Справа № 645/5403/24
Провадження № 2/645/2379/24
05 грудня 2024 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Феленко Ю.В.,
за участю секретаря судових засідань - Базака А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
Позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Батіг В.В. звернулась до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період листопад 2020 року - березень 2022 року у сумі 20 773,62 грн. а також судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що на примусовому виконанні Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться судовий наказ № 645/2595/18 виданий 10.09.2018 Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня пред'явлення заяви до суду, а саме з 11 травня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття (ВП № 57257540).
У відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів за період листопад 2020 року - березень 2022 року у сумі 20 773,62 грн, що підтверджується роз'ясненнями державного виконавця від 22.08.2024 № 435345, а також розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 21.03.2024 та станом на 22.08.2024 у виконавчому провадженні № 57257540.Таким чином, позивач має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення - 20 773,62 грн., розрахований за формулою: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
Ухвалою суду Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.09.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.
Від представника відповідача адвоката Руденко Т.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Посилався на те, що на час повноліття дитини, заборгованості по аліментам не було. Домовленості за більшу сплату аліментів між батьками дитини не було. Тому позивач не має права вимагати сплачувати їй будь-які додаткові кошти на які вона не має права. Відповідач зазначив, що з 23.08.2022 по теперішній час він перебуває на обліку в Харківській філії Харківського обласного центру зайнятості, доходів не має, та живе він на нерегулярну волонтерську допомогу. Після звернення за допомогою по безробіттю до Червоного хреста, яку йому перерахували у розмірі 1500 грн., але отримати її не зміг внаслідок блокування картки на вимогу державного виконавця. За час, коли відповідач офіційно працював, заборгованості по сплаті аліментів не було. На теперішній час він є інвалідом третьої групи, не має постійного місця роботи, відповідно доходу, тож, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися. Представником позивача надана заява, в якій позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та розглянути справу без участі сторони позивача.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, у відзиві на позов, просив розглянути справу за наявними матеріалами у його відсутність.
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Як визначено ч.3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
За положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено та не оспорювалось сторонами, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 .
21.06.2018 судовим наказом Фрунзенського районного суду м. Харкова у справі №645/2595/18 стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня пред'явлення заяви до суду, а саме з 11 травня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.(а.с.4)
20.09.2018 Міжрайонним відділом ДВС по Індустріальнрому та Немишлянському районах м.Харкова ГТУЮ в Харківській області відкрито ВП №57257540.(а.с. 5)
Позивач посилалась на те, що внаслідок невиконання відповідачем судового наказу Фрунзенського районного суду м. Харкова у справі №645/2595/18 виданий 10.09.2018 за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів на утримання дитини за період з листопада 2020 по березень 2022 року в розмірі 20773,62 грн.
Розмір заборгованості підтверджується копією розрахунку заборгованості по аліментам станом на 21.03.2024 та станом на 22.08.2024 по ВП №57257540, виданого Немишлянським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. (а.с.6-9)
Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 71 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.
Згідно ч.ч. 1, 3, 4, 8 статті 71 цього Закону виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
При вирішенні питання щодо розрахунку пені по аліментам, суд виходить з наступного.
В постанові від 25 квітня 2018 року по справі 572/1762/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку: неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто відповідач зобов'язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
В постанові по справі № 333/6020/16-ц від 03 квітня 2019 року Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку: правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.
Позивач зазначає, що з листопада 2020 року по березень 2022 року загальний розмір заборгованості по пені становить 20773,62 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Враховуючи викладене, сума заборгованості за прострочення сплати аліментів розрахована позивачем по виконавчому провадженню №57257540 за період з листопада 2020 року по березень 2022 року складає 20773,63 грн.
Суд погоджується з цією сумою, при обчисленні розміру пені по аліментам та виходить з наданого державним виконавцем Немишлянського відділу ДВС у м. Харкові СМУМЮ розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_2 і визначає суму пені у розмірі 20773,63 грн.При цьому, вказана сума неустойки не перевищує суму заборгованості по аліментам, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 196 ЦПК України.
Доказів на спростування вказаного відповідачем надано не було.Також матеріали справи не містять відомостей щодо оскарження відповідачем розрахунку заборгованості по аліментам, здійсненого державним виконавцем Немишлянського відділу ДВС у м. Харкові СМУМЮ станом на 21.03.2024.
Щодо доводів відповідача про його скрутне матеріальне становище та те, що він є інвалідом третьої групи, зазначене ОСОБА_2 не доведено шляхом надання суду належних та допустимих доказів.
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості по аліментам у добровільному порядку, а тому суд вважає встановленою ту обставину, що відповідач був обізнаний про свій обов'язок сплачувати аліменти, однак не вжив достатніх заходів для виконання такого обов'язку, не сплатив жодного платежу в рахунок сплати аліментів на виконання судового наказу. Крім того, відповідач не довів, що заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема за станом здоров'я, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів або з інших поважних причин. Втрата постійного місця роботи відповідачем не є виправданням обов'язку сплати аліментів на утримання дитини.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що відповідач своєчасно не виконував свій обов'язок по сплаті аліментів в повному обсязі, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення на її користь пені по аліментам, та вважає за можливе позов задовольнити повністю.
Оскільки рішення ухвалюється на користь позивача, яка на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в сумі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 10-13, 81, 82, 141, 263, 265, 274, 279 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму пені за прострочення сплати аліментів за період з листопада 2020 року по березень 2022 року у розмірі 20773,62 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://fr.hr.court.gov.ua
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10.12.2024.
Суддя Ю.В. Феленко