Провадження № 11-сс/803/2073/24 Справа № 210/5776/24 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
02 грудня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування №42024040000000438 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 жовтня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нова Каховка Херсонської області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 жовтня 2024 року, було задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Застосовано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 29 грудня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, які є особливо тяжкими злочинами, караються позбавленням волі з конфіскацією майна. Під час розгляду клопотання слідчого, слідчий суддя вважав доведеними обставини існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КК України, а саме ОСОБА_7 може переховуватись від органу досудового розслідування/суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя не визначав розмір застави відносно ОСОБА_7 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вважає, що ухвала є незаконною та такою що підлягає скасуванню.
Вказує, що прокурором не було доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Захисник вказав, що слідчий суддя не врахував дані про особу ОСОБА_7 , який раніше не судимий, активно співпрацює зі слідством.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 , підозрюваний ОСОБА_7 , підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та наполягали на її задоволенні, просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думки учасників судового процесу, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст. 178 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного / обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 раніше судимий, обгрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Як зазначено у п. 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину, всупереч твердженням сторони захисту, підтверджується наведеними в клопотанні слідчого, перевіреними під час судового розгляду слідчим суддею доказами, зокрема: матеріалами проведених негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ; матеріалами проведених негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-, відео контроль особи відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; матеріалами проведених негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді візуального спостереження за особою відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , під час яких зафіксовано їх неодноразові зустрічі та спілкування між собою, та факти здійснення закладок ОСОБА_20 ; матеріалами проведених негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді негласного відібрання зразків з проникненням в публічно недоступне місце відносно особи ОСОБА_12 ; матеріалами проведених негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупівлі відносно особи ОСОБА_16 , ОСОБА_20 ; висновками судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів, які було вилучено під час негласного отримання зразків наркотичних засобів та оперативних закупок; протоколами оглядів грошових коштів, які використовувалися під час оперативних закупок; протоколом допиту свідка ОСОБА_21 ; протоколами пред'явлення осіб для впізнання зі свідком ОСОБА_21 , який впізнав ОСОБА_16 та ОСОБА_20 , як осіб, у яких здійснював купівлю психотропних речовин; протоколами допиту свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23 ; протоколами огляду телефонів закупників, здійснених до/після проведення оперативних закупок; іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.
Отже, на переконання колегії суддів, фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри.
Таким чином доводи апеляційної скарги сторони захисту про відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення є неспроможними.
Наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчим суддею належним чином мотивовано у своїй ухвалі.
Зокрема, як зазначив слідчий суддя, про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду свідчить тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним в інкримінованому злочині, у зв'язку із чим, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, свідчить те, що досудове розслідування тільки розпочато, усі слідчі та процесуальні дії не проведені, а підозрюваному відомі адреси проживання свідків вказаного кримінального провадження.
Крім того, ОСОБА_7 , будучи особою, раніше судимою, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги сторони захисту, слідчий суддя, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у цьому злочині, та відомості про особу підозрюваного в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, репутацію підозрюваного, який раніше не судимий, не працює, та дійшов правильних висновків, що інші більш м'які запобіжні заходи, не забезпечать його належної процесуальної поведінки та не зможуть запобігти встановленим ризикам.
Також, враховуючи обставини, визначені статтею 178 КПК України, відсутність хронічних захворювань, які б перешкоджали триманню підозрюваного під вартою, особу останнього, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що необхідним і достатнім для досягнення дієвості кримінального провадження, забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків є застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Зазначені вище обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, з наведенням відповідних мотивів, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, враховуючи обставини, передбачені ст. 178 КПК, а також з дотриманням вимог ст.ст. 194, 196 КПК, дійшов висновку про доцільність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення застави. Тому доводи апеляційної скарги сторони захисту є безпідставними та задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 жовтня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 29 грудня 2024 року включно, без визначення застави, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3