Справа № 307/4278/24
Провадження № 2/307/1043/24
09 грудня 2024 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Бряник М.М.
секретар судового засідання Немеш Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник, адвокат Коржук Іван Іванович до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовної заяви позивачка посилається на те, що 24 листопада 2011 року між сторонами був укладений шлюб, який було зареєстровано виконавчим комітетом Колодненської сільської ради Тячівського району Закарпатської області за актовим записом №22. Від шлюбу в них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка вказує, що дитина проживає разом з нею у помешканні своїх батьків, так як власного житла вона немає, та перебуває на її повному утриманні.
Позивачка зазначає, що в лютому 2022 року відповідач виїхав за межі України в Чеську Республіку де знаходиться і по даний час, грошові кошти на утримання доньки за цей час не надавав і не надає.
Разом з тим, позивачка вказує, що з відповідачем вони не дійшли згоди щодо розміру аліментів. Вона намагалася зустрітися з ним за кордоном. Вказує, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку та такий рівень самостійно вона забезпечити не може.
Позивачка просить врахувати, що відповідач є молодим здоровим чоловіком, іншої сім'ї немає, свої реальні заробітки приховує, працює за кордоном та отримує заробітну плату в іноземній валюті і на протязі двох років не надає жодної допомоги на утримання дитини.
У зв'язку з наведеним, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти у твердій грошовій сумі на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі 4000 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення нею повноліття.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 07.10.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.
Позивачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася. 03.10.2024 року подала заяву про розгляд справи без її участі.
Представник позивачки будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. 09.12.2024 року подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просить задовольнити.
Відповідач будучи, відповідно до положень п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, належним чином повідомленим про дату час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрих кодовим ідентифікатором за №0610203343259, №0610202079720 в судове засідання не з'явився та про причини неявки, суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що надані позивачкою до позовної заяви, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 24 листопада 2011 року, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 24.11.2011 року виконавчим комітетом Колодненської сільської ради Тячівського району Закарпатської області за актовим записом №22 (а.с.10).
Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого виконкомом Колодненської сільської ради Тячівського району Закарпатської області Україна. Батьками в свідоцтві про народження дитини значаться сторони (а.с.11).
Дитина, перебуває на утриманні і вихованні у позивачки, таа має всі умови для проживання, про що свідчить акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_1 складений комісією в складі старости с. Колодне ОСОБА_4 , та депутатом Углянської сільської ради Візічканич Н.Л. та затвердженого головою Углянської селищної ради Немеш І. (а.с.12).
З довідки №332 від 30.09.2024 року виданої старостою с. Колодне І.Левчук вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 у будинку, який є власністю її мами та батька, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_3 (а.с.17).
З довідки №331 від 30.09.2024 року виданої старостою с. Колодне І.Левчук вбачається, що до складу сім'ї ОСОБА_1 входить чоловік - ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 (а.с.18).
Виходячи з наведеного, позивачці належить право вимоги за пред'явленим до відповідача позовом, про стягнення аліментів на утримання дітей.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Таким чином під час судового розгляду встановлено, що відповідач не проживає разом з дитиною. Належну матеріальну допомогу на її утримання не надає, однак, виходячи з того, що він у свідоцтві про народження дитини зазначений батьком, він зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дитини на користь позивачки, з якою проживає дитина.
Вирішуючи спір та визначаючи розмір та порядок стягнення аліментів на утримання дитини, суд виходить з наступного.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини можуть бути присуджені у частці від доходу матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
За змістом ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3 - 1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3 - 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну дитину віком від 6 до 18 років з 1 січня - 3196 гривень.
При визначенні розміру аліментів на утримання спільної дитини, суд враховує майновий стан позивачки, яка веде догляд за неповнолітньою дитиною, вік дитини, майновий стан відповідача, який є особою молодого та працездатного віку, відсутність відомостей про наявність у нього постійного місця роботи та стабільного джерела доходу, відсутність у нього на утриманні інших утриманців, а також вимоги щодо розміру аліментів, який має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, що передбачено ч. 2 ст. 182 СК України.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в твердій грошовій сумі на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот гривень), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.10.2024 року і до її повноліття, оскільки така сума аліментів, на думку суду, повинна забезпечити дитину мінімальним та найнеобхіднішим.
У відповідності із ч. 1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини слід допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачка за даною категорією справ звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 гривень судового збору.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись статтями 80, 84, 182, 184 Сімейного кодексу країни, статтями 2, 5, 10-13, 18, 133, 141, 142, 150, 206, 247, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в твердій грошовій сумі на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот гривень), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.10.2024 року і до її повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Головуючий М.М. Бряник