ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.11.2024Справа № 910/10606/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В. розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
до Фізичної особи-підприємця Фесюна Сергія Олеговича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення страхового відшкодування у сумі 1 558 878,30 грн
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Фесюн С.О., Петруніна В.В.
від третьої особи: Тандир Д.В.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
ПрАТ «СК «Уніка» звернулося до Господарського суду з позовом до ФОП Фесюна С.О. про стягнення страхового відшкодування у сумі 1 558 878,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі - Приватному акціонерному товариству «Елопак-Фастів» страхового відшкодування у сумі 1 558 878,30 грн на підставі договору добровільного страхування вантажів від 20.10.2021 № 001416/2701/1800004 внаслідок настання страхової події - пожежі, через що до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як власника транспортного засобу та особи відповідальної за завдану шкоду.
Процесуальні дії у справі
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі № 910/10606/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024, позов задоволено повністю. Стягнуто з ФОП Фесюна С.О. на користь ПрАТ «СК «Уніка» 1 558 878,30 грн страхового відшкодування.
Постановою Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 910/10606/23 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Фесюна Сергія Олеговича задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 зі справі № 910/10606/23 скасовано, справу №910/10606/23 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
07.10.2024 матеріали справи №910/10606/23 надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу передані судді Гулевець О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 прийнято справу №910/10606/23 до свого провадження, призначено підготовче засідання у справі на 05.11.2024.
05.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про розгляд прави без участі представника.
05.11.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.
У судовому засідання 05.11.2024 суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.11.2024, про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.
26.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про розгляд прави без участі представника.
Представник позивача в судове засідання 26.11.2024 не з'явилися, подав клопотання про розгляд справи без участі представника.
За змістом ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.11.2024 надав пояснення по суті заперечень, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи в судовому засіданні 26.11.2024 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
У судовому засіданні 26.11.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання договору про надання послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №01/11/2019 від 01.11.2019 та Заявки №2022_02_A щодо перевезення вантажу за маршрутом Фастів - Баку, укладених між Приватним акціонерним товариством «Елопак - Фастів» (замовник) та Фізичною особою - підприємцем Крамарем Анатолієм Васильовичем (експедитор), 27.04.2022 було завантажено вантаж (20 палет заготівок пакетів Elopak Roll Fed в рулонах вагою брутто 21397 кг, 1 палета Стрічки поліетиленової LS - Strip Туре М 7,5х0,08 мм вагою брутто 256 кг) в наданий експедитором транспортний засіб НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (перевізник ФОП Фесюн С.О.).
Також позивач зазначив, що було оформлено міжнародну товарно-транспортну накладну CMR A №081424, митну декларацію UA100230/2022/605459.
Як стверджує позивач, 02.05.2022 по маршруту м. Фастів (Україна) м. Баку (Азербайджан) сталась пожежа на автомобілі (згідно Акту про пожежу від 02.05.2022), власником якого є Фізична особа-підприємець Фесюн Сергій Олегович, який здійснював перевезення вантажу на підставі договору на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом №22/04/22, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Крамарем Анатолієм Васильовичем (експедитор) та Фізичною особою-підприємцем Фесюном Сергієм Олеговичем (перевізник).
Внаслідок вказаної пожежі вантаж, вартістю 52095,07 євро, був ушкоджений, що підтверджується Сюрвейєрським Звітом від 24.07.2022.
За доводами позивача, на момент пожежі, майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим вантажем, що належить Приватному акціонерному товариству «Елопак-Фастів» (страхувальнику) або за які він несе відповідальність, застраховані в ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» згідно договору добровільного страхування вантажів №001416/2701/1800004 від 20.10.2021.
Позивач вказує, що на підставі договору та страхового Акту, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 1 558 878,30 грн. на рахунок ПрАТ «Елопак - Фастів».
Оскільки ПрАТ «Елопак-Фастів» для організації перевезення вантажу було залучено експедитора ФОП Крамар А.В., а останній в свою чергу, звернувся до перевізника ФОП Фесюн С.О. для здійснення перевезення вантажу, позивач вважає, що згідно з пунктом 2.9. договору № 22/04/22 на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.04.2022 відповідальна особа за перевезення і втрату вантажу є ФОП Фесюн С.О.
З огляду на викладене, позивач, у відповідності до статті 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, ПАТ «СК «УСГ» звернувся з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування у сумі 1 558 878,30 грн.
