Справа № 345/1538/24
Провадження № 22-ц/4808/1498/24
Головуючий у 1 інстанції Сухарник І. І.
Суддя-доповідач Пнівчук
09 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючої Пнівчук О.В.
суддів: Бойчука І.В., Мальцевої Є.Є.
з участю секретаря Петріва Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Жовнір Микола Йосифович на рішення Калуського міськрайонного суду від 24 липня 2024 року, у складі судді Сухарник І.І., у справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник Романчук Юрія Романовича до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
У березні 2024 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Романчук Ю.Р. звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Свої вимоги мотивував тим, що позивач з 01.02.2013 перебуває з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, у якому в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між сторонами, як подружжям, відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння, через що постійно виникали сварки. Зі слів позивача він втратив почуття любові та поваги до відповідачки. Позивач з відповідачкою спільного господарства не ведуть, проживають окремо. Позивач переконаний, що їхній шлюб фактично припинив своє існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить його інтересам, ментальному і психологічному здоров'ю, у зв'язку з чим наполягає на його розірванні.
Оскільки, спільне проживання і збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам позивача, представник позивача просить шлюб розірвати, . Дитину залишити на проживанні з матір'ю - ОСОБА_1 .
Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 24 липня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований 01.02.2013 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Калушу реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис № 26 - розірвано.
Неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено проживати з його матір'ю - ОСОБА_1 ..
Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 18 вересня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Жовнір М.Й. про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Жовнір М.Й. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Вказує, що судом першої інстанції не враховано визнання стороною позивача обставини, що позивач ОСОБА_2 з 2016 року постійно проживає в Канаді, та що відповідачка ОСОБА_1 спільно з малолітньою дитиною сторін - сином ОСОБА_4 з лютого 2021 року по даний час, теж постійно проживають в Канаді.
Судом не надано правової оцінки подання відповідачкою 13.06.2024 року до Вищого суду правосуддя держави Канада, заяви про розірвання шлюбу, про стягнення аліментів на дитину, аліментів на дружину та на розподіл майна, яка зареєстрована в зазначеному суді за реєстраційним номером FS-24-00108611-0000, де буде проводитись розгляд справи по суті, що сторонами визнається та не заперечується.
Не надано також правової оцінки факту початку процедури розлучення та подання позивачем ОСОБА_2 ще 23 лютого 2024 року позову про розірвання шлюбу з ОСОБА_1 в Канаді, яка в подальшому позивачем призупинена.
ОСОБА_5 з 25.02.2021 року разом із сином проживає за межами України, а саме в Онтаріо, Канада де син навчається в школі Святої Софії та є учнем п'ятого класу, також сторони мають постійне місце роботи в зазначеній державі.
Вважає що суд безпідставно залишив поза увагою письмову заяву ОСОБА_1 від 14.04.2024 року про залишення позову без розгляду у зв'язку з розпочатою процедурою розлучення суддею Вищого суду правосуддя Онтаріо держави Канада.
Зазначає, що позивач ОСОБА_1 в 2023 році отримав громадянство Канади, а ОСОБА_1 разом з сином громадянство Канади отримали у вересні 2024 року що підтверджується долученими до апеляційної скарги копіями паспортів.
Представник апелянта посилаючись на те, що суд при розгляді спору не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, не вжив заходів щодо примирення подружжя, не взяв до уваги наявність малолітньої дитини, проживання сторін на протязі тривалого періоду в Канаді та отримання ними там громадянства, а також те, що зазначений спір уже розглядається Вищим судом правосуддя Онтаріо, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_6 залишити без розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Романчук Ю.Р. зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги його законності не спростовують.
Зазначив, що факти перебування відповідачки поза межами держави Україна не є підставою для відмови у прийнятті позовної заяви до розгляду та самого розгляду справи у суді. Крім цього, 29 травня 2024 року це питання було досліджено Верховним Судом в ухвалі якого зазначено, що у матеріалах справи, наданих до Верховного Суду, немає доказів на підтвердження факту проживання ОСОБА_6 саме за межами України, є лише колія свідоцтва про одруження сторін та копії таких документів ОСОБА_6 : паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера. Даних щодо проживання ОСОБА_2 за межами України матеріали справи не містять.
Посилання в апеляційній скарзі на той факт, що ОСОБА_2 в лютому 2023 року було розпочату процедуру розлучення не відповідає дійсності, оскільки було тільки подано заяву про сепарацію (роздільне проживання) сторін, про що був повідомлений суд, який досліджував дане питання.
Зазначив, що позивач будучи громадянином України подав заяву про розірвання шлюбу до Калуського міськрайонного суду за місцем своєї реєстрації та реєстрації відповідачки.
Крім того, посилання апелянтки на той факт, що вони є громадянами іншої держави є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про вихід з громадянства України.
Представник апелянтки ОСОБА_1 - адвокат Жовнір М.Й. у судове засідання апеляційного суду не з'явиввся, надіслав на адресу суду клопотання про неможливість явки у судове засідання з поважних причин та просив справу розглянути у його відсутності.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Романчук Ю.Р. в режимі відеоконференції заперечив вимоги апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судове рішення вищезазначеним вимогам відповідає.
Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що сторони не проживають як сім'я, примирення між сторонами неможливе, шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони 01.02.2013 зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Калушу реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис № 26 Від шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач, пред'являючи позов про розірвання шлюбу зазначав, що спільне подружнє життя відповідачкою у них відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння, позивач втратив почуття любові та поваги до відповідачки, проживають окремо, спільного господарства не ведуть.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У статті 12 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно із статтею 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-якої обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно частиною третьою статті 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до статті 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, проте, як встановлено судом, позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачкою та скористався наданим правом та звернувся до суду з позовом у даній справі, наполягає на розірванні шлюбу.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановлено, що представник позивача ОСОБА_6 07.03.2024 звернувся в Калуський міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_7 , зазначивши місце їх проживання м. Калуш.
15.04. 2024 від ОСОБА_7 на адресу суду надійшла заява у якій вона повідомила суд про те, що позивач з 2016 року, а вона з неповнолітнім сином ОСОБА_8 з 2021 проживають в Канаді. У лютому 2024 року позивач ініціював процедуру розлучення в Канаді, однак згодом заяву відкликав.
Відповідачка також повідомила суд про те, що нею подано до Вищого суду правосуддя держави Канада заяву про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину, стягнення аліментів на дружину та на розподіл майна. 08.04.2024 року Вищим судом правосуддя м. Онтаріо позивача персонально повідомлено про ініційований нею судовий процес.
Посилаючись на зазначені обставини просила перенести розгляд справи на два місяці надавши час для укладення договору з адвокатом та надання відповідних доказів.
За клопотанням представника відповідачки - ОСОБА_9 від 16.05.2024 року до матеріалів справи долучено нотаріально засвідчений переклад документів які підтверджують розпочату сторонами процедуру розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину, утримання подружжя та вирівнювання активів сторін.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 17.05.2024 за клопотання представника відповідачки справу надіслано до Верховного Суду для визначення підсудності.
За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до положень ст. 29 ЦПК України, підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Ухвалою Верховного Суду від 29.05.2024 відмовлено у визначенні підсудності позовної заяви ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу. Верховний Суд виходив із того, що сторони по справі є громадянами України, проте відомості про місце постійного проживання ОСОБА_6 за межами України матеріали справи не містять, відтак підстави для визначення підсудності позову відсутні.
У подальшому, сторона відповідача доказів щодо постійного місця проживання ОСОБА_6 за межами України не надала.
Заперечень щодо суті заявленого позову про розірвання шлюбу чи надання строку для примирення відповідачка не заявляла, окрім того, нею після подання позову ОСОБА_6 , аналогічно ініційовано процес розлучення у Вищому суді правосуддя в Канаді.
З огляду на подані сторонами докази по суті заявлених позовних вимог, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам позивача.
Що стосується доводів апеляційної скарги про наявність підстав для залишення позову без розгляду, колегія суддів виходить з наступного.
Загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом визначені у статті 75 Закону України Про міжнародне приватне право.
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.
Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та про наявність таких підстав суду стало відомо до відкриття провадження у справі.
Суд залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження у справі буде з'ясовано, що у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Матеріали справи не містять доказів того, що станом на час відкриття провадження у цій справі у провадженні суду в Канаді була справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, натомість із поданих доказів вбачається, що відповідачкою 05 квітня 2024 року подано до Вищого суду правосуддя міста Брамптон, провінція Онтаріо заяву на розлучення.
Таким чином підстави для залишення позову ОСОБА_6 про розірвання шлюбу без розгляду відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване рішення постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованості висновків суду не спростовують, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-383, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Жовнір Микола Йосифович залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду від 24 липня 2024 року без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, у випадках передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 грудня 2024 року.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді: І.В. Бойчук
Є.Є. Мальцева