Справа №297/2876/24
про продовження строку тримання під вартою
10 грудня 2024 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду об'єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071060000389 від 10 квітня 2024 року за ч. 2 ст. 332 та ч. 3 ст. 332 КК України, та за №12024071150000154 від 09 квітня 2024 року за ч. 3 ст. 332 КК України відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тересва Тячівського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не судимого, громадянина України,-
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 332 та ч. 3 ст. 332 КК України,-
встановив:
В провадженні Берегівського районного суду Закарпатської області перебуває об'єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071060000389 від 10 квітня 2024 року відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 332 та ч. 3 ст. 332 КК України, та за №12024071150000154 від 09 квітня 2024 року відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 липня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071060000389 від 10 квітня 2024 року на 60 днів, до 15 год. 57 хв. 06 вересня 2024 року.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 серпня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071060000389 від 10 квітня 2024 року на 60 днів, до 15 год. 57 хв. 19 жовтня 2024 року.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071060000389 від 10 квітня 2024 року на 60 днів, до 15 год. 57 хв. 13 грудня 2024 року.
Так, органом досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він, діючи умисно, з метою незаконного переправлення громадян України через державний кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статті віком від 18 до 60 років, за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, сприяв незаконному переправленню через державний кордон України громадянам України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , шляхом надання їм порад та вказівок за наступних обставин.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому місці ОСОБА_5 , реалізовуючи свої злочинні наміри, погодився на пропозицію невстановлених досудовим розслідуванням осіб сприяти у незаконному переправленні вищевказаних осіб через державний кордон України.
В подальшому, 09.04.2024 близько 19 год. 50 хв. невстановлена досудовим розслідуванням особа надала ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 інструкції прибути на заздалегідь обумовлене місце, до готелю «Ламберт», який розташований за адресою: м. Берегове, провулок Мукачівський, 3, з метою вичікування слушного часу для незаконного переправлення їх через державний кордон України.
Продовжуючи свій злочинний умисел, невстановлена досудовим розслідуванням особа підшукала невстановлені досудовим розслідуванням два транспортні засоби, на яких ОСОБА_6 та ОСОБА_11 вирушили в напрямку урочища «Чизай», що у м. Берегове, для подальшого їх переправлення через державний кордон України.
Надалі, прибувши 09.04.2024 близько 20:00 години до урочища «Чизай», що у м. Берегове, невстановлена досудовим розслідуванням особа за допомогою мобільного телефону надала ОСОБА_6 та ОСОБА_11 інструкції прослідувати до місця, де на них вже очікував ОСОБА_5 , який, зустрівши ОСОБА_11 та ОСОБА_12 шляхом наданням порад та вказівок наказав останнім вимкнути мобільні телефони та слідувати за ним, однак через декілька хвилин останні були викриті та затримані працівниками поліції Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.
Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного переправлення громадян України через державний кордон України в умовах дії правового режиму воєнного стану, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статті віком від 18 до 60 років, за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, сприяв незаконному переправленню через державний кордон України громадянам України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , шляхом надання засобів та вказівок останнім за наступних обставин.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому місці, ОСОБА_5 , реалізовуючи свої злочинні наміри погодився на пропозицію невстановлених досудовим розслідуванням осіб сприяти у незаконному переправленні вищевказаних осіб через державний кордон України за грошову винагороду.
В подальшому, 10.05.2024 за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи ОСОБА_13 та ОСОБА_14 приїхали в м. Мукачево, де поселились у квартирі, що за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_15 прибув 13.05.2024 та поселився в готелі «Тональ», що в м. Мукачево, з метою вичікування слушного часу для незаконного переправлення їх через державний кордон.
Надалі, 14.05.2024 близько 10 год. 30 хв. ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи вирушили до кафе «Молоко», що в м. Мукачево, де на них очікував ОСОБА_5 на автомобілі марки "SKODA", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який здійснив посадку вищевказаних осіб до автомобіля та вирушив до с. Гуняди Берегівського району, яке розташоване у безпосередній близькості до державного кордону, обминаючи при цьому встановлені по ходу руху пости.