Після направлення справи на новий розгляд позивач письмових пояснень з урахуванням постанови Верховного Суду від 19.09.2024 не надав.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що ФОП Фесюн С.О. не є відповідальною особою за шкоду перед страховиком та відсутність права на звернення з позовом в порядку суброгації.
Відповідач звернув увагу, що умови договору № 22/04/22 від 22.04.2022 стосуються лише правовідносин перевізника та експедитора, за яким передбачено відповідальність перевізника перед експедитором.
Отже, за доводами відповідача, відповідальною особою за шкоду є ФОП Крамар А.В.
Крім того відповідач посилався на відсутність ознак кримінального чи адміністративного правопорушення водієм транспортного засобу, на якому сталася пожежа.
Відповідач надав пояснення по суті спору з урахуванням постанови Верховного Суду від 19.09.2024, в яких зазначив наступне:
-з моменту передачі товару перевізникові всі ризики ПрАТ «Елопак-Фастів» перестає нести, та їх переймає в повному обсязі Азербайдажнська компанія, в статусі покупця. Таким чином, жодної відповідальності на момент пошкодження товару, ПрАТ "Елопак-Фастів" вже не несло, а отже й дана подія не може бути страховим випадком в розумінні умов договору;
- ПрАТ "Елопак-Фастів" отримало кошти 52 095, 07 Євро від Азербайджанської компанії за товар та при цьому отримало страхове відшкодування рівне вартості такого товару;
- пошкодження вантажу не є страховим випадком, а отже оплата страхового відшкодування була здійснена поза умовами договору страхування. Відтак, така сплата коштів не породжує жодного права на суброгаційну вимогу до ФОП Фесюн С.О.
Позиція третьої особи
ФОП Крамар А.В. у своїх поясненнях підтримав позовні вимоги посилаючись на те, що шкоду було завдано в наслідок порушення правил перевезення вантажу та технічної несправності транспортного засобу, який було надано відповідачем для здійснення перевезення, псування вантажу відбулось під час транспортування, за яке відповідав перевізник.
Після направлення справи на новий розгляд третя особа письмових пояснень з урахуванням постанови Верховного Суду від 19.09.2024 не надала.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
01.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «AZFPCo.LTD» (далі - ТОВ «AZFPCo.LTD») (покупець) та ПрАТ «Елопак-Фастів» (постачальник) укладено договір № 3957-RF-AZE/F-AFA (далі - договір поставки), згідно з яким постачальник зобов'язався поставити покупцю товар, надати послуги з переддрукарської підготовки та інші послуги.
01.11.2019 між ПрАТ «Елопак-Фастів» (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Крамарем А.В. (далі - ФОП Крамар А.В.) (експедитор) укладено договір про надання послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 01/11/2019, відповідно до якого замовник замовляє, а експедитор надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.
20.10.2021 між ПрАТ «Елопак-Фастів» (страхувальник) та ПрАТ «СК «Уніка» (страховик) укладено договір добровільного страхування, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим вантажем (визначеним у п.3.1. договору), що належить страхувальнику або за які він несе відповідальність та що перевозиться видами транспорту (визначеними у п.3.2. договору) за маршрутами (визначеними в п.3.3. договору).
Згідно з п.6.1 договору добровільного страхування страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником (вигодонабувачем) внаслідок пошкодження, знищення чи втрати застрахованого вантажу у результаті настання подій (страхових ризиків), зазначених нижче.
У п.6.1.1 договору добровільного страхування зазначено, що на цих умовах відшкодовуються: а) збитки від знищення, пошкодження або втрати всього чи частини застрахованого вантажу внаслідок будь-яких причин, за винятком випадків, зазначених у розділі 7 цього договору; б) витрати та внески по загальній аварії (у випадку перевезення вантажу по морю); в) всі необхідні та доцільно проведені витрати на рятування вантажу, а також на зменшення збитків і визначення їх розміру.
Строк дії договору з 20.10.2021 по 30.06.2022 (п.5 договору).
