09 грудня 2024 року
м. Чернівці
справа № 725/3931/24
провадження № 22-ц/822/976/24, № 22-ц/822/1016/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Одинака О. О.
суддів: Половінкіної Н. Ю., Перепелюк І. Б.
секретар Бугай В. М.
позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2
відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області
апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 вересня 2024 року та додаткове рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 05 листопада 2024 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Федіна А. В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №600/5334/21-а від 29 січня 2022 року визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02 серпня 2021 року №ХЖ15841 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_3 пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02 серпня 2021 року №ХЖ15841 з врахуванням виплачених сум.
З метою примусового виконання вказаного рішення 02 вересня 2021 року було видано виконавчий лист.
На виконання вказаного рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_3 , за яким розмір недорахованої суми пенсії становить 191324 гривні 36 копійок, яку ОСОБА_3 не отримав.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Позивачі як син та дружина покійного звернулись в органи нотаріату із заявою про прийняття спадщини, та приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В. було відкрито спадкову справу, зареєстровану у спадковому реєстрі за №70717389.
В рамках вказаної спадкової справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як спадкоємці першої черги отримали кожен окремо свідоцтво про право на спадщину за законом на суму доплати у розмірі 191324 гривні 36 копійок, визначеної при перерахунку пенсії належної спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №600/5334/21-а, а саме по 1/2 частці за кожним, що становить по 95662 гривні 18 копійок
05 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про виплату їй та сину по 1/2 частки призначеної нарахованої, але неодержаної пенсії, яка належала покійному ОСОБА_3 , Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відмовило позивачу у виплаті коштів посилаючись на необхідність звернутися до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2022 року.
03 квітня 2023 року позивачі повторно звертались до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про виплату їм як спадкоємцям першої черги нарахованих, але не виплачених за життя ОСОБА_3 сум пенсії.
Листами Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 05 квітня 2023 року за №2400-1703-8/13102, 05 квітня 2023 року за №2400-1703-8/17613 та 09 квітня 2024 року за №2400-1703-8/15383 заявником було повідомлено, що оскільки рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №600/5334/21-а було ухвалено на користь ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою отримання нарахованих на виконання відповідного рішення суду відповідних сум пенсії, ОСОБА_1 повинна звернутися до суду із заявою про заміну вибулого стягувача у виконавчому провадженні.
Враховуючи вищенаведені обставини, просили суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 нараховану недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 95662 гривень 18 копійок на користь ОСОБА_2 нараховану недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , у розмірі 95662 гривень 18 копійок.
Короткий зміст судових рішень першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 нараховану недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 95662 гривень 18 копійок.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_2 нараховану недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 95662 гривень 18 копійок.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачі є єдиними спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 , які прийняли спадщину, вищевказані пенсійні виплати увійшли до складу спадщини та останні отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на вказані виплати в рівних частках по 1/2 за кожним спадкоємцем.
Додатковим рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 05 листопада 2024 року стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5291 гривень 16 копійок, та на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5291 гривень 16 копійок.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходячи із складності справи, пропорційності витрат до предмету спору, обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивачів слід стягнути 5291 гривень 16 копійок відшкодування понесених витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
В апеляційних скаргах Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області просить:
- рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у повному обсязі.
- додаткове рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 05 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційні скарги
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що за життя ОСОБА_3 , на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №600/5334/21-а проведено перерахунок пенсії.
Різниці боргу пенсії, визначена відповідно до вищезазначеного рішення суду включено до Реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Суми пенсії, донараховані на виконання судових рішень, що виплачуються за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, обліковуються в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі - в автоматизованій базі даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України. Інформацію щодо наявності сум боргу за рішенням суду зареєстровано у Реєстрі судових рішень.
У зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , до зазначеного вище Реєстру внесено відповідну інформацію про особу, яка має право на отримання недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю стягувача (прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків) та документи, що дають право на одержання недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю стягувача.
Відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Вказує, що за життя ОСОБА_3 отримував пенсію за вислугу років за Законом №2262 і тому всі правовідносини та виплати неодержаної у зв'язку зі смертю пенсії регулюються саме даним Законом а не Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про пенсійне забезпечення».
Зазначає, що у додатковому рішенні визначений розмір судових витрат на правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №600/5334/21-а визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у проведенні ОСОБА_3 перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року, на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02 серпня 2021 року №ХЖ15841 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_3 пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02 серпня 2021 року №ХЖ15841 з врахуванням виплачених сум (а.с 19-22).
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №2119 (а.с.13).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Бендеровським міським відділом РАЦС Молдови, актовий запис №432 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 (а.с. 12).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 14).
