Справа № 638/17107/24
Провадження № 3/638/6649/24
09 грудня 2024 року суддя Дзержинський районний суд міста Харкова Цвірюк Д.В., розглянувши адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, -
встановив:
01 вересня 2024 року о 00 годині 06 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Land Cruiser, державний номерний знак НОМЕР_2 , у місті Харкові по пр.Перемоги, буд.53, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 ARJL 0304 та в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою: м.Харків, вул. Ахієзерів, буд.18А відмовився.
Захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокатом Гирман В.В. подані до суду письмові пояснення, в яких просив справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обгрунтування підстав для закриття справи за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення посилався на те, що інформація наведена в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідає дійним обставинам, що ніби-то ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Працівник поліції старший лейтенант поліції Скоромний С.В. навіть не підійшовши до водія почав стверджувати про перебування його у стані алкогольного сп'яніння, що свідчить про здійснення працівником поліції провокативно - психічного тиску на ОСОБА_1 , потім повідомив про порушення ним комендантської години та заборону на поїздку в цей час, не спитавши у нього право на поїздку та наявність перепустки. Так як ОСОБА_1 є командиром загону порятунку Служби реагування, пошуку та порятунку в Харківській області Товариства Червоного Хреста України, то має перепустку на поїздки у комендантську годину. Початкові дії поліцейського ОСОБА_2 грубо порушують ст.8, 18, 64 ЗУ «Про національну поліцію», при зверненні до водія він повинен був назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання, що ним не було зроблено та поліцейський відразу почав вчиняти протиправні дії щодо психічного тиску на ОСОБА_1 про перебування його у стані алкогольного сп'яніння та заборону поїздки у комендантську годину. Відеозаписом зробленим працівниками поліції спростовуються твердження поліцейських про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння - поведінка водія адекватна обстановці, відсутнє порушення мови та виражене тремтіння пальців рук, наявні тільки ознаки стомлення. Водій ОСОБА_1 повідомив працівників поліції, що знаходиться у тверезому стані, не вживав спиртні напої та повертається додому сильно стомлений з високим рівнем артеріального тиску, оскільки під час евакуації людей з вищезазначених населених пунктів Харківської області виконав великий об'єм робіт щодо забезпечення безпеки громадян по їх вивозу із небезпечної зони із-за бойових дій, перебував за кермом довгий час та хоче швидше доїхати додому та поспати декілька годин оскільки вже о 05 годині ранку необхідно вставати та їхати на подальшу евакуацію людей. Доводи про помилкові висновки поліцейських та заперечення поліцейськими були проігноровані. Працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу був складений лише протокол про адміністративне правопорушення, жодних інших документів на місці зупинки ТЗ а саме: направлення на огляд водія ТЗ з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння та акт огляду на стан алкогольного сп'яніння працівниками поліції не оформлялись, не зачитувались, не надавалися на підпис та не вручались водію. Без складання направлення на огляд водія не зачитування та невручення його водію на підпис на місці зупинки ТЗ та/або відсутність запису працівниками поліції про відмову в отримані водієм направлення не є беззаперечною підставою для складання протоколу. Остаточними, належними та достатніми доказами відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, які дають право працівникам поліції скласти протокол про адміністративне правопорушення за порушення вимог п.2.5. ПДР є складання, зачитування та вручення водію під підпис направлення на огляд на місці зупинки ТЗ. У направленні, яке є в матеріалах справи працівниками поліції внесені зміни, в ньому не зазначено, що воно є додатком №1 до Інструкції та замінено слово «доставив» на слово «направив», що змінює саму суть направлення, що полягає у доставці, а не у направленні працівником поліції водія до закладу охорони здоров'я, в зв'язку з чим внесені зміни підпадають під ознаки злочину передбаченого ст.366 КК України, як службове підроблення. Не доставка працівниками поліції водія до закладу охорони здоров'я свідчить про невпевненість, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину не визнав, зазначив, що в стані алкогольного сп'яніння 01.09.2024 року об 00:06 год. він не перебував, а в той день повертався після опівночі з планової евакуації місцевих жителів населених пунктів Куп'янськ, Ківшарівка, Новоосиново, Глушківка, Кругляківка, Колісниківка Харківської області, які знаходяться в зоні активних бойових дій, так як працює провідним фахівцем Служби реагування, пошуку та порятунку в Харківській області Товариства Червоного Хреста України та є командиром загону порятунку, був дуже втомлений, в нього була перепустка на поїздки у комендантську годину, тому він ПДР не порушував. Відмовився пройти огляд на стан сп'яніння, бо це його образило, бо проходження медичного огляду на стан сп'яніння тверезою людиною є неповагою до людини та приниження її честі і гідності. Поїздка до закладу охорони здоров'я та проходження медогляду вимагає значного часу, що позбавляє його часу на відпочинок та нічний сон для відновлення сил, так як на наступний день йому необхідно о 05 годині ранку вже виїздити для продовження евакуації людей з небезпечної зони Куп'янського району.
В судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Гирман В.В. просив справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП з підстав наведених ним в письмових поясненнях по справі.
Суддя, розглянувши адміністративний матеріал, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника ОСОБА_1 - адвоката Гирмана В.В., дослідивши докази по справі, дійшов наступного.
Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 10 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 280 КУпАП, передбачено що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями потерпілих, свідків, тощо.
Зокрема, такими доказами, згідно вищевказаної статті, можуть бути пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
При цьому, у відповідності до ст.252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пункт 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року з наступними змінами (надалі - ПДР) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9. ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду та процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду визначені ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція).
Відповідно до п.2, 3 розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 розділу І Інструкції встановлено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Розділом III Інструкції визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів.
Зокрема визначено, що перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (пункт 1); огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством (пункт 3); метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи (пункт 4); за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду (пункт 15); висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння), видається на підставі акта медичного огляду (пункт 16).
Відповідно до статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом можливість керування цим транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом.
Відповідно до п.2.5. ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Сама правова природа цієї норми має імперативний характер та зобов'язує кожного, хто має дозвіл на керування транспортними засобами, неухильно дотримуватись цього пункту.
Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли остання почала рухатись.
Як вказувалося вище, право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5. ПДР кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. У разі невиконання вимог п. 2.5. ПДР передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме: за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.
Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА №104917 від 01.09.2024 року, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Land Cruiser, державний номерний знак НОМЕР_2 , у місті Харкові по пр.Перемоги, буд.53, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 ARJL 0304 та в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою: м.Харків, вул. Ахієзерів, буд.18А відмовився.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою посадовою особою у встановленому законом порядку з дотриманням вимог ст.256 КУпАП, який є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп'яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Крім того, того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; розпискою ОСОБА_1 ; даними дисків з відеозаписами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Land Cruiser, державний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів.
Вказані обставини вочевидь обумовлювали вимогу працівника поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , який їх виявив, згідно п.2.5. ПДР, запропонувати водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, від якого водій відмовився, та пройти огляд в закладі охорони здоров'я, від якого водій також відмовився.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП. Статтею 130 КУпАП прямо встановлено адміністративну відповідальність особи, яка керує транспортним засобом, за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення складався внаслідок саме відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Щодо виявлення у ОСОБА_1 ознак, які були зазначені працівником поліції, як ознаки саме алкогольного сп'яніння. суддя вважає потрібним зазначити, що право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5. ПДР кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 достатніми підставами для огляду водіїв на стан сп'яніння є наявність у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України підстав вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
При цьому, поліцейський самостійно визначає чи є підстави вважати, що особа перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Вищезазначеною Інструкцією визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп'яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівником поліції у ОСОБА_1 , а тому суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА №104917 від 01.09.2024 року відповідали вимогам цієї Інструкції.
В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував факт того, що він керував транспортним засобом і відмовився від проходження огляду за допомогою газоаналізатора на місці зупинки ТЗ, зазначивши, що відмовився так як відчував конфлікт з працівниками поліції, не заперечував, що відмовився від проходження огляду в закладі охорони здоров'я, запропонувавши лікарю самому приїхати на місце зупинки ТЗ.
З оглянутих в судовому засіданні дисків відеозапису події 01.09.2024 року вбачається, що працівником поліції старшим лейтенантом поліції Скоромним С.В. після зупинки ТЗ під керуванням ОСОБА_1 при зверненні до водія було названо своє прізвище, посаду, спеціальне звання, тому твердження захисника про невідповідність дій працівника поліції ОСОБА_2 вимогам ст.18 Закону України «Про національну поліцію», не відповідає дійсності. Також, працівником поліції ОСОБА_2 на вимогу водія було пред'явлене службове посвідчення, що також відповідає вимогам ст.18 Закону України «Про національну поліцію», частиною 3 якої передбачено, що звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
Працівником поліції було озвучено ОСОБА_1 ознаки стану алкогольного сп'яніння, роз'яснені його права, на що останнім зазначено, що права зрозумілі, пояснення він надавати не буде.
Працівником поліції неодноразового було запропоновано останньому пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я.
З дисків відеозапису вбачається чітка відмова ОСОБА_1 від проходження огляду за допомогою газоаналізатора на місці зупинки транспортного засобу та чітка відмова від проходження огляду у закладі охорони здоров'я, свою відмову останній обґрунтував наступними словами «Не бажаю проходити».
