Провадження № 22-ц/803/8905/24 Справа № 235/8417/21 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.
05 грудня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Максюти Ж.І.
суддів - Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
за участю секретаря - Піменової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами адвоката Смаль Олега Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , Акціонерного Товариства Комерційний банк “ПриватБанк» на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа Покровський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області про зняття арешту з майна, -
У жовтні 2023 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивачка просила суд зняти арешт з частини квартири АДРЕСА_1 .
В обгрунтування вимог позивачка зазначила, що вона є власником частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 . На її адресу від Покровського відділу ВДВС надійшли документи про накладення арешту на частину її квартири. З довідки ВП - спецрозділ, вбачається, що державним виконавцем було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно в рамках виконавчого провадження, щодо примусового виконання виконавчого листа № 235/6085/13-ц від 28.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 24 679,79 грн. У квітні 2021 року позивачка через адвоката звернулася до виконавчої службі, з вимогою надати їй копії постанов про відкриття виконавчого провадження та накладання арешту. Їй була надана відповідь Покровським відділом державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 17.18/15208 від 26.04.2021 року, у якій зазначено, що надати будь-які документи не можливо у зв'язку з тим, що вони знищені за спливом терміну зберігання. Крім того, зазначено, що під час примусового виконання за даним виконавчим провадженням була винесена постанова про арешт майна боржника. Позивач зазначає, оскільки у неї відсутня можливість оскаржити дані постанови у судовому порядку у зв'язку з їх знищеням, зняти зазначену заборону не має можливості у зв'язку із тим, що виконавче провадження в межах якого накладений вказаний арешт знищено, посилаючись на положення ЦК України, просить скасувати обтяження (арешт нерухомого майна).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа Покровський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області про зняття арешту з майна - задоволені.
Скасовано арешт з 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі адвокат Смаль О.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 просить змінити рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 10 лютого 2024 року в частині визначення частки права власності, на яку накладено арешт який знімається, та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на загальну суму 12017,21 грн., посилаючись на те, що судом порушені норми процесуального і матеріального права, що призвело до незаконного рішення в частині визначення частки майна, яке належить позивачу і на яке накладено арешт.
В апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк посилаючись на те, що рішення суду незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не доведено обставини, які мають значення для справи та висновки суду не відповідають обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Смаль О.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 просить суд апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції змінити своїм рішенням на підставі доводів вказаних в апеляційній скарзі позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшов висновку, що апеляційна скарга адвоката Смаль О.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк слід відхилити, виходячи із наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 1/3 квартири за адресою: АДРЕСА_2 (Свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 20.08.2009 року (а.с.7).
Відповідно до копії свідоцтва про прав власності на житло вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 (а.с.8).
Згідно договору дарування частки квартири від 14.10.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області Дух І.О., дарувальник ОСОБА_4 , передав безоплатно у власність обдарованій ОСОБА_5 як дарунок 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованого в реєстрі за № 1402 (а.с. 5-6).
Відповідно до Інформаційної довідки з ВП - спецрозділ боржником в виконавчому провадженні № 51737290 зазначена ОСОБА_6 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , вбачається, що державним виконавцем було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно в рамках виконавчого провадження, щодо примусового виконання виконавчого листа № 235/6085/13-ц від 28.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 24 679,79 грн. (а.с. 12).
На запит адвоката Радіонова А.М., відділ виконавчої служби листом від 26.04.2021 року № 17.18/15208 повідомив, що згідно даних спеціального розділу автоматизованій системі виконавчих проваджень містять дані про виконавчі провадження відносно ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_2 , а саме: ВП № 42114201 з примусового виконання виконавчого листа № 2/235/2409 від 27.12.2013 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 26418,78 грн.; ВП № 43728213 з примусового виконання виконавчого листа № 2/235/2409/13 від 28.03.2014 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 24679,79 грн.; ВП № 51737290 з примусового виконання виконавчого листа № 2/235/2409/13 від 28.03.2014 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 24679,79 грн.. В перебігу примусового виконання ВП № 43728213 державним виконавцем 18.08.2014 року була винесена постанова про арешт майна боржника, про що відповідні дані внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Надати копію постанови про арешт майна боржника, повідомити факт доведення постанови про арешт майна боржника до ОСОБА_2 та підтвердити цей факт не уявляється можливим, оскільки зазначені виконавчі провадження закінчені згідно п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» 24.11.2015 року та відповідно до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 року № 1000/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 року за № 736/27181 вищевказані виконавчі провадження - знищені. Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 26.04.2021 року виконавчі провадження відносно ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_2 в проваджені відділу - не перебувають (а.с. 14).