22.04.2022 між ФОП Крамарем А.В. (експедитор) та ФОП Фесюном С.О. (перевізник) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 22/04/22 (далі - договір на транспортно-експедиційне обслуговування), предметом якого є доручення, дане перевізником експедитору з пошуку замовників транспорту, за яким експедитор взяв на себе зобов'язання по плануванню і організації транспортного процесу, а перевізник - зобов'язання за подачу транспорту та здійснення перевезень відповідно до узгодженої сторонами заявки, яка визначає умови виконання кожного перевезення та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п.2.9 договору на транспортно-експедиційне обслуговування визначено, що перевізник несе повну відповідальність за збереження в дорозі вантажу, що перевозиться. Перевізник зобов'язується відшкодовувати експедитору, спричинені з доказаної вини перевізника збитки, пов'язані з пошкодженням, втратою і псуванням всього вантажу або його частини під час перевезення. Крім відшкодування збитків у випадку втрати, знищення або пошкодження вантажу перевізник за наявності доказаної вини, зобов'язаний сплатити штраф у розмірі вартості вантажу, яка зазначена у рахунку - фактурі або інвойсі, який надається вантажовідправником.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і строк його дії до 31.12.2022 (п.8.1 договору).
Заявкою від 22.04.2023 № 83 до договору на транспортно-експедиційне обслуговування сторони погодили маршрут перевезення - Україна-Азербайджан, завантаження 26.04.2022 о 08:00 за адресою: м. Фастів, Київська обл., вул. Великоснетинська,67, строки поставки - 3 дні; вантаж - папір у рулонах, вага брутто: до 13т, автомобіль з причепом - НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; додаткові умови: при перевезенні вантажів перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту завантаження до моменту передачі його отримувачу.
На виконання умов договору поставки №3957-RF-AZE/F-AFA від 01.08.2019 ПрАТ «Елопак-Фастів» 27.04.2022 виставлено ТОВ «AZFPCo.LTD» рахунок-фактуру № 90244411 на оплату загальної вартості поставки у сумі 58 295,07 євро, з яких: 52 095,07 євро вартості товару (заготовки пакетів Elopak Roll Fed у рулонах), 6 200 євро вартості транспортних послуг.
27.04.2022 ПрАТ «Елопак-Фастів» завантажено перевізнику ФОП Фесюну С.О. у вантажний автомобіль Renault Magnum з напівпричепом Krone, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , власником якого є відповідач, товар: 20 палет заготовок пакетів Elopak Roll Fed, 1 палета стрічки поліетиленової, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR A №081424 та оформленою після завантаження товару митною декларацією № UA100230/2022/605459.
02.05.2022 о 17 год. 20 хв. під час перевезення зазначеного вантажу автомобільним транспортом, який належить на праві власності відповідачу, за вказаним маршрутом перевезення на ділянці с. Сигнаївка Звенигородського р-ну на автошляху Н-16 Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань сталася пожежа напівпричепу Krone, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вантажного автомобіля Renault Magnum, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок якої знищено 21,4 т упаковки, 0,256 т упаковки, три автошини напівпричепа, тент напівпричепа, що підтверджується актом про пожежу від 02.05.2022; звітом про причину виникнення пожежі, складеним 05.05.2022 провідним інспектором відділу запобігання надзвичайних ситуацій Звенигородського РУ ГУ ДСНС України в Черкаській області Антоновим К., за змістом якого ймовірною причиною пожежі стала несправність рухомого вузла осі у місці з'єднання рухомих деталей, яке в подальшому призвело до тертя рухомого вузла (гальмівних колодок об барабан), що призвело до перегріву гальмівного барабану внаслідок тертя та загорання колеса під час руху; сюрвеєрським звітом від 24.07.2022 № 22-05.02.UN, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю ЕЛ ЕЙ КАРГО», за змістом якого випадок, який стався 02.05.2022, є страховим.
05.09.2022 ПрАТ «Елопак-Фастів» звернулося до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку 02.05.2022.
Відповідно до Страхового акта від 07.09.2022 № 00510971 ПрАТ «СК «Уніка» виплатило ПрАТ «Елопак-Фастів» страхове відшкодування у сумі 1 558 878,30 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 044376 від 13.09.2022.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, як власник транспортного засобу, на якому сталася пожежа напівпричепу, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок страхового випадку.
Оскільки після виплати страхового відшкодування Приватному акціонерному товариству «Елопак - Фастів» позивач набув право зворотної вимоги до відповідача, позивач на підставі статті 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, ПАТ «СК «УСГ» звернувся з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування у сумі 1 558 878,30 грн.
Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 19.09.2024 у справі № 910/10606/23 зазначив, що у новому розгляді судам необхідно врахувати правове регулювання спірних правовідносин, дати оцінку наданим учасниками справи доказам та встановити вказані вище обставини щодо належності у ПрАТ «Елопак-Фастів» права вимоги до відповідача на момент його передачі позивачу в порядку суброгації.
Частиною 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відносини у сфері страхування регулюються ЦК України та Законом України «Про страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування"до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли у зв'язку з виплатою позивачем на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні.
