Справа № 405/7004/24
провадження № 1-кп/405/251/24
10.12.2024 м. Кропивницький
Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький кримінальне провадження № 12024120000000889 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.08.2024 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч.3 ст. 286-1, ч.1 ст. 135 КК України,
встановив:
Прокурор в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що на даний час не зменшилися ризики, які були встановлені під час обрання та продовження запобіжного заходу. Так, ОСОБА_7 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочинів, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від суду. Крім того, обвинуваченому ОСОБА_7 під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження надані відомості щодо свідків, де зазначені їх прізвища та імена, адреси проживання та номера телефонів. Тобто, обвинуваченому ОСОБА_7 відомі персональні дані осіб, які надавали викривальні покази щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди та незаконного заволодіння транспортним засобом, крім того останній залишив місце пригоди, чим намагався приховати вчинений ним злочин, що вказує на наявність ризику вплив на свідків. Також ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників кримінального провадження, створення інших умов та оставин з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи той факт, що останній має інформацю про персональні дані потерпілих, свідків. Окрім того, ОСОБА_7 маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість на шлях виправлення не став та знову повторно вчинив кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспортру, що підтверджує ризик повторного вчинення аналогічних або інших кримінальних правопорушень. Можливість вчинення кримінальних правопорушень підтверджується також і тим, що обвинувачений ОСОБА_7 , вчиняючи вказані кримінальні правопорушення, діяв усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, адже свідомо керував транспортним засобом, не маючи достатніх навиків водіння та відповідного права та при цьому перевищуючи швидкість руху керованого ним автомобіля, що у подальшому призвело до наїзду на пішохода.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора.
Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвиуваченому ОСОБА_7 .
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступного.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16.10.2024 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13.12.2024.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Частиною 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Так, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п. 5 ч. 2 ст.183 КПК України).
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 судом враховані обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачуються, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого. Також, судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Відповідно до ст. 5 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Так, ОСОБА_7 одружений, має на утриманні 3-х малолітніх, не працює, що свідчить про відсутність у нього постійного джерела доходу. Раніше неодноразово судимий, що свідчить, що обвинувачений на шлях виправлення не став. Обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Також, ОСОБА_7 бвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років.
Під час розгляду клопотання, суд встановив про продовження існування таких ризиків:
- п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Два злочини, які інкримінується ОСОБА_7 , є тяжкими правопорушеннями, санкція суворішого із них передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років. Усвідомлюючи тяжкість кримінальних правопорушень та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, у разі ухвалення обвинувального вироку, ОСОБА_7 може переховуватися від суду. Відповідно до п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»). При цьому суд враховує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
- п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого впливати на свідків, які в судовому засіданні ще не допитувалися. Вирішуючи питання про продовження існування вказаного ризику суд дійшов до переконання, що обвинувачений з метою ухилення від кримінальної відповідальності може впливати на свідків з метою зміни останніми своїх показів.
Згідно зі статтями 7, 23 КПК України однією із загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів. Можливість настання для кримінального провадження негативних наслідків через вплив на свідків зберігається до моменту усного отримання судом їх показань під час судового розгляду і не може бути усунута шляхом їх допиту під час досудового розслідування.
КПК України передбачена процедура отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. На стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду, на стадії судового розгляду, - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише свідченнями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто від допитаних слідчим суддею на стадії досудового розслідування.
За цих обставин ризик впливу на свідків є не лише на початковому етапі кримінального провадження - при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Обвинувачений ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників кримінального провадження, створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи той факт, що останній має інформацію про персональні дані потерпілих, свідків та прокурорів, що здійснюють досудове розслідування вказаного кримінального провадження.
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення. Враховуючи, що ОСОБА_7 , маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став та знову повторно вчинив кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, що підтверджує ризик повторного вчинення аналогічних або інших кримінальних правопорушень.
Можливість вчинення кримінальних правопорушень підтверджується також і тим, що обвинувачений ОСОБА_7 , вчиняючи вказані кримінальні правопорушення, діяв усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, адже свідомо керував транспортним засобом, не маючи достатніх навиків водіння та відповідного права та при цьому перевищуючи швидкість руху керованого ним автомобіля, що у подальшому призвело до наїзду на пішохода.
Отже, ризики передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які мали місце та були враховані при обранні та продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати на даний час та не вичерпались і будуть продовжувати мати місце у випадку перебування ОСОБА_7 на волі.
За таких обставин суд прийшов до переконання про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тому, враховуючи зазначене, суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе їм запобігти.
З метою виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, суд вважає доцільним продовжити тримання ОСОБА_7 під вартою строком на 60 днів, тобто до 07 лютого 2025 року, включно.
Відповідно до п. 2 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне не визначати в даному випадку розмір застави.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 331, 369, 395 КПК України,
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.12.2024 до 07.02.2025 включно.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії ухвали суду.
Суддя ОСОБА_8