Також, останнім було внесено доповнення до складеної працівником поліції розписки про відсторонення його від керування ТЗ, яку він попросив доповнити фразою про те, що він не буде проходити огляд на стан сп'яніння і відмовляється від дачі показань.
Зазначене захисником в письмових поясненнях про те, що відеозаписом зробленим працівниками поліції спростовуються твердження поліцейських про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння - поведінка водія адекватна обстановці, відсутнє порушення мови та виражене тремтіння пальців рук, наявні тільки ознаки стомлення, спростовується самим відеозаписом події, з якого вбачається наявність у ОСОБА_1 порушення мови та порушення координації рухів.
Посилання захисника про вчинення працівниками поліції психічного тиску на ОСОБА_1 , із визначенням захисником ознак цього тиску, які виразились в повідомленні ОСОБА_1 про перебування його у стані алкогольного сп'яніння та заборону поїздки у комендантську годину, суд не приймає до уваги, бо психічний тиск з боку працівників поліції оглянутими відеозаписами не підтверджується, відмова від проходження огляду у ОСОБА_1 була свідома.
Щодо невручення направлення для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння суд зазначає наступне.
Доводи ОСОБА_1 та сторони захисту, про те, що ОСОБА_1 не запропоновано пройти огляд у медичному закладі шляхом вручення письмово направлення, тому відсутні підстави для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП не заслуговують на увагу.
Пунктом 8 та 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 визначено, що форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
З аналізу норм вказаної Інструкції вбачається, що скерування особи до медичного закладу з метою проведення огляду на стан сп'яніння оформляється працівником поліції направленням за встановленою формою, водночас вказаною Інструкцією не передбачено, що копія направлення має бути вручена особі, щодо якої передбачається проведення огляду.
Крім того, Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або які перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не передбачає вручення копії направлення на проведення огляду на стан сп'яніння особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, воно лише є підставою для проведення відповідного медичного огляду в закладі охорони здоров'я.
При цьому, у разі ухиляння водія від проходження огляду з тих чи інших підстав, працівники поліції позбавлені процесуальної можливості застосовувати відносно водія заходи примусу, спрямовані на проведення такого огляду чи доставлення особи до закладу охорони здоров'я.
Таким чином, дослідженими матеріалами справи встановлено, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5. Правил дорожнього руху.
Вказані докази у справі є узгодженими між собою, отримані у встановленому законом порядку та не викликають сумнівів у їх належності, допустимості та достовірності у розумінні ст.251 КУпАП України.
Будь-яких доказів на спростування викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, матеріали справи не містять.
Під час розгляду справи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо його винуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні, у зв'язку з чим, суд вбачає у діях ОСОБА_1 свідоме ігнорування ПДР, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, суддя, повно та всебічно дослідивши надані докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суддею враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, щодо застосування до нього працівниками поліції психічного тиску, щодо не оформлення направлення на огляд не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та наданих доказах до нього, суду не скеровував.
Суддя звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. При цьому суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Всі інші зауваження сторони захисту щодо порушення працівниками поліції процедури оформлення цієї справи, то суд їх враховує і зауважує, що вони не спростовують фактичних обставини цієї справи і не свідчать про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП правопорушення.
Не зважаючи на процесуальну позицію сторони захисту щодо невизнання вини за ч.1 ст.130 КУпАП, на переконання суду, надані докази на підтвердження його винуватості є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі.
Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у особи, яка керує транспортним засобом, низки обов'язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.
За таких обставин, користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом, ОСОБА_1 одночасно прийняв на себе і обов'язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів, в тому числі на вимогу працівників поліції проходити медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно положень ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, яке відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому пом'якшуючи обставини при накладенні адміністративного стягнення на правопорушника не повинні враховуватись (гл.10 КУпАП).
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік, соціальне положення, ступінь його вини та ставлення до вчиненого, вважаю за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати адміністративне стягнення, в межах санкції вказаної статті.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП, Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI з наступними змінами та доповненнями, з ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі, встановленому зазначеним Законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40-1, 130, 221, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,-
постановив:
Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок (отримувач коштів ГУК Харківській обл/Харкiвобл/21081300, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код отримувача 37874947, рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу адмін.штраф у сфері забезпечення безпеки дор. руху) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Відповідно до положень ст.ст.307-308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
На підставі ст. 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код отримувача 37993783, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу: 101, рнокпп, судовий збір на користь держави, ПІБ).
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу про адміністративні правопорушення України.
Строк пред'явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Суддя: Д.В.Цвірюк