Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/536/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
05.12.2024 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 жовтня 2024 року про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеного 20 вересня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024120000000175, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.3 ст.369-2 КК України, -
З представлених матеріалів кримінального провадження вбачається, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області розслідується кримінальне провадження, внесене 20.09.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024120000000175 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
За клопотанням старшого слідчого в ОВС ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 від 08.10.2024 року, погодженого з заступником начальника відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_6 , ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 жовтня 2024 року на майно, вилученого під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: заздалегідь ідентифіковані грошові кошти в сумі 4 500 гривень, отримані ОСОБА_8 та ОСОБА_10 в якості неправомірної вигоди, чотири купюри номінальною вартістю 1000 гривень кожна із серіями та номерами: АУ4968333, ВТ3293775, АМ0252871, АЕ7914246 та одна купюра номінальною вартістю 500 гривень з серією та номером: ГК2777772; одна купюра номінальною вартістю 200 гривень з серією та номером: ЄБ2432951; одна купюра номінальною вартістю 20 гривень з серією та номером: АЛ5977658; мобільний телефон марки Samsung з IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім картками НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; п'ять купюр номінальною вартістю 500 гривень кожна із серіями та номерами: ЕА1735117, АЕ1501558, ЄГ0868447, ХД1873369, ГХ3550502; сімдесят дев'ять купюр номінальною вартістю 1000 гривень кожна з серіями та номерами: ГН9551853, ГН9551852, ГН9551851, ГН9551850, ГН9551849, ГН9551848, ГН9551842, ГН9551846, ГН9551845, ГН9551997, ГН9551974, ГН9551973, ГН9551976, ГН9551977, ГН9551978, ГН9551854, ГН9551979, ГН9551984, ГН9551983, ГН9551981, ГН9551978, ГН9551855, ГН9551966, ГН9551965, ГН9551983, ГН9551962, ГН9551972, ГН9551971, ГН9551975, ГН9551969, ГН9551985, ГН9551829, ГН9551987, ГН9551968, ГН9551967, ГН9551992, ГН9551991, ГН9551990, ГН9551989, ГН9551839, ГН9551986, ГН9551961, ГН9551841, ГН9551840, ГН9551843, ГН9551842, ГН9551998, ГН9551994, ГН9551993, ГН9551856, ГН9551857, ГН9551844, ГН9551860, ГН9551850, ГН9551861, ГН9551863, ГН9551858, ГН9551862, ГН9551864, ГН9551832, ГН9551994, ГН9551998, ГН9551997, ГН9551835, ГН9551836, ГН9551823, ГН9551823, ГН9552000, ГН9551825, ГН9551824, ГН9551830, ГН9551827, ГН9551826, ГН9551832, ГН9551831, ГН9551834, ГН9551833, ГН9551988; одна купюра номінальною вартістю 200 гривень з серією та номером: ЕВ0227823; одна купюра номінальною вартістю 100 гривень з серією та номером: УВ0153408; чотириста двадцять дві купюри номінальною вартістю 100 доларів США, а також майно вилучене в ході проведення обшуку автомобіля «KIA CERATO» д.н.з. НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_8 , в ході якого було виявлено та вилучено два екземпляри клопотання про закриття провадження у справі судді Ленінського РС м. Кіровограда справа №405/6131/24, провадження №3/405/1781/24, кожна на 3-х аркушах накладено арешт із забороною відчуження, користування та розпорядження.
Як вбачається зі змісту ухвали, слідчий суддя погодився з усіма доводами сторони обвинувачення і зокрема у своєму рішенні зазначив про те, що для проведення ефективного досудового розслідування є потреба у збереженні цього майна у такому незмінному стані до встановлення фактичних обставин вчинення злочину. На даній стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власника майна, шляхом накладення арешту, з метою запобігання його зникнення, знищення, пошкодження, зміни. Негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, не встановлено.
Крім того вказав, що оскільки походження грошових коштів у іноземній валюті не встановлено, а санкцією ч.3 ст. 369-2 КК України передбачено покарання, у тому числі у виді конфіскації майна, то вилучені у ОСОБА_8 кошти, як предмет конфіскації на даному етапі кримінального провадження також підлягають арешту, а втручання є виправданим.
На спростування доводів сторони захисту про незаконність проведеного у ОСОБА_8 обшуку, слідчий суддя вказав про те, що відповідно до ст. 172 КПК України при розгляді даного клопотання, не вирішуються питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України, під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
Щодо накладення арешту на мобільний телефон, слідчий суддя також зазначив, що на даній стадії досудового розслідування матеріалами клопотання доведено сукупність підстав та розумних підозр вважати, що у разі не накладення арешту на вказаний телефон, інформація, яка на ньому міститься може бути знищена або прихована, відтак слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання в цій частині, оскільки інформація, яка міститься на мобільному телефоні, може як підтвердити так і спростувати версію слідства, що може бути підставою в подальшому для скасування арешту майна грошових коштів та самого телефону.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, про відмову слідчому в задоволенні клопотання про арешт майна та негайного повернення йому та іншим особам вилученого майна.
Зокрема ОСОБА_8 зазначає про те, що протокол обшуку від 07.10.2024 року за місцем його проживання та автомобіля «KIA CERATO» в силу статті 87 КПК України є недопустимим доказом, оскільки обшук проводився без дозволу суду, а висновки слідчого судді про доцільність та необхідність арешту речових доказів спростовуються та нівелюються іншим рішенням слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання слідчого про «легалізацію» невідкладного обшуку 07.10.2024 року.
Крім того, ОСОБА_8 стверджує про необгрунтованість оголошеної йому підозри про вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України, яка в основному базується лише на показаннях заінтересованого свідка ОСОБА_11 , за відсутності невстановленого та непідтвердженого факту будь-якого впливу на прийняття суддею Ленінського районного суду міста Кіровограда відповідного рішення у адміністративній справі.
У апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_8 також зазначає про те, що заступник начальника відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_6 , визначивши підслідність у даному кримінальному провадженні за СУ ГУНП в Кіровоградській області та надаючи доручення оперативним підрозділам, перебрав на себе функції слідчого та процесуального прокурора, які повинні діяти в рамках процесуального закону та у межах своїх функціональних повноважень, а прокурор в свою чергу повинен здійснювати за цим нагляд, а не займатись розслідуванням кримінальної справи.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_8 уточнив апеляційні вимоги і зазначив про те, що він сам добровільно видав грошові кошти, які він отримав від ОСОБА_11 в якості оплати за надання юридичних послуг, а тому просить їх повернути як власнику.
Заслухавши доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 , його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали клопотання та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_8 задоволенню не підлягає за таких підстав.
Однією з процесуальних гарантій реалізації прав людини в кримінальному провадженні являється здійснення слідчими суддями, у порядку передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених КПК (статті 370, 372).
Вона має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Під обґрунтованістю ухвали розуміється її постановлення на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені доказами та іншими матеріалами, якими слідчий чи прокурор обґрунтовують доводи клопотання, та які досліджені під час судового розгляду та оцінені слідчим суддею відповідно до вимог ст. 94 КПК.
Вмотивованою є ухвала слідчого судді, в якій наведені належні й достатні мотиви та підстави її ухвалення.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
За змістом п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна, тощо.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання.
За змістом положень ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_8 разом ОСОБА_10 за версією слідства нібито вимагали і отримали від ОСОБА_11 25000 грн. неправомірної вигоди за вплив на прийняття суддею Ленінського районного суду рішення про закриття провадженні у адміністративній справі за ч.3 ст. 156 КУпАП.
Слідством встановлено, що юрист ДП «Схід ГЗК «Інгульська шахта» ОСОБА_8 за попередньою змовою із помічником судді Ленінського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_10 вимагають у мешканця м. Кропивницький ОСОБА_12 неправомірну вигоду в розмірі 25 000 грн. за вплив на прийняття суддею Ленінського районного суду міста Кіровограда рішення про не притягнення до адміністративної відповідальності, скасування у судовому порядку протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП України та повернення вилученої підакцизної продукції на загальну суму 32 000 грн.
26.09.2024 року було задокументовано першу зустріч ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , а також передачу заявником частини грошових коштів у сумі 3000 гривень, за вирішення питання за вплив на прийняття суддею Ленінського РС рішення про не притягнення до адміністративної відповідальності, та в подальшому ОСОБА_8 було обумовлено наступну зустріч, коли слідчим суддею буде ухвалено рішення.
