р.
Справа №
За позовом Прокурора Широківського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Широківському районі
До: приватного сільськогосподарського підприємства “Кобзар» с. Явдотівка Широківського району
Про: стягнення заборгованості в розмірі 8 404,25 грн.
Суддя Кеся Н.Б.
Представники:
Від прокурора: Зіма В.Б., посв.№117
Від позивача: Мельник Л.О. дор. № 1367/07 від 11.07.2007року
Від відповідача: не з»явився
На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошена тільки вступна та резолютивна частина постанови
Суть спору:
Прокурор Широківського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Широківському районі (далі -Позивач) звернувся з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства “Кобзар» с. Явдотівка Широківського району (далі - Відповідач) та просить суд стягнути заборгованості в розмірі 6 251,88 грн. на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості.
Представник позивача посилаючись на ст. 73 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік», вказує що відповідач повинен сплатити заборгованість по виплаті та доставці пільгових пенсій у відповідності до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Також представник позивача 18.01.2006 р. надав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить збільшити розмір позовних вимог на 2152 грн. 37 коп. -суму невідшкодованих фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах посилаючись на зміни, що сталися з моменту звернення з позовом за рахунок несплати станом на 18.01.2006 р.
Представник відповідача в останнє судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявив, раніше проти позовні вимоги заперечував, посилаючись на те, що відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від19.12.03р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04р. за № 64/8663, додаткові пенсії та надбавки не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, а тому не повинні відшкодовуватися та включатися до розміру страхових внесків до пенсійного фонду України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд, -
Встановив:
Приватному сільськогосподарському підприємству “Кобзар» с. Явдотівка Широківського району нараховано заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах до управління Пенсійного фонду України в Широківському районі Дніпропетровської області приватним підприємством “Кобзар» на загальну суму боргу 6251 грн. 88 коп., що підтверджується повідомленнями про фактичні витрати на доставку пенсій.
Відповідно до розрахунку зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах до управління Пенсійного фонду України в Широківському районі Дніпропетровської області приватним сільськогосподарським підприємством “Кобзар» нараховано:
Заборгованість за січень 2005р.- 499,33 грн.
Заборгованість за лютий 2005р.- 499,33 грн.
Заборгованість за березень 2005р.- 607,55 грн.
Заборгованість за квітень 2005р.- 607,55 грн.
Заборгованість за травень 2005р.- 1003,33 грн.
Заборгованість за червень 2005р.- 842,22 грн.
Заборгованість за липень 2005р.- 717,45 грн.
Заборгованість за серпень 2005р.- 717,45 грн.
Заборгованість за вересень 2005р.- 757,65 грн.
Загальна сума боргу - 6251 грн. 88 коп.
Позивач посилається на Закон України від 24.06.2004 року №1878-IV “Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників», відповідно до якого платники фіксованого сільськогосподарського податку з 01.01.2005 року сплачують на загальних підставах (за тарифами, встановленими Законом України від 26.06.1997 року № 400/97-ВР “Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що зазначено останнім в листі від 23.02.05 р. № 317/03 на адресу відповідача страхові внески (збори) за спецставкою -6.4% в т.ч. за додатковими ставками, за працівників - інвалідів, фактичні витрати по пільгових пенсіях, та стверджує, що з 01.01.2005 р. відновлюється відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів “б»-“з» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до акту звірки від 18.01.2006 р.: по даним ПФУ в Широківському районі ПСП “Кобзар» має заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах на суму 8404,25 грн.; по даним ПСП “Кобзар» 851,40 грн.
18.01.2006 р. позивачем збільшено розмір позовних вимог на суму заборгованості відповідача на 2152 грн. 37 коп. -суму невідшкодованих фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах станом на 18.01.2006 року. Що підтверджується матеріалами позивача, а саме: розрахунками та повідомленнями про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах до Управління пенсійного фонду України в Широківському районі Дніпропетровської області, розрахунком зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах до управління Пенсійного фонду України в Широківському районі Дніпропетровської області приватним сільськогосподарським підприємством “Кобзар», відповідно до якого донараховано:
Заборгованість за жовтень 2005р.- 717,47 грн.
Заборгованість за листопад 2005р.- 717,45 грн.
Заборгованість за грудень 2005р.- 717,45 грн.
Всього на суму 2152 грн. 37 коп.
Загальна сума, на яку заявлено позов є 8404 грн. 25 коп.
Суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно з пунктом 15 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Частиною 3 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що працівникам інших виробництв, професій та посад дострокові пенсії залежно від умов праці (але не раніш як після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками) можуть встановлюватися за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.
Отже, зазначеною нормою не визначено такого основного критерію збору (податку) як загальнообов'язковість, натомість встановлено можливість сплати.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що виплати з відшкодування виплачених працівникам відповідача пільгових пенсій на підставі статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не є виплатою загальнообов'язкових платежів, заборгованість з вказаних виплат не є податковим боргом, тому до вказаної заборгованості не може застосовуватися механізми погашення податкового боргу, передбачений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Виплачені працівникам відповідача пільгові пенсії відповідно до статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не відносяться до пенсійних виплат, які надаються за рахунок коштів Пенсійного фонду або Накопичувального фонду.
Пунктом 7 частини 1 статті 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»серед інших повноважень органам Пенсійного фонду надано право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
Статтю 1 зазначеного Закону страхові внески визначено як кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відшкодування виплаченої пенсії, призначеної на пільгових умовах, не віднесено до складу внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Та обставина, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є об'єктом оподаткування збором на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (поряд із іншими виплатами на користь найманих працівників) не відносить зазначені витрати до кола загальнообов'язкових платежів.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з пунктом 15 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Однак частину другу статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка передбачала, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів "б" - "з" цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів - у 1992 році, 70 процентів - у 1993 році, 80 процентів - у 1994 році, 90 процентів - у 1995 році і 100 процентів - з 1996 року було виключено відповідно до Закону України від 1/ лютого 2000 року №1461-111, «Про внесення змін до деяких законів України».
Отже, в момент прийняття Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закон України "Про пенсійне забезпечення" не передбачав обов'язку відшкодування підприємствами виплачених працівникам відповідача пільгових пенсій на підставі статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій статусу загальнообов'язкового платежу.
Однак згідно з абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Отже, зазначеною нормою абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»прямо визначено обов'язок стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Як убачається із обставин справи, позовні вимоги пов'язуються з виплаченими Пенсійним фондом пенсіями громадянам Манько В.І. та Стеценко А..П., які призначені відповідно до пункту «в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за професіями і роботами, що не належать до списків №1 або №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. Отже, в даному випадку відсутні правові підстави для відшкодування відповідачем фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій на користь позивача., оскільки це не передбачено чинним законодавством.
На думку суду, спірні правовідносини регулюються ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, що діяла у 2005 році, згідно з яким для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є виключно об'єктом оподаткування для нарахування і сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги прокурора та позивача про відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій неправомірними, тому в позові відмовляє.
Керуючись ст. 94, 160-163, п.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу Адміністративного судочинства України, суд-
Постановив:
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Б.Кеся
Постанову підписано у повному обсязі 25.12.2007року