.02.2024 отримало від РВ ФДМУ повідомлення № 11-07-00516 від 08.02.2024 і вказало, що відповідно до положень Договору оренди може бути розірваний за ініціативою одної із сторін лише за рішенням господарського суду. Жодного іншого порядку розірвання договору оренди за ініціативою однієї із сторін, в тому числі, надсиланням повідомлень, умовами договору не передбачено. Також, ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" зазначив, що сума наявної на теперішній час заборгованості за договором оренди у розмірі 520 383,58 грн буде сплачена у повному обсязі до кінця лютого 2024 року та враховуючи вище зазначене, просив не розривати Договір оренди від 09.10.2006 № ДФ-89 (т.с. 2, а.с. 221,223).
РВ ФДМУ листом за № 11-06-00692 від 19.02.2024 повідомило ДП ОМТП про те, що 08.02.2024 у зв'язку із порушенням ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" істотних умов договору оренди, на його адресу направлено повідомлення про відмову від договору оренди, відповідно до приписів ст. 782 Цивільного кодексу України (т.с.2, а.с. 142).
ДП «ОМТП» 20.02.2024 надіслало ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" лист за № 164/41/73 в якому із посиланням на те, що Договір оренди від 09.10.2006 припинив свою чинність 12.02.2024 (на підставі отримання орендарем повідомлення РВ ФДМУ від 08.02.2024 про відмову від договору оренди) як Балансоутримувач наполягало на поверненні з оренди нерухомого майна за актом прийому-передачі (повернення) майна та попередило про те, що 23.02.2024 об 11:00 год за участю представників РВ ФДМУ, ДП «ОМТП» та уповноваженого представника орендаря планується здійснити огляд майна та підписання акту прийому-передачі майна до Договору оренди та нагадало, що присутність представника Ооендаря який повинен мати при собі документи що уповноважують особу на підписання актів прийому-передачі майна від імені ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт", є обов'язковою (т.с.2, а.с.6).
22.02.2024 позивач знов звернувся до РВ ФДМУ, ДП «ОМТП» та ФДМУ, в якому із посиланням на те, що Договором оренди передбачений виключно судовий порядок для дострокового розірвання договору оренди за ініціативою однієї із сторін; що заборгованість з орендної плати впорядковано та систематично погашається, зокрема 04.12.2023 у якості погашення заборгованості було сплачено 1068609, 41 грн, 22.02.2024 було сплачено 370000 грн заборгованості, отже підстави для розірвання договору відповідно до положень договору оренди та чинного законодавства України відсутні, а тому знову просив утриматись від дій, направлених на розірвання договору оренди та повернення відповідного нерухомого майна з оренди (т.с.2, а.с.224,225).
Відповідно до квитанції до платіжної інструкції про переказ готівки від 22.02.2024 позивач перерахував до Державного бюджету України 370000 грн (т.с.2, а.с. 227).
Відповідно до квитанцій до платіжної інструкції про переказ готівки від 27.02.2024 Позивач перерахував до Державного бюджету України 363498,91 грн (т.с.2, а.с. 228).
ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" 27.02.2024 знов звернувся до РВ ФДМУ, ДП ОМТП та ФДМУ, в якому наполягав на відсутності підстав для відмови РВ ФДМУ від договору оренди та звертав увагу на встановлений договором оренди судовий порядок дострокового розірвання договору за ініціативою однієї із сторін, а також зауважив, що прикладає усіх зусиль для погашення заборгованості за договором оренди, зазначивши, що 04.12.2023 на погашення заборгованості до державного бюджету України було сплачено 1068609, 41 грн, 22.02.2024 було сплачено 370000 грн, 27.02.2024 - 297742,69 грн та на погашення нарахованої пені - 65756,22 грн. Враховуючи наведене, просив повідомити про поточний стан розрахунків за договором оренди, утриматись від дій, направлених на розірвання договору оренди та повернення відповідного нерухомого майна з оренди та відкликати повідомлення № 11-07-00516 від 08.02.2024 про відмову від договору оренди (т.с.2, а.с.229,230).
29.02.2024 ТОВ "ВЕСТ-ЕСТЕЙТ" перерахувало ДП «ОМТП» 1366453,81 грн в рахунок погашення заборгованості ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" з орендної плати за лютий 2023 - січень 2024 (т.с. 2, а.с. 231).
