Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/9578/24
Провадження № 1-в/644/786/24
10.12.2024
Іменем України
10 грудня 2024 року.
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова клопотання засудженого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироку у відповідність до закону,
У провадження Орджонікідзевського районного суд м. Харкова надійшла заява засудженого в зв'язку із Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX, в якій він просить суд привести вирок, за яким він відбуває покарання у відповідність до вимог зазначеного Закону. Як вбачається із заяви, засуджений відбуває покарання у ДУ «Харківська виправна колонія (№43)», яке знаходиться за адресою м. Харків, вул. Таджицька, 7, тож, у відповідності до ч. 2 ст. 539 КПК України, розгляд заяви підсудний Орджонікідзевському районному суду м. Харкова.
ДУ «Харківська виправна колонія (№43)» представника в судове засідання не направила, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Засуджений також в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд клопотання без його участі та без відеоконференції.
Прокурор проти задоволення клопотання не заперечував.
Вислухавши прокурора, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню. До такого висновку суд дійшов виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 відбуває покарання призначене вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27.03.2019 у справі №629/5367/18, яким ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. Відповідно до ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26.10.2017 року у виді 2 років позбавлення волі, остаточно призначивши покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років.
Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27.03.2019 у справі №629/5367/18 встановлено, що ОСОБА_4 30.07.2018 року здійснив крадіжку на суму загальну суму 1009,00 грн.
Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26.10.2017 року у справі 629/3487/17 встановлено, що 14.01.2017 року ОСОБА_4 здійснив крадіжку на суму 3 123, 00 грн., 01.07.2017 року ОСОБА_4 здійснив крадіжку на суму 220 грн., за що йому було призначене покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном на 3 (три) роки.
09 серпня 2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ, відповідно до якого в ст. 51 КУпАП викладено в наступній редакції :
«Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб.
Дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб…»
Таким чином, відповідно до вказаного Закону, дрібної крадіжкою, за яке передбачене адміністративне стягнення вважається крадіжка, яке не перевищує 2х неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
У відповідності висновку об'єднаної палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 278/1566/21, від 07.10.2024 року, законом № 3886-IX яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
До 09.08.2024, згідно попередньої редакції зазначеної статті КУпАП, викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового Кодексу України передбачено, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 Податкового кодексу визначено, що податкова соціальна пільга (неподатковий мінімум доходу громадян) дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється законом станом на 01 січня поточного року, а саме: у 2024 році 3028 грн., у 2023 році 2684 грн., у 2022 році 2481 грн., у 2021 році 2270 грн., у 2020 році 2102 грн., тощо.
Отже, крадіжка майна вартістю до 3028,00 грн. у 2024, до 2684,00 гр. у 2023 році, до 2481 грн у 2022 році, 2270,00 грн. у 2021 році, до 2102,00 грн у 2020 році, 1921,00 грн. у 2019 році, 1762,00 грн. у 2018 році, 1600,00 грн. у 2017 році (включно) становить адміністративне правопорушення.
Отже, крадіжка майна вартість у розмірі 1009,00 грн. яку ОСОБА_4 здійснив 30.07.2018 року становить адміністративне правопорушення. Щодо крадіжки майна, яка встановлена вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26.10.2017 року у справі 629/3487/17 на суму 3 123, 00 грн., яку ОСОБА_4 скоїв 14.01.2017 року, це діяння є кримінально караним на даний момент, тож підстав для звільнення від призначеного покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26.10.2017 року суд не знайшов.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 Кримінального кодексу України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у Кримінального кодексу раніше як злочини і скоєні до втрати цією нормою чинності.
Зазначений підхід закріплено у частині першій статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у статті 5 Кримінального кодексу України. Згідно із частиною першою цієї статті закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили діяння до набрання законом чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Як встановлено вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27.03.2019 у справі №629/5367/18, яким засуджено ОСОБА_4 , об'єктивна сторона кримінального правопорушення, за яке призначене покарання за ч.2 ст.185 КК України, складалась із одного епізода - крадіжки 30.07.2018 на суму 1009,00 грн. Таким чином, вартість викраденого майна не перевищує дрібну крадіжку, визначену нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, а отже кримінальна караність діяння, скоєного ОСОБА_4 , кваліфікованого за ч.2 ст.185 КК України, усунена.
Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2, 3 ст. 74 КК України.
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до ч. 3 ст. 57, ч.1 ст. 58, ч.1 ст. КК України),11,13,13-2 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2, 3 ст. 74 КК України.
Відповідно до положень ч. 2 ст.74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Керуючись ст.107 ч.4, ст.537 ч.1 п.13, ст.539 ч.2 п.2 та ч.5, п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року, ст. 5, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ч.2 ст. 74, 75 КК України, суд,
Заяву ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 про приведення вироку у відповідність до закону,- задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 від покарання, призначеного за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27.03.2019 у справі №629/5367/18 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Залишити без змін покарання, призначене вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26.10.2017 року у справі 629/3487/17 у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
У випадку фактичного відбуття покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26.10.2017 року у справі 629/3487/17 у відповідності до ч.2 ст.74 КК України, ОСОБА_4 підлягає негайному звільненню.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1