Справа № 348/2523/18
Провадження № 22-ц/4808/1353/24
Головуючий у 1 інстанції Грещук Р. П.
Суддя-доповідач Барков В. М.
26 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Баркова В. М.,
суддів: Девляшевського В. А.,
Луганської В. М.,
секретар: Гудяк Х. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Госедло Олексій Дмитрович на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 липня 2024 року та на додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2024 року в складі судді Грещук Р. П., ухвалене в м. Надвірна Івано-Франківської області у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених в результаті вчинення злочину,
У листопаді 2018 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті вчинення злочину.
Позов обґрунтовано тим, що 27 червня 2017 року водій ОСОБА_3 , який є батьком відповідача, керуючи автомобілем марки «DAEWOO NEXIA», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався прямою ділянкою автодороги по вул. Соборна в м. Надвірна, Івано-Франківської області у напрямку м. Івано-Франківськ зі швидкістю більше 76-79 км/год., що перевищує максимально-допустиму швидкість на даній ділянці дороги. В результаті порушення ОСОБА_3 ПДР України відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої брат позивачки ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми і 08 серпня 2017 року від отриманих травм помер, про що Надвірнянським районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області складено актовий запис №137.
Своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_4 , ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України. По даному факту було відкрито кримінальне провадження, яке внесене до ЄРДР за № 12017090200000424, а потерпілою в даному кримінальному провадженні визнано рідну сестру покійного ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , позивачку по даній справі.
В подальшому обвинувальний акт по даному провадженню 07 листопада 2017 року було направлено на розгляд до Надвірнянського районного суду, однак обвинувачений ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Відповідно, ухвалою Надвірнянського районного суду від 12 березня 2018 року кримінальне провадження закрите у зв'язку із смертю обвинуваченого.
Внаслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину позивачці було заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 87 599 грн. та моральну шкоду, яку вона оцінює у сумі 100 000 грн.
04 вересня 2018 року ОСОБА_2 було направлено приватним нотаріусам Надвірнянського РНО вимогу до спадкоємців, які прийняли спадщину, згідно якої позивач просила у разі наявності у них спадкової справи і спадкоємців ОСОБА_5 повідомити спадкоємців про його борги на суму - 187 599,00 грн.
На дану вимогу 13 вересня 2018 року позивач ОСОБА_2 поштою отримала відповідь від приватного нотаріуса Шушкевич С. М. №02-14/772 від 06 вересня 2018 року, згідно якої їй стало відомо, що спадкова справа знаходиться у неї ( ОСОБА_6 ) і що її вимогу вона 06 вересня 2018 року надіслала спадкоємцю боржника.
З метою подання даного позову позивачем була подана заява про забезпечення доказів. Ухвалою Надвірнянського районного суду від 16 жовтня 2018 року було витребувано у приватного нотаріуса копію спадкової справи, після ознайомлення з нею позивачу стало відомо, що 14 серпня 2018 року до приватного нотаріуса надійшла заява спадкоємця ОСОБА_1 , сина ОСОБА_3 про прийняття ним спадщини за заповітом, інших спадкоємців у ОСОБА_5 немає.
Проте, станом на день подання позову матеріальну та моральну шкоду спричинену в результаті вчинення злочину у розмірі 187 599 грн. позивачці спадкоємцем ОСОБА_1 не відшкодовано, у зв'язку з чим ОСОБА_2 звернулась до суду.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 07 липня 2020 року призначено в даній справі судову будівельно-технічну експертизу.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 залишено без задоволення. Ухвалу Надвірнянського районного суду про призначення експертизи від 07 липня 2020 року - без змін.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2021 року призначено в даній справі судову будівельно-технічну експертизу.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 залишено без задоволення. Ухвалу Надвірнянського районного суду про призначення експертизи від 22 липня 2021 року - без змін.
Ухвалою Надвірнянського районного суду від 05 жовтня 2022 року у справі призначено судову будівельно-технічну та судову автотоварознавчу експертизи, які доручено провести судовим експертам Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 січня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 залишено без задоволення. Ухвалу Надвірнянського районного суду про призначення експертизи від 05 жовтня 2022 року - без змін.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 30 липня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 87 599 грн. завданої матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок вчинення злочину.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 3 345,72 грн. витрат, пов'язаних із оплатою проведення судової будівельно-технічної та судової автотоварознавчої експертиз по даній справі. В решті позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.
Стягнуто ОСОБА_1 , на користь держави - 1 211,20 коп. судового збору.
Додатковим рішенням Надвірнянського районного суду від 23 серпня 2024 року заяву про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 7 000 грн.
