10 грудня 2024 року м. Мукачево Справа №303/7482/24
2/303/1511/24
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі: головуючого - судді Кость В.В.
секретар судового засідання Чухайло К. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідача ОСОБА_2
третя особа: Орган опіки і піклування - виконавчий комітет Мукачівської міської ради Закарпатської області
про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - Дитина).
Третьою особою по справі зазначено орган опіки і піклування - Виконавчий комітет Мукачівської міської ради Закарпатської області.
Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що сторони по справі є батьками Дитини, однак подружжя припинило спільне проживання, а дружина більше року покинула сім'ю та не підтримує контакту з чоловіком та донькою.
За доводами позивача, відповідач самоусунулася від виконання батьківських обов'язків, оскільки вона не відвідує Дитину та не виявляє по відношенню до неї материнської турботи, хоча має таку можливість. Також не проявляє заінтересованості в її фізичному розвитку, не створює умов для отримання освіти та інше.
Позивач у судове засідання не з'явився, натомість від його представника надійшла заява про розгляд справи за їх з довірителем відсутності, позовні вимоги підтримують та просять їх задоволити.
Належним чином повідомлений відповідач у судове засідання також не з'явилася, відзиву на позовну заяву не подала.
Уповноважений представник третьої особи попередньо подала до суду висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, а також клопотання про розгляд справи без її участі, позов підтримує.
Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.
1. Судовим розглядом справи встановлено, що предметом спору, тобто правовим об'єктом з привиду якого виникла конфліктна ситуація між сторонами справи є сімейні правовідносини, пов'язані з виконанням батьківських обов'язків по відношенню до Дитини.
В контексті хронології існуванням спірних правовідносин суд наводить наступні обставини справи.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про шлюб від 16.10.2015 року серії НОМЕР_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб 16.10.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Берегівського районного управління юстиції у Закарпатській області. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_5 ».
У шлюбі у сторін народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 27.10.2021 року серії НОМЕР_2 (а.с. 8).
Ухвалою суду від 28.08.2024 року відкрито провадження у справі 303/7021/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (а.с. 14).
На підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.10.2024 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 62).
Згідно з даними довідки про фактичне місце проживання від 23.08.2024 № 3586/0/83-24, виданої виконавчим комітетом Мукачівської міської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не зареєстрований, але фактично проживає разом з донькою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).
До позову також додано психолого-педагогічну характеристику на Дитину, видану Мукачівським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №8 Мукачівської міської ради від 22.08.2024, з якої вбачається, що ОСОБА_3 зарахована до освітнього закладу І-молодшої групи з 01.07.2023. Дівчинка активна, комунікабельна, легко іде на контакт з дітьми та вихователями. Фізичний, соціальний та розумовий розвиток Дитини відповідає віковій нормі. За період протягом півроку в садочок її приводить та забирає тато, з яким обговорюються питання перебування дитини в закладі: навчально-виховного процесу, харчування, відвідування, розвитку, взаємовідносин з однолітками.
Відповідно до листа сімейного лікаря ОСОБА_6 від 02.09.2024, пацієнт ОСОБА_3 користується послугами сімейного лікаря. Відвідування Дитиною сімейного лікаря завжди відбувалось виключно у присутності батька. Також, останній завжди консультується з лікарем стосовно стану здоров'я доньки. Мати Дитини - ОСОБА_2 протягом останнього року жодного разу не цікавилася станом здоров'я своєї доньки та не супроводжувала її до медичної установи, не контактувала з лікарем (а.с. 11).
На підставі судового наказу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.08.2024 року (справа №303/7020/24) присуджено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 26.08.2024 року.
В свою чергу, дані постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.09.2024 року по справі №303/7353/24 свідчать про те, що ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за частиною першою ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей), з накладенням на неї адміністративного стягнення у виді попередження (а.с 13).
2. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Виходячи з міжнародно-правових зобов'язань держави, положень ст. 8 Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Статтею 8 Конвенції передбачено, що: «Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб».
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 7 грудня 2006 року за результатами розгляду справи «Хант проти України» (Заява N 31111/04) (п.п. 54-55) зазначив, що: «між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35 - 36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків».
В іншому своєму рішенні від 18 грудня 2008 року (справа «Савіни проти України», Заява №39948/06, п.п. 47, 48) Європейський суд з прав людини вказав на те, що: «право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B).
Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87).
Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи "Кутцнер проти Німеччини" (Kutzner v. Germany), N 46544/99 п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та "Зоммерфельд проти Німеччини" (Sommerfeld v. Germany), [GC], N 31871/96, п. 66, ЄСПЛ 2003-VIII).
