Справа № 227/2563/24
(1-кп/199/760/24)
іменем України
10 грудня 2024 року місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в режимі дистанційного судового провадження кримінальне провадження № 12024052230000353 від 20.07.2024 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України з угодою про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним від 15.08.2024,
за участю: прокурора - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), обвинуваченого - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
Рішенням Вищої Ради Правосуддя № 2797/0/15-24 від 24.09.2024 з 07.10.2024 змінено територіальну підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
03 грудня 2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю з Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024052230000353 від 20.07.2024 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Під час досудового розслідування 15.08.2024 між прокурором Добропільського відділу Покровської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 , було укладено угоду про визнання винуватості.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 відмовилась від затвердження угоди, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 після укладання угоди про визнання винуватості був засуджений вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04.09.2024 за вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 71 КК України до 2 років 1 місяця обмеження волі, у зв'язку з чим умови угоди в частині узгодженого покарання обвинуваченому ОСОБА_3 не відповідають вимогам КК України та інтересам суспільства, а також просила продовжити розгляд кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України в загальному порядку, що узгоджується з п. 18) постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» від 11 грудня 2015 року № 13.
Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_3 не заперечували проти вказаної відмови прокурора від затвердження угоди.
Вислухавши думки учасників підготовчого судового засідання, дослідивши зміст обвинувального акту та угоди про визнання винуватості, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про відмову в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468- 475 КПК України.
Відповідно до ст. 474 ч. 7 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам КПК України та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:
1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яка є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;
6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Статтею 472 КПК України передбачено, що в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Отже, за нормами процесуального закону, умови угоди повинні відповідати інтересам суспільства.
Кримінальне правопорушення є суспільно небезпечним діянням, за яке закон передбачає кримінальне покарання. Однак у кримінальних провадженнях про певні кримінальні правопорушення законодавець дозволяє учасникам кримінально-правового конфлікту вирішити його шляхом укладення угоди. Учасники кримінального провадження укладають їх для забезпечення власних інтересів (прокурор з метою процесуальної економії; потерпілий швидкого і повного відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; обвинувачений зменшення покарання). Якщо ці інтереси суперечать суспільним інтересам, то у затвердженні угоди суд повинен відмовити.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за цією статтею, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Згідно зі ст.ст. 50, 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, а також дані, які всебічно характеризують особу винного. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Тільки з врахуванням та належним аналізом усіх цих обставин у своїй сукупності буде досягнуто необхідного балансу верховенства права та справедливості при вирішенні цього питання.
Згідно із угодою про визнання винуватості, сторони погодили, що обвинуваченому ОСОБА_3 буде призначено покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24.05.2024 та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Перевіряючи угоду про визнання винуватості на відповідність її вимогам КПК України та КК України, суд зауважує, що погоджене сторонами покарання для обвинуваченого ОСОБА_3 , з урахуванням положень ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України у у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі, не відповідає вимогам Кримінального кодексу України, враховуючи наявність усіх його судимостей на час розгляду даного кримінального провадження.
Так, відповідно до вироку Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04.09.2024 ОСОБА_3 засуджений у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного ОСОБА_3 за даним вироком, невідбутої частини покарання, призначеного йому за вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24.05.2024, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків у виді 2 (двох) років 1 (одного) місяця обмеження волі.
Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12024042230000353 від 20.07.2024 ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України до ухвалення вироку Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04.09.2024, під час ухвалення якого враховано вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24.05.2024, що дає суду підстави для вирішення питання щодо призначення ОСОБА_3 остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі вимог ч. 4 ст. 70 КК України.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що застосування покарання ОСОБА_3 за вищевказаними вироками повинно відбуватися з урахуванням вимог ч. 4 ст. 70 КК України, а саме за сукупністю кримінальних правопорушень.
Отже, умови угоди не відповідають вимогам Кримінального кодексу України та інтересам суспільства.
Разом з тим, відповідно до п. 18) постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» від 11 грудня 2015 року № 13, суд, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду), перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, з-поміж іншого може відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, та повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоду досягнуто під час досудового провадження, для його продовження у порядку, передбаченому розділом ІІІ КПК України або продовжити судовий розгляд у загальному порядку у випадку подання прокурором відповідного клопотання, пов'язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення.
З огляду на зазначене, враховуючи, що в підготовчому судовому засіданні сторони угоди фактично відмовилися від її затвердження,з метою встановлення всіх обставин справи, відсутності необхідності досудового розслідування, суд вважає необхідним в затвердженні угоди між прокурором Добропільського відділу Покровської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_3 про визнання винуватості, укладеної 15.08.2024 за участі захисника ОСОБА_5 , відмовити та продовжити розгляд кримінального провадження в загальному порядку.
Керуючись ст.ст. 110, 314, 369, 371, 372, 474 КПК України, суд
Відмовити в затвердженні угоди від 15.08.2024, укладеної між прокурором Добропільського відділу Покровської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 , про визнання винуватості.
Розгляд кримінального провадження № 12024052230000353 від 20.07.2024 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України продовжити у загальному порядку зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвала набирає чинності негайно і оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде оголошений о 14:30 годині 10.12.2024.
Суддя: ОСОБА_1
10.12.2024