Не погоджуючись з рішенням Надвірнянського районного суду від 30 липня 2024 року, та додатковим рішенням Надвірнянського районного суду від 23 серпня 2024 року, представник ОСОБА_1 адвокат Госедло О. Д. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення Надвірнянського районного суду від 30 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Також просить додаткове рішення Надвірнянського районного суду від 23 серпня 2024 року скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд приймаючи оскаржуване рішення не звернув уваги на те, що ухвала Надвірнянського районного суду від 16 жовтня 2018 року у справі 348/2170/18 про забезпечення доказів на час її скасування була виконана, тому всі докази, які були отримані в межах цієї справи, та які позивачка використала у даній справі, а саме матеріали, які містяться в спадковій справі наданої нотаріусом ОСОБА_6 є недопустимими не належними та такими, що не могли використовуватися в цьому провадженні.
Окрім того, суд неналежно здійснив розрахунок заявлених позивачкою вимог. Так, суд стягнув з відповідача 87 599 грн. Однак зі змісту рішення вбачається, що зазначена сума значно більша, а саме 94 148 грн., таким чином розрахунок є незрозумілим для апелянта. До того, не можна погодитися з висновком суду про те, що позивачка підтвердила понесені нею матеріальні збитки, оскільки на деяких долучених до матеріалів справи чеках не вказано суб'єкта господарювання та податковий номер, відсутнє прізвище особи кому було виписано рахунок, товарний чек, тобто вони не відповідають Положенням про форму та зміст розрахункових документів № 13 та можуть бути доказом понесених матеріальних збитків.
Також, вважають, що позивачка у порушення ч. 2 ст. 1281 ЦПК України пропустила строк на пред'явлення вимоги до спадкоємців, оскільки таку вимогу позивачка подала 04 вересня 2018 року. Хоча реєстраційні реквізити, чи квитанція про направлення поштового відправлення нотаріусу відсутні. До позовної заяви також долучено копію повідомлення приватного нотаріуса Шушкевич С. М., в якому зазначено, що ОСОБА_2 звернулась до неї 06 вересня 2018 року. Таким чином, не відповідає фактичним обставинам справи те, що позивачка вчасно пред'явила свої вимоги до спадкоємця померлого ОСОБА_1 .
Щодо оскарження додаткового судового рішення, то суд частково задовольнивши позов у розмірі 87 599 грн., що становить 46,7% від заявлених позовних вимог, помилково стягнув витрати пов'язані з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 7 000 грн. що становлять 77,8% від заявленої суми. Вважають, що суд мав стягнути з ОСОБА_1 витрати пов'язані з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 4 203 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Госедла О. Д., який просив скаргу задовольнити, пояснення представника позивачки адвоката Куций О. С., який просив залишити рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Надвірнянського районного суду від 12 березня 2018 року в справі № 348/2278/17 з підстав, визначених пунктом п'ятим частини першої статті 284 КПК України, закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України у зв'язку із його смертю (т. 1 а.с. 22).
Із зазначеної ухвали вбачається, що 27 червня 2017 року, приблизно о 00 год. 10 хв., водій ОСОБА_3 , який є батьком відповідача, керуючи автомобілем «DAEWOO NEXIA», номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул. Соборній в м. Надвірна Івано-Франківської області у напрямку м. Івано-Франківськ зі швидкістю більше 76-79 км/год., що перевищує максимально-допустиму швидкість на даній ділянці дороги. В цей час по напрямку зліва направо відносно руху автомобіля під керуванням ОСОБА_3 проїзну частину дороги перебігав ОСОБА_4 - рідний брат позивача ОСОБА_2 . При наближенні до нього водій ОСОБА_3 в порушення вимог п. 2.3 б), п. 12.1, п. 12.2, п. 12.3, п. 12.4 ПДР України, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити пішохода, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого наїхав на ОСОБА_4 внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливами під м'яку мозкову оболонку та речовину головного мозку, забоєм головного мозку, яка ускладнилася набряком головного мозку, потрапив у лікарню і 08 серпня 2017 року від отриманих травм помер про що Надвірнянським районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області складено актовий запис № 137. Своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_4 , ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Кримінальне провадження закривається, якщо помер обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого (пункт 5 частини першої статті 284 КПК України в редакції на час смерті обвинуваченого).
Ухвала Надвірнянського районного суду від 12 березня 2018 року в справі № 348/2278/17 не була оскаржена, не скасована, набрала законної сили.
