Провадження № 11-кп/803/3279/24 Справа № 185/2931/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 грудня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі, у режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження № 2202313000000121 від 10.02.2023 року щодо ОСОБА_8 , за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Луганської обласної прокуратури ОСОБА_6 , поданої на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.09.2024 року, якою прокурору повернутий обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 2202313000000121 від 10.02.2023 року щодо ОСОБА_8 ,
встановила:
Оскаржуваною ухвалою, за результатами підготовчого судового засідання, суд першої інстанції повернув прокурору обвинувальний акт по кримінальному провадженню №2202313000000121 від 10.02.2023 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.111-1, ч.5 ст.111-1 КК України як такий, що не відповідає вимогам ст.291 КПК України.
Підставою для такого рішення суд першої інстанції зазначив, що у обвинувальному акті не визначено місце вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, що прямо впливає на правильності визначення територіальної підсудності кримінального провадження. Зокрема, у акті зазначене лише місце реєстрації ОСОБА_8 - АДРЕСА_1 . Крім того, зазначено, що у листопаді 2022 року обвинувачений ОСОБА_8 спланував і організував освітній процес та очолив вищий навчальний заклад, займаючи посаду “ректора федерального государственного бюджетного образовательного учреждения вісшего образования “Луганский государственній медицинский университет имени Святителя Луки»Министерства здравоохранения рф, однак . не зазначено, де розташований та здійснює освітній процес даний навчальний заклад.
Також у обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_8 ,, займаючи таку посаду, взяв участь у проведенні наради із загальноосвітніми та науковими делегаціями, яка відбулась у м .Ростов-на-Дону, який взагалі знаходиться на території рф, поза межами України.
Таким чином, на думку суду, відсутнє встановленим місце вчинення кримінальних правопорушень, а, отже, суд позбавлений можливості вирішити питання підсудності кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 та можливості призначення судового розгляду.
Зазначені недоліки суд першої інстанції вважав такими, що не можуть бути усунутими, у судовому засіданні і є свідченням невідповідності обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України.
У поданій апеляційній скарзі прокурор відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Луганської обласної прокуратури ОСОБА_6 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати із призначенням нового судового розгляду, на підставі допущених судом Істотних порушень вимог КПК України та невідповідністю висновків фактичним обставинам справи.
Зокрема, прокурор, із посиланням на приписи п.5 ч.2 ст.291 КІТК України, вважає, що обвинувальний акт у зазначеному вище кримінальному провадженні повністю відповідає вимогам закону, оскільки містить конкретизований та зрозумілий опис фактичних обставин вчинених ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.З ст. 1111, ч.5 ст. 1111 КК України, та місце їх вчинення.
Так, на п'ятій сторінці обвинувального акту зазначено, що учбовий заклад, який очолив ОСОБА_8 та який належить органам влади рф, розташований у м.Луганську, по вул.Совєтскій, буд.70, тобто, на тимчасово окупованій території. За цією ж адресою ОСОБА_8 здійснив дії, пов'язані із добровільним прийняттям пропозиції від окупаційної влади очолити зазначений ВНЗ та впроваджувати стандарти освіти держави-агресора у закладах освіти на зазначеній території.
Під час апеляційного розгляду матеріалів кримінального провадження:
- прокурор ОСОБА_6 підтримав подану апеляційну скаргу у повному обсязі, доповнивши свої доводи посиланням на розпорядження Голови Верховного Суду від 06.03.2022 р. № 1/0/9-22 щодо визначення підсудності справ Сватівського районного суду Луганської області за Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської.
- захисник заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, проаналізувавши наведені у апеляційній скарзі прокурора доводи та співставивши їх із наявними у матеріалах кримінального провадження обставинами, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд, зокрема, має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Судове рішення, ухвалене за результатами розгляду матеріалів провадження, повинно відповідати зазначеним у ст.370 КПК України вимогам законності, обґрунтованості та умотивованості.
Такі вимоги закону судом під час ухвалення рішення про повернення обвинувального акту прокурору належним чином не дотримані.
Статтею 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Обвинувальний акт, відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
9) дату та місце його складення та затвердження.
Стаття 314 КПК України передбачає, що під час підготовчого судового засідання головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
Однією з обставин, яка перешкоджає призначенню провадження до судового розгляду є невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону.
Ознайомившись зі змістом обвинувального акту та доданих до нього матеріалів, колегія суддів приходить до висновку, що він повністю відповідає вказаним вище вимогам кримінального процесуального закону.
Висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акту відносно ОСОБА_8 вимогам ст. 291 КПК України не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Так, обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
В обвинувальному акті вказані об'єктивна та суб'єктивна сторони кримінального правопорушення, форма участі обвинуваченого у вказаних подіях.
Ті суперечності, на які послався суд першої інстанції повертаючи обвинувальний акт прокурору, на переконання апеляційного суду, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції зазначив, що що при складанні обвинувального акту прокурором не було дотримано вимог ст. 291 ч. 2 п. 5 КПК України, оскільки в обвинувальному акті відносно ОСОБА_8 не зазначено місце вчинення кримінальних правопорушень, що прямо впливає на правильності визначення територіальної підсудності кримінального провадження. Зокрема, у акті зазначене лише місце реєстрації ОСОБА_8 - м.Луганськ, квартал Шевченко,45/55. Крім того, зазначено, що у листопаді 2022 року обвинувачений ОСОБА_8 спланував і організував освітній процес та очолив вищий навчальний заклад, займаючи посаду “ректора федерального государственного бюджетного образовательного учреждения вісшего образования “Луганский государственній медицинский университет имени Святителя Луки»Министерства здравоохранения рф, однак . не зазначено, де розташований та здійснює освітній процес даний навчальний заклад.