В подальшому 07.10.2024 року, оперативним шляхом зафіксовано і задокументовано другу зустріч ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , а також передачу заявником другої частини грошових коштів у сумі 7000 гривень, за вирішення питання за вплив на прийняття суддею Ленінського РС рішення про не притягнення до адміністративної відповідальності.
Після затримання, з метою викриття та документування злочинної діяльності ОСОБА_8 , 07.10.2024 року в період часу з 18 год. 58 хв. до 20 год. 35 хв., працівниками поліції у невідкладному випадку до постановлення ухвали суду, відповідно до ст. 233 КПК України, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_8 , в ході якого було виявлено та вилучено майно: заздалегідь ідентифіковані грошові кошти в сумі 4 500 гривень, отримані ОСОБА_8 та ОСОБА_10 в якості неправомірної вигоди, чотири купюри номінальною вартістю 1000 гривень кожна із серіями та номерами: АУ4968333, ВТ3293775, АМ0252871, АЕ7914246 та одна купюра номінальною вартістю 500 гривень з серією та номером: ГК2777772; одна купюра номінальною вартістю 200 гривень з серією та номером: ЄБ2432951; одна купюра номінальною вартістю 20 гривень з серією та номером: АЛ5977658; мобільний телефон марки Samsung з IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім картками НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; п'ять купюр номінальною вартістю 500 гривень кожна із серіями та номерами: ЕА1735117, АЕ1501558, ЄГ0868447, ХД1873369, ГХ3550502; сімдесят дев'ять купюр номінальною вартістю 1000 гривень кожна з серіями та номерами: ГН9551853, ГН9551852, ГН9551851, ГН9551850, ГН9551849, ГН9551848, ГН9551842, ГН9551846, ГН9551845, ГН9551997, ГН9551974, ГН9551973, ГН9551976, ГН9551977, ГН9551978, ГН9551854, ГН9551979, ГН9551984, ГН9551983, ГН9551981, ГН9551978, ГН9551855, ГН9551966, ГН9551965, ГН9551983, ГН9551962, ГН9551972, ГН9551971, ГН9551975, ГН9551969, ГН9551985, ГН9551829, ГН9551987, ГН9551968, ГН9551967, ГН9551992, ГН9551991, ГН9551990, ГН9551989, ГН9551839, ГН9551986, ГН9551961, ГН9551841, ГН9551840, ГН9551843, ГН9551842, ГН9551998, ГН9551994, ГН9551993, ГН9551856, ГН9551857, ГН9551844, ГН9551860, ГН9551850, ГН9551861, ГН9551863, ГН9551858, ГН9551862, ГН9551864, ГН9551832, ГН9551994, ГН9551998, ГН9551997, ГН9551835, ГН9551836, ГН9551823, ГН9551823, ГН9552000, ГН9551825, ГН9551824, ГН9551830, ГН9551827, ГН9551826, ГН9551832, ГН9551831, ГН9551834, ГН9551833, ГН9551988; одна купюра номінальною вартістю 200 гривень з серією та номером: ЕВ0227823; одна купюра номінальною вартістю 100 гривень з серією та номером: УВ0153408; чотириста двадцять дві купюри номінальною вартістю 100 доларів США.
Крім того, 07.10.2024 в період часу з 21 год. 30 хв. до 21 год. 40 хв., працівниками поліції у невідкладному випадку до постановлення ухвали суду, відповідно до ст. 233 КПК України, проведено обшук автомобіля ОСОБА_8 «KIA CERATO» д.н.з. НОМЕР_5 в ході якого було виявлено та вилучено два екземпляри клопотання про закриття провадження у справі судді Ленінського РС м. Кіровограда справа №405/6131/24, провадження №3/405/1781/24, кожна на 3-х аркушах.
Як пояснив прокурор під час апеляційного розгляду, вказана невідкладна слідча дія була проведена після того, як підозрюваний ОСОБА_8 в цей день по завершенню робочого дня повернувся до місця свого проживання, що унеможливлювало сторону обвинувачення завчасно звернутися до суду для отримання дозволу на проведення обшуку, оскільки вказане майно, у вигляді грошових коштів, з великою вірогідністю могло бути знищене чи приховане заінтересованими особами. А тому для збереження вказаного майна, його виявлення та вилучення і проведено невідкладну слідчу дію - обшук.