Судом враховано, що для правильного вирішення питання щодо стягнення суми завданої шкоди у порядку суброгації, за правилами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» істотним є встановлення особи, відповідальної за заподіяння шкоди, а також наявності/відсутності права вимоги у особи, що одержала страхове відшкодування до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як підтверджено матеріалами справи, 20.10.2021 між Приватним акціонерним товариством «Елопак - Фастів» (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (страховик) укладено договір добровільного страхування вантажів №001416/2701/1800004, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим вантажем (визначеним в п.3.1. договору), що належить страхувальнику або за які він несе відповідальність та що перевозиться видами транспортом (визначеними в п.3.2. договору) за маршрутами (визначеними в п.3.3. договору).
У зв'язку із настанням страхової події - пошкодження вантажу, страхувальник Приватне акціонерне товариство «Елопак-Фастів» 05.09.2022 подано до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» заяву про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку.
Вказана заява була розглянута страховиком, подія визнана страховим випадком, у зв'язку з чим, позивачем, на підставі Страхового акту №00510971 від 07.09.2022 згідно платіжного доручення №044376 від 13.09.2022 сплачено на користь ПрАТ «Елопак-Фастів» суму страхового відшкодування в розмірі 1 558 878,30 грн.
Відповідно до ст. 908 ЦК України, ст. 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 919 ЦК України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.929 ЦК України).
Дана норма кореспондується зі ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Згідно із ч. 1 ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Як підтверджено матеріалами справи, 22.04.2022 між Фізичною особою - підприємцем Крамарем Анатолієм Васильовичем (експедитор) та Фізичною особою - підприємцем Фесюном Сергієм Олеговичем (перевізник) було укладено договір на транспортно - експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом №22/04/22, предметом якого є доручення, дане перевізником експедитору з пошуку замовників транспорту, за яким експедитор взяв на себе зобов'язання по плануванню і організації транспортного процесу, а перевізник - зобов'язання за подачу транспорту та здійснення перевезень відповідно до узгодженої сторонами заявки, яка визначає умови виконання кожного перевезення та є невід'ємною частиною цього договору.
Заявкою №83 від 22.04.2023 до договору на транспортно - експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом №22/04/22 від 22.04.2022 сторони договору погодили маршрут перевезення - Україна - Азербайджан, завантаження 26.04.2022 о 08:00 год. за адресою: м. Фастів, Київська область, вул. Великоснетинська, 67, строки поставки 3 дні; вантаж - бумага в рулонах, вага брутто до 13 тон, автомобіль - НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; додаткові умови - при перевезенні вантажів перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту завантаження до моменту передачі його отримувачу.
27.04.2022 Приватним акціонерним товариством «Елопак-Фастів» було завантажено товар - 20 палет заготівок пакетів Elopak Roll Fed, 1 палета стрічки поліетиленової перевізнику Фізичній особі - підприємцю Фесюну Сергію Олеговичу в автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR A №081424 та митною декларацією №UA100230/2022/605459 від 27.04.2022.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як підтверджено Актом про пожежу від 02.05.2022, у с. Сигнаївка 02.05.2022 о 17 год. 20 хв. сталась пожежа напівпричепу вантажного автомобіля Krone, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є Фізична особа-підприємець Фесюн Сергій Олегович, внаслідок якої знищено 21,4 т упаковки, 0,256т упаковки, три автошини напівпричепа, тент напівпричепа.
Згідно зі сюрвеєрським звітом №22-05.02.UN від 24.07.2022, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю ЕЛ ЕЙ КАРГО», випадок, який стався 02.05.2022, є страховим.
Згідно зі звітом про причину виникнення пожежі 02.05.2022 у Звенигородському районі, с. Сигнаївка, автодорозі Н-16 Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань, складеним 05.05.2022 провідним інспектором ВЗ НС Звенигородського РУ ГУ ДСНС України в Черкаській області Антоновим К., ймовірною причиною пожежі стало несправність рухомого вузла деталі (перегрів внаслідок тертя).
Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.
На підставі ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_2 належить на праві власності Фізичній особі - підприємцю Фесюну Сергію Олеговичу.
Суд звертає увагу, що відповідач не заперечує факт володіння транспортним засобом Renault Magnum з напівпричепом Krone, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , які в силу приписів статті 1187 ЦК України є джерелом підвищеної небезпеки.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
За змістом частини п'ятої статті 1187 Цивільного кодексу України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди, відповідно до вимог 1166 Цивільного кодексу України, покладено на відповідача.
