04.12.2024 року м.Дніпро Справа № 912/1254/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Коновал Д.О.
представники сторін:
від прокурора: Деркач І.П. - прокурор відділу прокуратури області
від позивача: не з'явився
від відповідача: Ковальова Т.Ю.- представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Заступника керівника Волинської обласної прокуратури
на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2024 р.
( суддя Тимошевська В.В., м. Кропивницький )
прийняту за результатами розгляду
заяви Заступника керівника Волинської обласної прокуратури
про забезпечення позову у справі
за позовом:
Заступника керівника Волинської обласної прокуратури
в інтересах держави в особі
Державної служби України з безпеки на транспорті
до відповідача:
Фізичної особи-підприємця Капканець Сергія Володимировича
про стягнення 311 936,00 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Заступник керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Капканець Сергія Володимировича з позовною заявою, яка містить вимоги до про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в розмірі 311 936,00 грн, з покладенням на відповідача судових витрат.
Одночасно з позовною заявою Прокурором подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить: накласти арешт на транспортні засоби - марки RENAULT МAG NUM, номер VIN: НОМЕР_1 , д.р.з НОМЕР_2 ; марки RENAULT MAGNUM АЕ 430, номер VIN: НОМЕР_3 , д.р.з НОМЕР_4 ; марки RENAULT MAGNUM, номер VIN: НОМЕР_5 , д.р.з НОМЕР_6 ; марки RENAULT MAGNUM, номер VIN: НОМЕР_7 , д.р.з НОМЕР_8 ; марки KRONE SD, номер VIN: НОМЕР_9 , д.р.з НОМЕР_10 , які належать ОСОБА_1 , в межах суми 311 936,00 грн, що відповідає розміру плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2024 р. у задоволенні заяви Заступника керівника Волинської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі № 912/1254/24 відмовлено повністю.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Заступник керівника Волинської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2024р. у справі № 912/1254/24, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення про накладення арешту на транспортні засоби - марки RENAULT МAG NUM, номер VIN: НОМЕР_1 , д.р.з НОМЕР_2 ; марки RENAULT MAGNUM АЕ 430, номер VIN: НОМЕР_3 , д.р.з НОМЕР_4 ; марки RENAULT MAGNUM, номер VIN: НОМЕР_5 , д.р.з НОМЕР_6 ; марки RENAULT MAGNUM, номер VIN: НОМЕР_7 , д.р.з НОМЕР_8 ; марки KRONE SD, номер VIN: НОМЕР_9 , д.р.з НОМЕР_10 , які належать Капканцю Сергію Володимировичу, в межах суми 311 936 грн, що відповідає розміру плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив Прокурору у задоволенні заяви про забезпечення позову. Окрім того, суд першої інстанції безпідставно поклав тягар доказування необхідності накладення арешту на майно Відповідача у справі на Прокурора, що свідчить про застосування судом завищеного та заздалегідь недосяжного стандарту доказування, чим порушується баланс інтересів сторін у справі.
Водночас, на думку Скаржника, враховуючи характер спірних правовідносин, а також те, що предметом позову є стягнення з Відповідача 311 936 грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортними засобами, вагові параметри яких перевищують нормативні, у випадку не накладення арешту на транспортні засоби, останній зможе у будь-який момент розпорядитись ними, що фактично призведене до непоновлення прав та інтересів позивача, наявні правові підстави для забезпечення судом позову. Запропонований захід забезпечення позову є співмірним та обґрунтованим з урахуванням позовних вимог (предмет позову), останній спрямований на забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених інтересів держави у бюджетній сфері у разі задоволення позову.
При цьому Скаржник зазначає, що відповідно до відомостей ЄДР основним видом діяльності Відповідача є « 49.41 Вантажний автомобільний транспорт». За інформацією Територіального Сервісного Центру Міністерства внутрішніх справ України № 0741 від 18.04.2024 р. Капканцю С. В. належать 28 транспортних засоби. У заяві про забезпечення позову Прокурором не заявлена вимога про накладення арешту на всі належні Відповідачу транспортні засоби, а лише частини в межах суми заявлених вимог до останнього.
Скаржник наголошує на тому, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість Відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь Позивача. Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог.
Скаржник вважає, що немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки майно (транспортні засоби) залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини майна, в межах суми позовних вимог Прокурора.
У відповіді на відзив, Прокурор вважає, що вказані доводи Відповідача не заслуговують на увагу та просить відзив ФОП Капканця С.В. залишити без розгляду, а у випадку його прийняття - відхилити заперечення Відповідача, викладені у відзиві, з підстав їх необґрунтованості.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Фізичної особи-підприємця Капканець С. В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Підприємець не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Відповідач посилається на те, що Позивачем належним чином не підтверджено наявність конкретного та безспірного розміру боргу Відповідача станом на момент подання заяви про забезпечення позову, у зв'язку з чим не можна вважати підтвердженими його доводи щодо потенційної неможливості виконання Відповідачем своїх грошових зобов'язань у майбутньому та підтвердженими - фактичні обставини, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову.
Крім того, Підприємець зазначає про те, що предметом позову у справі № 912/1254/24 є стягнення грошових коштів, тоді як Прокурор просить накласти арешт на рухоме майно без будь-якого обґрунтування необхідності вказаного, з урахуванням того, що за судовим рішенням про стягнення грошової суми першочергове виконання здійснюється саме шляхом стягнення таких коштів.
Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
У заяві про розгляд справи без участі представника Державної служби України з безпеки на транспорті, Позивач просить задовольнити апеляційну скаргу Заступника керівника Волинської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2024 р. у справі № 912/1254/24.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коваль Л.А. (доповідач), судді: Чередко А.Є., Мороз В.Ф..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2024 р. витребувано з Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи № 912/1254/24, пов'язані з розглядом заяви про забезпечення позову. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 912/1254/24.
Матеріали справи № 912/1254/24 надійшли на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Заступника керівника Волинської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2024 р. у справі № 912/1254/24. Розгляд справи призначено на 22.08.2024 р..
На підставі розпорядження керівника апарату суду № 1040/24 від 08.10.2024 р. та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2024 р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Заступника керівника Волинської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2024 р. у справі № 912/1254/24 до свого провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 04.12.2024 р..
Від представника Фізичної особи-підприємця Капканець Сергія Володимировича надійшло клопотання про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ( далі - ЄСІТС ).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2024 р., судове засідання у справі № 912/1254/24, призначене на 04.12.2024 р. вирішено провести з представником Фізичної особи-підприємця Капканець Сергія Володимировичав приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Позивач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Позивача.
У судовому засіданні 04.12.2024 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Заступник керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Капканець Сергія Володимировича з позовною заявою, яка містить вимоги до про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в розмірі 311 936,00 грн, з покладенням на відповідача судових витрат.
Одночасно з позовною заявою Прокурором подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить: накласти арешт на транспортні засоби - марки RENAULT МAG NUM, номер VIN: НОМЕР_1 , д.р.з НОМЕР_2 ; марки RENAULT MAGNUM АЕ 430, номер VIN: НОМЕР_3 , д.р.з НОМЕР_4 ; марки RENAULT MAGNUM, номер VIN: НОМЕР_5 , д.р.з НОМЕР_6 ; марки RENAULT MAGNUM, номер VIN: НОМЕР_7 , д.р.з НОМЕР_8 ; марки KRONE SD, номер VIN: НОМЕР_9 , д.р.з НОМЕР_10 , які належать ОСОБА_1 , в межах суми 311 936,00 грн, що відповідає розміру плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, Заявник вказує, що з урахуванням предмета спору невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушення прав та інтересів.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2024 р. у задоволенні заяви Заступника керівника Волинської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі № 912/1254/24 відмовлено повністю.
Судове рішення мотивоване тим, що оскільки у даній справі майно, на яке просить накласти арешт Прокурор, не належить до предмета спору, а мотиви арешту не містять викладу обставин реальної необхідності вказаного з урахуванням позовної вимоги, суд дійшов висновку про відсутність зв'язку між запропонованим заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому, господарський суд звернув увагу Заявника, що заява про забезпечення позову, яка раніше була відхилена повністю або частково, може бути подана вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Прокурора та Відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 311 936,00 грн.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала господарського суду від 20.05.2024 р. про відмову у задоволенні заяви Заступника керівника Волинської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі № 912/1254/24 шляхом накладення арешту на транспортні засоби.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 р. у справі № 753/22860/17 ).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 р. у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 р. у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 р. у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 р. у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 р. у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 р. у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 р. у справі № 911/3208/21 ).
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно ( в тому числі грошові суми, цінні папери тощо ), яке є у Відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( частини третя ст. 13 ГПК України ).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у п. 23 постанови від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість Відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
У п. 24 постанови від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 381/4019/18.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами Прокурора про наявність прямого зв'язку між запропонованими заходами забезпечення позову і предметом позову, разом з тим, колегія суддів зауважує, що предметом вжиття заходів забезпечення позову Прокурора про стягнення коштів є транспортні заходи, які належать Відповідачу і системно використовуються ним у його підприємницькій діяльності, виходячи з тих доказів, що були надані Прокурором.
При цьому обраний вид забезпечення позову може призвести до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно, враховуючи його специфіку ( транспортні засоби ) може бути вилучене із володіння власника ( хоча і тимчасово ), з обмеженням можливості користування ним, що може призвести до спричинення збитків та негативно вплине на виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позовних вимог Прокурора та подальшої економічної стабільності Підприємця.
Разом з тим, як вірно відзначив господарський суд - предметом позову у даній справі є стягнення грошових коштів, тоді як Прокурор просить накласти арешт на рухоме майно без будь-якого обґрунтування необхідності вказаного, з урахуванням того, що за судовим рішенням про стягнення грошової суми першочергове виконання здійснюється саме шляхом стягнення таких коштів. Однак, Прокурор не повідомляє і не мотивує обставин відсутності у Відповідача грошових коштів у будь-яких сумах та не підтверджує відсутність відкритих банківських рахунків Відповідача і як можливий наслідок - необхідність арешту рухомого майна, за рахунок якого можливе подальше виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 15.01.2019 р. у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 р. у справі № 911/527/19, від 14.02.2020 р. у справі № 916/2278/19, від 26.11.2020 р. у справі № 911/949/20, від 24.05.2021 р. у справі № 910/3158/20 при застосуванні такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Враховуючи наведене та оскільки у даній справі майно, на яке просить накласти арешт Прокурор, не належить до предмета спору, а мотиви арешту не містять викладу обставин реальної необхідності вказаного з урахуванням позовної вимоги, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про відмову у задоволенні заяви Прокурора про забезпечення позову. Разом з тим, на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду, якщо змінились певні обставини.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Заступника керівника Волинської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2024 р. у справі № 912/1254/24 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 09.12.2024 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін