"14" листопада 2007 р.
Справа № 05/71-2А.
за позовом Приватного підприємства «Ковельімпорт-Транс», м.Ковель
до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції, м.Ковель
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Ковельської МДПІ №00002323/0 від 23.03.2007р.
Суддя Бондарєв С.В.
Представники:
від позивача: н/з.
від відповідача: Виш А.А. - дов. №23/01-139 від 03.07.2007р
Представнику відповідача в судовому засіданні були роз'яснені права та обов'язки передбачені ст.ст. 49, 51 КАСУ. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяви про відвід складу суду не поступало.
Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Ковельської МДПІ №00002323/0 від 23.03.2007р., яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість - в розмірі 229066,50грн., в т.ч. 167845грн. основний платіж, 61221,50грн. штрафних (фінансових) санкцій.
26.09.2007р. позивач уточнив позовні вимоги і просить ще додатково визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Ковельської МДПІ №00002423/0 від 23.03.2007р. частково на суму 18133,67грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує слідуючим :
Матеріалами справи встановлено, з 21.02.2007р. по 27.02.2007р. інспектором відділу аудиту юридичних осіб Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції було проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності приватного підприємства «Ковельімпорт-Транс» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2006 року на рахунок платника у банку. За результатами вказаної перевірки складено акт від 07.03.2007р. № 221/23-32930320.
На підставі акту перевірки Ковельської МДПІ прийнято податкове повідомлення -рішення №00002323/0 від 23.03.2007 р., яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 229066,50 грн., в т.ч. 167845,00 грн. - основний платіж та 61221,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Дане рішення не відповідає вимогам закону.
01.10.2006 року між ПП «Ковельімпорт-Транс» та ПП «Захід-Торг» (комісіонер) укладено договір комісії №12, Комісіонером взято зобов'язання вчиняти від свого імені та за рахунок Комітента правочини, направлені на придбання у власність останнього товару, а у разі необхідності - його транспортування, митне оформлення і зберігання.
На виконання цього договору укладено контракт №18/10 від 18.10.2006 року між фірмою «Universal Serveses&systems Ltd» Швейцарія (постачальник-продавець) та ПП «Захід-Торг» (покупець) від імені ПП «Ковельімпорт-Транс», згідно якого отримано у власність нашого підприємства товари на загальну суму 361457,64 грн., в т .ч. ПДВ 60242,94 грн. (що сплачено митним органам ПП «Захід-Торг»).
У відповідності до умов цього договору ПП «Захід-Торг» складено відповідні акти приймання-передачі товару, накладні та звіти комісіонера, а також передано нашому підприємству вантажні митні декларації як власнику товару ( в доповнення гр. 8 ВМД зазначається власник товару - ПП «Ковельімпорт-Транс», а по гр. 9 особа, відповідальна за фінансове врегулювання - ПП «Захід-Торг»).
При розмитненні товару комісіонером ПП «Захід-Торг» було здійснено митні платежі за кошти, які відшкодовано підприємством в повному обсязі.
Окрім того ним не включались до складу податкового кредиту суми, сплачені при цьому розмитненні.
Так, у акті зазначається, що ПП «Ковельімпорт-Транс» на порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за листопад 2006 року до складу податкового кредиту зайво включено податок на додану вартість в сумі 126814 грн.
Вказане твердження обґрунтовується тим, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями, а представлені для перевірки вантажно-митні декларації не можуть бути підставою, що посвідчує право на отримання податкового кредиту підприємством, так як податковий кредит на підставі цих ВМД виникає у посередника-імпортера, повіреного (тобто комісіонера), який здійснює ввезення товарів за дорученням та за рахунок іншої особи.
При цьому перевіряючим зроблено посилання на п.16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.97р. № 165, згідно якого комісіонер (повірений) при поставці товарів, отриманих на умовах комісії, виписує податкову накладну в міру поставки таких товарів у загальному порядку. Відповідно довіритель (комітент) «має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів, придбаних повіреним (комісіонером) за його дорученням.
Інспектором-перевіряючим зроблено хибні висновки про те, що ВМД не може бути підставою для нарахування податкового кредиту комітентом (ПП «Ковельімпорт-Транс»), а комісіонером (ПП «Захід-Торг») повинно бути виписано податкову накладну в міру поставки товарів згідно укладеного договору комісії, виходячи з наступного.
п.16 вказаного Порядку передбачає ситуацію, коли комісіонер уповноважений у межах договору комісії здійснювати поставку (тобто реалізацію) товарів від імені та за дорученням іншої особи (комітента). В такому разі комісіонер при поставці товарів виписує податкову накладну у загальному порядку.
В даному випадку має місце не поставка (реалізація) товарів, а їх придбання. В такому разі (на вимогу інспектора Ковельської МДПІ) комісіонер зобов'язаний виписати податкову накладну від імені та за дорученням іншої особи - покупця. Що суперечить п.6 названого Порядку, яким передбачено обов'язковість складання податкової накладної продавцем у момент виникнення у нього податкових зобов'язань.
Комісіонером податкова накладна не виписується і не може бути виписана. А тому документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту ПП «Ковельімпорт-Транс» вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.
Посилання перевіряючого інспектора на те, що у посередника-імпортера (тобто комісіонера), який здійснює ввезення товарів за дорученням та за рахунок іншої особи, право на податковий кредит щодо оплачених під час ввезення імпортних товарів сум податку виникає на підставі ВМД, оформленої згідно з вимогами законодавства після сплати ПДВ за цією ВМД, не відповідає ч.2 п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість». Цією нормою закону передбачено, що у разі коли платник податку (далі-повірений) здійснює діяльність з придбання товарів за дорученням та за рахунок іншої особи (далі-довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів на користь продавця таких товарів, а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів, перерахованих повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів, придбаних повіреним за його дорученням.
Згідно п. 4.3 договору комісії № 12 від 01.10.2006 року розрахунки з продавцем товару проводить комітент (наше підприємство). У зв'язку з цим комісіонер 1 (повірений) не вправі збільшити податковий кредит по факту перерахування коштів на користь продавця товару. Відповідно не могтиме виписати податкову накладну у момент виникнення податкових зобов'язань (на виконання п.6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.97р. № 165).
Податкові накладні на товар від комісіонера до комітента не складались, оскільки таке не передбачено ні законом України «Про податок на додану вартість», ні укладеним договором комісії, ні названим інспектором Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України від 30.05.97р. № 165.
А тому підтвердженням правомірності віднесення до складу податкового кредиту нашим підприємством на отримані згідно договору комісії товари є належним чином оформлені вантажно-митні декларації, отримані від комісіонера у відповідності з звітом комісіонера.
Окрім того у акті перевірки перевіряючим зазначено, що ПП «Ковельімпорт-Транс» не надано документів щодо виконання договору комісії не представлено. Таке твердження є безпідставним, оскільки нами надавались для перевірки усі документи, а до уваги перевіряючим не брались.
Аналогічним чином перевіряючим доводиться, що ПП «Ковельімпорт-Транс» на порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за грудень 2006 року до складу податкового кредиту зайво включено податок на додану вартість в сумі 78 326 грн.
Це пояснюється тим, що у грудні 2006 року наше підприємство продовжувало співпрацювати з ПП «Захід-Торг» згідно вищенаведеного договору комісії № 12 від 01.10.2006 року.
Висновки ревізора-інспектора про те, що ПП «Ковельімпорт-Транс» порушено вимоги закону України «Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість за листопад-грудень 2006р. не відповідають змісту норм чинного законодавства та суперечать йому, а також висвітлюють лише його суб'єктивну думку. Тому податкове повідомлення-рішення, прийняте на їх підставі, підлягає визнанню нечинним.
Відповідач в запереченні від 19.06.2007р. №8663/10/10-015, поясненні від 17.09.2007р. №12523/10/10-015 позовні вимоги заперечив, вважає, що прийняте рішення відповідає вимогам чинного законодавства.
Позивач в судове засідання не з'явився, в заяві від 12.11.2007р. відмовився від позову (з врахуванням уточнень позовних вимог).
Дана відмова судом прийнята, оскільки не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси .
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 157 КАСУ суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 160 КАСУ, господарський суд,-
ухвалив :
Закрити провадження у справі за позовом Приватного підприємства «Ковельімпорт-Транс», м.Ковель до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції, м.Ковель про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Ковельської МДПІ №00002323/0 від 23.03.2007р. у зв'язку з відмовою від позову.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення ухвали у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного господарського суду України.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який виніс ухвалу.
Суддя Бондарєв С.В.