Справа № 387/1340/24
Номер провадження по справі 2-а/387/18/24
04 грудня 2024 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого судді Солоненко Т. В.
за участю секретаря судового засідання Косюг І.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в залі суду селища Добровеличківка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 з вимогами про визнання протиправною та скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 290/2024 від 28.09.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 (в постанові зазначено як ОСОБА_2 ) накладено штраф у сумі 17 000,00 грн. та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що відповідач при винесенні зазначеної постанови допустив грубі порушення відповідних норм чинного законодавства, не дослідив усіх обставин справи, тому зазначена постанова є безпідставною, незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Позивач стверджує, що оскаржувана постанова винесена при розгляді неназваних і не ідентифікованих матеріалів про адміністративне правопорушення. Так, постановою установлено, що позивач являючись військовозобов'язаним, під час перевірки документів неназваними працівниками поліції, а також невідомими працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12:00 28.09.2024, не оновив свої військово-облікові дані у визначений законодавством термін, перебував без військово-облікових документів, чим порушив правила військового обліку. Проте, в оскаржуваній постанові не вказано на підставі яких саме даних установлено ту обставину, що позивач є військовозобов'язаним. Крім того, нормами ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у період проведення мобілізації (а не під час дії правового стану «військовий час») громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'явити його за вимогою, зокрема, уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського. Вказана норма продубльована в п. 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджену постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024. Проте жодних посвідчень працівників поліції позивачу пред'явлено не було, також в оскаржуваній постанові не вказано які саме працівники поліції о 12:00 28.09.2024 мали намір перевірити чи проводили перевірку документів позивача. Не ідентифіковано і уповноважених працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 на проведення перевірки військово-облікових документів позивача. Поміж з тим позивач зауважує, що ані Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу» ані Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 не визначено поняття «оновлення даних». Додатково позивач зауважує на тому, що в оскаржуваній постанові не вказано які саме норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, порушено позивачем. До того ж, як вказує позивач, поняття «правовий стан «військовий час» не визначено жодним нормативно-правовим актом України. Наведені обставини, на переконання позивача, свідчать про протиправність постанови та наявність підстав для її скасування.
Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 15.10.2024 за позовом позивача відкрито провадження по справі №387/1340/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Розгляд справи призначено на 12.11.2024.
Ухвалою суду від 12.11.2024 розгляд справи №387/1340/24 відкладено на 04.12.2024.
13.11.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач заперечує проти позовних вимог позивача в повному обсязі. Наполягає на тому, що оскаржувана позивачем постанова винесена з дотриманням Законів України «Про військовий обов'язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до вимог ч.1ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.7 КУАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно ст.245 КУАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014«Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як вбачається з постанови №290/2024 про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 28.09.2024, «Гр. ОСОБА_1 являючись військовозобов'язаним, під час перевірки документів працівниками поліції та ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12.00 28.09.2024 року, не оновив свої військово-облікові дані у визначений законодавством термін, перебував без військово-облікових документів, чим порушив правила військового обліку. Порушуючи вимоги Законів України «Про військовий обов'язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», постанови Кабітнету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» під час дії правового стану в державі «військовий час»». Враховуючи що громадянин ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_3 постановив накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн. (а.с. 9).
На виконання вимог ухвали суду від 15.10.2024 у даній справі, відповідачем надано копію справи №290/2024 про адміністративне правопорушення, які в собі містять тільки постанову №290/2024 про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 28.09.2024 (а.с. 18, 19)
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_3 від 29.10.2024 про виправлення описки в постанові №290/2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постановлено наступне:
- перше речення мотивувальної частини постанови викласти в наступній редакції: «Громадянин ОСОБА_1 , являючись військовозобов'язаним, під час перевірки документів працівниками поліції та ІНФОРМАЦІЯ_2 28.09.2024 о 12.00 в районі лісопосадки біля с. Водяне Новоуркаїнського району Кіровоградської області, не оновив свої військово-облікові дані у визначений законодавством термін та перебував без військово-облікових документів, чим порушив правила військового обліку»;
- третє речення мотивувальної частини постанови викласти в такій редакції; «Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 своїх адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП»;
- перше речення резолютивної частини постанови викласти в такій редакції: «накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000 грн.» (а.с. 29).
Інших доказів матеріали справи не містять.
Згідно із ч. 2ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Частиною першоюст.210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Диспозицією ч. 3ст. 210 КУпАП встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента Українивід24.02.2022року№69/22 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено загальну мобілізацію.
Крім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та продовжує діяти на даний час.
У відповідності до вимог абз. 7 ч.3 ст.1, абз.5 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку. Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Додатком №2 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 визначені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 19 вказаного Поряду визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Підпунктом 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
З тексту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач, будучи військовозобов'язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, не оновив свої військово-облікові дані у визначений законодавством термін, перебував без військово-облікових документів, чим порушив правила військового обліку. Порушуючи вимоги Законів України «Про військовий обов'язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» під час дії правового стану в державі «військовий час». Тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист права та основоположних свобод людини (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ) поширює стандарти та процедурні гарантії, встановлені Конвенцією для кримінальних проваджень, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, вважаючи їх кримінальними провадженнями по суті і за змістом. Тобто, фактично «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення.
Виходячи з наведеного та зважаючи на висновки, що містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», «Карелін проти Росії» можна дійти висновку, що фабула, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, по суті становить виклад обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді.
Суд звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові не вказано, яку конкретно норму Законів України «Про військовий обов'язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» порушено позивачем, що впливає на кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення та унеможливлює притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
В оскаржуваній постанові, а саме в описі обставин та суті адміністративного правопорушення належним чином не викладено об'єктивну сторону правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 210-1 КУпАП, що свідчить про протиправність такої.
Поряд з цим суд звертає увагу, що поняття «оновлення даних», як зазначено у постанові, не визначено положеннями Законів України «Про військовий обов'язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», порушення яких інкримінується позивачу. Натомість зазначені Закони та постанова визначають поняття «уточнення особистих даних» .
Водночас суд вказує, що в оскаржуваній постанові не зазначено, які саме конкретно відомості про себе (персональні дані) позивач був зобов'язаний уточнити і не уточнив, а також, протягом якого строку мав це зробити, а отже, не в повному обсязі викладено суть (об'єктивну сторону) адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
У той же час за змістом примітки до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст.ст. 210, 210-1 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Згідно ч.5 ст.5,8,9 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно з ч.3 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
Разом з тим, відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були уточнені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.
З наданих відповідачем копій матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей ОСОБА_1 в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.
Таким чином, суд вважає, що примітка до ст. 210 КУпАП застосовується до спірних відносин, та приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено наявності підстав для накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу за ч. 3ст. 210-1 КУпАП.
При цьому суд керується також положеннями ч. 2ст. 71 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд наголошує, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 року по справі № 524/5536/17, адміністративне провадження № К/9901/1403/17.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.07.2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем Правил військового обліку. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рекомендаціях № R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991р. рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
Відповідач не виконав обов'язку доведення правомірності прийнятого ним рішення.
З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення відповідачем не надано.
Внесення відповідачем виправлень до постанови №290/2024 шляхом винесення 29.10.2024 постанови про виправлення описки в постанові № 290/2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не виключає встановлених судом порушень.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд вважає за необхідне скасувати постанову та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Частиною 1 статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене, сплачений позивачем судовий збір у сумі 605,60 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 139, 241, 242, 244, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушеннязадовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову №290/2024 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, винесену 28 вересня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення складено та підписано 09.12.2024
Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО