Справа № 953/2054/24
н/п 2/953/1970/24
26 листопада 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі
головуючої судді Бородіної Н.М.,
за участю секретаря Максимовської Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Салига Наталія Анатоліївна про встановлення юридичного факту, визнання права, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Кравченка С.М., звернулась до суду з позовом, який подано через систему «Електронний суд», до відповідачів, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить суд:
- встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати ОСОБА_1 спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особу, що проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини;
- визнати право ОСОБА_1 на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги в порядку зміни черговості, оскільки ОСОБА_1 ростить та виховує малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зареєстрована разом з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що перебувала із ОСОБА_6 з 25.05.2019р. у зареєстровану шлюбі, проте вони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу із лютого 2015р. за адресою:
АДРЕСА_2 обґрунтування заявлених вимог зазначає вона проживала однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 з 1998р. по день його смерті- ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час спільного проживання у них народилося двоє дітей, вони були зареєстровані за однією адресою, також факт спільного проживання підтверджується свідченнями сусідів, світлинами за різний період, квитанціями на купівлю спільного майна та оплату комунальних послуг. Також, оскільки вона ростить та виховує малолітнього ОСОБА_5 , вважає за можливе визнати за нею право на спадкування за законом першої черги в порядку зміни черговості.
Відповідач - ОСОБА_2 , у поданій заяві просив розглянути справу за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Співвідповідач - ОСОБА_3 , у поданій заяві просила розглянути справу за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечувала.
Треті особи - Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Салига Н.А., у поданих заявах просили розглянути справу за їх відсутності.
Ухвалами суду було відкрито провадження у справі, витребувані докази, справа призначена до судового розгляду.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, показання свідків, дослідивши надані докази, приходить до наступного.
Судом встановлено, що з 14.10.1997 року ОСОБА_4 був розлучений, номер актового запису 697, у шлюбі народжено дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 зазначений батьком. В подальшому ОСОБА_7 уклала шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_8 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 виданим 29.11.2022 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу заведена спадкова справа №4/2022 .
За ч.1 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч.1 ст.1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно спадкової справи №4/2022 із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк звернулися - ОСОБА_3 , дочка померлого від першого шлюбу (заява від 05.12.2022р. ), ОСОБА_2 , син померлого (заява від 05.12.2022.), законний представник малолітнього сина померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_1 (заява від 08.12.2022р.), а також ОСОБА_1 від свого імені (заява від 20.01.2023р.) .
За життя ОСОБА_4 заповіт не склав.
Єдиним законним представником малолітнього спадкоємця ОСОБА_5 є його матір та позивач у справі - ОСОБА_1 .
Постановою приватного нотаріуса від 12.12.2023 року № 90/02-31 у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачці відмовлено, оскільки нею не надано документів, що підтверджують факт родинних відносин із спадкодавцем.
За приписами ч.2 ст.3 СК сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 3.06.99 №5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно із чч.1, 2 ст.21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя. Відповідно до ч.1 ст.36 цього кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до положень ст.ст. 54, 55 СК України дружина, чоловік мають право розподілити між собою обов'язки в сім'ї. Усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю у наведеному визначенні. Предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
В підтвердження проживання позивачки із померлим ОСОБА_5 були надані наступні докази:
- копію договорів на придбання та доставку товару від 2003р., 2004р., 2005р. укладені ОСОБА_1 із зазначенням адреси: АДРЕСА_1 або 24;
- копію лист Харківміськгаз від 2004р. про дозвіл ОСОБА_1 встановлення газового котла за адресою: АДРЕСА_1 ;
- копії зняття-встановлення лічильника електроенергії за 2004р. по АДРЕСА_1 із зазначенням абонента ОСОБА_1 ;
- копію договору від 2005р. про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по АДРЕСА_3 , укладений із ОСОБА_1 ;
- свідоцтва про народження двох спільних дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- копії квитанцій про сплату комунальних послуг ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- копії світлин без дат;
- копії правовстановлюючих документів на майно померлого: три квартири - АДРЕСА_4 , легковий автомобіль.
Також під час розгляду справи були допитані у якості свідків - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Так за показаннями свідка ОСОБА_9 вона зареєстрована з 2003 року по АДРЕСА_5 . Позивачку знає як сусідку. Зазначила, що заселилась у будинок у 2001 році також у будинок заселилась позивачка та померлий ОСОБА_11 . Вони жили разом, у них народилось двоє дітей, вона вважала їх подружжям. Також зазначила, що вона 2007 року по 2013 рік проживала у Китайській Народній Республіці по пів року, оскільки у неї там бізнес.
За показаннями свідка ОСОБА_10 він з 1984 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 . Знає позивачку та ОСОБА_12 , зустрічав їх біля будинку та в під'їзді. Бачив як вони разом йшли із продуктами. Також знає що у ОСОБА_12 та позивачки є син ОСОБА_13 та ще молодший син, однак його не бачив.
Проте показання зазначених свідків носять узагальнений характер, стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання сторін та не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю.
Також згідно із правовою позиціє ВС викладеною у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу .
Документи на придбання товарів на ім'я позивачки із зазначенням адреси АДРЕСА_1 , чеки на оплату комунальних послуг та укладання позивачкою за вказаною адресою договорів про надання послуг, проживання у квартирі належній померлому, не свідчить ні про спільний бюджет, ні про спільні витрати позивачки та померлого.
Ідентифікувати осіб на наданих суду фотознімках та дату цих знімків, не вбачається можливим.
Позивачка разом із дітьми зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), тоді як померлий ОСОБА_4 був зареєстрований за аресою: АДРЕСА_7 , тобто за різними адресами.
Наявність двох дітей, свідчить лише про близькі стосунки позивачки із померлим. Проте, сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (правова позиція ВС викладена у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17).
Позивачкою не надано доказів ведення спільного господарства із померлим, наявності між ними спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім'ї.
Крім того, відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцеві Положення» Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-III (далі - СК України), цей Кодекс набрав чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набуття ним чинності.
Положення Кодексу законів про шлюб та сім'ю України не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім'єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Тому встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17 (провадження № 61-43499св18), від 19 лютого 2021 року у справі № 738/1093/19 (провадження № 61-19041св19), від 17 січня 2023 року у справі № 293/2211/20 (провадження № 61-8854св22).
Таким чином з огляду на вищенаведене, відсутні підстав для задоволення позову в частині встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_4 однією сім'єю.
За змістом частини 2 статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будьякої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
Проте позивачем не доведено наявності зазначених вище юридичних фактів у їх сукупності, що є її процесуальним обов'язком у силу статей 12, 81 ЦПК України, що узгоджується із правовими позиція ВС викладені в постановах по справах № 266/2391/16, № 401/2614/17.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зміни черговості одержання права на спадкування, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у позивача могло виникнути таке право з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України.
За недоведеністю заявлених вимог, в задоволені позовних вимог слід відмовити.
Відсутність заперечень від відповідачів не є підставо для задоволення позову, враховуючи положення ч.4 ст. 206 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись 10, 11, 60, 88, 174, 206, 212-215, 218 ЦПК України суд, -
вирішив:
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Салига Наталія Анатоліївна про встановлення юридичного факту, визнання права- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду, через суд першої інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст виготовлений 06.12.2024р.
Суддя Бородіна Н.М.