Отже, вказана норма встановлює випадки звільнення особи від відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. До таких випадків відносяться: завдання шкоди, внаслідок непереборної сили та умисел потерпілого.
Інші загальні підстави звільнення особи від відповідальності за завдану шкоду, в т.ч. відсутність вини завдавача шкоди, не застосовуються, якщо шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки. Отже відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки настає незалежно від його вини.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 904/2830/20, від 17.10.2023 у справі № 904/5520/21, від 21.03.2024 у справі № 910/9721/18.
Поряд з тим, як зазначено судом вище, за змістом ч.1 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Оскільки спір у цій справі виник із договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 22.04.2023 за заявкою № 83, якою було передбачено перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, а тому на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція).
Згідно зі статтею 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.
Відповідно до статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними у статті 17 Конвенції, лежить на перевізнику.
Матеріалами справи не підтверджено та відповідачем не надано доказів на підтвердження існування обставин, які звільняють його від відповідальності за пошкодження вантажу, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а тому особою, відповідальною за пошкодження вантажу, яке сталося 02.05.2022, є Фізична особа-підприємець Фесюн Сергій Олегович (відповідач у справі).
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставини щодо пошкодження вантажу, які сталися з вини відповідача під час виконання ним своїх зобов'язань за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, суд вважає доведеними та таким, що підтверджуються поданими до суду документами.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач посилався на те, що на момент виникнення пожежі ПрАТ «Елопак-Фастів» вже не було власником вантажу, всі ризики на дату події перейшли до Азербайджанської компанії - покупця товару, відтак, за доводами відповідача, пошкодження вантажу не є страховим випадком, а оплата страхового відшкодування була здійснена поза умовами договору страхування.
Як встановлено судом, 20.10.2021 між ПрАТ «Елопак-Фастів» (страхувальник) та ПрАТ «СК «Уніка» (страховик) укладено договір добровільного страхування, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим вантажем (визначеним у п.3.1. договору), що належить страхувальнику або за які він несе відповідальність та що перевозиться видами транспорту (визначеними у п.3.2. договору) за маршрутами (визначеними в п.3.3. договору).
Згідно з п.6.1 договору добровільного страхування страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником (вигодонабувачем) внаслідок пошкодження, знищення чи втрати застрахованого вантажу у результаті настання подій (страхових ризиків), зазначених нижче.
У п.6.1.1 договору добровільного страхування зазначено, що на цих умовах відшкодовуються: а) збитки від знищення, пошкодження або втрати всього чи частини застрахованого вантажу внаслідок будь-яких причин, за винятком випадків, зазначених у розділі 7 цього договору; б) витрати та внески по загальній аварії (у випадку перевезення вантажу по морю); в) всі необхідні та доцільно проведені витрати на рятування вантажу, а також на зменшення збитків і визначення їх розміру.
Статтею 8 Закону України "Про страхування" визначено, що страховий ризик - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Звертаючись до ПрАТ «СК «Уніка» з заявою про виплату страхового відшкодування, ПрАТ «Елопак-Фастів» посилався на пошкодження вантажу, перевезення якого здійснювалось за міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 081424 від 27.04.2022, отримувачем якого є AZFPCo.LTD м. Баку, Азербайджан.
Як вже встановлено судом, 01.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «AZFPCo.LTD» (покупець) та ПрАТ «Елопак-Фастів» (постачальник) укладено договір № 3957-RF-AZE/F-AFA, згідно з яким постачальник зобов'язався поставити покупцю товар, надати послуги з переддрукарської підготовки та інші послуги.
Відповідно до п. 2.3. Додаткової угоди №2 від 06.04.2022 до договору № 3957-RF-AZE/F-AFA передбачено поставку товара на умовах FCA або СРТ.
Згідно пункту 4 Додаткової угоди №2 від 06.04.2022 до договору № 3957-RF-AZE/F-AFA пункт 8 договору викласти наступним чином: «Право власності на товар переходить від ПрАТ "Елопак-Фастів" до покупця з моменту оформлення митної декларації на експорт товару з України. Всі ризики випадкового псування, втрати чи загибелі товару переходить від ПрАТ «Елопак-Фастів» до покупця у відповідності до умов Інкотерм-2020 застосовано до способу доставки за п. 2.3. договору в момент поставки товару».