Разом з тим, як правильно зазначає в апеляційній скарзі прокурор, є встановленим той факт, що “Федеральное государственное бюжетное образовательное учреждение высшего образования «Луганский государственный медицинский университет имени Святителя Луки Министерства здравоохранения Российской Федерации“ (мовою оригіналу) розташоване за адресою: Луганська область, м. Луганськ, вул. Совєтская, буд. 70, що випливає з тексту самого обвинувального акту (а.с. 6).
Також, що в обвинувальному акті чітко зазначено, що у листопаді 2022 року ОСОБА_8 , будучи громадянином України, перебуваючи на території міста Луганськ Луганської області маючи умисел на здійснення пропаганди у закладах освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, а такоє на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти та реалізуючи його вступив в злочинну змову з окупаційною владою російської федерації та представниками так званої “луганської народної республіки», та отримавши від них пропозицію на зайняття посади, пов»язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій щодо організації освітнього процесу в закладі освіти окупаційної влади в місті Луганськ, а саме - “ректора федерального федеральное государственное бюжетное образовательное учреждение высшего образования «Луганский государственный медицинский университет имени Святителя Луки Министерства здравоохранения Российской Федерации“ (мовою оригіналу) розташованого за адресою: Луганська область, м. Луганськ, вул. Совєтская, буд. 70, в порушення вимог Конституції та Законів України добровільно, умисно погодився на вказану пропозицію (а.с. 8-9).
Крім того, на думку колегії суддів, наведені обставини не перешкоджають суду встановити істину у справі, оскільки суд має можливість дати оцінку обґрунтованості обвинувачення і прийняти відповідне рішення, а такі недоліки обвинувального акту, на які посилається суд першої інстанції, суд має можливість уточнити під час судового провадження.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що чинний кримінальний процесуальний закон встановлює можливість змінювати обвинувачення в суді першої інстанції.
Так, у частині 1 ст. 338 КПК України визначено, що з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що у випадку встановлення під час судового провадження будь-яких суперечностей у формуванні обвинувачення, прокурор може скористатися своїм правом та змінити обвинувачення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, зазначаючи, що орган досудового розслідування виклав в обвинувальному акті не конкретне обвинувачення щодо ОСОБА_8 , не зазначив необхідних відомостей та обставин вчинення кримінальних правопорушень, вийшов за межі перевірки обвинувального акту щодо відповідності вимогам ст. 291 КПК України та фактично перейшов до аналізу доказів та встановленню обставин справи.
Аналізуючи вищевказане, а також обвинувальний акт та оскаржувану ухвалу, враховуючи положення ст. 314 КПК України, колегія суддів суду погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора та вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі тих питань, що суд має вирішувати під час підготовчого судового засідання.
Пунктом 13 частиною 1 статті 3 КПК України визначено, що обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення належним чином сформульовано обвинувачення і викладено в ньому фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими, вимоги ст. 291 КПК України дотримано, а саме: викладені необхідні відомості, передбачені в цій статті закону, в тому числі викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті).
Крім того, за змістом ч. 3 ст. 374 КПК України, у випадку ухвалення вироку, суд самостійно формулює обвинувачення, яке визнає доведеним або зазначає обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним.
Тобто, остаточно правову кваліфікацію діям обвинуваченого надає суд за результатами судового розгляду та з огляду на фактичні обставини, які будуть встановлені судом.
Таким чином, якщо в ході судового розгляду будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального провадження або не знайдуть підтвердження фактичні обставини, які прокурор вважав доведеними, якщо не знайде підтвердження мотив та наслідки складу злочину, в якому обвинувачується особа, прокурор вправі змінити обвинувачення відповідно до вимог ст. 338 КПК України, про що можливо ставити питання лише під час судового розгляду, а не на стадії підготовчого провадження. В протилежному ж випадку, якщо суд дійде висновку про відсутність складу, події злочину або про недоведеність вини обвинуваченого в тому обвинуваченні, яке висуває сторона обвинувачення, то КПК України передбачає інші процесуальні рішення, які приймаються в таких випадках.
За таких обставин, на думку колегії суддів, порушень вимог чинного законодавства, допущених під час складання та затвердження даного обвинувального акта, які б були б підставами для повернення прокурору обвинувального акта, допущено не було, а наведені в ухвалі суду недоліки обвинувального акта відносно ОСОБА_8 , не перешкоджають призначенню судового розгляду та за своєю природою не є тими недоліками, які б вказували на невідповідність даного обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України.
Крім того, слід зазначити, що злочини ОСОБА_8 вчинено за адресою: вул. Совєтська, буд. 70, м. Луганськ Луганської області, що відноситься до територіальної юрисдикції Ленінського районного суду м. Луганська.
Відповідно до Розпорядження ВССУ від 02.09.2014 № 2710/38-14 визначено територіальну підсудність справ Ленінського районного суду м. Луганська за Сватівським районним судом Луганської області.
На підставі Розпорядження голови Верховного суду від 06.03.2022 року № 1/0/9-22 змінено територіальну підсудність справ Сватівського районного суду Луганської області на Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Таким чином, кримінальне провадження № 2202313000000121 від 10.02.2023 року щодо ОСОБА_8 має розглядатись Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора є слушною та обґрунтованою, а ухвала суду І інстанції про повернення обвинувального акту прокурору підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді І інстанції, зі стадії підготовчого судового засідання.
На підставі викладеного, керуючись ст.405,407,409,418,419 КПК України,
колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Луганської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити у повному обсязі.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2024 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні № 22023130000000121 від 10.02.2023 року щодо ОСОБА_8 за ч. 3,5 ст. 111-1 КК України скасувати із призначенням нового судового розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4