Справа № 308/3153/17
09 грудня 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
його захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016070170000757 про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, тимчасово не працюючого, одруженого, з неповною вищою освітою, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
27.05.2016 року, близько 21:00 години, ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen» модель «Passat», державний номерний знак Чеської республіки НОМЕР_1 , рухаючись в населеному пункті Минай Ужгородського району, поблизу будинку №10 по вулиці Петруса Карпатського у напрямку м. Ужгород, не врахував дорожню обстановку та порушив вимоги п. 12.3 «Правил дорожнього руху України», зокрема у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в результаті чого допустив наїзд на пішохода гр. ОСОБА_7 , який переходив проїзну частину з ліва направо по напрямку руху водія легкового автомобіля ОСОБА_5 .
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми: ЗЧМТ, забій головного мозку II ступеню, перелом крила основної кістки справа, пластинчатої епідуральної гематоми над полюсом скроневої частки, перелом малогомілкової кістки справа, перелом зовнішнього виростку великогомілкової кістки справа, множинні садна обличчя та тулуба, рубців на шкірних покривах правої скроневої ділянки та на шкірних покривах зовнішньої поверхні правого ліктьового суглобу.
Виникли вищевказані тілесні ушкодження внаслідок дії тупих твердих предметів, якими найбільш імовірно, могли бути виступаючі частини легкового автомобіля (бампер, капот), які діяли з прикладанням значної сили, по ударному механізму дії, з наданням тілу значного прискорення, з послідуючим падінням тіла і ударом об твердий підлеглий ґрунт.
При цьому, первинне контактування тіла було в праву нижню кінцівку і праву половину тулуба, голови, і в момент контактування, потерпілий ОСОБА_7 знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні, повернутий правою половиною тулуба в бік рухаючогося автомобіля і вищеописані тілесні ушкодження вкладаються в час події, яка мала місце 27.05.2016 року , характерні для ДТП (наїзд на пішохода) і по своєму характеру були небезпечними для життя в момент їх спричинення і за цією ознакою, згідно п. 2.1.3.(б) "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Беручи до уваги характер і локалізацію тілесних ушкоджень, які були спричиненні гр. ОСОБА_7 , у вигляді поєднаної травми: ЗЧМТ. Забій головного мозку II ступеню, перелом крила основної кістки справа, пластинчатої епідуральної гематоми над полюсом скроневої частки, перелом малогомілкової кістки справа, перелом зовнішнього виростку великогомілкової кістки справа, множинні садна обличчя та тулуба; рубців на шкірних покривах правої скроневої ділянки та на шкірних покривах зовнішньої поверхні правого ліктьового суглобу, по своєму механізму виникнення, виникли в результаті дії тупих твердих предметів, якими найбільш імовірно, могли бути виступаючі частини легкового автомобіля, (бампер, крило, капот), і в момент контактування, потерпілий знаходився в вертикальному або близькому до нього положенні, і найбільш імовірно, в русі - ходьбі (під час переходу через проїжджу частину дороги).
За таких обставин та відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи №10/229 від 06.10.2016 року, у даній дорожній ситуації водій автомобіля Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_5 повинен був діяти у відповідності до вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, тобто у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Водій автомобіля Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 мав технічну можливість зупинити свій транспортний засіб до місця наїзду, застосувавши екстрене гальмування, в момент виникнення небезпеки для його руху.
З технічної точки зору, при заданих даних, причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди стали дії водія автомобіля Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , який всупереч вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України не вжив заходів до зупинки керованого ним транспортного засобу в момент виникнення небезпеки для його руху.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони заподіяли потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 вказав, що ввечері 27 травня 2016 року переходив дорогу у с. Минай поблизу центру «Сітроен» неподалік пішохідного переходу з ліва на направо. Зауважив, що не дійшов до кінця дороги близько одного метру, як відчув удар з права, втратив свідомість та прийшов до тями лише у лікарні. Зазначив, що того вечора вживав алкогольні напої та з ним разом був колега, однак момент ДТП він напевно не бачив, скільки був позаду метрів за 100. Наголосив, що обвинувачений не вчиняв дій, спрямованих на компенсацію йому понесених витрат на лікування. Підтримав заявлений ним цивільний позов.
Свідок ОСОБА_8 не надала свідчень, які безпосередньо стосуються саме обставин вчинення ДТП та надала лише загальні пояснення як їй стало відомо про наїзд на її чоловіка. Показала, що того вечора їй подзвонив чоловік та повідомив, що затримається. Пізніше надійшов дзвінок з швидкої та їй повідомили, що її чоловік потрапив у лікарню через ДТП. Також вказала, що шкода обвинуваченим не відшкодована.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні ДТП не визнав та пояснив, 27.05.2016 ввечері їхав у с. Минай з с. Розівка у напрямку м. Ужгород та поблизу центру «Сітроен» із зустрічної смуги вискочив пішохід. Вказав, що він вжив всіх необхідних заходів для зупинки автомобіля та уникнення зіткнення, однак відбувся наїзд передньою частиною автомобіля. Зазначив, що пішохід впав, він зупинив авто, викликав швидку та поліцію. Зазначив, що він їхав зі швидкістю близько 40 км/год. Наголосив, що потерпілий перебігав дорогу у невстановленому місці та вибіг із-за буса «Спрінтер». Цивільний позов не визнав.
Під час розгляду кримінального провадження, суд забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачених ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Керуючись законом, безпосередньо дослідивши докази, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні ВСІХ обставин кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в повному обсязі доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, які отримані в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним Кодексом України.
Так, вина обвинуваченого підтверджується безпосередньо дослідженими у судовому засіданні наступними письмовими доказами.
Даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.05.2016 року, схемою та фото таблицею до нього з яких вбачається, що оглядом встановлено місце дорожньо- транспортної пригоди - автодорога у с. Минай Ужгородського району по вул. П.Карпатського, навпроти будинку №10, де відбулось зіткнення автомобіля «Volkswagen» модель «Passat», державний номерний знак Чеської республіки НОМЕР_1 , з пішоходом, зафіксовано загальну обстановку на місці події, ширину проїзної частини, вид дорожнього покриття та його стан, вказано пошкодження автомобіля. Будь-яких зауважень та доповнень щодо невірності його змісту ОСОБА_5 та інші учасники слідчої дії не зазначали.
Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння №184 від 27.05.2016 року встановлено, що ОСОБА_5 на момент огляду не перебував у стані сп'яніння.
Даними протоколу огляду місця події від 27.05.2016 року, згідно якого було оглянуто автомобіль «Volkswagen» модель «Passat», державний номерний знак Чеської республіки НОМЕР_1 , розташованого на узбіччі дорого поблизу будинку №10 по вул. П.Карпатського у с. Минай Ужгородського району, та зафіксовано його пошкодження, а саме: деформована ліва задня дверка, деформований капот, розбите вітрове скло, пошкоджене ліве дзеркало, деформований капот по серединні, поломана декоративна решітка, деформований та тріснутий бампер, деформація обох дверок з правої сторони, пошкоджене праве крило, поломане праве дзеркало.
Висновком судово-медичної експертизи №627 від 06.06.2016 року, згідно якого при судово- медичному дослідженні гр. ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми: ЗЧМТ. Забій головного мозку II ступеню, перелом крила основної кістки справа, пластинчатої епідуральної гематоми над полюсом скроневої частки, перелом малогомілкової кістки справа, перелом зовнішнього виростку великогомілкової кістки справа, множинні садна обличчя та тулуба; рубців на шкірних покривах правої скроневої ділянки та на шкірних покривах зовнішньої поверхні правого ліктьового суглобу, які виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, якими найбільш імовірно, могли бути виступаючі частини легкового автомобіля (бампер, капот), і в момент контактування потерпілий знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні, найбільш імовірно у русі - ходьбі (під час переходу через проїжджу частину дороги).
Вказано, що дані тілесні ушкодження вкладаються в час ДТП, яка мала місце 27.05.2016 року та згідно п. 2.1.3(6) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.