Таким чином, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначена судом в ухвалі від 12 березня 2018 року підстава закриття провадження не є реабілітуючою, а закриття кримінального провадження у зв'язку із смертю обвинуваченого є такими, що його не реабілітують.
Відсутність у даному випадку вироку суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 286 КК України та закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_3 у зв'язку із його смертю не реабілітує його, тобто не доводить відсутність його вини у смерті ОСОБА_4 внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху.
Відповідачем належними та допустимими доказами вина ОСОБА_3 у заподіянні смерті ОСОБА_4 не спростована та не заперечувалася.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження своїх позовних вимог позивачкою були надані оригінали чеків з аптек щодо вартості лікування померлого брата, квитанція, видана комунальним підприємством «Надвірнакомунсервіс» та товарні чеки щодо вартості ритуальних послуг, рахунки офіціанта щодо вартості поминального обіду.
Згідно із ч. 1 ст. 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Заперечуючи проти наданих позивачкою товарних чеків від 11 жовтня 2017 року та рахунків офіціанта від 10 серпня та 16 вересня 2017 року, відповідач клопотань про допит осіб, яки їх видали, в якості свідків не заявляв, доказів, які б їх спростовували не надав.
Так само відповідачем не спростовано, що витрати на оплату благодійного внеску в сумі 200 грн., а також витрати, вказані у квитанціях № 1155, 1161, 49 були понесені не в зв'язку із смертю ОСОБА_4 .
Доводи на незрозумілість проведеного судом першої розрахунку шкоди не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення суду, оскільки в цьому випадку відповідач може звернутися із заявою до суду першої інстанції про роз'яснення рішення або виправлення арифметичної помилки.
Також є безпідставними доводи про недопустимість як доказу копії спадкової справи після смерті ОСОБА_3 витребуваної судом ухвалою від 16 жовтня 2018 року, оскільки фактичні обставини справи були встановлені судом шляхом витребування відповідних доказів на підставі ухвали від 20 грудня 2018 року. Крім того, із спадкової справи вбачається, що єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_3 є відповідач, який під час розгляду справи судом першої інстанції цього не заперечував.
Частиною другою статті 1281 ЦК України(в редакції на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ) кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 1281 ЦК України, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення вимог (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Аналізуючи наведені норми права, можна дійти висновку, що хоча стаття 1281 ЦК України не конкретизує способів пред'явлення вимоги кредитором до спадкоємців боржника, проте, по-перше, за формою наведене звернення має бути саме певною вимогою майнового характеру, а, по-друге, така вимога має бути пред'явлена до конкретних перелічених суб'єктів - спадкоємців, які прийняли спадщину.
Виходячи зі змісту статті 1281 ЦК України, можливі два способи пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців: безпосередньо до спадкоємців та опосередковано - через нотаріуса.
Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.
Згідно з пунктом 2.1 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі, зокрема, претензії кредиторів.
Отже, на відміну від пред'явлення вимоги безпосередньо до спадкоємців, кредитор, скеровуючи претензію нотаріусу, не зобов'язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву (претензію) незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.
Як вбачається з матеріалів справи, про смерть ОСОБА_3 позивачці стало відомо 12 березня 2018 року під час вирішення питання про закриття кримінального провадження відносно обвинуваченого.
Вимогу до спадкоємців вона подала до приватного нотаріуса Шушкевича С. М. 04 вересня 2018 року тобто до спливу шести місяців від дня, коли вона дізналася про відкриття спадщини. Цю вимогу нотаріус надіслав спадкоємцям померлого ОСОБА_3 06 вересня 2018 року (том 1 а.с. 23-24, 25).
Належних та допустимих доказів тому, що зазначена вимога відповідачу не надсилалася останнім суду не надано, відтак доводи апеляційної скарги в цій частині також є безпідставними.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В своїй заяві про відшкодування витрат на правову допомогу позивачка просила суд стягнути з відповідача 9 000 грн. Цю заяву суд першої інстанції задовольнив частково, стягнувши з відповідача 7 000 грн. у межах фактично понесених позивачкою витрат на оплату цієї допомоги.
При цьому суд першої інстанції врахував, що позовні вимоги задоволено частково. Оскільки при цьому майнові вимоги задоволено повністю, а у відшкодуванні моральної шкоди відмовлено, суд першої інстанції обґрунтовано не застосував положення п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності розміру задоволених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення апеляційним судом не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Госедло Олексій Дмитрович - залишити без задоволення.
Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 липня 2024 року - залишити без змін.
Додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 10 грудня 2024 року.
Судді В. М. Барков
В. А. Девляшевський
В. М. Луганська