справа №712/8742/24
провадження №2/712/2766/24
27.11.2024 м. Черкаси
Соснівський районний суду м. Черкаси у складі:
головуючого судді - Ватажок-Сташинської А.В.,
за участі: секретаря судового засідання - Шевченко О.П.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Березенка Є.А.,
представника відповідача - Балакіна Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Черкаси цивільну справу за позовомВідомої Валентини Іванівнидо Черкаської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю,
До Соснівського районного суду м. Черкаси звернулась ОСОБА_1 з позовом до Черкаської міської ради, в якому просить встановити факт спільного проживання однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 08.05.2013 по 19.01.2024.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивачка була одружена з сином ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Сім'я проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір'ю ОСОБА_3 - ОСОБА_2 . 25 липня 1992 року ОСОБА_2 вийшла заміж за ОСОБА_4 та проживала разом з ним. Однак ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер і ОСОБА_2 повернулася жити до сім'ї сина. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер чоловік позивачки ОСОБА_3 , в той час як його матір ОСОБА_2 та позивачка продовжили проживати однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 померла. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить нерухоме майно за вказаною адресою. Посилаючись на те, що встановлення факту проживання однією сім'єю зумовлено необхідністю реєстрації права власності на нерухоме майно у порядку четвертої черги спадкування, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.08.2024 відкрито провадження у справі за даним позовом, ухвалено здійснювати судовий розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Заперечуючи проти задоволення позову, представник відповідача 19.08.2024 надав до суду відзив, в якому вказав про безпідставність позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 пропущено встановлений законом шестимісячний строк для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Також у відзиві вказано, що позивачкою не надано достатніх доказів на підтвердження факту проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 . Зокрема не зазначено, яким чином вони вели спільний бюджет та господарство, не долучено доказів, щодо купівлі ліків, продуктів та сплати комунальних послуг. Крім того, як зазначено у відзиві, відсутні докази, що підтверджують дату, з якої позивачка проживала разом з ОСОБА_2 . Посилаючись на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
08 жовтня 2024 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якій вказує, що наявність фактичних сімейних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується належними та допустимими доказами, наданими до позовної заяви, зокрема довіреністю, виданою ОСОБА_2 на представництво її інтересів позивачці, документами та платіжним дорученням на поховання ОСОБА_2 , а також іншими долученим доказами. Крім того, представник позивача зазначає, що дійсно 25.07.1992 ОСОБА_2 вийшла заміж за ОСОБА_4 та переїхала жити до чоловіка, однак ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер і з 08.05.2013 ОСОБА_2 була зареєстрована і проживала зі своєю невісткою - позивачкою у справі в одному домоволодінні. Крім того, на підтвердження звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний термін, стороною позивача надано копію постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Ухвалою суду від 05.11.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивачка та її представник на задоволенні позову наполягали з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Також позивачка у судовому засіданні ствердила, що мати її покійного чоловіка - ОСОБА_2 остаточно почала проживати в одному будинку разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 з осені 2017 року, оскільки саме з того часу почала потребувати стороннього догляду, який повністю забезпечувала позивачка. Як пояснила у судовому засіданні ОСОБА_1 за час спільного проживання з ОСОБА_2 , вони вели спільне господарство, позивачка ходила за продуктами та ліками, готувала їжу, прибирала, доглядала свою свекруху. Після смерті ОСОБА_2 позивачка здійснила її поховання. Інших родичів ОСОБА_2 , окрім позивачки не мала. Позивачка від шлюбу із єдиним сином ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , спільних дітей не мали. Щодо не складання ОСОБА_2 заповіту на ім'я позивачки, остання повідомила, що сама постійно відмовлялась від цього.
Представник позивача у судовому засіданні також пояснив, що у позовній заяві зазначена позовна вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю саме з 08.05.2013, оскільки це є датою реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за однією адресою з позивачкою.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.
Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_5 показала суду, що вона є сусідкою позивачки та ОСОБА_2 , вони мешкають в одному будинку, розділеному на дві окремі квартири за дресою: АДРЕСА_2 . Також ОСОБА_5 показала суду, що позивачка доглядала матір свого покійного чоловіка - ОСОБА_2 , яка, окрім позивачки інших родичів не мала, останніх років 6-7 до дати її смерті у січні 2024 року. Крім того ОСОБА_5 показала суду, що позивачка та її свекруха мали близькі відносини, вони вели спільне господарство, позивачка дійсно за час спільного проживання протягом останніх 6-7 років доглядала свою свекруху, яка потребувала стороннього догляду, готувала їжу, придбавала ліки та продукти харчування, прибирала, після смерті ОСОБА_2 здійснила її поховання.
Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 показала суду, що вона є подругою позивачки та колишньою сусідкою позивачки та ОСОБА_2 . Свідок знайома з позивачкою вже близько 40 років, та позивачка доглядала матір свого покійного чоловіка, з якою вони проживали разом в одному будинку за адресою: АДРЕСА_1 останніх років 5, може і більше. Також допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 показала суду, що позивачка та її свекруха мали близькі відносини, вони вели спільне господарство, позивачка дійсно за час спільного проживання доглядала свою свекруху, яка потребувала стороннього догляду, придбавала продукти, повністю забезпечувала їх спільний побут. Як показала допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 , відносини між позивачкою та ОСОБА_2 були як у матері та доньки.
Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 показала суду, що вона є сусідкою позивачки, яку знає близько 40 років, однак по суті спору нічого пояснити не може.
Заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідача, покази допитаних у якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , а його матір'ю зазначена ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 28.01.1958.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 18.01.1985, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклали шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_9 .
Згідно з повторним свідоцтвом про одруження НОМЕР_3 від 25.07.1992, виданим виконкомом Лебединської сільської Ради Шполянського району Черкаської області, ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_4 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_10 .
Відповідно до свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові НОМЕР_4 від 24.12.1997 виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Придніпровського райвиконкому м. Черкаси, ОСОБА_11 перемінила прізвище та ім'я на ОСОБА_12 .
ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_5 від 16.05.2011 виданим Лебединською сільською радою Шполянського району Черкаської області.
Відповідно до адресної картки особи за адресою: АДРЕСА_2 за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та з 08.05.2013 - ОСОБА_2 .
Згідно з відповіддю Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради, наданою на запит суду (вх.№30431 від 30.07.2024) ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 20.03.1985.
У паспорті громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , копія якого наявна у матеріалах справи, наявна відмітка про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 20.03.1985.
ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_6 від 29.04.2020, виданим Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_5 показала суду, що вона є сусідкою позивачки та ОСОБА_2 , вони мешкають в одному будинку, розділеному на дві окремі квартири за дресою: АДРЕСА_2 . Також ОСОБА_5 показала суду, що позивачка доглядала матір свого покійного чоловіка - ОСОБА_2 , яка, окрім позивачки інших родичів не мала, останніх років 6-7 до дати її смерті у січні 2024 року. Крім того, ОСОБА_5 показала суду, що позивачка та її свекруха мали близькі відносини, вони вели спільне господарство, позивачка дійсно за час спільного проживання протягом останніх 6-7 років доглядала свою свекруху, яка потребувала стороннього догляду, готувала їжу, придбавала ліки та продукти харчування, прибирала, повністю забезпечувала їх спільний побут, після смерті ОСОБА_2 здійснила її поховання.
Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 показала суду, що вона є подругою позивачки та колишньою сусідкою позивачки та ОСОБА_2 . Свідок знайома з позивачкою вже близько 40 років, та позивачка доглядала матір свого покійного чоловіка, з якою вони проживали разом в одному будинку за адресою: АДРЕСА_1 останніх років 5, може і більше. Також допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 показала суду, що позивачка та її свекруха мали близькі відносини, вони вели спільне господарство, позивачка дійсно за час спільного проживання доглядала свою свекруху, яка потребувала стороннього догляду, придбавала продукти, повністю забезпечувала їх спільний побут. Як показала допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 , відносини між позивачкою та ОСОБА_2 були як у матері та доньки.
У судовому засіданні позивачка ствердила, що мати її покійного чоловіка - ОСОБА_2 остаточно почала проживати в одному будинку разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 з осені 2017 року, оскільки саме з того часу почала потребувати стороннього догляду, який повністю забезпечувала позивачка. Як пояснила у судовому засіданні ОСОБА_1 за час спільного проживання з ОСОБА_2 , вони вели спільне господарство, позивачка ходила за продуктами та ліками, готувала їжу, прибирала, доглядала свою свекруху. Після смерті ОСОБА_2 позивачка здійснила її поховання. Інших родичів ОСОБА_2 , окрім позивачки не мала. Позивачка від шлюбу із єдиним сином ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , спільних дітей не мали. Щодо не складання ОСОБА_2 заповіту на ім'я позивачки, остання повідомила, що сама постійно відмовлялась від цього.
Згідно з довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Михайловською А.А. 14.01.2022, зареєстровано в реєстрі за №83, ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 бути її законним представником в усіх організаціях, установах, підприємствах, органах нотаріату, органах влади та місцевого самоврядування, органах БТІ, архітектури, в органах Державної реєстрації прав власності з питання оформлення та реєстрації права власності на будь-яке належне ОСОБА_2 нерухоме майно та представництва інтересів у ЦНАП по будь-яким питанням, що стосуватимуться ОСОБА_2 .