Також, при вирішенні переданого на розгляд суду позову, слід врахувати те, що в Декларації прав дитини, яка проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, одним з принципових положень визначено те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Дитина для повного гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.91 №789-XII в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім того, в ст. 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-сторони забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
В свою чергу, Конвенцією про контакт з дітьми, яка ратифікована Україною 20 вересня 2006 року (частина перша та друга ст. 4, п. «с» ст.7) передбачено, що дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Забезпечення перед прийняттям рішення наявності достатньої інформації, зокрема від носіїв батьківської відповідальності, для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і, коли необхідно, одержання додаткової інформації від інших відповідних органів чи осіб. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 Сімейного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно з приписами пункту другого частини 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та/або забезпечення нею здобуття повної загальної середньої освіти.
По відношенню до спірної по справі ситуації слід зазначити, що одним з фундаментальних принципів демократичного суспільства є законність, на яку посилається преамбула до Конвенції. Законність передбачає, серед іншого, що втручання з боку виконавчої влади в права осіб повинне бути предметом ефективного контролю. Цей контроль звичайно здійснюється судовою владою (принаймні, в якості останньої інстанції), оскільки судовий контроль надає найкращі гарантії незалежності, неупередженості і належної правової процедури.
Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов'язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано «необхідним у демократичному суспільстві», воно повинно бути обґрунтовано «гострою соціальною необхідністю». Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.
У відповідності до частини третьої ст. 12 та частини першої ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правовий зміст наведених законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.
Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У поданому суду висновку органу опіки та піклування Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 06.12.2024 №3856/01-36/42-24 зазначено, що враховуючи самоусунення матері дитини від виконання батьківських обов'язків щодо доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині виховання, піклування про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, відсутність з боку матері будь-якого спілкування з донькою, участі у її житті, наданні матеріальної підтримки, зважаючи на притягнення матері дитини до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, беручи до уваги рекомендації комісії з питань захисту прав дитини (протокол №22 від 27.11.2024), орган опіки та піклування Виконавчого комітету Мукачівської міської ради вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається з постанови від 05.09.2024 року по справі №303/7353/24 ОСОБА_2 протягом 2024 року відповідач ухилялася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов та виховання малолітньої доньки ОСОБА_3 , яка проживає з батьком ОСОБА_1 в с. Шенборн Мукачівського району та не брала участі у її вихованні та матеріальному забезпеченні повноцінного розвитку. У суді ОСОБА_2 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП визнала повністю, щиро розкаялася.
За наслідками розгляду справи суд постановив визнати ОСОБА_2 винною та наклав на неї адміністративне стягнення у вигляді попередження (а.с 13).
Приймаючи до уваги вищевказані обставини справи на предмет їх відповідності зазначеним судом нормам права, суд приходить до наступних висновків.
Згідно зі статтею 166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 року по справі №214/5134/22 виснував, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і матір'ю (батьком) конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.
У переданому на розгляд суду позові, позивач пов'язує необхідність позбавлення відповідача батьківських прав з обставинами щодо ухилення її від виконання батьківських обов'язків.
Відповідно до вимог статті 81 Цивільного процесуального кодексу України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення батька батьківських прав, покладено на позивача.
По відношенню до наведеного, слід зазначити, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В межах розгляду даної справи, судом встановлено фактичні дані, які дають підстави стверджувати, що відповідач умисно та свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків по відношенню до Дитини, зокрема, ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток Дитини, не цікавиться її навчанням у закладі дошкільної освіти та станом здоров'я та не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.
Таким чином, беручи до уваги встановлені за результатами судового розгляду обставини щодо свідомого ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача, поданий висновок органу опіки та піклування Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При вирішенні спору, суд, передусім, виходить з положень частини першої ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХХІІ від 21 лютого 1991 року, в яких зазначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Враховуючи наявні у матеріалах справи фактичні дані у їх сукупності та взаємозв'язку, в ситуації, що склалася по справі слід констатувати порушення прав дитини на належне виховання з боку матері та умисне невиконання нею своїх батьківських обов'язків, що не відповідає принципу «якнайкращого забезпечення інтересів дитини» та не сприятиме її духовному, фізичному та соціальному розвитку.
По відношенню до цього, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав .
При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
3. Питання про розподіл витрат зі сплати судового збору суд вирішує в порядку, передбаченому ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 124, 129, 1291 Конституції України, статтями ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
1. Позов - задоволити.
2. Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) судового збору.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
6. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Представник позивача: ОСОБА_7 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 .
Третя особа: орган опіки і піклування - виконавчий комітет Мукачівської міської ради Закарпатської області, 89600, м.Мукачево, пл. Духновича Олександра 2, ЄДРПОУ 04053743.
Суддя В.В. Кость