Справа № 932/6204/24
Провадження № 2/932/2292/24
10 грудня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровськау складі судді Кудрявцевої Т.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі, за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
09.07.2024 позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позову посилається на те, що 04.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 101758110, згідно з умовами якого відповідач отримав 5000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів платіж повернення кредиту та сплати комісії і процентів мав бути внесений відповідачем 23.01.2023 року. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на необхідну суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору. 17.01.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу № 17-01/2022-54. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги, в тому числі і за кредитним договором №101758110 від 04.10.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купрівлю-продаж) прав вимоги, яким відступлено право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 101758110. Згідно Реєстру оржників до Договору №10-01/2023 станом на 10.01.2023 сума заборгованості відповідача становить: 29 515,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн.; заборгованість за відсотками 24515.00 грн. У зв'язку з чим ТОВ «Коллект Центр» звертається до суду із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язання за кредитним договором у розмірі 29 515,50 грн. та судові витрати по справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2024 справа передана в провадження судді Кудрявцевої Т.О.
Ухвалою від 03.04.2024 суддя Кудрявцева Т.О. відкрила провадження у справі та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу надсилалась копія ухвали по справі, однак ним не вчинено дій із отримання поштової кореспонденції. Відповідно до вимог ст.190, ст.272 ЦПК України, відповідач є таким, що належним чином повідомленим про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов'язки, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористався, про причини неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову, з таких підстав.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 04 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №101758110, відповідно до якого, ОСОБА_1 був наданий кредит у сумі 5000,00 грн. на строк 30 днів - до 03 листопада 2021 року, зі сплатою процентів 15,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до пункту 2.1. договору, кредит надається позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Даний договір підписаний електронними підписами з одноразовим ідентифікатором (п. 6 кредитного договору).
Згідно із пунктом 3.3.2. договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.
Згідно із пунктом 6.1. договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Відповідно до п.6.2. договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через веб-сайт, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника.
За змістом п. 6.3. договору, позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на сайті ТОВ «Мілоан» та є невід'ємною частиною цього договору; він не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ «Мілоан» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана ТОВ «Мілоан», в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; він відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на сайті ТОВ «Мілоан» та є невід'ємною частиною цього договору.
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).
Згідно із пунктом 7.1, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким до сплати 03 листопада 2021 року визначено 5015,00 грн, з яких 5 000,00 грн. сума кредиту, 15,00,00 грн. проценти за користування кредитом .
Згідно пунктів 1.6.,2.3.1.2. при пролонгації строку кредитування застосовується стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію підписаної представником ТОВ «Мілоан» Вініченко О. В., відповідач ОСОБА_1 , ідентифікований ТОВ «Мілоан», як позичальник за укладеним договором, оскільки акцептував підписавши 04 жовтня 2021 року аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора направленого на номер телефону відповідний договір.
Анкета-заява на кредит №101758110 від 04 жовтня 2021 року містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем у ТОВ «Мілоан».
Згідно із Платіжним дорученням №33337960 від 04 жовтня 2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок відповідача ОСОБА_1 5 000,00 грн, призначення платежу: кошти згідно договору 101758110.
Відповідно до ст. 1054 ЦК Україниз а кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Згідно із ст.525,526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок Позичальника, що підтверджується випискою за кредитним договором.
17.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 17-01/2022-54, за яким відступлено право вимог до позичальників.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 17-01/2022-54 від 17.01.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 101758110 від 04.10.2021 року в сумі 20015,00 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн.; заборгованість за відсотками 15015,00 грн.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купрівлю-продаж) прав вимоги, яким відступлено право вимоги за кредитними договорами до позичальників. Згідно Реєстру боржників до Договору №10-01/2023 станом на 10.01.2023 року сума заборгованості відповідача становить: 29 515,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн.; заборгованість за відсотками 24515.00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач не надав своєчасно Товариству грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст.509,526,1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним вище договором не виконала.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 27.04.2023 (включно) має непогашену заборгованість за кредитним договором №101758110 від 04.10.2021 у розмірі 29 515,00 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту - 5000,00 грн.; заборгованості за відсотками 24515,00 грн.
Відповідач був вільним в укладанні зазначеного договору та був обізнаним із умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, з чим погодився, підписавши електронним підписом кредитні документи. Своїми діями ОСОБА_1 погодився з умовами сплати процентів за користування кредитними коштами.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки дані правовідносини, які склалися між сторонами по даній справі витікають з договірних відносин, які є обов'язковими для виконання сторонами в повному обсязі, тому з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 101758110 від 04.10.2021 в повному обсязі.
Відповідно до вимогст. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.
В позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 грн.
На підтьвердження понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано Договір № 07-06/2024 про надання правової допомоги, укладений 07 червня 2024 року між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об'єднанням «Легал Ассістанс», платіжну інструкцію № 0440600000 від 11 червня 2024 року, якою позивач перерахував на рахунок Адвокатського об'єднання «Легал Ассістанс» 200 000,00.
Згідно Заявки на надання юридичної допомоги від 07.06.2024 року сторони погодили надання правових (юридичних) послуг Адвокатським об'єднанням Товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у вигляді надання усної консультації (2 години) на суму 3000,00 грн., та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (2 години) в сумі 6000,00 грн.
10 червня 2024 року сторонами підписано Акт № 1 про надання юридичної допомоги на суму 9000,00 грн. детальний опис наданих послуг (виконаних робіт) адвокатом, рахунок на оплату витрат на правничу допомогу та доказами направлення заяви про розподіл судових витрат відповідачу разом з відповіддю на відзив на позов.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною
позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин четвертої, п'ятої та дев'ятої статті 141 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому, згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 77-80 ЦПК України.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, поведінку відповідача, відповідно до вимог ч. 4 статті 19 ЦПК України суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг. Витрачений адвокатом час на надання таких послуг, відповідає критерію розумності.
Разом з цим, зважаючи на встановлені обставини, обсяг наданих адвокатських послуг, суд вважає необхідним зменшити суму компенсації витрат позивача на професійну правничу допомогу до 4000,00 грн., які і стягнути з відповідача на користь позивача.
З огляду на те, що на час ухвалення судом рішення позивач надав суду документальне підтвердження розміру здійснених ним витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, а тому суд вбачає підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у вказаній сумі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягвють стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5,10-11,12,13,60,76-80,89,128,141,213-215,258,265,354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором про споживчий кредит № 101758110 від 04.10.2021 у розмірі 29515,00 грн., судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. а всього - 36543 грн. 00 коп. (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок три гривні нуль копійок)
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання учасником справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Кудрявцева