Постановою слідчого від 08.10.2024 року, вилучені у ОСОБА_8 під час обшуків гроші, речі та документи визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
08 жовтня 2024 року, з метою збереження вищевказаних речових доказів, а також забезпечення можливої конфіскації майна, старший слідчий в ОВС ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 , за погодженням з заступником начальника відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт, вилученого у ОСОБА_8 при проведення обшуку вищевказаного майна.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Зрозуміло, що на даному етапі досудового розслідування, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.
Разом з цим, колегія суддів апеляційного суду з об'єктивністю констатує, що вилучені у ОСОБА_8 , під час проведення обшуку, у тому числі ідентифіковані грошові кошти та мобільний телефон, відповідно до ст. 98 КПК України мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому накладення арешту на грошові кошти та мобільний телефон, до прийняття остаточного рішення у кримінальній справі, відповідає критеріям ст. 170 КПК України, буде лише сприяти об'єктивному розслідуванню та запобігання можливості їх перетворення, знищення, втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Що стосується вилучених у ОСОБА_8 грошових коштів у іноземній валюті, то слідчий суддя місцевого суду, на думку апеляційного суду, правильно та цілком обґрунтовано наклав арешт в якості предмету, який підлягає конфіскації.
У апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду ОСОБА_8 не пояснив походження цих коштів і особливу увагу на цьому взагалі не акцентував.
Відтак з урахуванням позиції сторони обвинувачення, а також загальних засад кримінального судочинства (ст. 7, 9, 13, 16, 22 23, 26 КПК України) та загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 132 КПК України) колегія суддів апеляційного суду вважає, що у даній ситуації, арешт вилученого при проведенні обшуку у ОСОБА_8 майна відповідає інтересам та потребам досудового розслідування в цій справі, такий вид втручання у права та законні інтереси ОСОБА_8 спрямований на встановлення фактичних обставин цієї справи, арештоване майно можливо використати як доказ обґрунтованості причетності або непричетності ОСОБА_8 до будь-яких протиправних дій, а також можливої конфіскації.
Визначальним в цій справі є те, що слідчий суддя місцевого суду наклав арешт на майно та грошові кошти, які визнані речовими доказами для його збереження та проведення необхідних слідчих дій, грубих процесуальних порушень, які б вказували про безумовне скасування рішення слідчого судді, колегія суддів за результатами апеляційного розгляду не вбачає, законних та обґрунтованих підстав для задоволення апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_8 немає.
Окремо, на риторику підозрюваного ОСОБА_8 про недопустимість протоколу обшуку в його квартирі та автомобілі, який не санкціонований судом, що висновки слідчого судді про законність арештованого майна «нівелюються»« іншим рішенням слідчого судді про відмову слідчому у наданні дозволу для проведення обшуку то, колегія суддів відмічає, що предметом клопотання слідчого є арешт майна, яке очевидно є речовим доказом, а апеляційна скарга підозрюваного стосується перевірки судом апеляційної інстанції законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді місцевого суду про арешт майна, а тому апеляційний суд на даному етапі не вправі давати оцінку або ревізувати ухвалу слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про надання дозволу на обшук.
Виконуючи судову функцію з перегляду рішення слідчого судді місцевого суду у даній справі, колегія суддів апеляційного суду, неупереджено, виключно в межах своїх повноважень, відповідно до свідомого розуміння права та незалежно від стороннього впливу з будь-якої сторони, з дотриманням процедури розгляду справ даної категорії, в повній мірі надала всім учасникам, з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін, право та можливість надати пояснення, представити додаткові докази, спростувати доводи іншої сторони та довести переконливість своїх вимог.
Підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник були вільні і не обмежені ні в часі, ні в умовах реалізації своїх процесуальних прав, а тому їх доводи, у тому числі щодо перевищення прокурором ОСОБА_6 своїх функціональних обов'язків, а також про упередженість або необ'єктивність головуючого судді, який висловив окрему думку в іншій справі, колегія суддів вважає безпідставними.
Керуючись ст.ст. 173, 174, 309, 370 - 372, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 жовтня 2024 року про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеного 20 вересня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024120000000175, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.3 ст.369-2 КК України - без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4