Даними висновку судово-токсикологічної експертизи №1339 від 10.06.2016, згідно якої у крові ОСОБА_9 не виявлено спирту метилового, етилового, пропілового, бутилового, амілового та їх аналогів, а також не виявлено наркотичних речовин.
Висновком експертизи технічного стану транспортного засобу №10/156 від 29.07.2016 року, відповідно до якого на момент ДТП робоча гальмівна система, рульове керування та світлова система автомобіля «Volkswagen» модель «Passat», державний номерний знак Чеської республіки НОМЕР_1 , знаходилась у справному стані.
Даними протоколу слідчого експерименту від 16.09.2016 року, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_7 та протоколу додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.09.2016 року, проведеного за участю водія ОСОБА_5 , в ході проведення яких відтворено подію дорожньо-транспортної пригоди з метою встановлення загальної та конкретної видимості пішохода.
Даними висновку судової автотехнічної експертизи №10/229 від 06.10.2016 року, відповідно до якого у даній дорожній ситуації водій автомобіля «Volkswagen» модель «Passat», державний номерний знак Чеської республіки НОМЕР_1 , ОСОБА_5 повинен був діяти у відповідності до вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля «Volkswagen» модель «Passat», державний номерний знак Чеської республіки НОМЕР_1 , ОСОБА_5 мав технічну можливість зупинити свій транспортний засіб до місця наїзду, застосувавши екстрене гальмування, в момент виникнення небезпеки для його руху.
З технічної точки зору, при заданих слідством вихідних даних, причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди стали дії водія автомобіля «Volkswagen» модель «Passat», державний номерний знак Чеської республіки НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , який всупереч вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України не вжив заходів до зупинки керованого ним транспортного засобу в момент виникнення небезпеки для його руху.
Допитаний у судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_10 пояснив, що він проводив судову автотехнічну експертизу, за результатами проведення якої склав висновок №10/229 від 06.10.2016. Зазначив, що експертиза ним була проведена відповідно до методичних рекомендацій, згідно до положень Закону, та підтримав вказані у ній висновки. Зауважив, що вихідні дані ним було взяті із постанови слідчого про призначення експертизи, матеріалів справи не бачив, однак вказаних слідчим вихідних даних було достатньо для проведення даної експертизи.
При цьому, суд відхиляє доводи сторони захисту, адвоката ОСОБА_6 , про відсутність вихідних даних, які б дали можливість встановити момент виникнення небезпеки для водія, оскільки такі спростовуються вищевказаними письмовими доказами, зокрема даними протоколу слідчого експерименту від 16.09.2016 року, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_7 та протоколу додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.09.2016 року, проведеного за участю водія ОСОБА_5 , в яких відображені версії потерпілого та обвинуваченого.
Одночасно, суд надає перевагу показам потерпілого, оскільки останній попереджався про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдиві покази під час його безпосереднього допиту у суді та такі узгоджуються з письмовими доказами, здобутими під час досудового розслідування.
Натомість, суд відхиляє версію сторони захисту щодо неможливості виявлення раптового виникнення небезпеки для водія внаслідок дій потерпілого (вибігу пішохода із-за мікроавтобуса, який рухався у зустрічному напрямку), та вважає таку як спосіб захисту з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Таким чином, вказані письмові докази та висновки експерта у сукупності доводять порушення обвинуваченим ОСОБА_5 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, що в свою чергу призвело до наїзду на пішохода та наявну у нього можливість запобігти цьому шляхом дотримання зазначених вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306.
Суд визнає здобуті по даному кримінальному провадженню докази належними, допустимими, достатніми і достовірними, оскільки вони отримані в порядку, встановленому КПК України. Доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено.
Судом було досліджено всі докази, надані учасниками кримінального провадження, та вжито передбачені законом заходи для допиту усіх свідків, зазначених стороною обвинувачення та захисту. Зокрема, судом постановлювались ухвали про привід свідків, які органом національної поліції виконані не були, у зв'язку з чим допит всіх зазначених прокурором свідків провести не надалось за можливе. При цьому, суд вичерпав усі визначені законом засоби спрямовані на забезпечення допиту в судовому засіданні вказаних сторонами свідків. В подальшому, прокурор відмовився від допиту свідків, а сторона захисту не наполягала на їх допиті.
Згідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення ухвалюється судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду.
Оцінюючи кожний досліджений в судовому засіданні доказ окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.
При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує, що останній є осудним в розумінні ч. 1 ст. 19 КК України, вчинив необережний тяжкий злочин, наслідком якого стало спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, особу винного, його вік, останній має сім'ю та постійне місце проживання. Крім цього, суду не надано відомостей про його перебування на обліку у лікарів нарколога, психіатра та фтизіатра. Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.
Враховуючи вищезазначене та положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», та враховуючи положення статті 65 КК України, якою встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів», суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, з позбавленням права керувати транспортним засобом.
Вирішуючи заявлене захисником обвинуваченого клопотання, яке підтримав обвинувачений, про застосування до ОСОБА_5 амністії, та звільнити його від відбування покарання на підставі п. "в" ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд виходить з наступного.
Статтею 86 КК України передбачено, що амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
Відповідно до ст. З Закону України «Про застосування амністії в Україні» установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Відповідно до вимог п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, підлягають звільненню від відбування покарання особи, які визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Враховуючи те, що ОСОБА_5 вчинив інкримінований йому злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, 27 травня 2016 року, Закон України "Про амністію в 2016 році" набув чинності 07.09.2017 року, натомість станом на дату набрання чинності вказаним Законом обвинувачений ОСОБА_5 не мав дитини, якій не виповнилось 18 років, то вказані обставини виключають можливість застосування до нього звільнення від відбування покарання у зв'язку із амністією, а тому у задоволенні клопотання суд відмовляє.
Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 вимог ст.ст. 69, 75 КК України з урахуванням обставин справи, які можуть бути враховані судом для можливості застосування таких, суд не вбачає.
Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_5 шкоди, спричиненої в результаті ДТП, дослідивши надані докази, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 128 КПК України, форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
Згідно ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Положеннями ч. 1 ст. 56 КПК України передбачено, що потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
Основними умовами пред'явлення цивільного позову в кримінальному процесі є подання позовної заяви; процесуальна правоздатність позивача; відсутність винесеного судом рішення за тією ж підставою та предметом позову.
Як вказує позивач, обвинуваченим внаслідок вчинення кримінального правопорушення завдано матеріальну шкоду пішоходу ОСОБА_7 , пов'язану з лікуванням та реабілітацією, на загальну суму 20 000 грн.
До спірних правовідносин слід застосувати норми ЦК України.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За приписами ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Аналізуючи докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, суд приходить до висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів лише частину тих обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог, про що свідчать додані до позову квитанції.
За таких обставин суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимоги до особи, яка завдала шкоду її майну, шляхом заявлення цивільного позову до ОСОБА_5 щодо стягнення суми завданого матеріального збитку на загальну суму 4 050 (чотири тисячі п'ятдесят) грн.
Позивач також вказав, що неправомірними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, яку він оцінює у розмірі 80 000 гривень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку) з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з п. 9 Постанови ВСУ №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
З наведеного суд вбачає підстави для застосування до спірних правовідносин загальних норм цивільного законодавства України щодо підстав для відшкодування моральної шкоди, що найбільш відповідатиме вимогам розумності та справедливості.
При цьому, судом враховано глибину понесених позивачем моральних страждань, завданих ДТП, та вважає за необхідне стягнути із відповідача ОСОБА_5 на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Розподіл витрат на залучення експерта вирішити відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати по справі за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу №10/156 від 29.07.2016 у розмірі 440,20 (чотириста сорок грн. двадцять коп.) гривень; судової автотехнічної експертизи №10/229 від 06.10.2016 у розмірі 440,20 (чотириста сорок грн. двадцять коп.) гривень.
Речові докази: автомобіль марки «Volkswagen» модель «Passat», державний номерний знак Чеської республіки НОМЕР_1 , який повернуто водію на зберігання - вважати повернутим за належністю.
Позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 4 050 (чотири тисячі п'ятдесят) гривень та завданої моральної шкоди у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вручити сторонам кримінального провадження копію вироку негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1