Справа № 396/2305/24
Провадження № 1-кс/396/502/24
про арешт майна
10.12.2024 року м. Новоукраїнка Слідчий суддя Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області в м. Новоукраїнка клопотання слідчого СВ Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна по матеріалах досудового розслідування зареєстрованого в ЄРДР за № 12024121080000420 від 07.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,-
Слідчий СВ Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Новоукраїнської окружної прокуратури ОСОБА_4 , внесла до суду клопотання про арешт майна в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12024121080000420 від 07.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
В обґрунтування клопотання вказує, що 07.12.2024 близько 08 год. гр. ОСОБА_5 , перебуваючи по АДРЕСА_1 підійшов до гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та наніс останньому тілесне ушкодження в область обличчя, після чого за допомогою заздалегідь заготовленого предмета, а саме: дерев'яної палиці пошкодив ОСОБА_6 автомобіль марки ВАЗ 111830, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
07.12.2024 в порядку ст.237 КПК України проведено огляд місця події, а саме: території домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 на території подвір'я знаходився автомобіль марки ВАЗ «Пріора», сірого кольору, який на момент огляду перебував без будь-яких реєстраційних номер, яким користується ОСОБА_7 на передньому водійському сидінні якого виявлено та вилучено дерев'яну палицю-биту, оскільки вказана палиця являється речовим доказом по кримінальному провадженню.
Відповідно до постанови про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 07.12.2024 дерев'яну палицю-биту визнано речовим доказом.
Вказане майно має суттєве значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з метою забезпечення їх зберігання та використання як речового доказу, тому виникла необхідність у накладенні арешту на вказане вище майно.
Прокурор ОСОБА_4 та слідча ОСОБА_3 , на розгляд клопотання не з'явилися, подали заяви про розгляд клопотання у їх відсутність, клопотання підтримують в повному обсязі.
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя, вирішуючи заявлене клопотання виходить із наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно із п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно ч.7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звукові відеозаписи, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилученні речі та документи які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку та не відносять до предметів, які вилучені законно з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Згідно до ч.1 ст.167 КПК України тимчасово вилученим майном є фактично позбавлення підозрюваного можливості, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно до п.п. 3,4 ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим майном може бути майно у вигляді речей, документів грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Згідно ч.ч 1,2 ст.170 КПК України арешт майна є тимчасово позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливість відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим кодексом порядку. Відповідно до вимог цього кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як зазначено в клопотанні, арешт на майно необхідно накласти з метою забезпечення його зберігання та використання як речового доказу у справі.
Суд враховує, що згідно ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як визначено ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Вирішуючи клопотання суд виходить з наступного.
Матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, та зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, з урахуванням вимог ст.98 КПК України є речовими доказами, оскільки містять відомості про вчинення кримінального правопорушення і можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Правовою підставою для арешту зазначеного майна є п.1 ч.2 ст.170 КПК України збереження речових доказів.
Арешт зазначеного майна є розумним та співмірним із завданням кримінального провадження і вищенаведені конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає над приватними інтересами особи, яка є власником зазначеного майна.
Відповідно до постанови про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів та передачу їх на зберігання від 07.12.2024 року, дерев'яну палицю-биту - визнано та приєднано до кримінального провадження № 12024121080000420 від 07.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, в якості речового доказу та передано в камеру зберігання речових доказів Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області, пров. Степана Бандери, 4 м. Новоукраїнка Кіровоградської області (а.к. 12).
Враховуючи вищезазначені положення КПК України, строки подання клопотання про арешт вилученого майна в ході огляду місця події 07.12.2024 року, слідчий суддя вважає є обгрунтована необхідність у накладенні арешту на майно: дерев'яну палицю-биту, із забороною користування та розпорядження до скасовування арешту у встановленому Законом порядку, з метою забезпечення повноти досудового розслідування у кримінальному провадженні та забезпечення доказів у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: дерев'яну палицю-биту по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024121080000420 від 07.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України із забороною права користування та розпорядження до скасування арешту в установленому законом порядку.
Вилучену дерев'яну палицю-биту- передано на зберігання до камери речових доказів Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області, що за адресою пров. Степана Бандери, 4 м. Новоукраїнка Кіровоградської області.
Ухвала про арешт майна виконується слідчим негайно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з часу її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1