Справа № 758/11598/24
02 грудня 2024 року
Подільський районний суд міста Києва у складі
головуючого судді - Будзан Л.Д.,
за участі секретаря судового засідання - Губенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
До Подільського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2968374 від 03 вересня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. та закрити провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03 вересня 2024 року відносно нього відповідачем була складена постанова за порушення ПДР України, а саме керування транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п.31.4.3 ПДР України. Позивач вважає зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем вказану постанову винесено незаконно, при її винесенні поліцейським неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не вжито заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, чим порушено процедуру розгляду справи. На підставі викладеного, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 вересня 2024 року, головуючим суддею у справі визначено Будзан Л.Д.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 20 вересня 2024 року, позов було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 30 вересня 2024 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.10.2024 представник відповідача, на виконання вимог ст. 162 КАС України, подав письмовий відзив на адміністративний позов, вказав на необгрунтованість позовних вимог та хибність тверджень позивача. Крім того, пояснив, що під час розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення відреагував на адміністративне правопорушення у відповідності до вимог закону, встановив причини та умови, що сприяли вчиненню даного правопорушення у відповідності до ст. 245 КУпАП. Зазначає, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений відповідачем під час розгляду справи та, відповідно до норм чинного законодавства, вмотивовано винесено постанову серії ЕНА №2968374 від 03 вересня 2024 року.
29 жовтня 2024 року позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому виклав заперечення проти обставин, зазначених представником відповідача у відзиві на позов. Позивач вказав, що жодного доказу, передбаченого ст. 251 КУпАП, на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення позивачем, представником відповідача суду не надано. Зокрема, наголошує, що нероз'яснення прав особі, щодо якої складається постанова є грубим, істотним порушенням її прав. Окрім цього, вказав, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. При цьому, для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху відповідачем не надано ані відеозапису події, ані фотокартки, ані пояснень свідків.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Однією з основних засад судочинства є забезпечення доведеності вини.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Судом встановлено, що 03 вересня 2024 року поліцейською 2 взводу 3 роти ПОЛКу - 1 Управління патрульної поліції в місті Києві капралом поліції Коноплею Марією Олегівною відносно ОСОБА_1 складено постанову серії ЕНА № 2968374 за порушення правил дорожнього руху, а саме керування транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушено п. 31.4.3 в) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн.
Таким чином, підставою для прийняття оскаржуваної постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності у виді штрафу стало керування транспортним з несправними зовнішніми світловими приладами, на що слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, законодавчо встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Дослідивши оскаржувану постанову та матеріали справи, суд вбачає, що жодних пояснень свідків та доказів здійснення фото чи відео фіксації, які б підтвердили порушення позивачем ПДР України, крім викладених інспектором обставин в постанові, не міститься.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Положеннями ч. 1 ст. 121 КУпАП встановлено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.31.4.3 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, як зовнішні світлові прилади: не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;
Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимими й належними доказами.
Так, оскаржена постанова не містить жодних відміток про наявність на момент її винесення доказів на підтвердження вчинення відповідного правопорушення.
Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено про керування позивачем транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби.
Натомість оскаржувана постанова не містить достатніх та належних доказів вчиненоного позивачем адміністративного правопорушення. Фіксація вказаного правопорушення підтверджена виключно протоколом складеним відповідачем, проте, на думку суду, факт складення протоколу та його наявність не дає підстав стверджувати про допущення позивачем Правил дорожнього руху.
Отже, працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З іншого боку, рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності дій з боку інспектора патрульної поліції, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо скасування оскаржуваної постанови.
Таким чином, відповідач не довів належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та наявність в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, підстави, за яких постановлено оскаржуване рішення, не ґрунтуються на всебічному, повному та обґрунтованому дослідженні матеріалів адміністративної справи, а тому рішення підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, а також ту обставину, що відповідачем не було надано до суду доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь позивача понесених витрат зі сплати судового збору у розмірі 484 грн. 48 коп.
Керуючись ч. 6 ст. 122, ст. ст. 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 2968374 від 03 вересня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121 КУпАП закрити
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Департамент патрульної поліції, юридична адреса: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ.
Повний текст рішення суду складено 02 грудня 2024 року.
Суддя Леся БУДЗАН