пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
про залишення позову без розгляду
02 грудня 2024 року Справа № 903/519/24 (161/7290/21)
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М. за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: ОСОБА_2
про стягнення боргу за позиками
у межах справи №903/519/24
за заявою фізичної особи ОСОБА_2
про неплатоспроможність фізичної особи
Представники сторін:
Уповноважені представники сторін не прибули у судове засідання
Встановив: ОСОБА_1 звернувся до Шацького районного суду Волинської області із позовом в порядку цивільного судочинства про стягнення з ОСОБА_2 боргу в розмірі 110 000 гривень за позикою від 14.03.2017 та боргу в розмірі 400 доларів США за позикою від 16.03.2017.
Ухвалою Шацького районного суду Волинської області від 21.08.2024 цивільну справу №161/7290/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за позиками, передано на розгляд Господарському суду Волинської області.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.09.2024 справу №161/7290/21 передано для розгляду судді Дем'як В.М. на підставі ст.7 КУзПБ.
Ухвалою суду від 27.09.2024 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за позиками до розгляду в межах справи №903/519/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.10.2024.
15.10.2024 відповідач через відділ документально забезпечення та контролю суду подав відзив на позовну заяву за вх.№01-75/6847/24 від 15.10.2024.
Ухвалою суду від 21.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2024.
Ухвалою суду від 06.11.2024 судове засідання відкладено на 02.11.2024. Попереджено позивача, що суд залишає позов без розгляду, якщо, позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив. Ухвала суду від 06.11.2024, була надіслана електронною поштою в електронний кабінет позивача - ОСОБА_1 та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлена до електронного кабінету 07.11.2024.
Відповідач, всупереч створеним судом відповідних умов та наданих строків, своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, причин неявки свого представника в судове засідання суд не повідомив, хоча про день на час розгляду справи в суді повідомлявся належним чином.
За змістом п. 1-2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку в зв'язку з неявкою в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, або у зв'язку з першою неявкою в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
З огляду на вищенаведені нормативні приписи чинного законодавства, беручи до уваги факт неявки в призначене засідання позивача чи його представника, який був належно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкладення судового засідання у зв'язку з неявкою учасників справи.
Приписами ч. 4 ст. 202 ГПК України визначено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
Слід врахувати, що застосування наведеного припису пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України не ставиться у залежність від того, чи вказувалося (або не вказувалося) в ухвалі суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі про обов'язковість явки учасника судового процесу в засідання суду.
Зазначений правовий висновок викладений у п. 15.6 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.12.2022 у cправі №910/12184/20.
Господарським процесуальним кодексом України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим вони зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою (пункт 2 частини першої та пункт 3 частини другої статті 42).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справи №910/16978/19 виклала висновок щодо застосування пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, вказавши, зокрема, що правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи, навіть у тих випадках, коли його явка визнана судом необов'язковою і наслідки неявки не роз'яснювалися.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні приписами ст. 202, 226 ГПК України передбачено право частиною третьою статті 196 ГПК України подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності.
Отже, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з обов'язком такої особи подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за її відсутності (відповідний висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено у постановах від 05.06.2020 у справі №910/16978/19, від 16.10.2020 у справі №910/8816/19).
При цьому, слід також зазначити, що наведеними нормами не передбачено й необхідності у повторності чи систематичності невчинення позивачем (його представником) зазначених дій.
Зазначене підтверджується також зі змістом ч. 1-2 ст. 202 ГПК України, якими не передбачено такої підстави для відкладення судового засідання, як неявка представника позивача та неповідомлення ним поважних причин неявки.
Разом з тим, згадані приписи стосуються дій саме позивача, а не відповідача, що цілком відповідає принципам змагальності та диспозитивності господарського процесу, оскільки ч.4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 13.11.2019 в справі №910/5187/19.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду (постанова від 18.11.2022 по справі № 905/458/21) зазначає, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі “Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява № 11681/85, зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Слід врахувати, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За наведених обставин, враховуючи неявку позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання, ненадходження від останнього будь-яких заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності, неповідомлення останнім причин такої неявки, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі обов'язку передбаченого частиною четвертою статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України.
Разом з тим, слід роз'яснити позивачу, що Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043).
Основною метою конкурсного процесу та процедури банкрутства є справедливе, пропорційне та згідно з черговістю задоволення вимог кредиторів, саме тому правове регулювання набуття особами з майновими (грошовими) вимогами до боржника статусу кредиторів у справі про банкрутство, порядок і строки реалізації ними права на судовий захист їх майнових інтересів у справі про банкрутство є визначальними для досягнення зазначеної мети.
В абзаці другому частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ законодавець імперативно визначив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними і забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах цього провадження.
За загальним правилом, набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю в особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).
Лише після вчинення всіх передбачених КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45 КУзПБ) визнання його вимог кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, стаття 44 ГПК України) (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).
Натомість позовній формі захисту інтересів кредитора у справі з майновими (грошовими) вимогами до боржника в межах справи про банкрутство властива процесуальна автономія та інше правове регулювання, адже за змістом статті 7 КУзПБ вони розглядаються господарським судом за правилами ГПК України та за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Склад учасників розгляду спору визначається ГПК України.
При цьому, рух справи про банкрутство, зокрема на стадії визнання судом вимог конкурсних кредиторів, не залежить від вирішення позовного провадження за майновими (грошовими) вимогами тих самих осіб у порядку статті 7 КУзПБ.
Водночас, у разі задоволення майнових (грошових) вимог до боржника у позовному провадженні, що розглядалося в межах справи про банкрутство, позивач не набуває за замовчуванням статусу конкурсного кредитора, позаяк, як зазначалося раніше, законодавець визначив єдиний процесуальний порядок набуття такого статусу та задоволення кредиторських вимог до боржника - безпосередньо у справі про банкрутство за заявою кредитора в порядку реалізації спеціальних норм статей 39, 45 КУзПБ.
Процесуальні дії та судові рішення під час розгляду справи позовного провадження в порядку статті 7 КУзПБ не замінюють процесуальних дій і рішень щодо заявлення і визнання вимог кредиторів безпосередньо у справі про банкрутство.
Саме тому позивач у справі за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника задля задоволення таких вимог, незалежно від стану (стадії) розгляду його позову в порядку статті 7 КУзПБ, повинен подати письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, в порядку, визначеному статтею 45 КУзПБ, тобто за власною волею трансформувати позовну вимогу у вимогу конкурсного кредитора до боржника в розумінні статей1, 45 КУзПБ.
Рішення про задоволення вимог позивача у такій справі, що набрало законної сили в порядку ГПК України, само по собі не є підставою для набуття статусу конкурсного кредитора та внесення відповідних відомостей до реєстру вимог кредиторів, а отже, і задоволення таких вимог у процедурах банкрутства, адже не є результатом визначеного законодавцем процесуального порядку визнання і задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство - ухвалою суду за результатами розгляду заяви кредитора про визнання грошових вимог до боржника в порядку реалізації норм спеціального закону - статей 39, 45 КУзПБ.
За змістом ч. 4 ст. 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись ст. 202, 226, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за позиками у межах справи №903/519/24 за заявою фізичної особи ОСОБА_2 про неплатоспроможність фізичної особи - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Ухвала підписана 09.12.2024.
Суддя В. М. Дем'як