Відповідно до листа від 09.07.2021 року № 17.18-26413 на запит адвоката Радіонова А.М., відділом виконавчої служби було повідомлено, що на виконанні перебувало виконавче провадження № 43728213 з примусового виконання виконавчого листа № 2/235/2409/13 від 28.03.2014 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в розмірі 24679,79 грн. В рамках зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та відповідні дані внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. 24.11.2015 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувану відповідно до п. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». На момент завершення зазначеного виконавчого провадження та на теперішній час підстави, щодо зняття арешту майна відповідно, до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» відсутні (а.с. 13).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на даний час виконавче провадження № 43728213, в рамках якого було накладено арешт на належну частину позивачці нерухомого майна, знищено, а виконавчий документ повернено стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 в редакції Закону України «Про виконавче провадження» чинній на той момент, повторно на виконання до відділу даний виконавчий документ не надходив, а тому потреба в існуванні даного обтяження відпала, а тому скасував арешт з 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Однак, з таким висновком колегія суддів у повному обсязі погодитися не може.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Виходячи з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 59 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно зі статтею 59 Закону № 1404-VIII під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно.
Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами цивільного судочинства, якщо вони виникають у цивільних правовідносинах.
Щодо заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог закону в межах виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами розділу VІІ ЦПК України.
Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону «Про виконавче провадження».
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) орган державної виконавчої служби у справах за позовами осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, може залучатися судом як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
Керуючись наведеними правовими нормами, у разі звернення особи до суду в порядку позовного провадження з вимогою про звільнення майна з-під арешту (зняття арешту з майна) вказані позовні вимоги можуть бути пред'явлені до особи, в інтересах якої накладено арешт, - стягувача у виконавчому провадженні.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Разом з тим відповідачами у такій справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.
Суд першої інстанції встановивши, що на даний час виконавче провадження № 43728213, в рамках якого було накладено арешт на належну частину позивачці нерухомого майна, знищено, а виконавчий документ повернено стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 в редакції Закону України «Про виконавче провадження» чинній на той момент, повторно на виконання до відділу даний виконавчий документ не надходив.
В своєму позові позивачка просить зняти арешт з нерухомого майна, а саме: з 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, сама постанова про накладення арешту відсутня. Згідно витягу ВП - спецрозділ, який наданий в матеріали справи (а.с. 12) на обороті сторінки зазначено, що в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Боржником за даним витягом зазначено ОСОБА_2 .
Як вбачається із матеріалів справи, а саме із Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24390153 від 09.11.2009 року за адресою АДРЕСА_2 , позивачці по справі ОСОБА_2 належить 1/3 частка квартири, що також підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 20 серпня 2009 року, а тому суд безпідставно задовольнив позовні вимоги скасувавши арешт з 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки суд повинен був скасувати арешт лише на ту частину квартири, яка належить на праві власності лише позивачці ОСОБА_2 .
Тому, доводи апеляційної скарги представника позивача є слушними, та приймаються колегією суддів до уваги.
Доводи апеляційної скарги АТ КБ “ПриватБанк», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі представником апелянта заявлено клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного провадження та на підтвердження цього надано Договір доручення про надання правової (правничої) допомоги віл 16 серпня 2024 року,кошторис від 16 серпня 2024 року на виконання послуг за вказаним договором.
Згідно умов Договір доручення про надання правової (правничої) допомоги від 16 серпня 2024 року юридичний супровід справи в суді апеляційної інстанції, що включає в себе: надання консультацій за предметом спору, ознайомлення з матеріалами справи дистанційно (в електронному вигляді), складання апеляційної скарги на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2024 року у цій справі, представництво в суді апеляційної інстанції і вчинення інших процесуальних дій необхідних для позитивного вирішення вирішення цієї справи, складає розмір в сумі 10 000 грн.
Вирішуючи вказане питання відповідно до наведених норм статей 133, 137, 141 ЦПК України та практики ЄСПЛ, колегія суддів апеляційного суду з урахуванням предмету апеляційного оскарження та спірного питання, що вирішувалось судом першої інстанції, результатів апеляційного перегляду справи, а також беручи до уваги критерії співмірності, реальності та розумності розміру понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, дійшла висновку про покладення таких витрат на відповідача та стягнення на користь ОСОБА_1 2 000 грн у відшкодування понесених витрат на правничу допомогу адвоката на стадії апеляційного провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з Акціонерного Товариства Комерційний банк “ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за розгляд даної справи у суді першої та апеляційної інстанції в сумі 1997, 60 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката Смаль Олега Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства Комерційний банк “ПриватБанк» - відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до АТ КБ «ПриватБанк» (адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРОПУ 14360570), третя особа Покровський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області (адреса: Донецька область, м. Покровськ, вул. Степана Бовкуна, буд. 7, код ЄДРПОУ 34941051) про зняття арешту з майна - задовольнити.
Скасувати арешт з 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1997, 60 грн.
Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 2 000 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: