Справа № 390/1371/24
Провадження № 2/390/503/24
"10" грудня 2024 р.Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді Бойко І.А.,
при секретарі - Петренко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницький цивільну справу за позовом ПАТ «Національна акціонерна компанія страхова компанія «ОРАНТА» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «УПСК», про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП (в порядку суброгації),
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, завданої в результату дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 03.07.2023, з вини відповідача спричинено ДТП, в результаті якої пошкоджено автомобіль «Рено Дастер», н.з. НОМЕР_1 , який належить ПрАТ «СГ «Надія НОВА».На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ПрАТ «СГ «Надія НОВА» була застрахована ПАТ «НАСК «Оранта», а відповідальність відповідача власника була застрахована у ПрАТ «УПСК».Позивач відшкодував потерпілому шкоду у розмірі 35605,20 грн. ПрАТ «УПСК» визнало і відшкодувало ПАТ «НАСК «Оранта» в порядку регресу шкоду в розмірі 26652,03 грн. Оскільки визнана ПрАТ «УПСК» сума не покриває фактичного розміру шкоди і страхового відшкодування (різниці становить 8953,17 грн), то на відповідача покладається обов'язок сплати решти суми, якої недостатньо для відшкодування шкоди, а саме 8953,17 грн, тому позивач звернувся до суду.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що страхове відшкодування ПАТ «НАСК «Оранта» здійснено без врахування зносу деталей, що є порушенням умов договору страхування № УБ -1663193, укладеного з ПрАТ «СГ НАДІЯ НОВА». Відповідач вважає необґрунтованим заміну переднього правого крила на нове, оскільки пошкодження нанесені під час ДТП могли бути відновлені, чим значно зменшені страхові виплати. Враховуючи відсутність звіту про оцінку вартості матеріального збитку відповідач сумнівається щодо фактичної заміни дверей на нові, оскільки таких доказів позивач не надав, а зняті запчастини позивач йому не надав. Обов'язок щодо відшкодування відповідної частини шкоди, внаслідок ДТП, у відповідача не виник, оскільки сума завданих збитків не перевищує ліміту страхової відповідальності, яку відповідач застрахував. У зв'язку з чим відповідач позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні повністю.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в поданій до суду заяві просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи провести без його участі.
Представник третьої особи ПрАТ «УПСК» в судове засідання не з'явився, про дату, місце і час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, згідно довідки про доставку електронного документу.
Дослідивши та оцінивши всі перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд установив, що 03.07.2023 року 09 год 30 хв ОСОБА_1 на території подвір'я Нової Пошти в с. В. Северинка, провул. Тепличний, 1, керував автомобілем ВАЗ-2109, н.з. НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом не впевнився в тому, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, допустив наїзд на автомобіль «Рено Дастер», н.з. НОМЕР_1 , який стояв припаркований позаду зліва, біля узбіччя. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09.08.2023 року у справі № 390/1286/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили (а.с.12).
З посвідчення водія серії НОМЕР_3 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , вбачається, що автомобіль «Рено Дастер», н.з. НОМЕР_1 , на праві власності належить ПрАТ «СГ «Надія НОВА» (а.с.8 зв.).
Відповідно до наказів ПрАТ «СГ «Надія НОВА» № 15 № 16 від 11.04.2023 автомобіль «Рено Дастер», н.з. НОМЕР_1 , закріплено за працівником зазначеного товариства (9-10).
З договору добровільного страхування транспортного засобу серія УБ № 1663193, (№ 100-38) вбачається, що ПрАТ «СГ «Надія НОВА» як власник на період з 20.12.2022 по 19.12.2023 застрахувало цивільно-правову відповідальність за користування транспортного засобу - автомобіля «Рено Дастер», н.з. НОМЕР_1 (а.с.8).
Із заяви про страхове відшкодування від 09.07.2023 вбачається, що ПрАТ «СГ «Надія НОВА» звернулася до ПАТ «НАСК «Оранта», в якій повідомило про факт ДТП, що сталася 03.07.2023 з вини ОСОБА_1 та просило відшкодувати завдану підприємству шкоду (а.с.14).
Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу від 03.07.2023 представник ПАТ «НАСК «Оранта» оглянув транспортний засіб автомобіль «Рено Дастер», н.з. НОМЕР_1 та зазначив перелік пошкоджень (а.с.15).
З рахунку-фактури № АК00002498 від 03.07.2023 вбачається, що загальна сума коштів, що є необхідною для відновлення транспортного засобу «Рено Дастер», н.з. НОМЕР_1 , становить 37330,20 грн. В переліку робіт значиться наступне: заміна передніх дверей, розбирання-збирання дверей передніх правих, пофарбування дверей правих, пофарбування крила переднього правого, зняття-постановка крила правого переднього, ремонт крила, мийка автомобіля. В якості запчастин зазначено двері передні праві Duster та комплект крепежа дверей (а.с.16).
Відповідно до страхового акта № К-23-11-489/1 від 12.07.2023 та розрахунку страхового відшкодування сума страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу «Рено Дастер», н.з. НОМЕР_1 , становить 35605,20 грн (а.с.17-18).
Із платіжної інструкції № 34574 від 12.07.2023 вбачається, що ПАТ «НАСК «Оранта» перерахувало ПрАТ «СГ «Надія НОВА» 35605,20 грн в якості страхового відшкодування на ремонт автомобіля «Рено Дастер», н.з. НОМЕР_1 , дог.№ УБ-166193 від 20.12.2022 (а.с.19).
Відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування у порядку суброгації № 08-03-04/1-04/6220 від 22.08.2023 ПАТ «НАСК «Оранта» звернулося до ПрАТ «УПСК» та просило сплатити суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 35605,20 грн, яку ПАТ «НАСК «Оранта» відшкодувало ПрАТ «СГ «Надія НОВА» за фактом ДТП з вини ОСОБА_1 , відповідальність якого застрахована ПрАТ «УПСК» згідно поліса ОСЦПВ ВНТЗ № ЕР 211000268 від 11.09.2022 (а.с.21).
З платіжної інструкції № 162223921від 30.08.2023 вбачається, що ПрАТ «УПСК» перерахувало ПАТ «НАСК «Оранта» 26652,03 грн, в якості страхового відшкодування згідно акту № 173/037/025652/21/1 за автомобіль НОМЕР_1 (а.с.22).
Із листа № 025652/23/1 від 18.09.2023 ПрАТ «УПСК» повідомило ПАТ «НАСК «Оранта», що засобами ліцензованого програмно-технічного комплексу транспортний засіб «Рено Дастер», н.з. НОМЕР_1 , до ДТП 03.07.2023 відновлювався ремонтом, що стало підставою для застосування коєфіцієнту фізичного зносу при визначенні матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу в разі його пошкодження. Вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля становить 29852,03 грн. Зважаючи на франшизу у розмірі 3200 грн, виплата страхового відшкодування становить 26652,03 грн, яка здійснена 30.08.2023, тому ПрАТ «УПСК» вважає, що воно виконало свої обов'язки за договором № ЕР211000268 від 11.09.2022 (а.с.23-27).
Відповідно до регресної вимоги № 08-03-14/1-04/6520 від 04.09.2023 ПАТ «НАСК «Оранта» звернулось до ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що розмір відшкодування, яке здійснило ПрАТ «УПСК» не покриває фактичного розміру шкоди і страхового відшкодування, тому просило ОСОБА_1 сплатити суму страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 8953,17 грн (а.с.28).
Із досудового попередження № 08-03-14/587 від 24.01.2024 вбачається, що ПАТ «НАСК «Оранта» нагадало ОСОБА_1 про необхідність сплатити заборгованість, тобто сплатити суму страхового відшкодування у розмірі 8953,17 грн, та попередило про підготовку позовної заяви до суду (а.с.29).
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно зі ст.1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст.1188 Цивільного кодексу України, шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч.2 ст.1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості витраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наданою 05.09.2019 року в справі №234/16272/15-ц, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Отже, наведені в постанові Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09.08.2023 обставини щодо вчинення дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_1 не потребують повторного встановлення і доказування.
У статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
У статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).
У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Ураховуючи викладене, вимога ПАТ «НАСК «Оранта» до відповідача, як завдавача шкоди, заснована на суброгації, тобто переході до позивача права вимоги потерпілої особи у деліктному зобов'язанні.
Відповідач заперечує розмір відшкодування, яке здійснило ПАТ «НАСК «Оранта», оскільки вважає її необґрунтованою, так як вона розрахована без урахування фізичного зносу пошкодженого автомобіля «Рено Дастер», н.з. НОМЕР_1 . Також відповідач вважає безпідставною заміну на цьому автомобілі переднього правого крила на нове, а також через недоведеність фактичної заміни дверей цього автомобіля на нові, що вплинуло на неправильність визначення розміру збитку.
Однак суд відхиляє заперечення відповідача, оскільки вони суперечать письмовим доказам.
Так, в пункті 1.4 договору УБ № 1663193 від 20.12.2022, укладеного між ПАТ «НАСК «Оранта» та ПрАТ «СГ Надія Нова», зазначено, що виплата страхового відшкодування здійснюється з вирахуванням зносу.
Отже, умовами договору передбачено, що відшкодування збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу «Рено Дастер», н.з. НОМЕР_1 , відбувається лише з вирахуванням зносу.
Крім того, в розрахунку страхового відшкодування в п.24 зазначено, що розмір матеріального збитку здійснено з врахуванням зносу деталей, що змінюються.
Також заперечення відповідача спростовуються, рахунком-фактурою № АК-00002498 від 03.07.2023, в якій вказано, що праве переднє крило автомобіля «Рено Дастер», н.з. НОМЕР_1 , не замінювалось.
Так само, відповідач не спростував правомірність та правильність розрахунку вартості заміни пошкодженого елементу автомобіля та вартості робіт щодо його заміни.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Відповідач не заявляв клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи для визначення розміру завданого збитку та не надав доказів на спростування того, що зафіксовані в акті огляду транспортного засобу та ремонтні роботи в рахунку-фактурі є наслідками ДТП, а також не довів, що вартість робіт та запчастин є необгрунтованими, чи явно завищеними.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі ст.ст.22, 993, 1166 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування», керуючись ст.ст.4-5, 10, 12-14, 77-81, 95, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ПАТ «Національна акціонерна компанія страхова компанія «ОРАНТА» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «УПСК», про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП (в порядку суброгації), - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія страхова компанія «ОРАНТА» страхове відшкодування в порядку суброгації в розмірі 8953 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн 17 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія страхова компанія «ОРАНТА» 3028 грн, в якості відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач: ПАТ «Національна акціонерна компанія страхова компанія «ОРАНТА», вул.Здолбунівська, 7-Д, м.Київ, поштовий індекс 02081, код ЄДРПОУ 00034186;
відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «УПСК», вул.Кирилівська 40, м.Київ, поштовий індекс 04080, код ЄДРПОУ 20602681.
Суддя Кіровоградського районного суду
Кіровоградської області І.А. Бойко