29.02.2024 ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" у продовження свого листа від 27.02.2024 звернулось до ДП «ОМТП», в якому із посиланням на договір , укладений з третьою особою відповідно до приписів ст. 528 Цивільного кодексу України зазначив, що борг перед ДП «ОМТП» з орендних платежів у сумі 1366453, 81 грн в т.ч ПДВ сплачений і що на поточний час заборгованість перед Балансоутримувачем є погашеною у повному обсязі, у зв'язку із чим звертає увагу на відсутність підстав для вимоги про повернення з оренди нерухомого майна, яке перебуває на балансі ДП ОМТП. Враховуючи вищезазначене, просив повідомити про поточний стан розрахунків за договором оренди від 09.10.2024 та утриматись від дій, направлених на розірвання договору оренди від 09.10.2024 та повернення нерухомого майна з оренди (т.с.2, а.с.232,233).
ДП «ОМТП» 01.03.2024 знову надіслало ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" лист за № 186/41/73, в якому знову наполягало на поверненні з оренди нерухомого майна за актом прийому-передачі (повернення) майна та попередило про те, що 04.03.2024 об 11:00 год за участю представників РВ ФДМУ, ДП ОМТП та уповноваженого представника орендаря планується здійснити огляд майна та підписання акту прийому-передачі майна до Договору оренди та нагадало що присутність представника орендаря, який повинен мати при собі документи що уповноважують особу на підписання актів прийому-передачі майна від імені ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" є обов'язковою (т.с.2, а.с.235).
ДП «ОМТП» у листі від 04.03.2024 у відповідь на лист ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" від 29.02.2024 поінформувало: що заборгованість з орендної плати за Договором оренди від 09.10.2006 за лютий 2023 - січень 2024 відсутня; що порт не є орендодавцем за договором оренди від 09.10.2006, а відтак не має повноважень щодо його припинення чи розірвання, а тому при поверненні майна з оренди буде діяти виключно в межах і спосіб визначений законодавством у даному конкретному випадку; що станом на 12.02.2024 орендарю у зв'язку із порушеннями умов договору оренди від 09.10.2006 нараховані пеня, 3% річних та штраф, які відповідно становлять: пеня - 187234,70 грн, 3% річних - 18411,55 грн та штраф - 286955,30 грн. та запропонував якнайшвидше погасити вищезазначені штрафні санкції на рахунок ДП ОМТП (т.с.3, а.с. 4-12).
ДП «ОМТП» 12.04.2024 у листі за № 41-13/1-58 виклало РВ ФДМУ свою позицію щодо розірвання договору оренди від 09.10.2006 № ДФ-89 (№ 20984091092) (т.с.2, а. с. 145,146).
19.04.2024 відбувся, організований ДП «ОМТП», електронний аукціон з передачі в оренду приміщень 1 та 3-го поверхів АПК причалу № 43, загальною площею 375,9 м2, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2 за результатами проведення якого був складений Протокол про результати електронних торгів № LLE001-UA-20240409-00099 (т.с. 3, а.с.222-224).
ТОВ "ВЕСТ-ЕСТЕЙТ" листом 02.05.2024 повідомив ДП «ОМТП» про те, що ним 01.05.2024 відповідно до ст. 528 Цивільного кодексу України були перераховані кошти у розмірі 405237 грн у т ч ПДВ і які просило зарахувати зазначені кошти як сплату орендної плати ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" за Договором оренди від 09.10.2006. Додатком до листа надана платіжна інструкція від 01.05.2024 (т.с. 3, а.с. 11,112).
Як вбачається з матеріалів справи, саме одностороння відмова РВ ФДМУ від договору оренди від 09.10.2006 на підставі ст.782 Цивільного кодексу України всупереч умовам зазначеного договору оренди і наступні вимоги про повернення державного нерухомого майна, не відповідають приписам законодавства України і на переконання позивача, порушують його законні права, що зумовило його звернення до Господарського суду Одеської області для їх захисту.
