ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/13505/24
провадження № 2/753/7858/24
09 грудня 2024 року суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у липні 2024 року ТОВ "Цикл Фінанс" звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 13 лютого 2022 року між ТОВ "ФК "Гвадіана" та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № F-00029153, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Гвадіана" надало ОСОБА_1 кредит у сумі 2500 грн строком на 25 днів зі сплатою 2,5% на добу. 07 травня 2024 року між ТОВ "ФК "Гвадіана" та ТОВ "Цикл Фінанс" було укладено договір факторингу № 1, у відповідності до умов якого ТОВ "ФК "Гвадіана" відступило ТОВ "Цикл Фінанс" право вимоги за договорами кредиту, зокрема і за договором № F-00029153. У зв'язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору, у нього виникла заборгованість, яка складає 9687,50 грн, з яких: 2500 грн - сума основного боргу, 7187,50 грн - заборгованість за відсотками за період з 13 лютого 2022 року по 08 червня 2022 року. Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору 2422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу - 3500,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2024 року позовну заяву було передано для розгляду судді Шаповаловій К.В.
05 серпня 2024 року до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА, у якій зазначено, що відповідач не значиться зареєстрованим за адресою, яка зазначена у позовній заяві.
06 серпня 2024 року до суду надійшла інформація з Управління соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві РДА. у якій зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа, та задекларував адресу свого фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 16 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
04 вересня 2024 року до суду від позивача надійшло клопотання про витребування від АТ КБ «Приватбанк» інформації та документів, а саме: інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) карткового рахунку відкритого у банку станом з 01 січня 2022 року по 14 лютого 2022 року; відомостей про те, чи належить/належав рахунок № НОМЕР_2 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); підтвердження чи спростування факту наявності операції по зарахуванню коштів 13 лютого 2022 року на суму 2500,00 грн на рахунок № НОМЕР_2 ; надати повну виписку по рахунку № НОМЕР_2 , з урахуванням операції по зарахуванню коштів 13 лютого 2022 року на суму 2500,00 грн.
Ухвалою суду від 11 вересня 2024 року було задоволено вищезгадане клопотання представника позивача про витребування інформації.
07 листопада 2024 року до суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшла інформація стосовно рахунку ОСОБА_1 .
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі двічі направлялися відповідачу на адресу її місця реєстрації: АДРЕСА_1 , проте конверти поверталися до суду без вручення адресату, з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до позовної заяви докази, доходить наступного висновку.
Судом встановлено, що 13 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Гвадіана» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № F-00029153, відповідно до якого, сума кредиту становить - 2500,00 грн, строк дії кредиту -25 днів зі сплатою процентів - 2,5% на добу.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що клієнт має право продовжити (пролонгувати) строк повернення кредиту. Для цього він зобов'язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату пролонгації проценти за користування кредитом та пеню/штраф у разі наявності. Оплата в повному обсязі нарахованих процентів за кредитом є підтвердженням згоди позичальника щодо активації/продовження строку надання кредиту потребує підписання додаткових угод до цього договору.
У пункті 12.2 договору зазначено, що цей договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, використання якого передбачено ЗУ "Про електронну комерцію".
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб- сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора НОМЕР_5, який відповідно до довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Гвадіана» були надіслані 13 лютого 2022 року о 11:06:36 год. на мобільний номер телефону ОСОБА_1 - НОМЕР_3 . Ідентифікатор введено позичальником 13 лютого 2022 року о 11:07:31 год., перерахування коштів позичальнику здійснено 13 лютого 2022 року о 11:11:32.
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн», 13 лютого 2022 року на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 надійшли кошти у розмірі 2500,00 грн.
З пункту 2.2 кредитного договору вбачається, що саме реквізити банківської картки № НОМЕР_2 були зазначені позичальником для переказу коштів у безготівковій формі.
Відповідно до інформації, яка надійшла до суду від АТ КБ «Приватбанк», на ім'я ОСОБА_1 відкрито, зокрема, банківську картку № НОМЕР_4 , та згідно виписки по вказаній картці, 13 лютого 2022 року на картку відбулося зарахування у розмірі 2500,00 грн.
Отже, вбачається, що ТОВ «ФК «Гвадіана» свої зобов'язання за договором кредиту виконало в повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 кредитні кошти у загальному розмірі 2500,00 грн на умовах передбачених договором.
Відповідачем не заперечувався та не спростовувався факт отримання від ТОВ «ФК «Гвадіана» кредитних коштів.
07 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Гвадіана» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Гвадіана» відступає ТОВ «Цикл Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Цикл Фінанс» приймає права вимоги до боржників.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № від 07 травня 2024 року до договору факторингу № 1 від 07 травня 2024 року, ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором F-00029153 на загальну суму 3187, 50 грн., з яких: 2500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 687,50 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Відповідно до частиною другою статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.
Відповідно до укладеного між сторонами договору та статей 1049, 1050 та 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Статті 527, 530 ЦК України зазначають, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до статті 611 ЦК України за порушення зобов'язання наступають правові наслідки, передбачені статей 624, 625 ЦК України, тобто, при порушенні зобов'язань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки від суми боргу та неустойку у вигляді пені та штрафу, що передбачена умовами договору.
Згідно статті 599 Цивільного Кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст. 615 Цивільного Кодексу України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В порядку частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість та тілом кредиту - 2500,00 грн та за нарахованими відсотками - 7187, 50 грн, що разом складає 9687, 50 грн.
Відповідно до статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
Умовами договору № F-00029153 від 13 лютого 2022 року передбачено, що строк договору становить 25 днів.
Вбачається, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти та нараховані проценти за користування позикою не повернув, унаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається із суми кредиту - 2500,00 грн та процентів за користування кредитом нарахованих в межах строку кредитування у розмірі 687,50 грн, що разом складає 3187,50 грн про що свідчить розрахунок заборгованості виконаний ТОВ «ФК «Гвадіана» станом на 24 травня 2024 року.
Окрім того, з витягу реєстру прав вимог вбачається, що первісний кредитор передав ТОВ «Цикл Фінанс» право вимоги за кредитним договором F-00029153 на загальну суму 3187, 50 грн., з яких: 2500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 687,50 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Доводи представника позивача стосовно того, що проценти нараховані станом на 90 день починаючи з першого для прострочення договору, що передбачено умовами договору та паспорту споживчому кредиту, не знаходять підтвердження, оскільки умовами договору такі нарахування не передбачені, а матеріали справи не містять доказів того, що паспорт споживчого кредиту було підписано саме одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 , та йому було відомо про умови кредитування, які містилися у паспорті споживчого кредиту.
Дій щодо пролонгації кредиту, передбачених умовами договору, ОСОБА_1 не вчинялося.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов'язанням, яка складається із суми позики - 2500,00 грн та процентів за користування кредитом в межах строку кредитування в сумі 687,50 грн є доведеною та підлягають задоволенню.
Статтями 1046, 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного сторонами договору кредиту №F-00029153 від 13 лютого 2022 року ТОВ «ФК «Гвадіана», як фінансова установа, надало позичальнику суму позики, а останній зобов'язувався повернути надані кошти протягом 25 днів.
Таким чином, позивач відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, тому заявлена позивачем ТОВ «ФК «Гвадіана» вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування позикою після спливу 25 днів є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме щодо стягнення з відповідача коштів за договором кредиту № F-00029153 від 13 лютого 2022 у розмірі 3187,50 грн, з яких: 2500,00 грн - заборгованість за тілом, 687,50 грн - заборгованість за відсотками.
Разом з тим позивач просить суд стягнути з відповідача витрати понесені ним на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 03 червня 2024 року, укладеному між ТОВ "Цикл Фінанс" та АО "Альма Теміс", клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі і на умовах, передбачних договором.
Розділом 4 договору передбачений порядок уплати послуг адвокатського об'єднання , зокрема, юридичну допомогу, що надається адвокатським об'єднанням, клієнт оплачує в гривнях, шляхом сплати суми, що дорівнює 3500,00 грн без ПДВ, за супровід однієї справи, відповідно до переліку, що визначається окремими додатковими угодами до даного договору.
Згідно додаткової угоди № 1 від 03 червня 2024 року до договору про надання правової допомоги, клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції судів по справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі і за довоговором F-00029153 від 13 лютого 2022 року, боржник - ОСОБА_1 .
Відповідно до акту №31 прийому-передачі наданих послуг за довогором про надання правової допомоги, адвокатське об'єднання надало позивачу юридичні послуги, серед яких: складання позовної заяви ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, що включає в себе: аналіз матеріалів кредитної справи, складання позовної заяви, підготовка матеріалів позовної заяви, формування додатків, створення позовно заяви у підсистемі Елект ронний суд, направлення екземпляру позовної заяви відповідачу, подача позову до суду. Загальна вартість наданих послуг склала 3500,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № АТ0031 від 04 червня 2024 року, ТОВ "Цикл Фінанс" перерахувало на рахунок АО "Альма Теміс" 3500,00 грн, призначення платежу: договір ЦФ/2024 від 03.06.2024, додаткова угода № 1 від 03.06.2024 (Київ) Сеферов С.Б. F-00029153.
Отже, адвокатом надано суду докази щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правничу допомогу.
Отже, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, з огляду на відсутність зі сторони відповідача будь-яких заяв з приводу заперечень щодо заявленої суми витрат на правничу допомогу, суд дійшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн є обгрунтованою, та враховуючи те, що позовні вимоги були задоволені частково, вимога в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 1151,61 грн.
На підставі положень статті 141 ЦПК України суд покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" заборгованість за кредитним договором № F-00029153 від 13 лютого 2022 року в розмірі 3187,50 грн, яка складається з суми основного боргу в розмірі 2500,00 грн та суми боргу за відсотками в розмірі 687,50 грн; витрати по сплаті судового збору у розмірі 796,96 грн та витрати понесені позивачем на правову допомогу у розмірі 1151,61 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» - ЄДРПОУ 43453613, місце знаходження:м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: К.В. Шаповалова