Відповідно до товарно-транспортної накладної від 27.04.2022 та митної декларації № UA100230/2022/605459 поставка товару здійснювалася автомобільним транспортом на умовах CPT.
Отже, сторонами договору поставки погоджено постачання товару на умовах постачання СРТ.
У відповідності до правил Інкотермс «C»-терміни, відповідно до яких продавець повинен укласти договір на перевезення, не приймаючи, проте, на себе ризик втрати чи пошкодження товару або додаткові витрати внаслідок подій, що мають місце після відвантаження та відправлення товару (CFR, CIF, CPT і CIP).
CPT (Carriage Paid To) - термін Інкотермс, що означає фрахт/перевезення товару оплачено до (назва місця призначення).
Зазначений спосіб доставки товару означає, що поставка відбулася в момент, коли продавець доставив товар названому перевізникові або іншій особі в узгодженому сторонами місці. Продавець оплачує перевезення товару до названого пункту призначення. Продавець зобов'язаний повідомити покупця про час доставки товару в узгоджене місце. Перехід ризиків та, відповідно, перехід права власності на товар до його набувача пов'язується з моментом передання товару перевізникові.
Аналогічні правові висновки також викладено у постановах Верховного Суду: від 18.05.2023 у справі № 824/97/22, від 31.08.2023, від 27.06.2024 у справі № 824/98/22.
Таким чином, за умовами договору поставки право власності на товар переходить від ПрАТ «Елопак-Фастів» до покупця AZFPCo.LTD з моменту оформлення митної декларації на експорт товару з України.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору поставки №3957-RF-AZE /F-AFA від 01.08.2019 ПрАТ «Елопак-Фастів» 27.04.2022 виставлено ТОВ «AZFPCo.LTD» рахунок-фактуру № 90244411 на оплату загальної вартості поставки у сумі 58 295,07 євро, з яких: 52 095,07 євро вартості товару (заготовки пакетів Elopak Roll Fed у рулонах), 6 200 євро вартості транспортних послуг.
Як вбачається з пояснень позивача та сюрвеєрського звіту №22-05.02.UN від 24.07.2022, AZFPCo.LTD здійснено оплату товару на користь ПрАТ «Елопак-Фастів» у розмірі 52 095,07 євро вартості товару 6 200,00 євро вартості транспортних послуг.
Таким чином, поставка товару за договором № 3957-RF-AZE/F-AFA здійснювалась на умовах СРТ, при цьому пунктом 4 Додаткової угоди №2 від 06.04.2022 до договору № 3957-RF-AZE/F-AFA сторонами погоджено перехід права власності на товар до покупця з моменту оформлення митної декларації на експорт товару з України, тобто з 27.04.2022.
Відтак, у ПрАТ «Елопак-Фастів» було відсутнє право вимоги, а у ПрАТ «СК «Уніка» відсутні були підстави для виплати страхового відшкодування на користь ПрАТ «Елопак-Фастів», пов'язаної з пошкодженням вантажу, яке відбулось 02.05.2022, на підставі договору договір добровільного страхування від 20.10.2021.
Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 19.09.2024 у справі № 910/10606/23 зазначив, що сама по собі виплата страхового відшкодування страхувальнику не створює для нього статусу потерпілої особи від шкоди завданої майну володільцем джерела підвищеної небезпеки та не породжує у нього права вимоги до винної особи у деліктному зобов'язанні.
Позивачем, доказів в підтвердження наявності у нього права вимоги до відповідача, суду не надано.
У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Всупереч приписів ст. 129 Конституції України ч.ч.1-3 ст.13, ст.74 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів існування прав вимоги до відповідача на суму 1 558 878,30 грн на підставі статті 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України.
Отже, виходячи з викладених вище обставин справи, позивачем не доведено обставин наявності у відповідача обов'язку із сплати на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 1 558 878,30 грн.
Враховуючи викладене, у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" відсутнє право вимоги відшкодування матеріальної шкоди у сумі 1 558 878,30 грн в порядку суброгації до ФОП Фесюн С.О., як до відповідальної особи за перевезення і пошкодження вантажу, відтак вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні позову.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Фізичної особи-підприємця Фесюна Сергія Олеговича.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг покладається на позивача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (04112, місто Київ, вул.Теліги Олени, будинок 6 літ.В, ідентифікаційний код юридичної особи 20033533) на користь Фізичної особи - підприємця Фесюна Сергія Олеговича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 35 074,50 грн та судовий забір за подання касаційної скарги у розмірі 46 766,34 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 09.12.2024.
Суддя О.В. Гулевець