Єдиний унікальний номер 725/8012/24
Номер провадження 2/725/1530/24
05.12.2024 року м. Чернівці
Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Федіної А.В.,
за участю секретаря судового засідання Ватаманюк В.В.,
представника позивача Гачак І.О. а режимі ВКЗ
та представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків, -
У серпні 2024 року позивач через свого представника звернувся до суду з вище вказаним позовом та просив стягнути з ОСОБА_2 на користь AT «Укрзалізниця» від імені якої діє регіональна філія «Львівські залізниця» кошті в сумі 620 884,67 гри., як вартість неоприбуткованого дизельного пального, а також судові витрати.
В ході підготовчого судового засідання у даному спорі представник відповідача звернулась до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, оскільки вважає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
В обґрунтування вказаного клопотання посилалась на те, що даний спір стосується відшкодування майнової шкоди, завданої підприємству під час виконання трудових обов'язків, і стосується дій відповідача під час виконання ним повноважень посадової особи - керівника локомотивного депо. Підставами позову позивач зазначив наявність в діях відповідача елементів господарського правопорушення, а саме неналежну організацію бухгалтерського контролю, фіксування всіх господарських операцій в первинних документах, що спричинило майнову шкоду, завдану господарському товариству. Отже, вважає, що спір виник між господарським товариством та посадовою особою (керівником структурного підрозділу), стосується відшкодування збитків, заподіяних акціонерному товариству діями відповідача щодо неналежного виконання повноважень керівника, законом - п.12 ч.1 ст.20 ГПК України передбачено підвідомчість такого спору господарському суду.
Заперечуючи проти закриття провадження у справі з підстав викладених представником відповідача у своєму клопотанні, представник позивача направив до суду письмові заперечення в яких зазначав наступне. Так, представник відповідача зазначає, що відповідач є посадовою особою залізниці, але не вказує, якою нормою закону або іншого нормативно-правового акту це передбачено та вважає таке твердження безпідставним. Звертав увагу на те, що НАЗК у своїх роз'ясненнях щодо суб'єктів декларування, відповідаючи на запитання: «Чи є посадові особи відокремлених структурних підрозділів юридичної особи публічного права суб'єктами декларування?», відповіло ні та у зв'язку із прийняттям Закону № 3384-IX звужено перелік посадових осіб юридичних осіб публічного права, які є суб'єктами декларування (суб'єктами, на яких поширюється дія Закону). Також, акцентував увагу на судову практику, де в порядку цивільного судочинства вирішувались спори між юридичними особами та керівниками їх структурних підрозділів.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала заявлене клопотання, а представник відповідача заперечував проти його задоволення.
Суд, заслухавши думку присутніх в судовому засіданні учасників процесу з приводу заявленого клопотання, частково дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.
Так, ст. 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Частиною першою ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Пунктом 8 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Так, у пункті 12 частини першої цієї статті передбачено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
У ч.2 ст. 89 ГК України визначено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків;- іншими винними діями посадової особи.
Із системного аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції, такий спір виник між господарським товариством та його посадовою особою, стосується рішень, дій чи бездіяльності цієї посадової особи на виконання нею своїх повноважень з управління товариством, організацією діяльності товариства.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору є відшкодування майнової шкоди, завданої товариству неналежним та недобросовісним виконанням трудових обов'язків відповідачем під час здійснення ним своїх повноважень як посадової особи в період виконання ним обов'язків начальника ВСП «Локомотивне депо Чернівці», а саме згідно з наказами від 19.07.2020 № 388/к, від 20.12.2021 № 1127/к, від 02.02.2022 № 126/к, від 23.02.2022 № 178/к, від 16.03.2022 № 240/к, від 01.07.2022 № 435/к, від 15.02.2023 № 103/к виконував обов'язки начальника ВСП «Локомотивне депо Чернівці», а саме: з 03.08.2020 по 10.09.2020; з 20.12.2021 по 29.01.2022; з 02.02.2022 по 17.02.2022; з 26.02.2022 по 15.03.2022; з 16.03.2022; з 11.07.2022 по 03.08.2022; з 17.11.2022 по 02.12.2022; з 15..03.2023, тобто перебував в трудових відносинах з позивачем як керівник цього підрозділу.
Отже, вказані правовідносини за своєю суттю є господарськими, хоч і виявлені після припинення виконання відповідачем обов'язків начальника ВСП «Локомотивне депо Чернівці».
Зазначеним висновок відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 11 грудня 2019 року у справі № 638/15118/16-ц (провадження № 14-329цс19), від 14 квітня 2020 року у справі № 910/12217/19 (провадження № 12-24гс20), Верховного Суду у постанові від 01 грудня 2022 року у справі № 161/7347/21.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у параграфі 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Враховуючи викладене, а також те, що предметом спору у даній справі є відшкодування майнової шкоди, завданої посадовою особою під час виконання трудових обов'язків, суд приходить до обґрунтованого висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
У відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 4, 13, 255, 258, 260, 272, 353 ЦПК України, -
Клопотання представника відповідача - задовольнити.
Провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків - закрити у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даного спору віднесено до юрисдикції Господарського суду Чернівецької області.
Роз'яснити сторонам, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів до Чернівецького апеляційного суду.
Повний текст ухвали буде виготовлений 10.12.2024 року.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці А. В. Федіна