ОСОБА_1 - як дружина померлого та ОСОБА_2 - як син померлого отримали кожен окремо свідоцтво про право на спадщину за законом на суму доплати у розмірі 191324 гривень 36 копійок, визначеної при перерахунку пенсії належної спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №600/5334/21-а, а саме по 1/2 частці за кожним, що становить по 95662 гривень 18 копійок (а.с15,16).
Відповідно до листів Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 05 квітня 2023 року за №2400-1703-8/13102, від 05 травня 2023 року за №2400-1703-8/17613 та від 09 квітня 2024 року за №2400-1703-8/15383 щодо недоотриманої ОСОБА_4 пенсії (а.с. 23-26).
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Посилаються на те, що в суді першої інстанції було доведено факт наявності заборгованості Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перед ОСОБА_3 при перерахунку його пенсії на підставі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №600/5334/21-а від 29 січня 2022 року, суму заборгованості нарахованої недоотриманої пенсії та факт не виплати заборгованості покійному ОСОБА_3 або його спадкоємцям.
У відзиві ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на додаткове рішення просять апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
Вказують, що судом першої інстанції з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи, а додаткове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.
Підставою своїх позовних вимог позивачі зазначають наявність у них як спадкоємців після смерті ОСОБА_4 право на спадкування недоотриманої суми пенсії.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з пунктом 1 частини 2статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ.
Відповідно до частини 1 статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами 2 та 3 статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення частини 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині 1 статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення частин 2, 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.
У постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 (провадження №61-11268сво20) Верховний Суд зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини 2, 4, 7 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина 1 статті 18 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи позивачі, як дружина та син покійного, у встановленому законом порядку як спадкоємці першої черги за законом звернулась в органи нотаріату із заявою про прийняття спадщини та отримали кожен окремо свідоцтво про право на спадщину за законом на суму доплати у розмірі 191324 гривень 36 копійок, визначеної при перерахунку пенсії належної спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №600/5334/21-а, а саме по 1/2 частці за кожним, що становить по 95662 гривень 18 копійок (а.с 15,16).
Позивачів зверталась до відповідача із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, натомість відповідач листом від 09 квітня 2024 року відмовив в задоволені такої заяви, вказуючи на те, що різницю боргу пенсії, визначену за рішенням суду включено до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім того пенсійним органом вказано, що до Реєстру рішень вноситься інформація про особу, яка має право отримання недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю стягувача та документи, що дають право на одержання недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю стягувача. При цьому таким документом зі змісту відповіді органу ПФУ є згідно частини 1 статті 379 КАС України ухвала про заміну сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), яка може відбуватися за заявою заінтересованою особи до суду (а.с 26).
Колегія суддів вважає помилковими аргументи апеляційної скарги щодо встановлення статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» спеціального порядку виплати спірних виплат, що зокрема передбачає звернення зацікавленої особи до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження відповідно до частини 1 статті 379 КАС України.
Апеляційний суд звертає увагу, що питання захисту прав осіб, які звернулися до суду з позовом про зобов'язання органу пенсійного фонду здійснити виплату нарахованих сум пенсії, яка не була одержана за життя пенсіонера, неодноразово досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду також у інших справах.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц Велика Палата Верховного Суду встановила, що у грудні 2016 року фізична особа звернулася до суду з позовом до органу пенсійного фонду про стягнення суми неотриманих спадкодавцем пенсійних виплат. Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 31 січня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з органу пенсійного фонду на користь позивача неодержані її чоловіком за життя кошти, а саме: підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, передбачене статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену статтею 51 цього Закону, за період із 04 лютого по 31 липня 2014 року в загальній сумі 14 979 гривень 52 копійки. У квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга органу пенсійного фонду, в якій останній, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати. Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства, оскільки спір виник щодо оскарження дій відповідача, який є суб'єктом владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши правовідносини, що виникли у цій справі, дійшла висновку, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки у цій справі предметом позову є майнова вимога позивача, що стосується визнання за нею право власності на майно - грошові кошти, які належали до виплати її померлому чоловіку.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 квітня 2019 року у справі № 808/1346/18. Суд у цій справі виходив з того, що на дату смерті батька позивачки судові рішення про здійснення перерахунку його пенсії відповідачем виконані не були. Вказане стало підставою для звернення до адміністративного суду з позовом до органу пенсійного фонду про визнання бездіяльності відповідача протиправною і зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до постанов Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 4 серпня 2009 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2010 року. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вказала, що спори предметом яких є майнова вимога позивача щодо визнання, зокрема, в порядку спадкування, права власності на грошові кошти, мають приватноправовий характер і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Крім того, такий підхід застосований також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 355/323/17, де Суд, вирішуючи питання наявності у особи права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії) її померлого чоловіка вказав, що аналіз статей 1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але неодержаної пенсії (доплат до пенсії). Суд виходив з того, що оскільки особі за життя було здійснено перерахунок пенсії на підставі постанов Березанського міського суду Київської області від 12 серпня 2009 року та Апеляційного суду Київської області від 04 серпня 2011 року, позивач як спадкоємець за законом в установленому законом порядку прийняла спадщину після його смерті, а тому набула права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії). Суд також наголосив, що стягнення у судовому порядку нарахованої на підставі вказаних рішень, але невиплаченої спадкодавцю за життя суми пенсії, не призведе до подвійного стягнення з держави одних і тих самих сум.