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 300772095 від 22.02.2022 ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок, загальною площею 33,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_7 від 22.01.2024 виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
На підтвердження організації поховання ОСОБА_2 стороною позивача надано: замовлення №20 на організацію та проведення поховання ОСОБА_2 та відповідні фіскальні чеки.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання, № витягу 00043221087 від 22.01.2024, витяг надано на запит ОСОБА_1 відносно смерті ОСОБА_2 .
З наявної у матеріалах справи виписки по картковому рахунку позивачки вбачається, що 24.01.2024 на банківський картковий рахунок позивачки надійшли кошти від ПФУ як разове цільове зарахування.
15 травня 2024 ОСОБА_1 звернулася до Першої черкаської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_2 за №209/2024.
Постановою державного нотаріуса від 24.09.2024 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , який належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 .
Згідно з наданою Першою черкаською державною нотаріальною конторою копії спадкової справи після померлої ОСОБА_2 , інші спадкоємці із заявами про прийняття чи про відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися.
Заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_2 не залишила.
Відповідно до листа Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 19.09.2024 №5472-10-01-21 за інформацією територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку в зазначеній установі не перебувала.
Доказів того, що ОСОБА_2 мала інших родичів або близьких осіб, які здійснювали за нею догляд, враховуючи похилий вік та стан здоров'я останньої, окрім позивачки, яка є її невісткою, сторони суду не назвали та не надали. Не встановлено таких і у ході судового розгляду даної справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку.
Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі № 5-рп/99 членами сім'ї є, зокрема, особи, які постійно мешкають і ведуть спільне господарство. Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Згідно з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Отже для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: 1) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Про проживання однією сім'єю можуть свідчити, у сукупності, наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17, від 31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20, від 12 січня 2023 року у справі № 754/6012/21, від 20 лютого 2023 року у справі № 520/11160/18, від 08 серпня 2023 року у справі № 752/13615/20-ц.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги також можуть братися показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фото/відео матеріали, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду у цій справі, ОСОБА_1 зазначала, що вони з ОСОБА_2 , яка є матір?ю покійного чоловіка позивачки не є кровними родичами, проте вона проживала зі спадкодавицею однією сім'єю більше ніж п'ять років з осені 2017 року до відкриття спадщини, вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, брали участь у витратах, пов'язаних з оплатою комунальних послуг, спільно харчувалися, а також позивачка опікувалася ОСОБА_2 , оскільки остання постійно потребувала постійної сторонньої допомоги, яку надавала їй позивачка, а тому відповідно до статті 1264 ЦК України має право на спадкування за законом як спадкоємець четвертої черги.
Надаючи оцінку доказам, наданим позивачкою на підтвердження факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, суд виходить з того, що договір-замовлення №20 на організацію та проведення поховання померлої ОСОБА_2 з квитанціями на підтвердження оплати за вказаним договором-замовленням, довіреність, посвідчена приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Михайловською А.А. 14.01.2022, зареєстровано в реєстрі за №83, якою ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 бути її законним представником в усіх організаціях, установах, підприємствах, органах нотаріату, органах влади та місцевого самоврядування, органах БТІ, архітектури, в органах Державної реєстрації прав власності з питання оформлення та реєстрації права власності на будь-яке належне ОСОБА_2 нерухоме майно та представництва інтересів у ЦНАП по будь-яким питанням, що стосуватимуться ОСОБА_2 - є належними та достатніми доказами, з якими закон пов'язує правовий статус члена сім'ї та осіб, які проживають однією сім'єю, а також є доказами, які підтверджують сукупність обставин, необхідних для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, як то ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, тощо.
Cуд також виходить з того, що покази, допитаних у якості свідків у судовому засіданні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , є деталізованими та містять посилання на конкретні факти та обставини, які б давали суду можливість дійти висновку про наявність підстав, які входять до предмету доказування у подібних правовідносинах.
Відтак показами свідків, враховуючи наявність інших належних доказів судом встановлено факт проживання однією сім'єю позивачки із ОСОБА_2 з осені 2017 року до часу відкриття спадщини.
Також суд при вирішенні даної справи бере до уваги лист Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 19.09.2024 №5472-10-01-21, відповідно до якого за інформацією територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку в зазначеній установі не перебувала.
Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, та враховуючи, що у судовому засіданні судом достеменно встановлено факт проживання позивачки із спадкодавицею - ОСОБА_2 з осені 2017 року до відкриття спадщини, позов належить задовольнити частково, встановивши факт проживання однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з осені 2017 року по 19.01.2024.
Суд зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивачкою не заявлено вимоги про відшкодування йому судових витрат, суд вважає за доцільне віднести їх за рахунок позивачки.
Керуючись ст. 10, 12, 13, 141, 264, 265, 274 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 )до Черкаської міської ради (18001, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 25212542)про встановлення факту проживання однією сім'єю - задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з осені 2017 року по 19.01.2024.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст. 354-356 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено 09.12.2024.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська