г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 197/1135/23
Номер провадження 2/213/2017/24
10 грудня 2024 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Мазуренка В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , представник заявника - ОСОБА_2 про забезпечення позовушляхом накладення арешту на нерухоме майно,
Представник заявника ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, вобґрунтування якої зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_3 заборгованості за договором про надання правової допомоги від 18.12.2019 в сумі 8552,89 євро, що станом на момент подання позову складає 340 322,05 грн. Вказує, що позивач виконав умови договору, надавши відповідачу правову допомогу у визначеній сторонами справі щодо спадщини ОСОБА_4 , громадянки Франції. Відповідач порушив умови договору виплату основного і додаткового гонорару не здійснив. З метою забезпечення позову просить накласти арешт на комплекс нежитлових будівель (літ. «А-1», загальною площею 97,7 кв.м., склад «Б-1» загальною площею 104,6 кв.м., огорожа №1, ворота №2) та нежитлову будівлю котельні літ.А-1, загальною площею 314,9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою можливості стягнення боргу, для захисту інтересів позивача вважає за необхідне забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно в межах ціни позову.
В якості зустрічного забезпечення пропонує внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в сумі 1000 грн.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи суд дійшов такого висновку.
В провадженні суду перебуває цивільна справа №197/1135/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором від 18.12.2019, а саме основного і додаткового гонорару адвоката та ПДВ, а всього 8552,89 євро.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі
№381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Зі змісту заяви про забезпечення позову не вбачається, в чому саме полягає необхідність у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, не зазначена вартість такого майна, не обґрунтовано, чи співмірна ця вартість ціні позову.
Крім того, представником заявника не надано доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Нерухоме майно, стосовно якого представник заявника просить забезпечити позов не є безпосередньо предметом спору, його фізичне збереження не відповідає позовним вимогам.
Отже, суд не може зробити висновку про наявність підстав, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також щодо відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати представник заявника позовним вимогам.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що заява про забепечення позову є необґрунтованою належним чином та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 149 -154, 260 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , представник заявника - ОСОБА_2 про забезпечення позовушляхом накладення арешту на нерухоме майно у справі №197/1135/23 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала складена та підписана суддею 10.12.2024.
Суддя В.В. Мазуренко