Подібні висновки щодо розгляду спорів, які стосуються виплати недоодержаних сум пенсії, в порядку цивільного судочинства за позовом спадкоємця до органу пенсійного фонду, неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 284/252/17 (позов про стягнення з органу пенсійного фонду у порядку спадкування неодержані за життя спадкодавиці (матері позивача) підвищення до пенсії й додаткової пенсії, щорічної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 428/3913/20 (позов про стягнення недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера в порядку спадкування), від 30 листопада 2022 року справа № 638/19167/19 (спір щодо стягнення спадщини у вигляді недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера).
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що тільки у змагальному судовому процесі, суд відповідної юрисдикції має можливість, зокрема, встановити, необхідні для вирішення спору щодо виплати неодоотриманої за життя суми пенсії, фактичні обставини, зокрема:
- поточну суму заборгованості органу пенсійного фонду, яка виникла, зокрема, у зв'язку з невиконанням рішення суду за життя пенсіонера, шляхом витребування у органу пенсійного фонду відповідної довідки із зазначенням конкретної суми, яка залишилася невиплаченою;
- статус позивача у справі щодо стягнення недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (член сім'ї/особа, що перебувала на утриманні померлого пенсіонера/спадкоємець);
- наявність інших осіб з аналогічним статусом, які також претендують/мають право на отримання недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера;
- дату звернення позивача із заявою до пенсійного фонду про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера;
- подання позивачем всіх необхідних документів, передбачених Порядками № 22-1, № 3-1 (в залежності від положень, за якими призначалася пенсія особі, яка померла);
- процедури, за якої у особи виникло відповідне право (суд має встановити, в якому порядку особа звернулася за недоотриманою пенсією у зв'язку зі смертю пенсіонера - як член сім'ї, який проживав разом із пенсіонером на день його смерті/особа, яка перебувала на його утриманні або як спадкоємець).
З огляду на вищенаведені висновки, враховуючи відповідне законодавче регулювання та судову практику, що склалася при вирішенні спірних правовідносин аналогічного характеру, а також беручи до уваги необхідність дотримання критерію ефективності у правовідносинах щодо захисту осіб, що наділені правом отримання нарахованих, але неодержаних за життя пенсіонера сум пенсії, вказане процесуальне питання, у випадку відмови органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої пенсії, не може бути вирішений за правилами статей 52, 379 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2023 року у справі № 420/244/20 та від 15 грудня 2023 року у справі №805/2628/18-а.
Інші доводи апеляційної скарги по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом при розгляді зазначеної справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом, а тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Щодо оскарження додаткового рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 05 листопада 2024 року
Колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, а висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивачів судових витрат, понесених на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги з огляду на наступне.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1 статті 133 ЦПК України).
Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідності до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону № 5076-VI, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом пункту 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 3статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно із частиною 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див., зокрема, постанови Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Помилковими є аргументи апеляційної скарги про те, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10582 гривень 32 копійок є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Звертаючись до суду із заявою про стягнення витрат на правову допомогу представник позивачів адвокат Гавриш Г. А. просила суд стягнути витрати на правову допомогу у цій справі у розмірі 27057 гривень 87 копійок.
Врахувавши докази на підтвердження надання правничої допомоги, складність справи, зміст виконаних адвокатом робіт, ціну позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви представника позивачів адвокат Гавриш Г. А. щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу та підставно стягнув витрати, пов'язані з наданням правової допомоги, в загальному розмірі 10582 гривень 32 копійок, а саме по 5291 гривень 16 копійок на користь кожного з позивачів.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції та додаткове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення а рішення першої інстанції та додаткове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення.
Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 вересня 2024 року та додаткове рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 05 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 10 грудня 2024 року.
Головуючий Олександр ОДИНАК
Судді : Наталія ПОЛОВІНКІНА
Ірина ПЕРЕПЕЛЮК