В свою чергу несплата ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" штрафних санкцій за Договором оренди від 09.10.2006 та неповернення державного нерухомого майна ДП «ОМТП» як його балансоутримувачу на переконання останнього порушує його законні права, що стало підставою для звернення до Господарського суду з зустрічною позовною заявою у даній справі.
Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.
Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що позивачем за первісним позовом, з огляду на зміст апеляційної скарги, оскаржується рішення місцевого господарського суду частково, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції, відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає рішення в межах вимог ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт".
Так, в якості підстав заявлених позовних вимог ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" посилається на порушення відповідачем-1 умов Договору оренди № ДФ-89 від 09.10.2006, на норми Цивільного кодексу України та протиправне втручання ДП «ОМТП» у мирне володіння позивачем орендованим нерухомим майном, виходячи з чого у РВ ФДМУ відсутнє право на одностороннє розірвання договору у позасудовому порядку, а сама вимога підписана неналежною особою і як наслідок, відсутнє право відповідача-2 вимагати повернення з оренди нерухомого майна у відповідності до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.10.2006 за № ДФ-89, на підставі листа відповідача-1 № 11-06-00692 від 19.02.2024.
Щодо вимог вимоги ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" про визнання недійсним одностороннього правочину та доводів апелянта в цій частині суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Приписами ч 1, 5 ст. 12 Цивільного кодексу України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, зокрема, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Частинами 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами, тощо. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до чч. 2-4 ст. 214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Зобов'язання, в свою чергу, згідно з вимогами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Стаття 654 Цивільного кодексу України визначає, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Так, між сторонами виникли орендні правовідносини.
Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу ІІІ "Окремі види зобов'язань" книги п'ятої "Зобов'язальне право" Цивільного кодексу України та статей 283- 291 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Аналогічні положення містяться у ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно зі ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Стаття 785 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на дату укладення договору оренди) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду.
Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Таким чином, при визначенні підстав та порядку дострокового припинення Договору, укладеного між ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" та РВ ФДМУ, підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Договору оренди № ДФ-89 від 09.10.2006.
Крім того, підстави припинення чинності Договору № ДФ-89 від 09.10.2006 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлені п.10.11., відповідно до якого чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, банкрутства орендаря та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Як вірно зазначив в своєму рішенні суд першої інстанції, КГС ВС у постанові від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19 вказав, що ст. 654 Цивільного кодексу України України встановлює загальні правила щодо форми зміни або розірвання договору: зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. На відміну від ст. 654 Цивільного кодексу України, ст. 782 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою, яка встановлює підстави і наслідки відмови від договору найму. Підставою для відмови є порушення договору з боку наймача у вигляді невнесення ним плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. А наслідком - припинення договору в момент отримання повідомлення наймачем. Відмова від договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає згоди другої сторони. За змістом ст. 782 Цивільного кодексу України, а також виходячи з положень ст.ст. 205, 654 Цивільного кодексу України, відмова від договору має вчинятися наймодавцем письмово. Додаткових вимог вказані положення Цивільного кодексу України не містять.
Тобто диспозиція цієї статті встановлює саме факт наявності заборгованості орендаря по сплаті оренди, яка триває більш ніж три місяця, а тому для застосування передбачених цією статтею санкцій не є важливим чи погасив орендар заборгованість у подальшому.
Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що як у Цивільному кодексі України, так і у Договорі сторонами погоджено можливість дострокового припинення/розірвання Договору у односторонньому порядку, в тому числі і обов'язків щодо сплати орендної плати.
Аналізуючи заперечення та доводи апелянта про те, що відповідач не мав права на односторонню відмову від договору, а у разі несплати орендної плати повинен був звертатись до суду з позовом, судова колегія зазначає, що вказані заперечення спростовуються положеннями укладеного між сторонами Договору та статтею 782 Цивільного кодексу України, які встановлюють право орендодавця на відмову від договору оренди в односторонньому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із систематичною несплатою ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" орендної плати протягом тривалого часу (понад три місяці), а саме з лютого 2023 року по лютий 2024 року та наявності заборгованості зі сплати оренди за цей період, РВ ФДМУ 08.02.2024 надіслало на його адресу Повідомлення №11-07-00516, в якому повідомило про відмову від Договору оренди № ДФ-89 від 09.10.2006 і яке отримано ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" 12.02.2024
Так, оскільки приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ від 03.10.2019 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, зокрема, що договір оренди може бути достроково припинений і з інших підстав, передбачених цим Законом або договором, а п.10.11. Договору оренди № ДФ-89 від 09.10.2006 однією із підстав припинення його чинності передбачає також інші випадки, передбачені чинним законодавством України, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що РВ ФДМУ законно скористалось своїм правом вирішити виниклий з позивачем спір у поза судовому порядку, та відмовилось від Договору оренди (найму) на підставі приписів ст.782 Цивільного кодексу України у зв'язку із тривалою (більш трьох місяців) несплатою орендної плати.
Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що Договір оренди №ДФ-89 від 09.10.2006 припинив свою дію саме 12.02.2024, коли ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" отримало Повідомлення №11-07-00516 від 08.02.2024 про відмову від договору оренди, відповідно до приписів чинного законодавства та умов Договору оренди № ДФ-89 від 09.10.2006, у зв'язку з чим правомірно відмовив у задоволені вимоги позивача про визнання недійсним одностороннього правочину РВ ФДМУ про відмову від Договору оренди № ДФ-89 від 09.10.2006.
Крім того, отримання чи неотримання позивачем та невиконання вимоги від 24.01.2024 № 11-06-0028 жодним чином не може вплинути на факт наявності несплати орендної плати, тривалістю більш трьох місяців, виконання якого передбачено зокрема, п. 5.2. Договору оренди, в якому вказано, що орендар зобов'язався вчасно сплачувати орендну плату, а також п.4.6. договору оренди, в якому вказано, що орендар щомісячно до 12 числа місяця, наступного за звітним, надавати орендодавцеві та Балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати (копії платіжних доручень з відміткою обслуговуючого банку).
Стосовно доводів апелянта щодо невизначення судом періоду, за який не здійснювалась орендна плата, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості з орендної плати, наданого РВ ФДМУ, вбачається, що станом на 13.09.2023 заборгованість орендаря зі сплати орендної плати становила 1007566,98 грн, яка в подальшому зростала і станом на 12.11.2023 становила 1296469,22 грн. Жодних оплат протягом цього періоду позивачем здійснено не було. В подальшому, 04.12.2023 орендарем було сплачено частину заборгованості в сумі 1068609,41 грн. При цьому, заборгованість зростала, поточні платежі за договором сплачено не було.
Відтак, за період з жовтня по грудень 2023 року орендна плата не вносилась, а здійснена позивачем оплата 04.12.2023 не спростовує факту нездійснення орендних платежів протягом трьох місяців підряд, оскільки орендарем було частково погашено заборгованість за попередні періоди.
Крім того, судовою колегією враховується, що позивачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів здійснення оплати орендних платежів саме за жовтень, листопад, грудень 2023 року, як і не спростовано наявність заборгованості, вказаної в розрахунку орендаря, наявного в матеріалах справи.
За таких обставин, доводи апелянта в цій частині не приймаються до уваги, як необгрунтовані та безпідставні.
Більше того, навіть повна оплата позивачем заборгованості з орендної плати в подальшому не спростовує наявності порушення зобов'язань за Договором оренди, а саме - наявності заборгованості зі сплати оренди понад три місяці, як передбачено чинним законодавством України.
Крім того, безпідставними є доводи апелянта про неповідомлення позивача орендодавцем про наявність заборгованості з орендної плати і як наслідок необгрунтованої відмови від договору оренди, оскільки саме на орендаря умовами укладеного між сторонами Договору та діючим законодавством України покладено обов'язок здійснення орендної плати своєчасно та у повному розмірі.
Також судом першої інстанції цілком обгрунтовано відхилено як неналежні докази, надані ДП "ОМТП" на обґрунтування сплати ТОВ "ВЕСТ-ЕСТЕЙТ" за ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" відповідно до ст. 528 Цивільного кодексу України заборгованості за Договором оренди від 09.10.2006, з огляду на наступне.