Цього ж дня, близько 13:00 год. ОСОБА_5 разом з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 приїхав в м. Берегове та зупинився біля міського кладовища, де ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 грошові кошти в загальній сумі 200 євро та 100 доларів США за сприяння у незаконному переправленні їх через державний кордон України, після чого показав останнім на мобільному телефоні маршрут їхнього руху з околиць с. Гуняди до державного кордону України, та надав вказівки щодо його подальшого перетину.
Надалі, ОСОБА_5 на вказаному автомобілі разом з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 направились в напрямку с. Гуняди, однак через декілька хвилин були викриті та затримані працівниками поліції Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області на околиці с. Велика Бакта Берегівського району.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
В сукупності ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України.
10 грудня 2024 року до суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 332 КК України строком на 60 днів, мотивоване тим, що в ході досудового розслідування даного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2024 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово було продовжено. Так, строк тримання останнього під вартою спливає 13.12.2024. Вина ОСОБА_5 у вчиненні даних злочинів підтверджується зібраними в ході досудового розслідуваннякримінального провадження доказами. Разом з тим, в ході досудового розслідування даного кримінального провадження встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, оскільки такий, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. А тому, прокурор просив продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Крім того, 03.12.2024 до суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, умови якого зобов'язується не порушувати (а.с. 204).
Разом з тим, 10.12.2024 через канцелярію суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, мотивоване тим, що тільки факт тяжкості злочину не є визначальним фактором та безумовною обставиною застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою є безпідставним, так як таке не має на меті запобігти ризикам, наведеним у ч. 1 ст. 177 КПК України. Обвинувачений весь цей час не переховувався від органу досудового розслідування та/або суду, не знищував, не переховував, не спотворював будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, не впливав незаконно на інших учасників справи, не перешкоджав кримінальному провадженню іншим чином. Обгрунтування ризиків вказаних у клопотанні прокурора, зокрема ризику переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду тяжкістю вчинення злочину є неправомірним. Разом з тим, тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 не може слугувати тим ризиком, який би підтверджував необхідність і виправданість ізоляції його від суспільства. Крім того, просив врахувати ту обставину, що станом на сьогоднішній день, згідно ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області №307/173/23 від 05.11.2024 ОСОБА_5 звільнений від покарання у виді позбавлення волі, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, за яке він був засуджений.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав, з підстав зазначених в такому та пояснив, що в ході досудового розслідування даного кримінального провадження, слідчим суддею Берегівського районного суду відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строк дії якого було неодноразово продовжено. Так, строк дії запобіжного заходу відносно останнього закінчується 13.12.2024. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 332 КК України. Санкція ч. 3 ст. 332 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до семи років, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином. Разом з тим, ризики, за яких під час досудового розслідування відносно ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не зменшилися та продовжують існувати. Так, на думку сторони обвинувачення, є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на волі,може переховуватись від суду, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки такий обвинувачується у вчиненні і тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі до дев'яти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду. Разом з тим, існує ризик, що обвинувачений ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків злочину та інших учасників кримінального провадження, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.Додав, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, встановленим під час досудового розслідування. Просив клопотання задоволити.
Разом з тим прокурор ОСОБА_3 вважав клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт безпідставним, з вищезазнаних ним підстав, просив в його задоволенні відмовити.
Захисник ОСОБА_4 заперечив щодо продовження строку дії відносно його підзахисного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також підтримав своє клопотання про зміну ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, з підстав зазначених в його клопотанні та просив врахувати, що такий тривалий час утримується під вартою, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей. Крім того просив врахувати ту обставину, що ОСОБА_5 на даний час є несудимий, оскільки ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області №307/173/23 від 05.11.2024 такий звільнений від покарання у виді позбавлення волі, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, за яке він був засуджений. Просив в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити, та задоволити його клопотання та клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу.
Підозрюваний ОСОБА_5 своє клопотання та клопотання захисника про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт підтримав. Просив врахувати, що у нього народилася дитина, яку разом з іншими його неповнолітніми дітьми необхідно виховувати та утримувати. Просив в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити, та задоволити його клопотання та клопотання його захисника про зміну йому запобіжного заходу.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження з приводу вказаних клопотань, дослідивши матеріали таких та перевіривши матеріали обвинувального акта, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.97, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Так, ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2024 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 липня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071060000389 від 10 квітня 2024 року на 60 днів, до 15 год. 57 хв. 06 вересня 2024 року.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 серпня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071060000389 від 10 квітня 2024 року на 60 днів, до 15 год. 57 хв. 19 жовтня 2024 року.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071060000389 від 10 квітня 2024 року на 60 днів, до 15 год. 57 хв. 13 грудня 2024 року.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання, зокрема, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина 2).
Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що такий обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 332 КК України. Так, санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від семи до дев'яти років, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, а також враховує тяжкість покарання, що йому загрожує.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу (частина 1).
Відповідно до п. 5 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно п. 4 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
В ході судового розгляду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 4 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, суд вважає, що існує ризик, що обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки такий обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення від семи до дев'яти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду, та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску державного кордону України, а також переховуватись на території України, враховуючи, що такий підозрюється у вчиненні злочину, пов'язаного з незаконним переправленням осіб через державний кордон України.
Також, суд вважає, що існує ризик, що обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на волі,з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення, може незаконно впливати на свідків та інших осіб в даному кримінальному провадженні, шляхом погрози чи тиску, з метою зміни їх показів чи відмови від надання таких в ході судового розгляду кримінального провадження.
Крім того, суд вважає, що існує ризик, що обвинувачений ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки, знаходячись на волі, зможе використовуючи свої зв'язки координувати дії засобами, які мають можливість впливати на викривлення зазначених даних для кримінального провадження шляхом погрози та тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення ним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджанням досудового розслідування.
Аналогічним чином ОСОБА_5 може незаконно впливати на понятих, які брали участь у слідчих діях.
Разом з тим, суд вважає, що існує ризик, що обвинувачений ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки такий на час вчинення злочинів був судимий.
Так, на думку суду, в судовому засіданні, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п 1, п. 3, п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, суд враховує, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження, слідчим суддею Берегівського районного суду Закарпатської області було встановлено наявність вищевказаних ризиків, у зв'язку з чим, ухвалами слідчого судді від 11.04.2024 та від 15.05.2024 відносно ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово було продовжено.
Як встановлено в ході судового розгляду клопотання, вказані ризики продовжують існувати.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював (у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, Феррарі-Браво проти Італії, Мюррей проти Сполученого Королівства), що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Таким чином, на думку суду, у даному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, з врахуванням встановлених обставин, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, те, що останній може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вказаним ризикам, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, суд вважає клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, доведеним, таким, що підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України та щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При цьому, враховуючи, що ОСОБА_5 порушив вимоги застави, обраної ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду від 11.04.2024 року, в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071060000389 від 10 квітня 2024 року, а також те, що ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду від 15 травня 2024 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, а також строк дії такого ухвалами Берегівськго районного суду Закарпатської області від 09 липня 2024 року та від 21 серпня 2024 року був продовжений також без визначення застави, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для визначення обвинуваченому ОСОБА_5 розміру застави при продовженні йому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Разом з тим, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відсутніі підстави для зміни відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під варто на домашній арешт, як просила сторона захисту, оскільки застосування такого буде недостатнім для запобігання вищевказаним ризикам, встановленим в ході судового розгляду даного клопототання.
Та обставина, що станом на сьогоднішній день, згідно ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області №307/173/23 від 05.11.2024 ОСОБА_5 звільнений від покарання у виді позбавлення волі, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, за яке він був засуджений, на думку суду, не виключає застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою в розумінні п. 4 ст. 183 КПК України.
За наведених обставин, суд вважає в задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт, відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів
Разом з тим, згідно ч. 4 ст. 197 КПК України, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дату її закінчення в межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 176-178, ст. 182, 183, 194, 196, 197, 314, 315 КПК України, суд,-
ухвалив:
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 332 КК України, - задоволити.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 15 год. 57 хв. 07 лютого 2025 року.
Строк дії ухвали закінчується о 15 год. 57 хв. 07 лютого 2025 року.
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 332 КК України з тримання під вартою на домашній арешт, - відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та надіслати начальнику відділу ДУ "Закарпатської УВП №9" та начальнику Берегівського РВП ГУНП України в Закарпатській області для виконання.
Ухвала протягом 7 діб з дня її проголошення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_16