В силу приписів ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Суд звертає увагу, що з зоговору оренди вбачається, що обов'язок по сплаті орендних платежів, покладений особисто на ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт". Крім того, матеріали справи не містять договору, укладеного в порядку ст. 528 Цивільного кодексу України між ТОВ "ВЕСТ-ЕСТЕЙТ" та ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт", а у платіжних інструкціях ТОВ "ВЕСТ-ЕСТЕЙТ" в якості призначення платежу зазначено, що це є оплатою за Договором оренди № ДФ-89 від 09.10.2006 без визначення, що вказаний платіж здійснюється за боржника - ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт".
Частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, відповідно до приписів чинного законодавства саме на позивача покладений обов'язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, тобто у даному випадку саме позивач повинен довести, що ним зобов'язання зі сплати орендної плати виконувались, проте належних та допустимих доказів вказаного останній не надав, а його доводи спростовуються наявними матеріалами справи.
Стосовно доводів апеляційної скарги в частині вимоги про визнання відсутнім право вимоги ДП «ОМТП» щодо повернення з оренди державного нерухомого майна, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Зазначені норми матеріального права визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права.
У ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить постановити судове рішення. Вона безпосередньо пов'язана із спірними правовідносинами та суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №513/879/19).
Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
В даному випадку позивач просить суд визнати відсутнім право вимоги ДП "ОМТП" до ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" щодо повернення з оренди нерухомого майна у відповідності до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.10.2006 за № ДФ-89, на підставі листа РВ ФДМУ № 11-06-00692 від 19.02.2024, оскільки це буде матиме прямим наслідком недопущення протиправного вилучення у ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" орендованого майна на підставі діючого Договору.
При цьому позивач систематично не сплачував орендну плату за Договором №ДФ-89 від 09.10.2006, у зв'язку із чим відповідач-1, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 782 Цивільного кодексу України відмовився від наведеного договору оренди, надіславши озивачу Повідомлення № 11-07-00516 від 08.02.2024 про відмову від договору, яке отримано позивачем 12.02.2024.
Відповідно до умов п.5.7. Договору оренди у разі припинення або розірвання договору позивач зобов'язаний повернути ДП «ОМТП» Об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, тощо.
Судова колегія звертає увагу, що позивачем на підтвердження заявленої позовної вимоги не наведено жодного правового обґрунтування та не надано доказів що дії відповідача-2 порушують права позивача.
З огляду на вищевикладене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо визнання відсутньою права вимоги ДП «ОМТП» до ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" щодо повернення з оренди нерухомого майна у відповідності до Договору оренди № ДФ-89 від 09.10.2006, на підставі листа РВ ФДМУ № 11-06-00692 від 19.02.2024, а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Щодо доводів апеляційної скарги та вимог про необхідність зменшення розміру пені на 90%, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, з огляду на умови укладеного Договору оренди та наявну заборгованість ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт", яка станом на дату його припинення (12.02.2024) становила - 1 366 453,79 грн, ДП "ОМТП" здійснив розрахунок пені, 3% річних та штрафу, відповідно до якого пеня за період прострочення (з 14.03.2023 по 12.02.2024) становить 187234,70 грн, 3% річних - 18411,55 грн та штраф у розмірі 21% (від суми заборгованості 1 366 453, 79 грн) - 286955,30 грн.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, за положенням ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Водночас ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність (або відсутність) у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, а також розмір, до якого вона підлягає зменшенню.
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Як вказано судом вище, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання (відповідач).
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
Судова колегія звертає увагу, що ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" під час дії Договору оренди № ДФ-89 від 09.10.2006 систематично не сплачував орендну плату у розмірах та у строки, передбачені договором. При цьому, судом першої інстанції розглянуто доводи заяви позивача про зменшення розміру пені та зазначено про відсутність підстав для її зменшення.
Враховуючи наявні матеріали справи, а також її обставини, оцінки поведінки сторін в процесі виконання умов наведеного договору оренди в частині оплати оренди, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені клопотання ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" вх. № 20326/24 від 21.05.2024 про зменшення штрафних санкцій, а доводи апеляційної скарги в цій частині судом не приймаються до уваги.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" на рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 по справі №916/808/24 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 по справі №916/808/24 в оскарженій частині залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" на рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 по справі №916/808/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 по справі №916/808/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 06.12.2024 року.
Головуючий суддя: Н.М. Принцевська
Судді: І.Г. Філінюк
А.І. Ярош